Рішення № 59698475, 19.07.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.07.2016Справа №910/20916/15За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Смілаенергопромтранс"

до: юридичної особи, створеної за законодавством Республіки Польща, - "European Innovation Group Spolka z ograniczona odpowidzialnoscia"

про: стягнення 798 798,51 польських злотих, що еквівалентно 4 549 084,82 грн.

Суддя: Шкурдова Л.М.

Представники:

Від позивача: Муравський С.П. - представник за довіреністю, Старченко Л.Р. - представник за довіреністю

Від відповідача: не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Господарським судом міста Києва розглядається справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Смілаенергопромтранс" до юридичної особи, створеної за законодавством Республіки Польща, - "European Innovation Group Spolka z ograniczona odpowidzialnoscia" про стягнення 798 798,51 польських злотих, що еквівалентно 4 549 084,82 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2015 року порушено провадження у справі №910/20916/15.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов Контракту №201404/1 від 18.04.2014р. та Контракту №23022015 від 23.02.2015р., в зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 798 798,51 польських злотих, що еквівалентно 4 549 084,82 грн. за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2015 року відкладено розгляд справи до 01.03.2016 року у зв'язку з направленням копії ухвали суду від 14.08.2015 року та копії позовної заяви відповідачу у порядку, встановленому ст.ст. 125, 126 ГПК України та Гаагзькою конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року (Гаагзькою конвенцією 1965 року).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2016 року відкладено розгляд справи на 21.06.16 року, в зв'язку з тим, що станом на дату розгляду справи підтвердження про виконання судового доручення про вручення документів відповідачу - юридичній особі, створеної за законодавством Республіки Польща, - "European Innovation Group Spolka z ograniczona odpowidzialnoscia" не надійшло.

04.05.2016 року до Господарського суду міста Києва від уповноваженого органу Республіки Польща - Sad Rejonowy Katowice надійшло підтвердження про вручення ухвали суду від 29.09.2015 року та копії позовної заяви відповідачу.

В судовому засіданні 21.06.2016 року оголошувалася перерва до 19.07.2016 року.

В судове засідання 19.07.2016 року представник відповідача не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином у відповідності до Гаагзької конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року (Гаагзькою конвенцією 1965 року) шляхом направлення судового доручення про вручення ухвали суду до уповноваженого органу запитуваної держави - Sad Rejonowy Katowice.

15.07.2016 року від позивача надійшло клопотання про зменшення розміру позовних вимог, згідно якого позивач просив суд стягнути з відповідача за Контрактом №201404/1 від 18.04.2014р. суму основного боргу в розмірі 437 109,08 PLN, що становить 2 489 292,50 грн та за Контрактом №23022015 від 23.02.2015р суму основного боргу в розмірі 159 454,46 PLN, що становить 908 077,20 грн. Пені за Контрактом №201404/1 від 18.04.2014р. - 514 904,80 грн та за Контрактом №23022015 від 23.02.2015р - 218 622,05 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

За таких обставин, заява представника позивача про зменшення розміру позовних вимог прийнята Господарським судом міста Києва.

В судовому засіданні 19.07.16р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

18.04.2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Смілаенергопромтранс» (продавець) та юридичною особою, створеною за законодавством Республіки Польща "European Innovation Group Spolka z ograniczona odpowidzialnoscia" (покупець) укладено Контракт №201404/1 від 18.04.2014 року.

23.02.2015 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Смілаенергопромтранс» (продавець) та юридичною особою, створеною за законодавством Республіки Польща "European Innovation Group Spolka z ograniczona odpowidzialnoscia" (покупець) укладено Контракт №23022015 від 23.02.2016 року.

Відповідно .до пункту 1.1 Контракту №201404/1 від 18.04.2014 продавець зобов'язується постачати, а покупець - прийняти та оплатити продукцію - паливні пеллети, брикети, жмих (з лушпиння соняшника).

Відповідно до пункту 1.1 Контракту №23022015 від 23.02.2015 продавець зобов'язується постачати, а покупець - прийняти та оплатити продукцію - крупа гречана.

