Рішення № 59702749, 15.08.2016, Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 188/275/13-ц

Провадження № 2/188/290/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2016 року смт. Петропавлівка

Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області в складі :

головуючої судді Курочкіної О.М.

при секретарі Карпенко С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Петропавлівка цивільної справи за позовом ОСОБА_1 акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк про визнання недійсним кредитного договору, який оформлений заявою позичальника №DNH4КS93070015 від 21.04.2006 року

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 акціонерним товариством комерційний банк ПриватБанк подано до суду позов до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитними зобовязаннями в сумі 36800.52 коп.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідно до укладеного договору №DNH4КS93070015 від 21.04.2006 року ОСОБА_2 21.04.2006 року отримав кредит у розмірі 2726.76 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25.08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 21.04.2008 року.

В позові зазначено, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) складає між ним і Банком Договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві. Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно Умов.

Відповідно до норм чинного законодавства , ст.259 ЦК України, договором встановлена позовна давність за вимогами стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за Договором в тривалістю 5 років, (п.5.5.) Умов надання кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт)).

В порушення зазначених норм закону та умов договору, позивач вважає, що відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав.

У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 21.01.2013 року має заборгованість - 36800.52 грн., яка складається з наступного:

- 2726.76 грн. - заборгованість за кредитом;

- 11954.65 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 19890.51 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором;

а також штрафи відповідно до пункту 5.3 Умов та правил надання банківських послуг:

- 500.00 грн. - штраф (фіксована частина).

- 1728.60 грн. - штраф (процентна складова).

Просить стягти з відповідача заборгованість та судові витрати.

Відповідач по первинному позову та позивач по зустрічному, в судовому засіданні зазначив, що про наявність вищевказаного кредитного договору йому стало відомо від працівників ПриватБанк ще в серпні 2008 року і 18.08.2008 року в приміщенні ПАТ КБ ПриватБанк він повідомив працівників банку, що кредит не брав і просив зробити перевірку. Потім він неодноразово звертався до служби безпеки банку з вимогою перевірити цей факт, але відповіді жодного разу не отримав, позовні вимоги не визнав, надав суду заперечення на позов, зустрічну позовну заяву з вимогою визнати недійсним кредитний договір, який є підставою для позовних вимог і заяву про розгляд справи у його відсутність.

Позивач по первинному позову та відповідач по зустрічному в режимі відеоконференціїї зазначив, що перевірка службою безпеки була здійснена, порушень не виявлено, позовні вимоги підтримав, подав письмові заперечення на зустрічний позов з вимогою визнати недійсним кредитний договір.

В запереченні на первинну позовну заяву, відповідач зазначив, що з урахуванням викладеного в ухвалі ВССУ вважає позовні вимоги безпідставними .

З висновку судової почеркознавчої експертизи від 28 жовтня 2014 року № 2494-14. проведеної Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз, вбачається, що рукописні записи «25 жовтня 2005 р», «10 НОМЕР_1 Дн- с Кірова 125 56», «ОСОБА_2 21 квітня 06», виконані не ОСОБА_3, а іншою особою. Вказані рукописні записи виконані однією особою. Підпис від імені ОСОБА_2 в графі «(підпис)» заяви позичальника №DNH4КS93070015 від 21 квітня 2006 року - виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою з наслідуванням його справжнього підпису (а.с. І85-196).

Суд касаційної інстанції зазначив, що приймаючи в якості доказу по справі висновок судової почеркознавчої експертизи від 28 жовтня 2014 року № 2494-14(а.с. 5-І96), суд першої інстанції залишив поза увагою, що експериментальні та вільні зразки для проведення зазначеної експертизи датовані 2013 роком, натомість кредитний договір між сторонами укладений у квітні 2006 року.

В той же час, для експертного дослідження надавались вільні зразки підпису відповідача в кількості 5-6 екз., що містились на банківських документах, датованих 2006 роком, а експериментальні зразки, звісно, 2013 року.

