Вирок № 59702840, 02.06.2016, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/4381/15-к

Провадження № 1-кп/206/10/16

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" червня 2016 р. Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді: Грицаюк Н.М.,

суддів: Сухорукова А.О.,

Зайченко С.В.,

за участю секретарів: Пирогова М.І.,

Сєдової А.О.,

Сіянко Ю.С.,

Ременяка М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську кримінальне провадження № 12015040440000764 за обвинуваченням:

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 червня місяця тринадцятого дня, уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, не працюючого, не одруженого, з вищою освітою, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3;

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України,

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5 вересня місяця двадцять другого дня, уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, не працюючого, не одруженого, з середньо - спеціальною освітою, маючого на утриманні малолітню дитину , ІНФОРМАЦІЯ_7, ,раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_4;

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України,

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_9 січня місяця двадцять дев'ятого дня, уродженця м. Сімферополя, АР Крим, громадянина України, не працюючого, не одруженого, з середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_5, раніше судимого:

- 02.05.2005 року Сімферопольським районним судом АР Крим за ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком 3 роки, на підставі ст. 75 КК України, звільнений від відбуття покарання з випробувальним терміном, строком 2 роки;

- 13.04.2006 року Залізнодорожним районним судом м. Сімферополя за ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком 3 роки 6 місяців, на підставі ст. 71 КК України, частково приєднаний вирок Залізнодорожнього районного суду м. Сімферополь від 02.06.2005 року та визначений строк позбавлення волі на 4 роки;

- 09.09.2010 року Залізнодорожним районним судом м. Сімферополя за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, 70 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців;

- 08.06.2011 року Оріховським районним судом Запорізької області за ч. 1 ст. 345 КК України до позбавлення волі строком на 1 рік, на підставі ст. 71 КК України частково приєднано невідбутий термін до вироку від 09.09.2010 року до відбуття покарання призначено 3 роки 5 місяців 13 днів позбавлення волі;

- 26.12.2013 року засуджений Синельниківським міським судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 391 КК України, до позбавлення волі строком 1 рік, на підставі ст. 71 КК України частково приєднаний не відбутий строк 4 місяці до вироку суду Оріхівського району Запорізької області від 08.06.2012 року до відбуття покарання призначено 1 рік 4 місяці позбавлення волі,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора: Халіна В.В.,

Нероди Д.Д.

захисників - адвокатів Марголіна В.Г.,

Голіцина О.М.,

Готвянського І.В.,

потерпілої: ОСОБА_12,

обвинувачених: ОСОБА_5,

ОСОБА_6,

ОСОБА_7

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_7 09.04.2015 року близько 18 години поблизу ТРК «Караван», розташованого за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Ювілейне, вул. Нижньодніпровська, 17, діючи за попередньої змовою з невстановленими в ході досудового слідства особами, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, зустрівся з ОСОБА_5 та ОСОБА_6, яким запропонував проїхати разом з ним в його особистих справах під приводом огляду будинку для подальшої оренди , не посвячуючи ОСОБА_5 і ОСОБА_6 в істинні злочинні наміри своєї поїздки.

Після чого, обвинувачений ОСОБА_7 та невстановлені в ході досудового слідства особи, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, всі разом сіли в автомобіль «ВАЗ-21099» синього кольору дер.№ НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5 направились в садове товариство «Дніпрове», розташованого в с. Дніпрове Дніпропетровського району Дніпропетровської області, де мешкає ОСОБА_12

В той же день близько 20 години 40 хвилин обвинувачений ОСОБА_7, діючи з корисливих мотивів, за попередньою змовою з невстановленими в ході досудового слідства особами, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, з метою реалізації злочинного умислу, направленого на розбійний напад на потерпілу ОСОБА_12, тобто напад з метою заволодіння чужими майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя і здоров'я особи, яка зазнала нападу, поєднаний з проникненням в житло, направився за вищезазначеною адресою, маючи при собі раніше підготовлене знаряддя злочину - пістолет, марку якого встановити в ході досудового слідства не представилось можливим, а невстановлена в ході досудового слідства особа - спеціально пристосовані засоби - маску та окуляри для того, щоб потерпіла не могла розпізнати нападників, прибули на вищезазначеному автомобілі до будинку АДРЕСА_6 з метою скоєння розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_12

Прибувши на місце, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 залишились в автомобілі , не будучи посвяченими в злочинні наміри обвинуваченого ОСОБА_7, а невстановлена в ході досудового розслідування особа залишився біля автомобіля. У той час потерпіла ОСОБА_12, побачивши з вікна кухонної кімнати двох раніше невідомих чоловіків, з метою встановлення мети їх приїзду вийшла на вулицю перед будинком АДРЕСА_6, де обвинувачений ОСОБА_7 запитав у останньої, хто мешкає навпроти її будинку, на що потерпіла ОСОБА_12 повідомила обвинуваченого, що у даному будинку ніхто не проживає.

Після чого обвинувачений ОСОБА_7, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, маючи при собі зброю, приблизився до потерпілої ОСОБА_12 та обома руками розвернув останню спиною до себе, обхвативши потерпілу своєю лівою рукою за шию, що спричинило удушення останньої та долонею цієї ж руки закрив рота потерпілій ОСОБА_12, діставши правою рукою з кобури вищезазначений пістолет невстановленої в ході досудового слідства марки, який приставив до правого боку попереку потерпілій ОСОБА_12 чим придушив її волю до опору, та почав заштовхувати потерпілу ОСОБА_12 всередину будинку АДРЕСА_6

Далі ОСОБА_7, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на розбій, тобто напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням в житло, заштовхав потерпілу ОСОБА_12 всередину вищезазначеного будинку, де штовхнув останню до холодильної камери, при цьому вимагаючи у потерпілої ОСОБА_12 грошові кошти, а інша невстановлена в ході досудового слідства особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, забігши всередину будинку , заздалегіть надівши маску з прорізями для очей та окуляри «хамелеон» для того, щоб потерпіла не могла його запам'ятати, виявивши, що потерпіла встигла нажати кнопку виклику охорони, оскільки її будинок знаходився під сигналізацією, повідомив про це обвинуваченого ОСОБА_7, котрий продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на розбій, тобто напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням в житло, приблизившись до потерпілої, своєю лівою рукою вибив з руки останньої вказану кнопку, та наніс удар кулаком лівої руки в область грудної клітини праворуч потерпілій ОСОБА_12, та продовжуючи спричиняти тілесні ушкодження потерпілій лівою рукою схопив за передпліччя правої руки потерпілу та, приставивши пістолет невстановленої марки, який знаходився у нього в правій руці, до фаланги великого пальця правої руки потерпілої, здійснив один постріл у фалангу пальця правої руки ОСОБА_12, що у подальшому призвело до ампутації пальця потерпілої ОСОБА_12, а невстановлена в ході досудового розслідування особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, з метою бути не затриманим співробітниками охорони вибіг з вказаного будинку.

Після чого, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, обвинувачений ОСОБА_7, приставив пістолет невстановленої марки потерпілій у область лівого стегна та здійснив другий постріл, що призвело до вогнепального поранення лівого стегна потерпілої ОСОБА_12 У подальшому ОСОБА_7 своєю лівою рукою схопив за одяг в області грудної клітини потерпілої ОСОБА_12 та з застосуванням фізичної сили повернув останню з права на ліво від себе та, тримаючи пістолет у правій руці, наніс їй прямий удар каналом ствола пістолету невстановленої марки у область грудної клітини, від чого потерпіла ОСОБА_12 впала на крісло, заподіявши своїми умисними діями потерпілій ОСОБА_12 згідно висновку судово-медичного експерта № 2852 е від 23.06.2015 року тілесні ушкодження у вигляді: вогнепального поранення 1 пальця правої кисті, з дефектом кісткової тканини та формування після травматичної культі на рівні голівки проксимальної фаланги, вогнепального поранення лівого стегна, яке розпочинається вхідною раною по попередньо-зовнішній поверхні лівого стегна на межі середньої та нижньої третини (на відстані 58 см вгору від підошовної поверхні стоп) раньовий канал направлений зверху вниз та сліпо закінчується чужорідним тілом металевої природи (куля), яке знаходиться у м'язі в нижні третині лівого стегна. Враховуючи характер, локалізацію та ступінь ознак загоєння виявлення у неї тілесних ушкоджень, дані медичної документації, можливо вказати, що ушкодження утворилися незадовго до надходження на стаціонарне лікування у МКЛ, тобто можливо і в термін на який вказує обстежена та слідчий у постанові. За своїм характером виявлене тілесне ушкодження в області правої кисті відноситься до ушкоджень середньої тяжкості, що зумовлює тривалий розлад здоров'я, строком понад 3 тижні (більш як 21 день), п.2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995р.№ 6. Виявлене тілесне ушкодження в області лівого стегна відноситься до легких тілесних ушкоджень, як таке, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, тривалістю понад 6 діб, але не більше, як три тижні(21 день). На підставі п.2.3.3. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 р. №6.

Після чого обвинувачений ОСОБА_7 та невстановлені в ході досудового слідства особи з місця скоєння злочину зникли.

Обвинувачений ОСОБА_7 в судовому засіданні вину у пред'явленому обвинуваченні не визнав та пояснив суду, що 9 квітня 2015 року попрохав ОСОБА_6 допомогти з'їздити подивитись будинок на річницю його відносин з дівчиною, поїхали за адресою разом з ОСОБА_6, ОСОБА_5, та хлопцями на ім'я "ОСОБА_23» та «ОСОБА_24». Приїхавши до необхідного місця, вийшли та почали кликати сусідів, з будинку вийшла незнайома жінка, яка його образила та образила нецензурною лайкою його матір , із-за цього на порозі будинку він схопив жінку, а у коридорі її будинку дістав з кобури свій травматичний пістолет, та тримаючи його у правій руці, випадково натиснув на курок, вразивши собі великий палець на іншій руці , та ненавмисне поцілив жінці в палець та ногу .Навмисне він не стріляв у жінку. Зробив тільки один постріл. Після чого вибіг з будинку та сів у автомобіль, не розповідаючи своїм супутникам про конфлікт, який стався між ним та жінкою, після чого всі уїхали з того місця.

Вважає, що його дії слід кваліфікувати за ст. 122 та ст. 125 КК України - на наслідками, які настали.

Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні вину у пред'явленому обвинуваченні не визнав в повному обсязі та пояснив суду, що з ОСОБА_7 не був знайомим до 9 квітня 2015 року, а з ОСОБА_6 товаришував зі школи. Того дня, приблизно о 17-18 год. вечора йому зателефонував ОСОБА_6 та попросив відвезти його в одне місце, на що він погодився , і вони домовився зустрітись біля ТРК «Караван» у м. Дніпропетровську. Під час їх зустрічі у автомобіль сів ОСОБА_6 та ще 3 незнайомих чоловіків , один з яких був ОСОБА_7 , та вони поїхали всі разом у бік аеропорту. По дорозі зупинялись для заправки автомобіля на вул. Образцовій та ще декілька разів, під час слідування він чув як ОСОБА_7 з кимось спілкувався по телефону, нібито з ріелтором, та вказував у якому напрямку їм необхідно рухатись. Коли прибули до місця призначення , з автомобіля вийшли ОСОБА_7 та ОСОБА_6, пішли вулицею, де справляли природні потреби. Через деякий час повернувся ОСОБА_6, а ОСОБА_7 спілкувався з невідомою жінкою . Потім він побачив, що ні ОСОБА_7 , ні жінки на вулиці не має. Приблизно через 5 хвилин ОСОБА_7 повернувся до автомобіля , і вони поїхали назад. В салоні автомобіля ніхто ні про що не розмовляв, а навіть, якщо і були розмови, він не міг їх чути, так як в салоні грала музика. По дорозі ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ще один невідомий чоловік вийшли раніше. Ще одного незнайомця він висадив у центрі та поїхав на стоянку, потім пішов до дому. Попередніх злочинних домовленостей ні з ким не мав, у ОСОБА_7 пістолета того дня не бачив.

Обвинувачений ОСОБА_6 в судовому засіданні вину у пред'явленому обвинуваченні не визнав в повному обсязі та пояснив суду, що йому зателефонував ОСОБА_7, з яким він познайомився напередодні у клубі, з проханням з'їздити подивитись будинок для оренди на час святкування річниці з його дівчиною, з приводу чого він зателефонував своєму приятелю ОСОБА_5 з проханням підвезти людей до місця призначення.. Десь о 18 год. 09.04.2015 року після робочого дня, всі зустрілись біля ТРК «Караван», також були присутні ще два раніше знайомих хлопця, та всі разом поїхали в напрямку, куди вказував ОСОБА_7. Коли під'їхали до місця призначення, то він вийшов справити природні потреби, та не побачив навіть назви вулиці чи номеру будинку, після чого повернувся до автомобіля, а ОСОБА_7 зупинився та балакав з якоюсь жінкою. Після чого повернувся у салон автомобіля та всі звідти поїхали. Якихось розмов в салоні автомобіля не чув, в нього виникла сварка з одним з незнайомців, тому він вийшов раніше.

Приблизно 13-14 травня 2015 року його затримали на «залізному ринку» ж/м Березинський працівники міліції, відвезли до райвідділу міліції Дніпропетровського району, де у кабінеті почали бити, протокол затримання не складали, утримували до ранку у автомобілі оперативних працівників, пристебнувши кайданками до дверцят, разом з ним в автомобілі постійно знаходились оперативники, після чого вранці наступного дня знов допитували, такі дії продовжувались до 16 травня 2015 року, після чого змушували залишити підписи у відомчому журналі, однак він зміг написати, що його незаконно утримують три доби. Підписував документи, які йому надали працівники міліції, та давав пояснення під відеозапис у якості свідка, щодо обставин 9 квітня того року під тиском.

Потерпіла ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснила, що 09.04.2015 року приблизно о 18 год. 00 хв. вона перебувала на дачі, що розташована в садовому товаристві «Дніпрове» у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області, мала намір пекти паски до свята Пасхи. Через вікно вона побачила, що навпроти її будинку, перед в'їздом до її гаражу зупинився незнайомий автомобіль ВАЗ дев'ятої моделі темно-синього кольору з затонованим склом. Вона вирішила вийти на вулицю, щоб з'ясувати, що потрібно приїхавшим. На вулиці вона побачила ОСОБА_7 та ще одного хлопця, якого впізнала в судовому засіданні- ОСОБА_6, які були вдягнуті у речі чорного кольору, які повідомили їй, що приїхали до сусідів, однак вона наголосила, що власників сусіднього будинку не має вдома. Сумок в руках ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вона не бачила.. Не вагаючись, ОСОБА_7 схопив її та підставив під правий бік пістолет, який він достав з-під одягу. Вона почала кричати, та він затулив їй рота, а далі, відкривши двері, заштовхнув її до прихожої кімнати будинку, де сильно штовхнув її, вдаривши двічі кулаком, та почав вимагати гроші, говорячи при цьому: « Не кричі, віддавай гроші, і тобі нічого не буде». У цей же час до будинку забіг ще один чоловік, на якому була маска у вигляді «балаклави» та окуляри «хамелеон». В прихожій кімнаті її будинку на морозильній камері під іграшкою знаходилась кнопка «тревоги», так як її дачний будинок знаходився під сигналізацією, яку вона схопила та натиснула, другий чоловік це побачив та повідомив про це ОСОБА_7, який, розлютившись, схопив її за праву руку і впритул відстрелив їй палець, другим пострілом поцілив їй в ногу, потім нападники вдвох вибігли з будинку.

Під час судового засідання потерпіла ОСОБА_12 вказала на обвинуваченого ОСОБА_7, як на особу, що вчинив відносно неї розбійний напад.

В той же час потерпіла ОСОБА_12 не змогла з впевненістю вказати на обвинуваченого ОСОБА_5, як на особу, що разом з ОСОБА_7 вчинив відносно неї розбійний напад, оскільки у чоловіка, який був разом з ОСОБА_7 у будинку на обличчі була маска.

Крім того, потерпіла не зазначила ролі ОСОБА_6 в даному кримінальному правопорушенні, так як пояснила, що впізнала останнього в судовому засіданні, як особу, яка в той день була разом з ОСОБА_7 біля її дачного будинку.

Свідок ОСОБА_13 показала суду, що наприкінці травня 2015 року, в квартиру, де вона разом з співмешканцем проживала, прийшов за своїми речами ОСОБА_7, під час розмови з ним вона побачила в його руках гранату, якою він їй погрожував на прохання покинути квартиру, про що вона повідомила чоловіку та піщла з квартири. Повернувшись вранці наступного дня побачила, що працівники міліції затримали ОСОБА_7.

Свідок ОСОБА_14 суду показав , що у травні 2015 року в ж/м Тополь-2 у м. Дніпропетровську після розпиття алкогольних напоїв на вулиці був зупинений працівниками міліції, на їх прохання він , свідок, засвідчив своїм підписом протокол виїмки гранати, яка візуально була схожа на бойову. Саму особу, у якої було вилучено дану гранату, він не бачив, так як працівники міліції пояснили, що чоловік сидить в їх автомобілі.

Свідок ОСОБА_15 показав суду, що у травні 2015 року відпочивав з ОСОБА_14 в ж/м Тополя-2 у м. Дніпропетровську, коли вони повертались додому, до них підійшов співробітник міліції на прізвище ОСОБА_25 і показав бойову гранату у коробці, повідомивши, що її було у когось вилучено, після чого він підписав протокол виїмки. Як саме проходила виїмка гранати, він не бачив, та він не бачив особу, у якої цю гранату було вилучено.

Свідок ОСОБА_16 пояснив суду, що він разом із ОСОБА_17 були запрошені для проведення слідчої дії - обшуку квартири ОСОБА_6. Обшук було проведено у травні 2015 року, приблизно о 20 год. 00 хв. більш точно вказати не зміг. У квартиру він зайшов після працівників міліції, у квартирі було три кімнати, в одній з них спала мати ОСОБА_18, слідчий знайшов у залі пістолет, після чого його надали оглянули всім присутнім. Точного місця, де виявили даний пістолет, він не бачив, оскільки перебував у іншій кімнаті. Під час слідчої дії було застосовано фотофіксацію на мобільний телефон. Після цього було складено протокол, який йому було зачитано та ним підписано.

Свідок ОСОБА_17 показав суду, що він є головою кооперативу у будинку, в якому разом з батьками мешкає ОСОБА_6. Того дня він, свідок, був запрошений у якості понятого при обшуку у квартирі ОСОБА_6. Коли він підійшов, то двері квартири вже були відчинені, всередині були три міліціонери, якась жінка та мати ОСОБА_18. Було зачитано ухвалу суду про обшук. У момент, коли працівники міліції вилучили пістолет, він знаходився у коридорі, та точно не бачив, де саме знайшли той пістолет. Також на балконі знайшли якусь рослину, схожу на коноплю, також працівники міліції показали їм 5 гільз від патронів. Після проведення слідчих дій його викликали до райвідділу, де складали процесуальні документи. Він, як голова кооперативу, надавав органу досудового слідства громадську характеристику на ОСОБА_6.

Крім грунтовних та послідовних показів потерпілої ОСОБА_12 в судовому засіданні, вина ОСОБА_7 підтверджується і іншими належними та допустими доказами, дослідженими судом:

-протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками під час досудового слідства від 26 травня 2015 року, згідно якого потерпіла ОСОБА_12 впевнено вказала на фотографію, на якій був зображений ОСОБА_7, як на особу, що приймала участь в розбійному нападі на неї (т. 2 а.п. 13-14);

-протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 09.04.2015 року (т. 1 а.п. 12);

-протоколом огляду місця події та протоколом додаткового огляду місця події від 09.04.2015 року, з яких вбачається, що під час огляду дачного будинку, де мешкає потерпіла, в прихожій кімнаті на дверях виявлена пляма бурого кольору, ручка дверей забруднена речовиною бурого кольору, схожої на кров, а на підлозі- 2 гільзи та 1 куля, що підтверджує покази потерпілої про те, що ОСОБА_7 було зроблено два цілеспрямовані постріли та вилучено зліпок від протекторів автомобіля біля садової ділянки (т. 1 а.п. 15-16, 17-22);

-довідкою № 374 від 09.04.2015 року з приймального відділення КЗ « Дніпропетровська клінічна міська лікарня № 16» з фототаблицею до неї, де зафіксовано, що потерпіла ОСОБА_12 поступила у приймальне відділення лікарської установи з травматичною вогнепальною ампутацією 1 пальця правої кісті та вогнепальним пораненням середньої третини лівого стегна, з якого в подальшому в ході операції було вилучено інородне тіло- кулю, що також підтверждує правдивість показів потерпілої про те, що ОСОБА_7 було зроблено з близької відстані в неї два постріли ( т.1 а.п. 34-35);

-додатковим протоколом огляду місця події від 10.04.2015 року, з якого вбачається розташування садибної ділянки АДРЕСА_6 та під'їздні шляхи до садиби (т. 1 а.п. 34-35);

-висновком експерта № 04/02-29 від 16.05.2015 року, відповідно до якого слід протектора шини автомоблія, зафіксований в гіпсовому зліпку, що був вилучений під час додаткого огляду місця події 09.04.2015 року біля місця мешкання потерпілої ОСОБА_12, за адресою: АДРЕСА_6, залишено шиною переднього лівого колеса автомобіля НОМЕР_1 (т. 1 а.п. 63-67);

-висновком експерта № 70/07-310 від 13.05.2015 року, відповідно до якого дві гільзи, вилучені під час огляду місця події 09.04.2015 року за місцем мешкання потерпілої ОСОБА_12, за адресою: АДРЕСА_6 являються складовими частинами патронів - стріляними гільзами шумових (холостих) патронів калібру 9мм Р.А. Blanc (S&B 9mm Р.А. Blanc). Дані патрони до пострілу були переспоряджені саморобним способом шляхом розміщення в корпусі гільз кінетичного снаряда (наприклад, кулі сферичної форми, виготовленої з еластичного матеріалу і тому подібне);

Дані патрони призначені для стрільби з пістолетів калібру 9мм РА призначених для відстрілу патронів споряджених снарядом «несмертельної дії» (Грант С27, АЕ 790G, Форт-12Р, ПМР, ПСМР, Эрма-55Р та ін.), а також деяких моделей револьверів - Комбриг, Скат-1Р та Скат-1РК калібру 9 мм РА, а також можуть використовуватися для стрільби з переробленої газової, сигнальної або саморобної зброї під цей патрон. Куля, вилучена там же, для ідентифікації зброї , з якої вона була вистріляна , непридатна. Надана куля являється сферичною пневматичною кулею калібру 4,5 мм. Дані кулі призначені для стрільби з пневманичної газобалонної пневматичної зброї калібру 4,5 мм. Вилучені гільзи стріляни з одного екземпляру зброї (т. 1 а.п. 80-83).;

-висновком експерта № 2852е від 23.06.2015 року, відповідно до якого у потерпілої ОСОБА_12 виявлені наступні тілесні ушкодження:

вогнепальне поранення 1 пальця правої кисті, з дефектом кісткової тканини та формування післятравматичної культі на рівні голівки проксимальної фаланги;

вогнепальне поранення лівого стегна, яке розпочинається вхідною раною по передньо-зовнішній поверхні лівого стегна на межі середньої та нижньої третини (на відстані 58 см вгору від підошовної поверхні стоп), раньовий канал направлений зверху вниз та сліпо закінчується чужорідним тілом металевої природи (куля), яке знаходиться у м'язі в нижній третині лівого стегна.