Згідно з пунктами 1.2, 2.1 Контрактів конкретний асортимент, кількість, ціна, інші умови поставки визначаються Сторонами у Специфікаціях на кожну партію товару, які є невід'ємною частиною контрактів.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 та 3.3 Контрактів постачання товарів здійснюється відповідно до специфікацій, продавець здійснює постачання товарів на базисних умовах FСА, DАР, передбачених Правилами «ІНКОТЕРМС-2010».

У п.1. Додатку №1 до Контракту №201404/1 від 18.04.2014 та у Додатку №1 до Контракту №23022015 від 23.02.2015 зазначено, що на кожну партію товару Продавець виписує Рахунок-Фактуру, в якому зазначається перелік товару, його кількість і ціна, за якою товар поставлено Покупцю, а також умови поставки та відомості про відправника та отримувача товару. Складання інвойсу свідчить про те, що у Покупця виник обов'язок оплатити товар згідно із зазначеними умовами, а також про те, що товар відгружено відповідно до умов поставки.

У Пунктах 4.1 Контрактів зазначено, що Покупець зобов'язується оплатити 100% від вартості партії товару протягом 2 (двох) робочих днів з дня розгрузки транспортного засобу на складі покупця.

Згідно з п.2 Додатку №1 до Контракту №201404/1 від 18.04.2014 та у Додатку №1 до Контракту №23022015 від 23.02.2015 датою розгрузки транспортного засобу на складі Покупця вважається дата оформлення митної декларації митним органом відправлення товару (митним органом України).

Судом встановлено, що позивачем у період з лютого 2015 року по квітень 2015 року поставлено відповідачу товар за Контрактом №201404/1 від 18.04.2014 на суму 445 938,87 польських злотих, що підтверджується вантажно-митними деклараціями, копії яких долучено до матеріалів.

Позивачем виставлено відповідачу за Контрактом №201404/1 від 18.04.2014 рахунки-фактури на оплату товару.

Відповідачем частково здійснено оплату поставленого за Контрактом №201404/1 від 18.04.2014 товару на суму 8 829,79 польських злотих, в зв'язку з чим товар на суму 437 109, 08 польських злотих залишився неоплаченим відповідачем.

Відповідно до умов Контракту №23022015 від 23.02.2015 позивачем було поставлено відповідачу у період з лютого 2015 року по квітень 2015 року товар - крупа гречана на загальну суму 159 454, 46 польських злотих, що підтверджується вантажно-митними деклараціями, копії яких долучено до матеріалів.

Позивачем виставлено відповідачу за Контрактом №23022015 від 23.02.2015 рахунки-фактури на оплату товару.

Позивач зазначає, що відповідач поставлений товар за Контрактом №23022015 від 23.02.2015 не оплатив в повному обсязі, в зв'язку з чим заборгованість відповідача за Контрактом №23022015 від 23.02.2015 становить 159 454, 46 польських злотих та за Контрактом №201404/1 від 18.04.2014, з урахуванням часткової оплати, заборгованість складає 437 109, 08 польських злотих.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до статті 124 ГПК підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно зі статтею 21 ГПК сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1 ГПК підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Правовідносини, пов'язані з усіма видами зовнішньоекономічної діяльності в Україні, регулюються положеннями Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", а питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який впливає на виникнення, зміну або припинення правовідносин, мав чи має місце на території іноземної держави), у тому числі й питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, вирішуються згідно із Законом України "Про міжнародне приватне право".

Закон України "Про міжнародне приватне право" (пункт 1 частини 1 статті 1) визначає приватноправові відносини як відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб'єктами яких є фізичні та юридичні особи.

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України «Про міжнародне приватне право», право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.

Відповідно до ч.1 ст. 5 Закону України «Про міжнародне приватне право», у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

Відповідно до ст. 43 розділу VI «Колізійні норми щодо договірних зобов'язань» Закону «Про міжнародне приватне право» сторони договору згідно із статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.

За статтею 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків виключної підсудності у справах з іноземним елементом, передбачених у статті 77 цього Закону.

Отже, сторони у договорі можуть самостійно визначити право, яке застосовується до договору, та суд, який буде розглядати та вирішувати спір між ними.

У Додатку №1 до Контракту №201404/1 від 18.04.2014 та у Додатку №1 до Контракту №23022015 від 23.02.2015 сторони передбачили, що якщо вони не досягнуть згоди в процесі переговорів, то всі спори і розбіжності, які виникають з вказаних контрактів або у зв'язку з ними, в тому числі, але не виключно, що стосуються їх виконання, порушення, припинення або недійсності, підлягають вирішенню у Господарському суді міста Києва, на таких умовах: мова судочинства - українська; застосування права: матеріальне та процесуальне право України.

Враховуючи викладене, даний спір підлягає вирішенню в Господарському суді міста Києва із застосуванням матеріального і процесуального права України.

Відповідно до частини 1 статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.ст.526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що зобов'язання по оплаті поставленого позивачем товару відповідачем не виконано.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів того, що на виконання умов Договору ним були повністю проведені розрахунки з позивачем за поставлений товар згідно Контракту №201404/1 від 18.04.2014 та Контракту №23022015 від 23.02.2015, в зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача за Контрактом №201404/1 від 18.04.2014р. суми основного боргу в розмірі 437 109,08 PLN, що становить 2 489 292,50 грн та за Контрактом №23022015 від 23.02.2015р суми основного боргу в розмірі 159 454,46 PLN, що становить 908 077,20 грн. підлягають задоволенню.

В зв'язку з простроченням оплати товару поставленого за Контрактом №201404/1 від 18.04.2014р. та за Контрактом №23022015 від 23.02.2015р, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню за Контрактом №201404/1 від 18.04.2014р. в розмірі 514 904,80 грн, нарахованої за загальний період з 10.03.2015 року по 04.08.2015 року та за Контрактом №23022015 від 23.02.2015р - в розмірі 218 622,05 грн за загальний період з 09.03.2015 року по 04.08.2015 року.

Згідно з ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором або законом правові наслідки, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до пунктів 8.2 Контракту №201404/1 від 18.04.2014 та Контракту №23022015 від 23.02.2015, у разі порушення строків оплати товару, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 0,3% від суми товару за кожний день прострочення.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових зобов'язань сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом перевірено розрахунок позивача пені, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ та з дотриманням вимог ч.6 ст.232 ГК України, в зв'язку з чим суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені за Контрактом №201404/1 від 18.04.2014р. в розмірі 514 904,80 грн, нарахованої за загальний період з 10.03.2015 року по 04.08.2015 року та за Контрактом №23022015 від 23.02.2015р - в розмірі 218 622,05 грн за загальний період з 09.03.2015 року по 04.08.2015 року.

За приписами ст. 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з юридичної особи, створеної за законодавством Республіки Польща, - "European Innovation Group Spolka z ograniczona odpowidzialnoscia" (ідентифікаційний податковий номер за законодавством Республіки Польща: 525260528, місцезнаходження: Республіка Польща, місто Катовіце, вул.Опольська, 17-19, оф.214, ul. Opolska 17-19, lok.214, Katowice, Polska 40-084) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Смілаенергопромтранс» (Код ЄДРПОУ: 33931257, місцезнаходження: 20700, Черкаська область, м. Сміла, вулиця Ленінградська, 41) заборгованість в розмірі 596 563,54 (п'ятсот дев'яносто шість тисяч п'ятсот шістдесят три тисячі) польських злотих, що еквівалентно 3 397 369 (три мільйона триста дев'яносто сім тисяч триста шістдесят дев'ять) грн 97 коп, пені в розмірі 733 526 (сімсот тридцять три тисячі п'ятсот двадцять шість) грн 85 коп та 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн 00 коп - витрати по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 26.07.2016.

Суддя Л.М. Шкурдова