Постанова № 59723763, 13.08.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2016 р.Справа №804/3037/16 11 год. 17 хвил. Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіВерба І.О. при секретарі судового засідання Чмоні А.О. за участю представника відповідача ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до ОСОБА_4 про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

26 травня 2016 року Державна податкова інспекція в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до ОСОБА_4 про стягнення податкового боргу по транспортному податку з фізичних осіб в сумі 14583,33 грн. згідно податкового повідомлення-рішення від 13 жовтня 2015 року №6060/17.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідач має податковий борг, який у добровільному порядку не сплачує, що завдає збитків державі.

Представник позивача клопотав про розгляд справи в порядку за його відсутності.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечила, просила у задоволенні позову відмовити. До матеріалів справи долучені письмові заперечення, в обґрунтування яких позивачем зазначено, що у 2015 році автомобіль позивача не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 267 Податкового кодексу України, так як норма, якою було закріплено порядок нарахування та сплати транспортного податку було введено в дію Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», введена в дію з 1 січня 2015 року, транспортний податок умісті встановлюється рішенням міської ради, таким чином, бюджетний період, у якому починає застосовуватися транспортний податок є 2016 рік; з урахуванням вимог чинного законодавства зміни до будь-яких елементів податків і зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, у якому будуть діяти нові правила та ставки; податки та збори, їх ставки, а також пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що за ОСОБА_4 зареєстровано 25 квітня 2015 року легковий транспортний засіб - автомобіль марки Porshe, модель Panamera, білого кольору, об'єм двигуна 3605 куб.см, номер шасі НОМЕР_2, 2010 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, дата першої реєстрації - 12 січня 2011 року, що підтверджується відповідним свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3.

13 жовтня 2015 року Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області винесене податкове повідомлення-рішення №6060/17, яким ОСОБА_4 визначено до сплати суму податкового зобов'язання по сплаті транспортного податку з фізичних осіб в сумі 14583,33 грн.

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд виходить із того, що 1 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року №71-VIII (далі - Закон №71-VIII), яким шляхом викладення в новій редакції статтю 267 Податкового кодексу України, та введено в Україні новий місцевий податок на майно - транспортний податок.

Рішенням Дніпропетровської міської ради від 28.01.2015 року №7/60 «Про внесення змін до рішення міської ради від 27.12.2010 року №5/6 «Про місцеві податки і збори на території міста» вирішено викласти певні пункти рішення у новій редакції, а саме установити на території міста, зокрема, транспортній податок, визначивши об'єкт оподаткування, платників податку, податковий період та інші обов'язкові елементи транспортного податку згідно зі статтями 46-49, 267 Податкового кодексу України.

Податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до Податкового кодексу України. В Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Згідно із статтею 10 Податкового кодексу України до місцевих податків належать податок на майно та єдиний податок.

При цьому, пунктами 10.2 та 10.3 статті 10 Податкового кодексу України прямо визначені особливості установлення місцевих податків:

- 10.2. Місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю);

- 10.3. Місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Таким чином, пунктом 10.2 статті 10 Податкового кодексу України законодавець прямо передбачив обов'язковість установлення органом місцевого самоврядування, зокрема, транспортного податку та плати за землю, розділивши при цьому різновиди податку на майно в залежності від об'єкту оподаткування.

Повноваження Верховної Ради України та міських рад щодо податків та зборів встановлені статтею 12 Податкового кодексу України.

Так, Верховна Рада України встановлює на території України загальнодержавні податки та збори і визначає:

- перелік місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції сільських, селищних та міських рад;

- положення, визначені в пунктах 7.1, 7.2 статті 7 цього Кодексу щодо місцевих податків та зборів, а саме такі елементи податку як платники податку; об'єкт оподаткування; база оподаткування; ставка податку; порядок обчислення податку; податковий період; строк та порядок сплати податку; строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку; податкові пільги та порядок їх застосування.

Повноваження міських рад щодо прийняття рішень про встановлення місцевих податків та зборів та особливості справляння таких податків визначені пунктом 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, зокрема:

- встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 12.3.1);

- при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (підпункт 12.3.2);

- копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів (підпункт 12.3.3).

Вирішальним для цієї справи уявляється надання оцінки пункту 10.2 статті 10 та підпунктам 12.3.4., 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України у їх системному зв'язку, а саме, відповідно до:

- підпункту 12.3.4: рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом;

- підпункту 12.3.5: у разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

Таким чином, підпункт 12.3.5 пункту 12.3. статті 12 Податкового кодексу України прямо встановлює особливості справляння відповідних місцевих податків, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, а саме транспортного податку, обов'язковість якого прямо визначена пунктом 10.2 статті 10 Податкового кодексу України - у разі не прийняття рішення про встановлення транспортного податку, такий податок до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок.

Особливістю застосування підпункту 12.3.5 пункту 12.3. статті 12 Податкового кодексу України буде також необхідність додержання при цьому вимог щодо офіційного оприлюднення рішення органу місцевого самоврядування, оскільки офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 пункту 12.3. статті 12 Податкового кодексу України.

Отже, прийняття рішення місцевою радою в такому випадку прямо пов'язано із його юридичною здатністю набуття статусу нормативно-правового акту та правомірністю бути застосованим у відповідних правовідносинах. Та до вказаного часу мають застосовуватись норми Податкового кодексу України, а не такого рішення.

При цьому, суд не вбачає порушення контролюючим органом частин 3 статті 27 Бюджетного кодексу України, відповідно до якої закони України або їх окремі положення, які впливають на показники бюджету (зменшують надходження бюджету та/або збільшують витрати бюджету) приймаються: не пізніше 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку планового бюджетного періоду; після 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Встановлені обмеження застосовуються виключно до тих законів України або їх окремих положень, які зменшують надходження до бюджету та/або збільшують витрати бюджету.

Оскільки, транспортний податок, введений з 01.01.2015 року, є саме новим податком та збільшує надходження до бюджету, наведена норма Бюджетного кодексу України та вищевказані правила щодо прийняття законів, не застосовуються до нових податків, які збільшують надходження бюджету.

Принцип загальності оподаткування полягає у тому, що кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу.

В розглянутому спорі суд не може застосувати принцип презумпції правомірності рішень платника податку, оскільки проаналізовані норми законів та Податкового кодексу України не припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платника податків, що надало б можливість прийняти рішення на користь як платника податків, оскільки суд встановив однозначність справляння обов'язкових місцевих податків (підпункт 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України).

Визнаючи правомірними доводи контролюючого органу, суд не встановив порушення принципу стабільності, відповідно до якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів (перелік таких елементів наведений в пункті 7.1 статті 7) не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки, а податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Додержання принципу стабільності вбачається в тому, що зміни до діючих елементів податку не вносились, так як податок є новим, при цьому застосування нового податку з 01.01.2015 року - з нового бюджетного року, прямо відповідає вказаному принципу, закріпленому підпунктом 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України.

З системного аналізу наведених норм права, суд дійшов висновку про правомірність нарахування контролюючим органом у 2015 році транспортного податку.

Надаючи оцінку наявності об'єкта оподаткування з огляду на рік випуску транспортного засобу, суд виходить із того, що відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України є об'єктами оподаткування.

Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Відповідно до статей 34, 37 Закону України «Про дорожній рух» державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів. При цьому, забороняється експлуатація незареєстрованих (неперереєстрованих) транспортних засобів.

Особливості визначення дати першої реєстрації автомобілів, що були у користуванні визначені розділом 7 «Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.08.2010 року №379.

У разі, коли на транспортні засоби уповноваженими державними органами, в тому числі іноземними, видані реєстраційні документи, що дають право їх експлуатувати, вони вважаються використовуваними.

Таким чином, датою початку користування (вводу в експлуатацію) транспортних засобів, що були в користуванні, правомірно дату їх першої реєстрації, що визначена в реєстраційних документах, які видано уповноваженими державними органами та дають право експлуатувати ці транспортні засоби на постійній основі.

Судом встановлено, що автомобіль марки Porshe, модель Panamera, білого кольору, об'єм двигуна 3605 куб.см, номер шасі НОМЕР_2, 2010 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, вперше було зареєстровано 12 січня 2011 року.

Згідно із підпунктом 267.5.1 пункту 267.5 статті 267 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

При цьому, календарний рік це проміжок часу з 1 січня по 31 грудня, який триває 365 або 366 (у високосному році) календарних днів. Річний обсяг повинен обчислюватись за календарний рік, а не за будь-які 12 місяців за вибором податкового органу.

Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16.04.2013 року №21-94а13.

Таким чином, враховуючи, що автомобіль позивача вперше зареєстрований 12 січня 2011 року, а об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувались до 5 років, та факт того, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року, суд дійшов висновку, що у 2015 році автомобіль позивача був об'єктом оподаткування відповідно до статті 267 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 267.4 статті 267 Податкового кодексу України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування.

Підпунктом 267.6.1 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України передбачено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

За об'єкти оподаткування, придбані протягом року, податок сплачується пропорційно кількості місяців, які залишилися до кінця року, починаючи з місяця, в якому проведено реєстрацію транспортного засобу (підпунктом 267.6.6 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України).

У разі спливу п'ятирічного віку легкового автомобіля протягом звітного року податок сплачується за період з 1 січня цього року до початку місяця, наступного за місяцем, в якому вік такого автомобіля досяг (досягне) п'яти років (підпунктом 267.6.7 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України).

Судом встановлено, що визначена контролюючим органом у податковому повідомленні-рішенні від 13 жовтня 2015 року №6060/17 сума транспортного податку склала 14583,33 грн. з розрахунку за сім місяців 2015 року.

Оскільки платник податку не скористався правом оскарження податкового повідомлення-рішення в адміністративному/судовому порядку, то така сума є узгодженою та не підлягає перевірці судом.

З урахуванням викладеного суд зазначає про підтвердження матеріалами справи наявності у відповідача заявленого до стягнення узгодженого податкового боргу перед бюджетом.

Задовольняючи заявлені позовні вимоги суд зазначає, що відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до підпункту 19-1.1.22 пункту 19.1 статті 19 Податкового кодексу України контролюючі органи здійснюють погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів.

Пунктом 87.11 статті 87 Податкового кодексу України визначено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Згідно положень пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Так, ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська виставлено ОСОБА_4 податкову вимогу від 9 лютого 2016 року №1941-25 на суму податкового боргу 14583,33 грн., яка направлена відповідачу поштою 18 лютого 2016 року та вручена 19 лютого 2016 року, що підтверджується матеріалами справи.

Судом на підставі матеріалів справи встановлено додержання контролюючим органом строків звернення до суду.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та їх задоволення, оскільки доказів добровільного погашення сум узгодженого податкового боргу відповідачем не надано.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до ОСОБА_4 про стягнення податкового боргу - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь бюджету податковий борг в сумі 14583,33 грн., нарахований на підставі податкового повідомлення-рішення від 13 жовтня 2015 року №6060/17.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 15 серпня 2016 року.

Суддя І.О. Верба