Враховуючи характер, локалізацію та ступінь ознак загоєння виявлених у неї тілесних ушкоджень, дані медичної документації, можливо вказати, що ушкодження утворилося незадовго до надходження на стаціонарне лікування у 16 МКЛ, тобто можливо і у термін, на який вказує обстежена та слідчий у постанові.

За своїм характером виявлене тілесне ушкодження в області правої кисті відноситься до ушкоджень середньої тяжкості, що зумовлює тривалий розлад здоров'я, строком понад 3 тижні (більш, як 21 день), п.2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 р. №6

Виявлене тілесне ушкодження в області лівого стегна відноситься до легких тілесних ушкоджень, як таке, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, тривалістю понад 6 діб, але не більше, як три тижні (21 день). На підставі п.2.3.3. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 р. № 6.

Враховуючи характер та локалізацію виявлених тілесних ушкоджень, можливо вказати, що вони могли утворитися від механічних дій твердого предмету (предметів), з обмеженою контанктуючою поверхнею, який (які) діяв (діяли) зі значною кінетичною енергією в область 1 пальця правої кисті та лівого стегна.

Локалізація і характер тілесних ушкоджень в області правої кисті та лівого стегна не суперечать механізму їх утворення, на який вказує гр. ОСОБА_12 в ході проведення слідчого експеримента (т. 2 а.п 62-64).;

-протоколом слідчого експерименту від 18.06.2015 року за участю потерпілої ОСОБА_12 (з відозаписом до нього), відповідно до якого остання на статисті чітко та послідовно вказала механізм нанесення їй тілесних ушкоджень 09.04.2015 року та обставини скоєння відносно неї кримінального правопорушення (т. 2 а.п. 65-66, 68).

Аналізуючи зібрані матеріали в їх сукупності, суд вважає, що вина ОСОБА_7 у розбійному нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням в житло в судовому засіданні повністю знайшла своє підтвердження, і його дії слід кваліфікувати за ч. 3 ст. 187 КК України.

Суд критично ставиться до показів обвинуваченого ОСОБА_7 в судовому засіданні про його непричетність до розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_12, та вважає їх продиктованими наміром зменшити ступінь своєї провини та уникнути відповідальності за скоєне ним.

Потерпіла , як в судовому засіданні, так і під час досудового слідства в ході слідчого експерименту давала послідовні розвернуті покази стосовно обставин скоєння відносно неї злочину ОСОБА_7, застосування зброї під час витребування грошових коштів, навмисного заподіяння тілесних ушкоджень, зробивши два постріли з близької відстані впритул їй в руку та в ногу з метою придушення її волі до опору.

Обставиною, яка підтверджує, що невстановлені в ході досудового слідства особи, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, ( постанова заступника прокурора прокуратури Дніпропетровського району від 02.07.2015 року (т. 2 а.п. 195-196), є співучасниками даного злочину, та були обізнані про злочинний намір ОСОБА_7, свідчить той факт, що один з нападників був присутнім в будинку в момент нападу ОСОБА_7 на потерпілу, перебуваючи в масці та окулярах, щоб унеможливити впізнання його потерпілою, знав про намір ОСОБА_7 заволодіти майном потерпілої, та повідомив ОСОБА_7 про те, що потерпіла скористувалась «тривожною» кнопкою, а тому дії ОСОБА_7 слід кваліфікувати як вчинені за попередньою змовою групою осіб.

Що стосується показів обвинуваченого ОСОБА_7 в тій частині, де він заперечує навмисне застосування до потерпілої ОСОБА_12 пістолета, то суд вважає, що показам обвинуваченого в цій частині слід також дати критичну оцінку, розцінивши їх як спосіб захисту з метою пом'якшення відповідальності, оскільки вони спростовуються послідовними показами потерпілої ОСОБА_12, яка детально описує пістолет, з якого зробив постріл ОСОБА_7 , механізм нанесення їй ушкоджень, а також те, що потерпіла сприймала погрози обвинуваченого, як реальну загрозу її життю та здоров'ю, та протоколом слідчого експерименту за участі останньої, які підтверджуються протоколом огляду місця події, в ході якого було виявлено та вилучено дві гільзи та кулю, а іншу кулю було вилучено з ноги потерпіої під час надання меддопомоги.

Разом з тим, органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачується у придбанні, зберіганні бойових припасів та вибухових речовин без передбаченого законом дозволу, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.263 КК України, вчиненого за наступних обставин.

ОСОБА_7 знаходячись за місцем мешкання, а саме за адресою: АДРЕСА_7, маючи умисел на зберігання бойових припасів, вибухових речовин без передбаченого законом дозволу, а саме предмет схожий на гранату РГД-5, зеленого кольору з запалом та усвідомлюючи, що не має передбаченого законом дозволу на вказану вибухову речовину, почав зберігати її при собі.

26.05.2015 року в ході оперативно-розшукових заходів за адресою: АДРЕСА_7, ОСОБА_7 погрожував співробітникам міліції застосувати дану вибухову речовину, що є небезпечною для життя та здоров'я жителів даного будинку, в результаті чого в період часу з 15:45 год. по 16:20 год. за вищезазначеною адресою, за участі двох понятих співробітниками міліції у ОСОБА_7 було виявлено та вилучено предмет схожий на гранату РГД-5, зеленого кольору з запалом, яка згідно висновку судової вибухово-технічної експертизи № 70/26-249 від 02.06.2015 року відноситься до бойових припасів та вибухових речовин, яку він незаконно умисно зберігав при собі без передбаченого законом дозволу.

Обвинувачений ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив суду, що граната, яка нібито вилучена у нього вдома, йому не належить, її походження йому невідоме.

За даним обвинуваченням у судовому засіданні було допитано свідків ОСОБА_14 і ОСОБА_15, які суду показали, що при вилученні гранати у обвинуваченого присутніми не були, самого обвинуваченого вони не бачили, так як працівники міліції пояснили їм, що останній знаходиться в їх службовому автомобілі, під час підписання протоколу вони лише бачили предмет, який схожий на бойову гранату.

Таким чином державним обвинуваченням не надано суду належних доказів в розумінні ст.ст.84,85 КПК України, в кого саме було вилучено даний вибуховий пристрій, за яких обставин це відбувалось, а протокол огляду місця події від 26.05.2015 року ( т.2 а.п. 96-97) , з тексту якого вбачається, що за участю понятих ОСОБА_15 та ОСОБА_14 було оглянуто предмет, схожий на РГД-5 є лише констатацією того, що такий предмет було огянуто, але доказом належності даного предмету обвинуваченому ОСОБА_7 він не являється.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Згідно ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Обов'язок щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, передбачених ст. 62 Конституції України, поєднуються з такими ж положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод 1950 року, яка відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована 17 липня 1997 року Законом України» Про ратифікацію Конвенції про захист прав та основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції» ( № 475/97-ВР). Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23.02.2006 року передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про практику Суду як джерело права». Так , у справі «Barbera Messegu and Jabardo v .Spain» від 06.12.1988 року( п. 146) Європейський Суд з прав людини встановив, що «принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов'язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь- який сумнів має тлумачитися на користь підсудного ( «Barbera Messegu and Jabardo v .Spain,judgment of 6 December 1988, Series A no. 146, р.33, 77).

З огляду на викладене суд приходить до думки, що сторона обвинувачення не довела винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, предбаченого ч. 1 ст. 263 КК України поза розумним сумнівом.

Тому ОСОБА_7 слід визнати не винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 263 КК України та виправдати в зв'язку з недоведеністю його винуватості у вчиненні даного кримінального правопорушення.

В той же час державним обвинувачем повністю підтримано обвинувачення ОСОБА_5 та ОСОБА_6, в тому що вони скоїли злочин разом із ОСОБА_7 за попередньою змовою групою осіб, за наступних обставин: ОСОБА_7, 09.04.2015 року перебуваючи поблизу ТРК «Караван», розташованого за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Ювілейне, вул. Нижньодніпровська, 17 зустрівся з ОСОБА_5, ОСОБА_6 та з двома невстановленими у ході досудового розслідування чоловіками, яким запропонував прийняти участь в скоєнні розбійного нападу на громадянку ОСОБА_12, при цьому учасники обумовили роль кожного у скоєнні злочину.

Після чого, співучасники злочину приступили до реалізації своїх злочинних намірів, діючи за попередньою змовою, згідно раніше розподілених ролей, для чого вони підготували маски з прорізями для очей, окуляри, марлеву лікарську маску з метою бути не впізнаними під час скоєння злочину та інші предмети, які необхідні для скоєння злочину.

09.04.2015 року ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6, та двоє невстановлених у ході досудового розслідування чоловіка діючи за попередньою змовою, розподіливши ролі між собою, з метою заволодіння чужим майном, на автомобілі «ВАЗ-21099» синього кольору, під керуванням ОСОБА_5, маючи при собі раніше підготовлені знаряддя злочину - маски з прорізами для очей, марлеву лікарську маску та зброю, а саме пістолет невстановленої марки, котрий належить ОСОБА_7 , направились у с. Дніпрове, садове товариство Дніпрове, Дніпропетровського району, Дніпропетровської області, де мешкає громадянка ОСОБА_12, з метою вчинення розбійного нападу.

09.04.2015 року близько 20 години 40 хвилин ОСОБА_5, реалізуючи злочинний умисел, спрямований на розбій, тобто напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням в житло, прибув на вищезазначеному автомобілі з раніше знайомими ОСОБА_7, ОСОБА_6 та з двома невстановленими у ході досудового розслідування чоловіками до будинку АДРЕСА_6 з метою скоєння розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_12

У подальшому прибувши на дане місце, ОСОБА_5 навпроти гаражного приміщення будинку АДРЕСА_6 де. спільно з ОСОБА_7 та невстановлений у ході досудового розслідування чоловіком вийшли із автомобіля, на той момент у машині залишився ОСОБА_6 та другий невстановлений у ході досудового розслідування чоловік.

У подальшому ОСОБА_19 та ОСОБА_7 зайшли за гаражне приміщення з метою спостереження за навколишньою обстановкою, а невстановлений у ході досудового розслідування залишився біля автомобіля. У той час потерпіла ОСОБА_12 побачивши з вікна кухонної кімнати двох раніше невідомих чоловіків, та з метою встановлення цілі їх приїзду вийшла на вулицю перед будинком АДРЕСА_6, де ОСОБА_7 запитав у останньої хто мешкає навпроти її будинку, на що потерпіла ОСОБА_12 повідомила останнього, що у даному будинку ніхто не проживає.

Після чого, співучасник кримінального правопорушення ОСОБА_7, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, маючи при собі сумку, в якій знаходилась зброя, приблизившись до потерпілої ОСОБА_12, де своїми обома руками розвернув останню спиною до себе, та у подальшому своєю лівою рукою обхватив потерпілу за область шиї, що спричинило удушення останньої та цією же рукою, а саме долонею закрив рота потерпілій ОСОБА_12, далі правою рукою дістав із сумки вищезазначений пістолет невстановленої марки, який приставив в область правого боку попереку потерпілій ОСОБА_12, чим придушив її волю до опору, та почав заштовхувати потерпілу ОСОБА_12 всередину будинку АДРЕСА_6. Спостерігаючи вищезазначені дії ОСОБА_7, співучасники кримінального правопорушення, ОСОБА_5 сів у вищезазначений автомобіль, а невстановлений у ході досудового розслідування чоловік залишився стояти поруч із даним автомобілем, а в цей час ОСОБА_6, знаходячись у автомобілі, одягнув марлеву лікарську маску, щоб бути не впізнаним під час скоєння злочину, а другий невстановлений у ході досудового розслідування чоловік, який увесь час знаходився у автомобілі , одягнув маску з трьома прорізами та окуляри, з метою бути не впізнаним під час скоєння злочину, після чого останні вийшли з даного автомобіля та попрямували до вищезазначеного будинку, а ОСОБА_5 залишився у автомобілі, а поруч з автомобілем залишився вищевказаний невстановлений у ході досудового розслідування чоловік, з метою спостереження за обстановкою на вулиці та швидшого зникнення з місця вчинення кримінального правопорушення.

Далі співучасник кримінального правопорушення ОСОБА_7, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на розбій, тобто напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням в житло, заштовхав потерпілу ОСОБА_12 всередину вищезазначеного будинку, де штовхнув останню до холодильної камери, при цьому вимагаючи у потерпілої ОСОБА_12 грошові кошти, де у цей час ОСОБА_6 залишився біля будинку, спостерігаючи за обстановкою, а співучасник кримінального правопорушення, а саме невстановлений у ході досудового розслідування чоловік, у якого на голові була маска та окуляри, виявив, що потерпіла ОСОБА_12 нажала на кнопку «виклику хорони» та повідомив ОСОБА_7, котрий продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на розбій, тобто напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням в житло, приблизившись до потерпілої, своєю лівою рукою вибив з руки останньої вказану кнопку, та наніс удар кулаком лівої руки в область грудної клітини праворуч потерпілій ОСОБА_12, та продовжуючи спричиняти тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_12, ОСОБА_7 своєю лівою рукою схопив за передпліччя правої руки та приставивши пістолет невстановленої марки, який знаходився у нього в правій руці, а саме до фаланги великого пальця правої руки потерпілої, та здійснивши один постріл у фалангу пальця правої руки ОСОБА_12, що у подальшому призвело до ампутації пальця потерпілої ОСОБА_12, а невстановлений у ході досудового розслідування чоловік з метою бути не затриманим співробітниками охорони вибіг з вказаного будинку.

Після чого, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел , ОСОБА_7, приставив пістолет невстановленої марки потерпілій у область лівого стегна та здійснив другий постріл, що призвело до вогнепального поранення лівого стегна потерпілої ОСОБА_12 У подальшому співучасник злочину ОСОБА_7 своєю лівою рукою, продовжуючи свій злочинний умисел, схопив за одяг в області грудної клітини потерпілої ОСОБА_12 та з застосуванням фізичної сили повернув останню з права на ліво від себе та , тримаючи пістолет у правій руці, наніс прямий удар каналом ствола пістолету невстановленої марки у область грудної клітини потерпілій ОСОБА_12, від зазначеного удару потерпіла ОСОБА_12 впала на крісло.

Після чого співучасники злочину з зникли з місця скоєння злочину у невідомому напрямку.

У ході розбійного нападу потерпілій ОСОБА_12 злочинними діями ОСОБА_7 спричинено тілесні ушкодження відповідно до висновку судово-медичної експертизи №2852-е від 23.06.2015 року у вигляді: вогнепального поранення 1 пальця правої кисті, з дефектом кісткової тканини та формування після травматичної культі на рівні голівки проксимальної фаланги, вогнепального поранення лівого стегна, яке розпочинається вхідною раною по попередньо-зовнішній поверхні лівого стегна на межі середньої та нижньої третини (на відстані 58 см вгору від підошовної поверхні стоп) раньовий канал направлений зверху вниз та сліпо закінчується чужорідним тілом металевої природи (куля), яке знаходиться у м'язі в нижні третині лівого стегна. Враховуючи характер, локалізацію та ступінь ознак загоєння виявлення у неї тілесних ушкоджень, дані медичної документації, можливо вказати, що ушкодження утворилися незадовго до надходження на стаціонарне лікування у МКЛ, тобто можливо і в термін на який вказує обстежена та слідчий у постанові. За своїм характером виявлене тілесне ушкодження в області правої кисті відноситься до ушкоджень середньої тяжкості, що зумовлює тривалий розлад здоров'я, строком понад 3 тижні (більш як 21 день), п.2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995р.№ 6. Виявлене тілесне ушкодження в області лівого стегна відноситься до легких тілесних ушкоджень, як таке, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, тривалістю понад 6 діб, але не більше, як три тижні(21 день). На підставі п.2.3.3. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 р. №6.

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_5 та ОСОБА_6 кваліфіковані кожному окремо, за ч. 3 ст. 187 КК України, як розбійний напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням в житло.

Суд, дослідивши докази, надані органом досудового слідства, на підтвердження обвинувачення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, прийшов до висновку про не доведеність їх вини, виходячи з наступного.

Згідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права ,Конституція України має найвищу юридичну силу , закони та інші нормативно- правові акти приймаються на основі Конституції і повинні відповідати їй.

Згідно ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути віддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.При цьому неприпустимо покладати на підсудного доведення своєї невинуватості. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь останньої. Визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце лише за доведеності її вини.

Згідно вимог ч. 1 ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 95 КПК України суд може грунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу. Суд не вправі обгрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посиланнями на них.

Відповідно до ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність, чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Згідно ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Статтею 214 КПК України передбачено, що слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування. Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру , або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Відповідно до ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому КПК України. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатись суд при ухваленні судового рішення.

Конституційний суд України у своєму рішенні від 20 жовтня 2011 року у справі за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 62 Конституції України N 1-31/2011 дійшов наступних висновків:

«…Недопустимість обґрунтування обвинувачення особи у вчиненні злочину на доказах, одержаних незаконним шляхом, закріплена в першому реченні частини третьої статті 62 Конституції України, а згідно з частиною другою статті 64 ця гарантія не може бути обмежена. Основний Закон України, гарантуючи права і свободи особи, вимагає від неї певної поведінки щодо інших осіб та держави в цілому, встановлює відповідні вимоги та обмеження…».

«…Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази (параграф 34 рішення у справі Тейксейра де Кастро проти Португалії від 9 червня 1998 року, параграф 54 рішення у справі Шабельника проти України від 19 лютого 2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканність, на повагу до приватного і сімейного життя, таємницю кореспонденції, на недоторканність житла (статті 5, 8 Конвенції ) тощо. Таким чином, даючи офіційне тлумачення положення частини третьої статті 62 Конституції України, Конституційний Суд України виходить з того, що обвинувачення особи у вчиненні злочину не може ґрунтуватися на доказах, одержаних у результаті порушення або обмеження її конституційних прав і свобод, крім випадків, у яких Основний Закон України допускає такі обмеження…».

Конституційний Суд України вважає, що положення частини третьої статті 62 Конституції України, відповідно до якого обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, безпосередньо пов'язане з положенням частини першої цієї статті, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку…» .

«…Визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі. Аналіз положення частини третьої статті 62 Конституції України "обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом" дає підстави для висновку, що обвинувачення у вчиненні злочину не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо…»

Верховний суд України в п. п. 19, 20 Постанові Пленуму «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 1 листопада 1996 року за № 9, роз'яснив судам, що визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце лише за умови доведеності її вини. При цьому слід мати на увазі, що згідно зі ст.62 Конституції обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а також на доказах, одержаних незаконним шляхом. Докази повинні визнаватись такими, що одержані незаконним шляхом, наприклад, тоді, коли їх збирання й закріплення здійснено або з порушенням гарантованих Конституцією України прав людини і громадянина, встановленого кримінально-процесуальним законодавством порядку, або не уповноваженою на це особою чи органом, або за допомогою дій, не передбачених процесуальними нормами.

Також в п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина» від 30 травня 1997 року за № X, було роз'яснено судам, що згідно з ч.3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом. У зв'язку з цим судам при розгляді кожної справи необхідно перевіряти, чи були докази, якими органи попереднього слідства обґрунтовують висновки про винність особи у вчиненні злочину, одержані відповідно до норм КПК України. Якщо буде встановлено, що ті чи інші докази були одержані незаконним шляхом, суди повинні визнавати їх недопустимими і не враховувати при обґрунтуванні обвинувачення у вироку.

Отже, виходячи із загальних засад кримінального провадження, визначених ст. ст. 7, 17 КПК України, підозра, обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, отриманих незаконним шляхом.

Суд позбавлений права збору доказів вини обвинувачених за власною ініціативою та при розгляді справи не вправі перебирати на себе функції обвинувачення чи захисту, залишаючись об'єктивним і неупередженим, при цьому суд в ході розгляду справи створив всі необхідні умови для виконання сторонами їхніх процесуальних прав та обов'язків, розглядаючи справу на підставі наданих суду доказів.

Згідно ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвиувального акта .

Ч. 2 ст. 337 КПК України прокурору представлено право під час судового розгляду змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення або відмовитися від підтримання державного обвинувачення.

Під час судового розгляду прокурор не скористався наданим йому законодавцем правом.

Самі обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_5 в судовому засіданні не визнавали своєї винуватості у скоєнні злочину при зазначених вище обставинах.

В обвинувальному акті були відсутні посилання на те, яка конкретно роль в скоєнні злочину була відведена вказаним особам., так як текст обвинувачення є ідентичним для всіх трьох (ОСОБА_7, ОСОБА_19 та ОСОБА_6.).

Правова кваліфікація дій особи повинна містити не тільки посилання на окрему статтю та її частину матеріального права, а й точне формулювання, зокрема об'єктивної сторони та кваліфікуючих ознак.

Відсутність в обвинувальному акті формулювання обвинувачення та правової кваліфікації дії особи унеможливлює її якісний і повний захист від пред'явленого обвинувачення, що порушує право особи на захист.

Так в рішенні Європейського суду з прав людини від 26.06.2008 року , ухваленому у справі «Ващенко проти України» зазнаечно, що: «Обвинувачення для цілей п.1 ст.6 Конвенції може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення , яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру ( п.51)».

В рішенні від 25.07.2000 року у справі «Маттоціа проти Італії» детальніше прописано ЄСПЛ , що обвинувачений у скоєнні злочину має бути негайно і детально поінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувеачення, а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів.

Як ОСОБА_5, так і ОСОБА_6 в судовому засіданні категорично спростовували винуватість у вчиненні розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_12 Обоє вказали, що шлях, куди вони прямували, вказував саме ОСОБА_7 Щодо істинності намірів ОСОБА_7 вони обізнані не були.

Потерпіла в судовому засіданні і під час слідчого експерименту з нею також не вказувала на останніх, як на осіб, причетних до скоєння злочину відносно неї.

Суд не бере до уваги, як доказ, протокол проведення слідчого експерименту від 14.05.2015 року з підозрюваним ОСОБА_5 (т. 1 а.п. 223-225), оскільки з нього фактично не вбачається жодного доказового змісту для обвинувачення, окрім твердження, що він чув хлопки від пострілів, які спростовані ним самим під час судового слідства, а також і тому, що його показання при слідчому експерименті не підтверджено іншими доказами, які можуть бути визнані достовірними.

Також обвинуваченим ОСОБА_6 під час судового слідства дано покази щодо незаконності його затримання та застосування до нього недозволених методів ведення слідства.

Відповідно до вимог ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд зобов'язаний застосовувати при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Даючи оцінку вищезазначеному, суд прийшов до висновку, що стороною обвинувачення не спростовані вищевказані твердження ОСОБА_6 про його катування шляхом застосування до нього недозволених методів ведення слідства. А тому визнав доведеним, згідно з критерієм доведеності, як того вимагає Конвенція, той факт, що тілесні ушкодження, що мались на тілі ОСОБА_6, зафіксовані у медичному висновку №2326е від 21.05.2015 року (т. 2 а.п. 4-8), могли з'явитися на його тілі внаслідок поганого поводження, на яке скаржиться ОСОБА_6, і яке прирівнюється до катування у значенні статті 3 Конвенції, аби отримати від нього визнавальні покази.

Під час досудового провадження ОСОБА_6 звертався зі скаргою з приводу застосування до нього недозволених методів ведення слідства до органів прокуратури. У такому випадку, положення ст.1 Конвенції вимагають проведення ефективного офіційного розслідування. ЄСПЛ зазначає, що в такому випадку органи влади завжди повинні добросовісно намагатися з'ясувати те, що трапилося, та не покладатися на поспішні та необгрунтовані висновки як на підставу своїх рішень. У даній справі, органи влади лише зводили свої аргументи про необгрунтованість скарг ОСОБА_6 без належної перевірки їх, оскільки з наданих на запит суду відповідей вбачається, що дана скарга з прокуратури Дніпропетровської області була передана на розгляд місцевій прокуратурі, якою така скарга на розгляд була передана до Дніпропетровського райвідділу міліції, тобто на той орган, дії якого фактично ОСОБА_6 оскаржувались, і процесуального рішення по ній прийнято не було дотепер, так як керівництвом районного віддліу міліції було проведено службову перевірку, висновки якої надані суду, про необгрунтованість скарги.

Крім того, ОСОБА_6 в судовому засіданні зазначив, що протягом чотирьох діб постійно перебував або в райвіддлілку міліції, або в автомобілі оперативних працівників, будучи пристебнутим до автомобіля кайданками, а на ранок наступного дня ті ж оперативні працівники знову заводили його до приміщення райвідділу, ні на мить не відпускаючи його, виводячи ввечері, і одного разу в журналі обліку відвідуваів чи доставлених він встиг зробити запис про його незаконне утримування, і цей журнал не був представлений на запит суду, оскільки був «втрачений» саме за ці дати.

Тому суд прийшов до вказаного висновку, опираючись на вищенаведені обґрунтування.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини допустимість як доказів свідчень, отриманих за допомогою катувань, з метою встановлення відповідних фактів у кримінальному провадженні призводить до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких показань і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження особи судом.

Яких-небудь інших даних, що могли б спростовувати версію обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6, навіть з незначними розбіжностями у показах, які можливі через сплив значного проміжку часу, під час судового слідства про непричетність до розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_12 судом не встановлено, як і не наведено достатню кількість доказів для доведення винуватості особи в суді та вичерпані можливості їх отримати.

Державним обвинуваченням не надано суду жодного матеріального доказу (засобів вчинення злочину), який би доводив вину обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 В матеріалах кримінального провадження ( т.1 а.п. 227,232 ) знаходяться ДВД- диски, що були визнані речовими доказами та долучені до матеріалів справи, записи на яких відсутні.

Крім того, слідчим під час досудового слідства виносилась постанова про призначення експертизи продуктів пострілу від 28.05.2015 року (т. 2 а.п. 204-205), однак жодного руху за даною постановою по справі не вбачається.

Прокурор, приймаючий участь у судовому розгляді, після дослідження всіх доказів по даному провадженню, перед оголошенням початку судових дебатів не скористався своїми правами, передбаченими ст.ст. 338-340 КПК України.

За таких обставин суд, перевіривши доводи обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та потерпілої ОСОБА_12, дослідивши зібрані по справі докази, що досліджені в судовому засіданні, визнає формулювання обвинувачення, яке пред'явлене обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а саме у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, недоведеним. Тому, суд вважає, виходячи із визначених меж висунутого обвинувачення, відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України, необхідним виправдати обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за обвинуваченням у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України за недоведеністю їх вини.

Також, органами досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачується у незаконному зберіганні та придбанні вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.263 КК України, вчиненого за наступних обставин.

ОСОБА_6 в невстановлені у ході досудового розслідування час та місце, маючи умисел на зберігання, придбання вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу, придбав у невстановленої в ході досудового розслідування особи предмет, схожий на пістолет марки Zoraki VOD.-914 НОМЕР_3, калібру 9 мм., та усвідомлюючи, що немає передбаченого законом дозволу на вказану вогнепальну зброю, став зберігати його за своїм місцем мешкання.

Далі, в період часу з 21.30 години 15.05.2015 року по 00.30 години 16.05.2015 року, за участі двох понятих, співробітниками міліції був проведений обшук за місцем мешканням ОСОБА_6, а саме за адресою: АДРЕСА_2, в ході якого було виявлено та вилучено предмет , схожий на пістолет марки Zoraki VOD.-914 НОМЕР_3, калібру 9 мм., який згідно висновку судово- балістичної експертизи № 70/07-351 від 05.06.2015 року відноситься до категорії нестандартної ручної короткоствольної гладкоствольної вогнепальної зброї, який він незаконно зберігав при собі без передбаченого законом дозволу.

ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив суду, що пістолет та патрони, вилучені нібито у нього вдома, йому не належать, їх походження йому невідоме.

Свідки ОСОБА_16 та ОСОБА_17, допитані судом, зазначили, що вони були присутні під час санкціонованого обшуку приміщення житла обвинуваченого ОСОБА_6, де він мешкає разом з батьками, під час якого працівники міліції їм показали пістолет та патрони, які, нібито, були виявлені в залі квартири, але самого факту виявлення та вилучення даних предметів, вони не бачили, так як знаходились в коридорі квартири, оскільки працівників міліції було так багато під час проведення даної слідчої дії, що вони не могли поміститись разом з оперативними працівниками в одному приміщенні.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Згідно ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Обов'язок щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, передбачених ст. 62 Конституції України, поєднуються з такими ж положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод 1950 року, яка відповідно до вимог ч.1 ст. 9 Конституції України, ратифікована 17 липня 1997 року Законом України» Про ратифікацію Конвенції про захист прав та основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції» ( № 475/97-ВР). Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23.02.2006 року передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про практику Суду як джерело права». Так , у справі «Barbera Messegu and Jabardo v .Spain» від 06.12.1988 року( п. 146) Європейський Суд з прав людини встановив, що «принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов'язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь- який сумнів має тлумачитися на користь підсудного ( «Barbera Messegu and Jabardo v .Spain,judgment of 6 December 1988, Series A no. 146, р.33, 77).

Враховуючи показання свідків обвинувачення ОСОБА_16 та ОСОБА_17, суд наданий стороною обвинувачення доказ - протокол огляду від 15.05.2015 року (т. 1 а.п. 159-160), визнає недопустимим, як отриманий внаслідок порушення норм кримінально-процесуального законодавства, оскільки на думку судової колегії зазначена процесуальна дія не відповідає вимогам, встановленим ст..223 КПК України.

Тому, з огляду на викладене, суд приходить до думки, що сторона обвинувачення не довела винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, предбаченого ч. 1 ст. 263 КК України поза розумним сумнівом, у зв'язку з чим ОСОБА_6 слід визнати невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 263 КК України та виправдати в зв'язку з недоведеністю його винуватості у вчиненні даного кримінального правопорушення.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання , яке слід обрати обвинуваченому ОСОБА_7 у відповідності до ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких кримінальних правопорушень, обставини скоєння кримінального правопорушення, враховує особу обвинуваченого, який на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, раніше неодноразово судимий, в тому числі за корисливі злочини..

Згідно ст. 66 КК України обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_7, судом не встановлено.

Згідно ст. 67 КК України, обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_7, судом визнається скоєння злочину щодо особи похилого віку та рецидив злочину.

Разом з тим, суд не погоджується з доводами державного обвинувачення про наявність обтяжуючої покарання ОСОБА_7 такої обставини, як скоєння злочину за попередньою змовою групою осіб, і вважає за необхідне її виключити, виходячи з того , що відповідно до ст..35 , ч.4 ст. 67 .КК України та роз*яснень постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 04.06.2010 року «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів і їх правові наслідки» законодавець визначив, що в разі, коли будь-яка обставина, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує..