В той же час відповідач вважає, що є його звернення до позивача, про те, що він не укладав угоди і заяву позичальника не підписував.

Банком не надано платіжних доручень чи будь яких письмових доказів про те, що відповідач частково повертав кредит.

В обгрунтування зустрічного позову ОСОБА_2 зазначив, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ скасовані рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 03.12.2014 року у справі №188/275/13-ц, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" до позивача про стягнення заборгованості по кредитному договору № DNH4КS93070015 від 21.04.2006 року на суму 36 800.52 грн., та ухвала апеляційного суду Дніпропетровської області від 19.03.2015року, якою рішення було залишено без змін. Справу передано на новий розгляд.

Вважає кредитний договір № DNH4КS93070015 від 21.04.2006 року недійсним,виходячи з висновку судової почеркознавчої експертизи від 28 жовтня 2014 року № 2494-14, проведеної Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз.

Позивач по зустрічному позову вважає, що не є стороною правочину, яким можна вважати акт прийому-передачі товару(мобільного телефону) від 21.04.2006 року.

Зазначив також, що заява позичальника кредитного договору № DNH4КS93070015 від 21 квітня 2006 року, підписана не ОСОБА_2, а отже договір не відповідав і не відповідає його внутрішній волі, не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, оскільки ОСОБА_2 не мав на меті отримання кредитних коштів на придбання мобільного телефону.

Доказів виконання ним будь-яких умов договору кредиту не існує, оскільки грошові кошти від банку він не отримував та кредит не погашав.

Просить суд визнати кредитний договір № DNH4КS93070015 від 21 квітня 2006 року не дійсним.

Відповідачем по зустрічному позову надано письмове заперечення.

Проти зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ПАТ КБ "ПриватБанк" про визнання недійсним кредитного договору заперечує, вважає зазначений позов необгрунтованим та безпідставним, виходячи з наступного.

Згідно до ст.ст. 256, 257 ЦК України: Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою яро захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно до ч. 1 ст, 261 ЦК України: Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу» яка його порушила.

Кредитний договір було укладено 21.04.2006 р. та саме з цього часу розпочався перебіг строку позовної давності та відповідно сплив 21.04.2009р.

ОСОБА_2 В,В. звернувся до суду із вказаним зустрічним позовом лише у липні 2016 року, тобто із пропуском строку позовної давності.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України: Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст.234 ЦК України фіктивним є правочин, який: вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Представник ПАТ КБ "ПриватБанк" вважає, що відповідач за первинним позовом, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент вчинення правочину, тобто тягар доказування фіктивності правочину покладається на позивача.

Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Ознака вчинення його лише для вигляду повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути фіктивним.

Враховуючи вищезазначене, вважає, що вказаний правочин повністю відповідає положенням ст. 203 ЦК України.

Крім того, як зазначила колегія суддів ВССУ у своїй ухвалі від 27.01.2016р.: "Разом з цим, приймаючи до уваги висновок судової почеркознавчої експертизи від 28.10.2014р. №2494-14 (185-196), суд першої інстанції залишив поза увагою, що експериментальні та вільні зразки дня проведення зазначеної експертизи датовані 2013 р., натомість кредитний договір між сторонами укладений у квітні 2006р.", тобто робить висновок про те, що експертизу проведено без надання актуальних на час укладення договору експериментальних зразків підпису про що прямо вказує суду першої інстанції, що викликає сумнів у правильності висновку зазначеної експертизи. З клопотанням про проведення повторної судової почеркознавчої експертизи ОСОБА_2 не звертався.

Позовні вимоги банку про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором підтримав в повному обсязі, та наполягає на їх задоволенні.

Вважає, що докази надані позивачем за первинним позовом по справі свідчать про фактичне отримання коштів відповідачем для придбання мобільного телефону, та ухилення від виконання зобов'язань за кредитним договором.

Крім того, вважає посилання ОСОБА_2 на те, що кредитний договір підписано не ним, а третіми особами, та як наслідок несанкційоване зняття грошових коштів з карткового рахунку є необгрунтованими. Вважає, що встановити чи спростувати припущення ОСОБА_2, що кредитний договір підписано не ним та його кошти перераховано в наслідок неправомірних дій третіх осіб можливо лише в кримінальному провадженні.

Вислухавши учасників судового розгляду, вивчивши матеріали цивільної справи суд приходить до висновку, зустрічний позов підлягає задоволенню, а в задоволенні первинної позовної заяви слід відмовити.

Враховуючи, що задоволення зустрічного позову є підставою для відмови у первинних позовних вимогах, суд вважає необхідним обгрунтувати підстави для задоволення зустрічних вимог.

Підставою для спору сторін є кредитний договір №DNH4КS93070015 від 21.04.2006 року.

Стороною відповідача по зустрічному позову заявлено вимогу про застосування позовної давності до зустрічного позову.

Суд відхиляє вимогу представника ПАТ КБ "ПриватБанк" про застосування до зустрічних позовних вимог позовної давності терміном 3 роки, так як відповідно до положень ч.5 ст. 267 ЦК України суд визнає поважними причини пропущення позовної давності і вважає, що порушене право підлягає захисту.

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ст.236 ЦК).

Отже, перебіг позовної давності за вимогами про визнання недійсним правочину починається за загальними правилами, визначеними у ч.1 ст.261 ЦК, тобто від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про вчинення цього правочину.

Судом встановлено, відповідно до заперечень (а.с.33¬-34 т.1), пояснень в судовому засіданні ОСОБА_2, він дізнався про укладений від його імені кредитний договір №DNH4КS93070015 від 21.04.2006 року в 2008 році, про що свідчать копії заяв за 2008 рік (а.с.35,36) до ПАТ КБ ПриватБанк про вимогу з'ясувати обставини укладання кредитного договору від його імені, на заяві №4288 від 24.10.2008 року мається штамп вхідної кореспонденції, суд бере до уваги, що представник ПАТ КБ ПриватБанк підтвердив, що заяви надходили та перевірка банком проводилась, але порушень не виявлено.

Крім того, в запереченні від 25.06.2013 року ОСОБА_2 зазначає, що він не тільки не укладав і не підписував договір, а і що відомості в заяві, крім паспортних даних не відповідають дійсності, в матеріалах справи навіть відсутній його індефікаційний код.

Суд бере до уваги при визнанні причин пропущення позовної давності ОСОБА_2, що рішення судів першої та апеляційної інстанції приймались на користь ОСОБА_2 і він не маючи достатньої кваліфікованої правової допомоги, заявив вимогу про визнання кредитного договору недійсним лише після зазначення цієї умови в рішенні ВССУ від 27.01.2016 року.

Сторонами не надано доказів того, що ОСОБА_2 для можливості захисту свого порушеного права отримав документи, а саме, копії укладеного від його імені кредитного договору та документів, що б свідчили про надання кредиту та придбання мобільного телефону, йому не повідомлено про наслідки перевірки та її обгрунтування, ОСОБА_2 не роз'яснено порядок захисту його порушеного права.

Встановлені факти свідчать про те, що ОСОБА_2, дізнавшись в 2008 році про укладений від його імені кредитний договір в 2006 році, не міг мати волевиявлення на його укладання, не був учасником правочину, це не відповідало його внутрішній волі, тож правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, саме щодо ОСОБА_2 і він не міг отримати ні коштів відповідно кредитного договору, ні мобільного телефону, відповідно до рахунку та акту прийому-передачі товару (а.с.9,10 т.1).

Встановлюючи зазначені обставини суд бере до уваги, що представником ПАТ КБ ПриватБанк не надано суду висновок за перевіркою відповідно до заяв ОСОБА_2, не надано доказів про факти звернення банком до боржника з вимогою сплати боргу за період з квітня 2006 року по лютий 2013 року .

Крім того, суд бере до уваги, що підставою для надання кредиту відповідно до наданих документів була лише копія паспорту ОСОБА_2 (а.с.19-20 т.1), копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера Державною податковою службою, що вимагається працівниками банку при отриманні кредиту, в матеріалах справи відсутня.

Відповідно до обгрунтування первинного позову між сторонами по справі було укладено договір №DNH4КS93070015 від 21.04.2006 року відповідно до Умов (а.с.7-18 т.1) згідно якого ОСОБА_2 21.04.2006 року отримав кредит у розмірі 2726.76 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25.08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 21.04.2008 року, підтвердивши свою згоду на те, підписом заяви разом з Умовами надання кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) і станом на 21.01.2013 року має заборгованість - 36800.52 грн..

Крім того, відповідно до Умов п.3.2.5 (а.с.12 т.1) та 3.3.5 (а.с.15 т.1) Банк мав право списувати кошти у межах сум, які підлягають сплаті Банку, але всупереч Умов та письмових пояснень, наданих банком суду у запереченнях, доказів про списання коштів з рахунків ОСОБА_2, чи про часткову сплату ним заборгованості за зазначеним кредитним договором у справі відсутні, ОСОБА_2 також заперечує сплату ним будь яких коштів на погашення кредитної заборгованості.

Згідно п.6.1 Умов при невиконанні Позичальником умов, передбачених п.2.2.12 Договору, Банк зобов'язаний здійснити додатковий моніторинг погашення кредиту, але докази про виконання цього пункту банком не надані.

Суд також бере до уваги, що відповідно до матеріалів справи та наданих сторонами доказів, позивач за первинним позовом в особі ПАТ КБ ПриватБанк враховуючи, що договір №DNH4КS93070015 було укладено 21.04.2006 року, питання щодо стягнення заборгованості та погашення кредиту підняв лише 13.02.2013 року шляхом подачі позову до суду.

Судом встановлено, що належним чином, згідно вимог ЗУ "Про звернення громадян" відповіді на отримані від ОСОБА_2 заяви, ПАТ КБ ПриватБанк йому не надав.

Тож суд приходить до висновку, що на час укладання кредитного договору №DNH4КS93070015 від 21.04.2006 року, ОСОБА_2 про його існування не знав, відповіді на свої звернення з метою з'ясування обставин укладання третіми особами від його імені цього договору не отримав , можливості ознайомитись з зазначеними документами стороною по справі, ПАТ КБ ПриватБанк був позбавлений.

Під час розгляду справи ОСОБА_2 24.03.2014 року було заявлено вимогу про призначення експертизи (а.с.133 т.1)

Ухвалою суду від 24.03.2014 року клопотання задоволено (а.с.137 т.1).

Відповідно до вимог ст.53 ЦПК України судовим експертом заявлено клопотання про вимогу надати зразки саме:

- оригінал заяви позичальника № ОШ4К893070015 від 21.04.2006;

- вільні зразки підпису (зі всіма варіантами підпису) ОСОБА_2 за період 2005-2007 роки, що можуть знаходитись в заявах, квитанціях, особистих паперах, бажано в нотаріально посвідчених документах (у кількості 15-20 документів);

- експериментальні зразки почерку ОСОБА_2 з текстом, ідентичним досліджуваному на 5 аркушах.

Згідно «Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень» (Наказ МЮ України від 08.10.98 року №53/5 зі змінами та доповненнями) експериментальні зразки посвідчуються суддею.

Експерементальні зразки почерку ОСОБА_2 (а.с.152-161, 174-179 т.с.1) відповідають вимогам Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень.

Вільні зразки підпису ОСОБА_2 у кредитних договорах (а.с.162-164 т.с.1) також відповідають вимогам експерта, так як вчинені за період 2005-2007, але у кількості 5 шт.

Згідно висновку№2494-14 судової почеркознавчої експертизи по цивільній справі №188/275/13ц від 28.10.2014 року , та фототаблиці до нього (а.с.185 -196 т.с.1)

Рукописні записи «25 жовтня 2005 р», « 10 НОМЕР_1 Дн-ськ Кірова 125 56», «ОСОБА_2 21 квітня 06», якими заповнені графи заяви позичальника №DNH4КS93070015 від 21.04.2006 - виконані не ОСОБА_2, а іншою особою.

