Рішення № 59701187, 10.08.2016, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/3236/16-ц Провадження № 22-ц/795/1536/2016 Головуючий у I інстанції Литвиненко І. В. Доповідач - Харечко Л. К.Категорія цивільна

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2016 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого судді Харечко Л.К.,

суддів: Позігуна М.І., Висоцької Н.В.

з участю секретаря Шевченко М.О., представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 червня 2016 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технова» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання,

В С Т А Н О В И В:

В березні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Технова» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що згідно «Правил надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» надає населенню м. Чернігова послуги з теплопостачання у вигляді гарячого водопостачання і центрального опалення. Вказувало на те, що відповідач, будучи власником житла квартири АДРЕСА_1, в період з 01.02.2009 року по 01.03.2016 року за послуги з опалення місць загального користування не сплачувала, в звязку з чим виникла заборгованість в сумі 2141 грн. 02 коп. Також позивач, зазначив, що у грудні 2013 року звертався до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості, проте ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 16.01.2014 року йому було відмовлено у видачі судового наказу.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 червня 2016 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Технова» заборгованість за послуги з опалення місць загального користування за період з 28.12.2010 року по 01.03.2016 року в сумі 1851 грн. 47 коп.. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь позивача судові витрати в сумі 1191 грн. 56 коп.. В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду і ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Доводи скарги зводяться до того, що договір про надання послуг в порушення п.8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення між сторонами не укладався. Крім того, фактично відповідачка цими послугами за адресою м. Чернігів, вул. Родімцева б. 2-а, кв. 13 не користувалась, хоч і є власником квартири, оскільки проживає зі своєю сімєю за адресою: АДРЕСА_2. Тобто, вимоги позивача про стягнення боргу за послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення заявлені безпідставно і з урахуванням положень п.1 ч.1 ст. 20 та п.5 ч.3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» задоволенню не підлягали.

Також, відповідач посилається на ту обставину, що вона є інвалідом другої групи, а тому згідно п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, проте в порушення цієї норми Закону, суд першої інстанції стягнув з неї на користь позивача судові витрати в сумі 1191 грн. 56 коп..

Вислухавши суддю доповідача, пояснення учасників судового процесу, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_3, в якій встановлено індивідуальне опалення та є споживачем послуг з опалення місць загального користування, які, відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року, надає Товариство з обмеженою відповідальністю «Технова». Також, ТОВ «Технова» в особі Комунального енергогенеруючого підрозділу «Чернігівська теплоелектроцентраль» ТОВ фірми «Технова» здійснює постачання централізованого опалення та гарячої води до багатоквартирних житлових будинків, в тому числі, до житлового будинку № 2-а по вул. Родімцева у м. Чернігові з центрального теплового пункту, що знаходиться за адресою: м. Чернігів, вул. Родімцева, 3.

Відповідно до положень ст. ст. 68, 162 Житлового кодексу УРСР, п.5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року № 572, споживач зобовязаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно п.28 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630 споживачі, які встановили у квартирі багатоквартирного будинку індивідуальні (автономні) системи опалення, оплачують послуги з централізованого опалення місць загального користування будинку відповідно до методики, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Пунктом 18 вищезазначених Правил встановлено, що розрахунковим періодом для оплати відповідних послуг є календарний місяць, а плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Звернувшись до суду з даним позовом, ТОВ «Технова» вказувало на те, що відповідач своєчасно не вносила плату за отримані послуги з опалення місць загального користування, в звязку з чим за період з 01.02.2009 року по 01.03.2016 року виникла заборгованість в сумі 2141 грн. 02 коп., а також позивач зазначив, що раніше звертався до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості, проте ухвалою судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 16.01.2014 року йому було відмовлено у видачі наказу на підставі п.2 ч.3 ст.100 ЦПК України.

Отже, виходячи з обставин справи та беручи до уваги, що у відповідача перед ТОВ «Технова» виникла заборгованість за послуги, що надавались позивачем, суд першої інстанції вірно виходив з того, що є всі підстави для задоволення позову, але в межах строку позовної давності, тобто за період з 28.12.2010 року по 01.03.2016 року в сумі 1851 грн. 47 коп.

Крім того, суд першої інстанції при постановленні рішення дійшов правильного висновку про те, що відсутність між сторонами договору про надання послуг з опалення місць загального користування, не звільняє споживача від їх оплати, адже відповідно до норм Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Житлового кодексу УРСР, Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року № 572 та Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, споживачі зобовязані оплачувати послуги, які їм надаються комунальними установами, якщо вони ними фактично користуються.

Посилання ОСОБА_3 в апеляційній скарзі на те, що вона фактично не користувалась послугами, що надавались ТОВ «Технова», оскільки проживала за іншою адресою, не звільняє останню від обовязку своєчасно оплачувати послуги, оскільки власником та квартиронаймачем квартири АДРЕСА_4 є саме вона, і відповідно до Методики, затвердженої Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 359 від 31.10.2006 року ці послуги надаються не окремо на квартиру, а на весь житловий будинок, тобто на місця загального користування усіма споживачами, які проживають у цьому житловому будинку.

Таким чином, висновок суду про наявність підстав для стягнення заборгованості по оплаті послуг в межах строку позовної давності є вірним і обґрунтованим та ґрунтується на матеріалах справи.

Проте, доводи відповідача стосовно безпідставного стягнення з нього на користь позивача 1191 грн. 56 коп. судового збору, є обґрунтованими, в звязку з чим апеляційна скарга в цій частині підлягає задоволенню.

Так, згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному зясуванню обставин справи: розяснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обовязки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.9 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються інваліди 1 та 2 груп.

В п.35 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року № 10 розяснено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення ст. 88 ЦПК України та керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Проте, якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору.

Як вбачається із наданого посвідчення № НОМЕР_1, ОСОБА_3 має другу групу інвалідності у звязку з загальним захворюванням.

Таким чином, враховуючи наявність пільги у відповідача, яка звільняє останню від сплати судових витрат по справі, апеляційний суд вважає, що рішення в частині стягнення з ОСОБА_3 1191 грн. 56 коп. судового збору на користь позивача підлягає зміні, тобто в даному випадку, сплачений позивачем судовий збір підлягає компенсації останньому за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 88, 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України апеляційний суд,

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 червня 2016 року в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Технова» судових витрат в сумі 1191 грн. 56 коп. змінити, виклавши третій абзац резолютивної частини рішення в наступній редакції:

«Компенсувати за рахунок держави Товариству з обмеженою відповідальністю «Технова» судовий збір в сумі 1191 грн. 56 коп., сплачений 26 лютого 2016 року згідно платіжних доручень № 10612 та № 10622 від 16.02.2016 року ПАТ «Альфа-Банк» за такими реквізитами: отримувач УК у м. Чернігові/м.Чернігів/22030101, код отримувача 38054398, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Чернігівській області, р/р 31211206700003, код банку отримувача 853592».

В іншій частині рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 червня 2016 року залишити без змін.

Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:Судді: