Рішення № 59718886, 16.08.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження : 22ц/790/4176/16 Головуючий 1-ї інстанції Срокіна І.І.

Справа № 2-639/7729/15 Доповідач - Шевченко Н.Ф.

Категорія : договірне.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :

головуючого - Шевченко Н.Ф.

суддів - Івах А.П., Бобровського В.В.

при секретарі - Каплоух Н.Б.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 27 квітня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про повернення незаконно отриманих грошових коштів, -

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2015 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про повернення незаконно отриманих грошових коштів.

В обґрунтування позову посилалась на те, що у вересні 2012 року її братом ОСОБА_4 за її проханням через ПАТ КБ «Правекс-банк» було перераховано належні їй грошові кошти в сумі 9089,99 грн., зазначені за сприяння ОСОБА_1 у працевлаштуванні у вищій навчальний заклад міста Харкова.

На теперішній час своєї обіцянки відповідачка не виконала і гроші не повернула, хоча не заперечує про їх отримання. Також просила стягнути судові витрати.

Представник ОСОБА_1 позовні вимоги визнав частково, не заперечував, що остання отримала кошти від позивачки із зазначенням, що це був її внесок у виборчу компанію його довірителя, як кандидата у народні депутати України та став частиною виборчого фонду.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 27 квітня 2016 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 9089,99 грн., а також судові витрати у розмірі 243,60 грн.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом норм процесуального і матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та неналежну оцінку наданим доказам.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Виходячи з вимог частини 3 статті 27 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 303-1 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги та статті 67 ЦПК щодо строків процесуальних дій, а також зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку ОСОБА_3 в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що сторонами були заявлені у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду необхідно змінити з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. . Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги,

якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду не відповідає.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України, під час ухвалення судового рішення суд вирішує, чи мали місце обставини справи, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правових відносин та інші.

Оцінка зібраних по справі доказів має здійснюватися за правилами, передбаченими ст. 212 ЦПК України з урахуванням положень ст. ст. 57-66 ЦПК України.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 ЦПК України.

Частиною 1 ст. 11 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Правилами ч. 2 ст. 303 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Таким чином, суд, розглядаючи цивільну справу у порядку позовного провадження, повинен повно і всебічно з'ясувати фактичні обставини справи, однак не вправі виходити за межі заявлених позовних вимог та тієї доказової бази, яка сформована за рахунок доказів, поданих до суду самими учасниками процесу.

Згідно п.3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд відповідно ст. 11 ЦПК України, розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Як встановлено судом, підтверджується письмовими доказами по справі спірні кошти у сумі 8982,20 грн.. на картковий рахунок № 29095700000080 ОСОБА_1 відкритий в ПАТКБ «ПравексБанк», що підтверджується відповідною квитанцією від 17 вересня 2012 року перерахував ОСОБА_4. В даній квитанції зазначено отримувача ОСОБА_1, а також призначення платежу грошовий переказ від ОСОБА_4 (а.с.4).

Звертаючись з позовом до суду, позивачка посилалася на безпідставність отримання грошових коштів відповідачем та просить такі кошти повернути згідно із положеннями ст. 1212 ЦК України.

Проте будь-яких доказів того, що вказані грошові кошти належали їй та відправлені ОСОБА_4 на картковий рахунок ОСОБА_1 за її дорученням, матеріали справи не містять.

Згідно з правилами ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов'язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виникають за наявності таких вимог: необхідно, щоб одна особа набула (зберегла) майно за рахунок іншої; набуття майна однією особою за рахунок іншої особи відбулось без достатньої правової підстави, передбаченої законом або угодою.

Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. При цьому, обов'язок повернути безпідставно отримане майно є різновидом цивільно-правової санкції, а не мірою відповідальності.

ОСОБА_1 факт отримання грошового переказу в сумі 8982,20 грн. не заперечувала, проте посилалась на той факт, що вказані кошти були їй переслані як частина виборчого фонду, оскільки в цей час вона балотувалась до Верховної Ради України (а.с.62).

Проте будь-яких доказів правомірності отримання спірних коштів від ОСОБА_4 за квитанцією № 54 від 17 вересня 2012 року відповідачкою ОСОБА_1 суду не надано. Крім того, будь-яких доказів того, що картковий рахунок № 29095700000080, на який були перераховані ОСОБА_4 кошти є поточним рахунком виборчого фонду кандидата в народні депутати ОСОБА_1 не надано. Навпаки, наданим самою ОСОБА_1 Договором надання послуг, укладеним між кандидатом в народні депутати України ОСОБА_1 та відділом освіти Уманської міської ради її розрахунковий рахунок як кандидата в депутати в реквізитах договору значиться як 26438001049299 (а.с.65).

Разом з тим, колегія суддів вважає, що позов предявлено неналежним позивачем, оскільки кошти відповідачці перераховані ОСОБА_4. А докази того, що він діяв за дорученням ОСОБА_3 відсутні.

Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. ЦПК не передбачає можливості заміни позивача за ініціативою суду.

Тому висновки суду щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 не відповідають обставинам справи та положенням матеріального і процесуального закону.

Керуючись ст. ст. 218, 303, 304, 307, 309, 313-315, 317, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 27 квітня 2016 року скасувати, ухвалити нове рішення яким у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про повернення незаконно отриманих грошових коштів відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає чинності негайно, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня її проголошення.

Головуючий:

Судді: