Постанова № 5970674, 29.01.2008, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 2-а-3

2008 р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„ 29" січня 2008 р. Солом'янський районний суд м.Києва

у складі: головуючого судді Оксюти Т.Г.

при секретарі Уваровій Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової адміністрації України , третя особа -Агенція нерухомості «Всесвіт» про визнання незаконним рішення ДПА у місті Києві від 28.02.2007 року, -

встановив:

Позивач звернулася до суду з позовом та просить визнати недійсним та таким , що не відповідає чинному законодавству рішення Державної податкової адміністрації у м. Києві від 28.02.2007 року за №72/Л/23-107, зобов»язати Державну податкову адміністрацію у м. Києві провести належну та законну перевірку щодо несплати ОСОБА_2 податків до державного бюджету України з отриманих прибутків від надання в оренду жилої кімнати, а в разі виявлення ознак злочину за ст.ст.94, 97 КПК України просить зобов»язати прокуратуру м. Києва взяти під контроль проведення перевірки Державною податковою адміністрацією у м. Києві.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 18 січня 2007 року вона звернулася до Державної податкової адміністрації у м. Києві з заявою про правопорушення в сфері підприємницької діяльності та сплату податків.

Вказане правопорушення на її думку, полягає в тому, що її колишньому чоловіку ОСОБА_2 на праві приватної власності належить кімната в квартирі АДРЕСА_1. Вказану кімнату її колишній чоловік здає в оренду на підставі фіктивних договорів про оренду жилого приміщення, які були укладені Агентством з нерухомості «Всесвіт».

Між тим, договори, оформлені вказаною фірмою не зареєстровані в ДЕЖ, а тому власник кімнати ОСОБА_2 не сплачував податки до державного бюджету з отриманих прибутків від надання в оренду жилої кімнати.

Позивач зазначає, що Державною податковою адміністрацією у м. Києві 28 лютого 2007 року їй було надіслано відповідь в якій зазначалося , що органами державної податкової служби були вжиті заходи відповідно до вимог чинного законодавства України, за результатами яких громадянина ОСОБА_2 було залучено до оподаткування та ним було сплачено до бюджету податок з доходів, які отримані від здачі зазначеного житлового приміщення в оренду.

Між тим, позивач вважає, що перевірка Державної податкової адміністрації в м. Києві була проведена поверхнево, без дослідження наведених письмових доказів щодо діяльності ПП «Всесвіт».

Крім того, з даної відповіді вбачається факт свідомого порушення ОСОБА_2 та ПП «Всесвіт» податкового законодавства за два звітних роки, однак штрафних санкцій до них застосовано не було. ДПА у м. Києві не вказано також конкретні суми нарахованого податку, період за який вони нараховані та не надано документів які б підтверджували дані обставини.

Позивач вважає, що перевірка ДПА м. Києва є необгрунтованою та проведена з порушенням чинного законодавства, а тому рішення ДПА у м. Києва від 28.02.2007 року за №72/Л/23-107 просить визнати недійсним.

В судове засідання позивач не з»явилась, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, однак надіслала до суду клопотання про розгляд справи без її участі. В попередніх судових засіданнях позивач позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засідання позовні вимоги не визнала в повному обсязі, виходячи з наступного.

В позовній заяві позивач зазначає, що ДПА у м. Києві було винесено рішення від 28.02.2007 року за №72/Л/23-107, однак дане посилання не відповідає дійсності, оскільки оскарження рішення відбувається за умови, якщо суб»єкт владних повноважень своїм владним рішенням чи діями зобов»язує осіб вчинити певні дії, утриматись від вчинення певних дій, нести відповідальність. При цьому особи згідно з нормами чинного законодавства України зобов»язані виконувати такі владні рішення чи вимоги суб»єкта владних повноважень. До позивача ж було надіслано лист від 28.02.2007 року за №72/Л/23-107 про надання відповіді на її заяву від 18.01.2007 року, який відноситься до інформаційно - довідкових документів, а не до рішень суб»єктів владних повноважень.

Крім того, відповідно до доручення ДПА у м. Києві, Державною податковою інспекцією у Солом»янському районі м.Києва було проведено перевірку заяви позивача по справі ОСОБА_1 від 18.01.2007 року та вжиті відповідні заходи по встановленню отриманого доходу гр. ОСОБА_2 та залучення його до оподаткування, згідно діючого законодавства України.

Станом на 24.02.2007 року гр. ОСОБА_2 сплачено до бюджету податок з доходів фізичних осіб, які отримані від здачі в оренду квартири АДРЕСА_1. За таких обставин вважає, що підстави для задоволення позову відсутні.

Зазначила, що вимога позивача про визначення їй одноразової винагороди за надання інформації щодо несплати ОСОБА_2 податків до державного бюджету з отриманих прибутків від надання в оренду жилої кімнати не підлягає задоволенню, оскільки виплата даної допомоги чинним законодавством не передбачена.

Представник третьої особи Агенції нерухомості «Всесвіт» в судове засідання не зявилась, хоча була повідомлена про час та місце розгляду справи належним чином. В попередніх судових засіданнях позовну заяву не визнала в повному обсязі, зазначивши, що договори оренди житлового приміщення укладалися відповідно до вимог чинного законодавства України. Реєстрація договорів оренди житлового приміщення приватним підприємством «Всесвіт» не ведеться, оскільки це не передбачено чинним законодавством, між тим вона, як директор ПП «Всесвіт» здійснює відповідний реєстр у заведеному нею журналі з метою приватного контролю. Таким чином, посилання позивача на те, що договори оренди житлового приміщення є фіктивними вважає необгрунтованими, а тому у задоволенні позову просить відмовити.

