Ухвала суду № 59720040, 09.08.2016, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/19576/14-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" серпня 2016 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Бірси О.В.,

секретаря судових засідань Ярмак І.В.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Мрачко Я.І.,

обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши в приміщенні суду в м. Києві питання продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому у рамках кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч.1 ст. 307, ч.2 ст. 307, ч.2 ст. 309 КК України, ОСОБА_2 за ч.2 ст. 307, ч.2 ст. 309 КК України,

в с т а н о в и в:

На розгляді у Дніпровському районному суді м. Києва на стадії судового слідства перебуває дане кримінальне провадження.

На виконання вимог ч. 3 ст. 331 КПК України, судом у судовому засіданні на обговорення учасників кримінального провадження було поставлено питання доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою.

У судовому засіданні прокурор вважав за можливе продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому, оскільки підстави для зміни міри запобіжного заходу відсутні, встановлені ризики слідчим суддею, на даний час, не відпали.

У судовому засіданні сторона захисту просила суд змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 з тримання під вартою на альтернативний, оскільки встановлені слідчим суддею передумови для утримання його під вартою визначені п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК України відсутні.

Також, від захисника ОСОБА_4 надійшла заява від 09.08.2016 № ЕП-2351про проведення даного судового засідання та розгляду цього питання у його відсутність, але з урахуванням того, що ОСОБА_3, на цей час, потребує медичного лікування, має постійне місце проживання.

Тож, заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд приходить до наступного.

Згідно ст. 331 КПК України, під час судового розгляду вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу та за наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

З матеріалів кримінального провадження, а саме ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30.04.2014 слідує, що запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3, у вигляді тримання під вартою було визначено до 27.06.2014 та визначено заставу у розмірі 36540 гривень, враховуючи наявність ризиків регламентованих ч. 1 ст. 177 КПК України, даних про особу обвинуваченого, який народився ІНФОРМАЦІЯ_4, є уродженцем м. Києва, громадянином України, українцем, освіта середня-технічна, не працюючим, не одруженим, не маючим на утриманні дітей, зареєстрованим та проживаючим за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимим, та з урахуванням того, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання встановленим ризикам.

В подальшому, судовими рішеннями обвинуваченому ОСОБА_3 було загалом продовжено строк тримання під вартою по цей час та зменшено розмір застави до 24 360 гривень.

Частинами 3 та 5 ст. 132 КПК України передбачено, що під час розгляду питання про застосування/продовження заходів забезпечення кримінального провадження (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України), сторони кримінального провадження повинні подати суду докази обставин, на які вони посилаються.

Однак, у супереч положень ст. 132 КПК України, у судовому засіданні сторонами не було надано до суду жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що встановлені слідчим суддею ризики та обставини визначені п.п.1-11 ч. 1 ст. 178 КПК України при обранні запобіжного заходу обвинуваченому у вигляді тримання під вартою, на даний час, втратили свою актуальність, а особа останнього перестала бути суспільно небезпечною.

В свою чергу, суд вважає, що обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Окрім наявної обгрунтованої підозри, застосований запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості вчиненого, а встановлені ухвалою суду від 30.04.2014 ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають, на даний час, можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_3 на більш м'який.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_3, судом, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено.

Щодо письмових доводів захисника ОСОБА_4 в частині того, що стан здоров'я обвинуваченого унеможливлює його отримання під вартою та позбавляє змоги отримувати належну медичну допомогу, то вони є безпідставними з огляду на таке.

Стаття 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, покладає на державу обов'язок дбати про фізичний добробут осіб, яких позбавлено волі.

Як зазначає Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях: «Пєтухов проти України», «Ухань проти України», «Віслогузов проти України», державний орган, повинен забезпечити ув'язненій особі достатній медичний нагляд для вчасного діагностування та лікування хвороб.

Згідно ст. 21 Закону України "Про попереднє ув'язнення", адміністрація місць попереднього ув'язнення зобов'язана, зокрема, забезпечити осіб, взятих під варту, медичним обслуговуванням.

Таким чином, обов'язок по збереженню здоров'я особи, яка перебуває під вартою в умовах слідчого ізолятору покладається на керівника слідчого ізолятору. Із цього випливає, що керівник слідчого ізолятору в силу своїх обов'язків, зобов'язаний забезпечити належне здійснення лікувально-профілактичних заходів відносно обвинуваченого, а наявність тієї чи іншої хвороби у обвинуваченого не може бути підставою для зміни запобіжного заходу, за відсутності для цього підстав, передбачених ст.ст. 177, 178, 194 КПК України.

За таких обставин, суд вважає, що підстави для продовження запобіжного заходу - взяття під варту (тримання під вартою), не відпали, альтернативні запобіжні заходи не взмозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого ОСОБА_3, а тому дію останнього слід продовжити на два місяці, а саме до 07 жовтня 2016 року.

Керуючись ст.ст. 1-29, 131-132, 176-178, 183, 193-194, 196, 205, 315, 369-372, 376 КПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Запобіжний захід ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, у вигляді тримання під вартою вважати продовженим до 07 жовтня 2016 року.

Роз"яснити сторонам кримінального провадження, що в силу положень ч. 7 ст. 182 КПК України:

· обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі суду, а саме у розмірі - 24 360 гривень;

· у разі внесення застави на обвинуваченого та застоводавця покладаються права та обов'язки визначені в ухвалах про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою терміном на 2 місяці з дня внесення застави.

Копію ухвали вручити cторонам та направити уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали - 08 год. 01 хв 12.08.2016.

С у д д я: О.В. Бірса