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_7 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, у зв'язку з чим йому слід обрати міру покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна, оскільки саме таке покарання у відповідності до ч.2 ст..50 КК України та роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 р. ( з подальшими змінами) «Про практику призначення судами кримінального покарання» буде необхідним і достатнім для виправлення засудженого та запобіганню вчинення як ним, так і іншими особами, нових злочинів.

Міру запобіжного заходу в вигляді тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою залишити незмінною до набрання вироком законної сили, міру запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 скасувати.

Зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_7 у відповідності до п.5 ст.72 КК України строк його попереднього ув'язнення з розрахунку одному дню попереднього ув'язнення відповідає два дня позбавлення волі, вираховуючи з моменту його затримання 26.05.2015 року по день винесення судом вироку - 02.06.2015 року, тобто 374 дням попереднього ув'язнення відповідає 748 днів позбавлення волі.

Наступне зарахуваня в строк відбування покарання до набрання вироком законної сили має бути проведений місцевим судом, в межах територіальної юрисдикції якого буде виконуватись даний вирок, або судом апеляційної інстанції в разі оскарження даного вироку.

Потерпілою ОСОБА_12 був заявлений позов про стягнення матеріальної та моральної шкоди до обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, в розмірі 100000 грн. .

Прокурор підтримав заявлений позов в повному обсязі.

Обвинувачені заперечували проти задоволення позову.

Враховуючи, що в судовому засіданні не знайшов своє обґрунтоване документальне підтвердження розмір матеріальної шкоди, завданої потерпілій ОСОБА_12, і остання не зазначила, в чому саме полягає матеріальна шкода , суд знаходить обґрунтованими вимоги лише про відшкодування їй моральної шкоди, які слід задовольнити частково , оскільки така шкода дійсно була заподіяна і полягає в фізичному болю та стражданнях, які потерпіла зазнала у зв'язку з ушкодженням її здоров'я.

За змістом п.п. 5, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року (зі змінами й доповненнями) - відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану тощо. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

З огляду на вказане вище, і виходячи із засад розумності, виваженості, справедливості, позов потерпілої ОСОБА_12, відповідно до ст.ст. 23, 1167 ЦК України, підлягає задоволенню частково, так як сума шкоди в розмірі 100000 грн. на думку суду є завищеною , а тому підлягає стягненню на рахунок відшкодування моральної шкоди - 50 000 грн., які слід стягнути на її користь з обвинуваченого ОСОБА_7, в іншій частині позовні вимоги про стягнення матеріальної та моральної шкоди суд важає такими, що не підлягають задоволенню і в їх задоволенні слід відмовити..

Враховуючи, що суд прийняв рішення про виправдання ОСОБА_5 та ОСОБА_6, тому в стягненні з останніх на користь потерпілої ОСОБА_12 суми на рахунок відшкодування моральної і матеріальної шкоди слід відмовити.

Долю речових доказів суд вирішує у відповідності до ст.100 КПК України, а питання судових витрат - згідно ч.2 ст.124 КПК України.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні на залучення експертів по епізодах обвинувачення за ч. 1 ст. 263 КК України, за якими виправдано ОСОБА_6 та ОСОБА_7, підлягають компенсації за рахунок коштів Державного бюджету України.

Керуючись статтями 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_7 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України та призначити йому покарання у вигляді 10 ( десяти ) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_7, до набрання вироком законної сили, залишити попереднім у вигляді тримання під вартою.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_7 обчислювати з 26 травня 2015 року, тобто з моменту його фактичного затримання.

Зарахувати ОСОБА_7 в строк відбуття покарання період часу попереднього ув'язнення з 26.05.2015 року по 02.06.2016 року включно, у відповідності до ч. 5 ст. 72 КК України, з розрахунку одному дню попереднього ув'язнення відповідають два дні позбавлення волі, тобто 374 дням попереднього ув'язнення відповідає 748 днів позбавлення волі.

ОСОБА_7 визнати невинуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України та виправдати за даним обвинуваченням. за недоведеністю його вини

ОСОБА_6 визнати невинуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 187 КК України за недоведеністю його вини та виправдати за даним обвинуваченням.

ОСОБА_5 визнати невинуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України за недоведеністю його вини та виправдати за даним обвинуваченням.

Міру запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту ОСОБА_5 та ОСОБА_6 скасувати

Цивільний позов ОСОБА_12 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_12 на рахунок відшкодування моральної шкоди 50000 ( п'ятдесят тисяч ) гривень. В іншій частині позову про стягнення суми на відшкодування матеріальної та моральної шкоди з з ОСОБА_7, а також про стягнення таких сум з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відмовити.

Речові докази по справі:

два зішкріби РБК (т. 1 а.п. 32, 33) - залишити при матеріалах кримінального провадження;

пакет з медичною маскою, переданий на зберігання до камери зберігання речових доказів Дніпропетровського РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області (квитанція № 00000086) - знищити;

DVD-R диски «RFD80M-80685» з файлами (т. 1 а.п. 120, 190, 192, 204, 219, 227, 232); DVD-R диск «Axent 4.7 GB» (т. 2 а.п. 68) - залишити зберігати при матеріалах кримінального провадження;

слід протектора шини автомобіля, зафіксований в гіпсовому зліпку переданий на зберігання до камери зберігання речових доказів Дніпропетровського РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області (квитанція № 00000078) - знищити;

мобільний телефон «Nokia 311» темно-червого кольору, переданий на зберігання до камери зберігання речових доказів Дніпропетровського РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області (квитанція № 00000083) - повернути за належністю ОСОБА_19;

плазмовий телевізор «Samsung» з корпусом чорного кольору, з лівого боку якого напис «Mobol Code» LE 32045061 WXUN, Serial № 1682: LEBA00048, Version SP; картонна коробка з написом «Incredible Sound» з двома музичними колонками, з корпусом чорного кольору з написом сірого кольору «F&D» (SUBWOOFER) в середині, передані на збергіння ОСОБА_21 - повернути ОСОБА_7;

пістолет Zoraki-MOD.914 № НОМЕР_3, в рукоятці якого знаходиться магазин та кобура до нього, передані на зберігання до камери зберігання речових доказів Дніпропетровського РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області (квитанція № 00000090) - повернутивласнику;

чотири гільзи калібру 9 мм R, одна гільза калібру 35 GR, одна гільза калібру 9 мм РА, один патрон калібру 9 мм РА, один патрон калібру 9 мм РА Knall; вистріляна пластична куля; ватні тампони з протяжкою каналу пістолета Zoraki-MOD.914 № НОМЕР_4 кал. 9 мм РА (Knall), передані на зберігання до камери зберігання речових доказів Дніпропетровського РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області (квитанція № 00000085) - знищити;

диск «CD-R Verbatim 700 MB» (т. 3 а.п. 8) та диск «DVD-R Verbatim 4,7 GB» (т. 3 а.п. 12) - залишити зберігати при матеріалах кримінального провадження;

Вилучені при затриманні ОСОБА_7 особисті речі, передані на зберігання ОСОБА_22 (т. 2 а.п. 33), повернути ОСОБА_7 за належністю.

Стягнути з ОСОБА_7: на користь НДЕКЦ ГУМВС України у Дніпропетровській області витрати за проведення судово-трасологічної експертизи № 04/02-29 від 16.05.2015 року у розмірі 491,04 грн. та за проведення судової балістичної експертизи № 70/07-310 від 13.05.2015 року у розмірі 923,30 грн.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Дніпропетровської області через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, виправданим та прокурору.

Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні під час оголошення вироку копія вироку надсилається не пізніше наступного дня з моменту його оголошення.

Головуючий суддя: Н.М. Грицаюк

Судді: А.О. Сухоруков

С.В. Зайченко