Суд, вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи та співставивши їх у відповідності до вимог чинного законодавства, вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що колишньому чоловіку позивача ОСОБА_2 на праві приватної власності належить кімната в квартирі АДРЕСА_1.

Відповідно до Договорів про оренду житлового приміщення №042-05 від 26 жовтня 2005 року, №91 від 17 квітня 2006 року, №134 - 06 від 29 липня 2006 року ОСОБА_2 здавав в оренду кімнату в вищезазначеній квартирі (а.с. 15-17).

В судовому засіданні позивач зазначила, що її колишній чоловік ОСОБА_2 здає в оренду житлове приміщення, однак податки з отриманого від цієї діяльності доходу до державного бюджету не сплачує.

18 січня 2007 року позивач звернулась до Державної податкової адміністрації у м. Києві з заявою в якій просила притягнути до відповідальності за злочини в сфері сплати податків державі та незаконної комерційної діяльності ОСОБА_2 та директора Агенції нерухомості «Всесвіт» ОСОБА_3(а.с.9-10).

Встановлено, що 28 лютого 2007 року Державною податковою адміністрацією у м. Києві листом №72/Л23-107 було повідомлено позивача, що за результатами вжитих заходів гр. ОСОБА_2 було залучено до оподаткування та ним було сплачено до бюджету податок з доходів, які отримані від здачі наведеного у заяві житлового приміщення (а.с.11).

Між тим, позивач вважає, що перевірка Державної податкової адміністрації в м. Києві була проведена поверхнево, без дослідження наведених письмових доказів щодо діяльності Агенції нерухомості «Всесвіт». З даної відповіді вбачається факт свідомого порушення ОСОБА_2 та Агенцією нерухомості «Всесвіт» податкового законодавства за два звітних роки, однак штрафних санкцій до них застосовано не було. ДПА м. Києва не вказано також конкретні суми нарахованого податку, період за який вони нараховані та не надано документів які б підтверджували дані обставини.

Позивач вважає, що перевірка ДПА м. Києва є необгрунтованою та проведена з порушенням чинного законодавства, а тому рішення ДПА м. Києва від 28.02.2007 року за №72/Л/23-107 просить визнати недійсним, проте, дані твердження позивача на думку суду є необгрунтованими.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на, зокрема спори фізичних та юридичних осіб із суб»єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно - правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-Ш від 21.12.2000 року, рішення виноситься керівником органу державної податкової служби у випадку виявлення порушень податкового законодавства.

За таких обставин, на думку суду, оскаржуваний документ не взагалі не підпадає під поняття рішення.

Відповідно до роз»яснення президії Вищого господарського суду України від 26.01.2000 року №02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов»язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов»язколвий характер для суб»єктів цих відносин.

Залежно від компетенції органу , який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним , акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов»язки тільки у того суб»єкта (чи визначеного ними певного кола суб»єктів) якому вони адресовані.

Судом встановлено, що відповідь Державної податкової адміністрації у м. Києві від 28 лютого 2007 року №72/Л/23-107 не являється нормативним актом загального чи локального характеру або актом індивідуальної дії, а являється інформаційно - довідковим документом (листом), який було надано позивачу після перевірки даних, наведених у її заяві від 18 січня 2007 року, а тому до компетенції адміністративних судів відповідно до ч.1 ст.17 КАС України не відноситься, таким чином вимоги позивача в цій частині є необгрунтованими та не підлягають задоволенню.

Крім того, судом встановлено, що в ході проведеної Державною податковою адміністрацією у м. Києві перевірки, було виявлено, що ОСОБА_2 кімнату в квартирі АДРЕСА_1, яка належить йому на праві приватної власності здавав в період з 26 жовтня 2005 року до 29 липня 2006 року.

Встановлено, що за даними ДПІ у Дніпровському районі міста Києва, ПП «Всесвіт» код ЄДРПОУ №31350607, сплачувало податки до бюджету за період з 01.01.2005 року по 31.12.2006 року (а.с.66).

Відповідно до квитанції №257657 від 24 лютого 2007 року ОСОБА_2 було сплачено податок з доходів, отриманих ним від здачі в оренду вищезазначеної кімнати (а.с.76).

Таким чином, суд приходить до висновку про необґрунтованість посилань позивача в цій частині.

Що стосується вимог позивача про визначення їй одноразової винагороди за надання інформації щодо несплати ОСОБА_2 податків до державного бюджету з отриманих прибутків від надання в оренду жилої кімнати в квартирі АДРЕСА_1, яка належить йому на праві приватної власності, то дана вимога не підлягає задоволенню, оскільки виплата даної допомоги чинним законодавством, зокрема Законом України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року №509-ХП - не передбачена.

Покази допитаної в якості свідка ОСОБА_3 повністю збігаються з її поясненнями наданими у судових засіданнях, як представника третьої особи, які знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи.

Суд критично ставиться до показів свідка ОСОБА_4, яка є сусідом позивача, оскільки вони є нечіткими і не спростовують висновків суду стосовно розгляду даного спору.

Беручи до уваги встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, оцінюючи надані докази, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необгрунтованими і такими, що суперечать нормам чинного законодавства, а тому вони не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 17, 18, 24, 25, 71, 79, 86, 94 160-163 КАС України, Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181 -Ш від 21.12.2000 року, Законом України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року №509-ХП, Роз»ясненнями президії Вищого господарського суду України від 26.01.2000 року №02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов»язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів», суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної податкової адміністрації України , третя особа - Агенція нерухомості «Всесвіт» про визнання незаконним рішення ДПА у місті Києві від 28.02.2007 року - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом десяти днів з дня її проголошення.