Рукописні записи «25 жовтня 2005 р», « 10 НОМЕР_1 Дн-ськ Кірова 125 56», «ОСОБА_2 21 квітня 06», якими заповнені графи заяви позичальника № БМН4К893070015 від 21.04.2006 - виконані однією особою.

Підпис від імені ОСОБА_2 в графі «(підпис)» заяви позичальника № БМН4К893070015 від 21.04.2006 - виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою з наслідуванням його справжньому підпису.

Враховуючи вищезазначене, та те, що надані зразки на банківському договорі кредиту та договору добровільного страхування посвідчені печатками юридичних осіб, суд приходить до висновку, що експертиза виконана з дотриманням загальних умов та вимог, а надання на експертизу вільних зразків підпису (зі всіма варіантами підпису) ОСОБА_2 за період 2005-2007 роки в кількості 5 шт. замість запропонованих 15-20 документів не є підставою, для визнання експертизи в якості доказу як неналежною.

Крім того стороною по справі , ПАТ КБ ПриватБанк, яка не погодилась з висновком експертизи, клопотання про призначення повторної, додаткової, комплексної чи комісійної експертизи, на спростування даного доказу не заявлено .

Виходячи з належності висновку експертизи суд керується наступним.

Підписи на документах - найбільш поширений об'єкт почеркознавчих експертиз. Підпис формується на основі виробленого письмово-рухового навику, хоча й алограмогною людини виробляється вміння виконувати свій підпис. У зв'язку з тим повторенням одного і того ж поєднання літер прізвища підпис формується швидше, ніж почерк, з'являється стійкість в особливостях написання букв, що хактеризує індивідуальність підпису і автоматизм рухів.

Порівняльний матеріал - не об'єктивний фактор, що впливає на формування оціночних суджень. Експерт, використовуючи зразки, оцінює та визначає достовірність, об'єм (наявність вільних і експериментальних зразків), відповідність досліджуваному документу за змістом, часом, характером, умовами і способом виконання.

Вільними зразками називаються рукописи і підписи, виконані до початку провадження у цивільній справі і поза зв'язку з ними. Ними можуть бути матеріали особистого і службового листування, автобіографії, анкети, заяви, конспекти, щоденники, підписи в платіжних відомостях і касових ордерах та інші тексти, виконані власноруч. Ці зразки можуть бути виявлені за місцем роботи, навчання, у відділеннях міліції, зв'язку, банки, військкоматах, вдома чи в родичів і т. д. Тобто на клопотання експерта вільні зразки суд повинен був надати за період 2005-2007 роки, що і було зроблено відповідно до вимог.

Крім того, експериментальні зразки виконуються спеціально для провадження експертизи. Вони повинні бути співставні з досліджуваної рукописом (підписом) за всіма вищевказаними параметрами. Для відбору зразків роблять диктовку тексту, в який включають слова або фрази з досліджуваного документа, або рекомендують випробуваному скласти який-небудь документ (автобіографію). Знаки пунктуації не зазначаються, правопис слів не пояснюється, пише пропонується писати так, як він вважає правильним. Експериментальні зразки почерку можуть бути відібрані в умовах, максимально наближених до передбачуваним умовам виконання рукопису (підпис) (що особливо важливо для встановлення стану писав) в будь-якому вигляді і кількості, при їх виготовленні можна спостерігати за процесом письма. Однак при їх виконанні пишучий може намагатися навмисне спотворювати свій почерк. Для протистояння цьому варіюють темп диктування. Тобто, експерементальні зразки роблять на час призначення експертизи, що і було зроблено судом.

Суд бере до уваги, що експертом заявлено лише одне клопотання про надання додаткових матеріалів для експертизи (а.с.143 т.1), яке судом задоволене в повному обсязі, відповідно до вимог експерта.

Висновок експерта не містить припущень і є категоричним, підпис на заяві позичальника виконано не відповідачем.

Таким чином, суд приходить до висновку, що висновок судової почеркознавчої експертизи від 28 жовтня 4 року № 2494-14 є достатнім і допустимим доказом по даній справі.

Враховуючи встановлені судом обставини, надані докази , суд приходить до висновку, що вимога ОСОБА_2 про визнання кредитного договору №DNH4КS93070015 від 21.04.2006 року недійсним підлягає задоволенню.

Суд, задовольняючи зустрічний позов, бере до уваги, що ОСОБА_2В не вважає себе стороною правочину, по акту прийому-передачі товару(мобільного телефону) від 21.04.2006 року, тим самим заперечуючи сам факт купівлі мобільного телефону, що стороною ПАТ КБ ПриватБанк надано договір №DNH4КS93070015 від 21.04.2006 року підписаний іншою особою, а не ОСОБА_2

Згідно ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог які встановлені ч.1, 3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.

Згідно ч.2 ст. 203 ЦК України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.Судом встановлено, що ОСОБА_2 не підписував з ПАТ КБ ПриватБанк договір №DNH4КS93070015 від 21.04.2006 року, відповідно до висновків експертизи, підпис в правочині зроблено іншою особою, але повноваження іншої особи на укладання договору від імені ОСОБА_2 належним чином не підтверджено.

При розгляді позовів про встановлення нікчемності правочину відповідно ст. 203 ЦК суд враховує, що ця стаття передбачає загальну підставу для визнання нікчемності правочину і застосовується лише в тому випадку, якщо в ЦК немає спеціальної підстави (норми) для цього.

Крім того, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, але як встановлено судом і підтверджується доказами по справі, ОСОБА_2 не знав про укладання від його імені спірного кредитного договору і не бажав його укладати .

Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а ОСОБА_2 не мав на меті і не отримав кредитних коштів на придбання мобільного телефону.

Так згідно правил ч.ч. 1, 3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Застосування реституції та повернення майна за недійсним правочином, враховуючи положення ст. 216 ЦК, є можливим тоді, коли предметом спору є правочин за участю власника і першого покупця (набувача).

Задоволення вимог про визнання кредитного договору №DNH4КS93070015 від 21.04.2006 року недійсним є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ ПриватБанк про стягнення з ОСОБА_2В по даному кредитному договору заборгованості

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ст.11 ЦПК України).

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи(ст.57 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статті 213 ЦПК України обґрунтованим є рішення , ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин , на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 215 ЦПК України в рішенні суду повинно бути зазначено на підставі яких доказів та з яких мотивів суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів якими обґрунтовувались вимоги чи заперечення.

На підставі ст.ст.79-81 ЦПК України с судовий збір у сумі 551.21 грн., сплачений ОСОБА_2 при подачі зустрічного позову , суд вважає слід відшкодувати на користь позивача з відповідача, ОСОБА_1 акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк.

Судові витрати (а.с.182 т.1), сплачені ОСОБА_2 на проведення судової почеркознавчої експертизи в сумі 2361.60 грн.слід стягнути з відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк.

Керуючись ст,526, 527, 611, 612, 1048-1054 ЦК України, ст.ст. 3, 15, 45, 118-119, 151-153, ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк про визнання недійсним кредитного договору, який оформлений заявою позичальника №DNH4КS93070015 від 21.04.2006 року задовольнити.

Визнати кредитний договір, який оформлений заявою позичальника №DNH4КS93070015 від 21.04.2006 року недійсним.

В задоволенні позову ОСОБА_1 акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк судові витрати по справі у сумі 551.21 грн. сплачені позивачем на користь ОСОБА_2 .

Судові витрати, сплачені ОСОБА_2 на проведення судової почеркознавчої експертизи в сумі 2361.60 грн. стягнути з відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Петропавлівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя ОСОБА_4