Рішення № 59698174, 04.08.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі: головуючого: Соколової В.В.

суддів: Пікуль А.А., Ратнікової В.М.

при секретарі: Охневській Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 14.04.2016 у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просив, стягнути з відповідача на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором № 28.4.1/АК- 145.07.2 від 30.03.2007 в сумі 16266,57 доларів США, 224242,42 грн. пені та нарахованих відсотків, 3654,00 грн. судового збору.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 14.04.2016 позов Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» 16266 доларів США 57 центів та 483589 грн. 01 коп. в рахунок стягнення заборгованості за кредитним договором № 28.4.1/АК-145.07.2 від 30.03.2007, 3654 грн. судового збору, а всього 16266 доларів США 57 центів та 487243 грн. 01 коп.

Справа № 753/22402/14 № апеляційного провадження:22-ц/796/8770/2016Головуючий у суді першої інстанції: Колесник О.М.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Соколова В.В.Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначав про незаконність рішення суду у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин справи. Зокрема, відповідач посилається на те, що суд першої інстанції взагалі не взяв до уваги доводи представника відповідача, а саме судом не було прийнято до уваги, що згідно розділу 1 договору обов'язок до сплати у відповідача виникає щомісячно та здійснюється частинами відповідно до графіку погашення кредиту, а тому початок перебігу позовної давності для стягнення кредиту та процентів за користування кредитом є день, коли боржник повинен був сплатити черговий платіж, однак не сплатив його, і відповідно загальна позовна давність застосовується до кожного щомісячного простроченого платежу, який був визначений графіком. А тому, враховуючи вищевикладене та у зв'язку із тим, що представником відповідача неодноразово наголошувалося на застосуванні строків позовної давності як загальної так і спеціальної, апелянт просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити вимоги Банку частково та стягнути з ОСОБА_1 3009,02 доларів США заборгованості за кредитом, та три відсотки річних в розмірі 14,02 дол. США, в задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні 28.07.2016 представник відповідача ОСОБА_4 підтримав апеляційну скаргу, проте просив про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог в повному обсязі. Після оголошення перерви не з'явився повідомивши про поважні причини неявки, клопотання про продовження перерви не заявляв, тому колегія суддів вважала за можливе розглянути справу за його відсутності.

Представник позивача Трофімець Ю.І. заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення суду законним і обґрунтованим, просив залишити його без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Перевіряючи обставини справи апеляційним судом встановлено, що 30.03.2007 між ВАТ «Родовід Банк» (є правонаступником ПАТ «Родовід Банк») та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №28.4.1/АК - 145.07.2, за умовами якого позивач відкриває відповідачу відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 24000 доларів США, строком до 30.03.2014, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10 % річних. Кредитні кошти були надані на купівлю автомобіля, який в подальшому було передано банку під заставу з метою забезпечення виконання відповідачем умов кредитного договору (а.с.14-18).

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконанням з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). А ст. 611 ЦК України зазначає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Позивач виконав свої договірні зобов'язання, надавши відповідачу обумовлені грошові кошти. Згідно договору погашення заборгованості здійснюється щомісяця у розмірі та строки визначені у графіку погашення шляхом внесення готівки в касу банку або безготівковим перерахуванням на поточний рахунок банку, якщо інше не передбачено цим договором.

За приписами ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

У зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору у відповідача виникла прострочена заборгованість, тому банк використав своє право на звернення стягнення на предмет застави.

02.04.2010 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сергеєвим О.О. були вчинено виконавчий напис на суму 21864,68 дол. США та 7525,12 грн. (а.с.120), на підставі якого державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції в м. Києві відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 боргу в сумі 180802,71 грн. на користь ПАТ «Родовід Банк» (а.с.122).

Згодом предмет застави був реалізований, а отримані кошти в сумі 34842,73 грн. перераховано на рахунок банку в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором (а.с.173), що також не заперечувалось представником позивача.

Проте, заборгованість відповідача перед банком не була повністю погашена, і станом на 12.03.2015 вона становить 16266,57 доларів США та 483589,01 грн., що складає: заборгованість по кредиту та відсоткам - 16266,57 доларів США, сума пені за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту та процентам - 414281,38 грн., сума пені за несвоєчасне погашення за платою за обслуговування кредиту - 5274,89 грн., сума трьох процентів річних від суми простроченої заборгованості по кредиту та процентам - 62164,97 грн., сума трьох процентів річних від суми простроченої заборгованості за платою за обслуговування кредиту - 791,23 грн., сума інфляційних втрат від суми простроченої заборгованості за платою за обслуговування кредиту - 1076,53 грн. Як вбачається з розрахунку вказана заборгованість розрахована з 30.03.2007 (а.с.187-194)

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання, умови договору не виконав, та не бажає погасити заборгованість за вказаним кредитним договором у добровільному порядку, а тому суд прийшов до висновку про необхідність стягнення з останнього суми боргу за кредитним договором в примусовому порядку.

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах встановлених договором або законом.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином.

Оскільки, відповідач в добровільному порядку не виконує взяті на себе зобов'язання по договору кредиту, не сплачує платежі по погашенню кредиту, по відсоткам за користування кредитом та по пені за прострочення виконання зобов'язань, а боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача заборгованість по кредитному договору, відповідно до наданого розрахунку, правильність якого перевірена в судовому засіданні та стороною відповідача не спростована.

Відхиляючи доводи відповідача щодо застосування строку позовної давності суд першої інстанції вказав на те, що хоча останній платіж на виконання умов договору відповідачем був здійснений в лютому 2011 року, однак в квітні 2013 року відбулась реалізація автомобіля і банк отримав кошти, що свідчить про те, що кошти за даним кредитним договором вносились на рахунок банку після дати останнього платежу, а позов був поданий до суду 12.05.2014.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки, як встановлено в судовому засіданні відповідач не заперечував проти здійснення реалізації предмету застави та зарахування отриманих коштів на погашення заборгованості, тим самим вчинивши дії, що свідчать про визнання боргу.

Проте, судом першої інстанції не враховано, що положеннями ЦК України встановлені спеціальні строки позовної давності для стягнення неустойки, а саме один рік.

В силу п.1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. А згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

В ході розгляду справи відповідач заперечуючи проти позову заявляв про порушення строку в поясненнях від 19.09.2014 (а.с.65-71), ця обставина покладена і в основу апеляційної скарги, а тому наявні підстави для застосування строку позовної давності щодо нарахування пені і її визначення в межах одного року до дня звернення до суду.

Розрахунок заборгованості наданий позивачем в апеляційному суді здійснений з урахуванням встановленого законом строку позовної давності, а отже, враховуючи, що позов був поданий 12.05.2014, період нарахування пені становить 12.05.2013 по 12.05.2014, відповідно, сума пені за несвоєчасне повернення кредиту становить 73430,29 грн..

Наведене не враховано судом першої інстанції, в зв'язку з чим рішення суду підлягає скасуванню в частині вирішення позовних вимог про стягнення неустойки так як, має місце порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 309 цього Кодексу порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення.

Враховуючи те, що в решті рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним доказам, обставинам справи, колегія приходить до висновку, що воно підлягає скасуванню лише в частині вирішення позовних вимог про стягненні пені за несвоєчасне виконання боргових зобов'язань. А стягненню з відповідача на користь позивача підлягає: заборгованість за кредитом в розмірі 16266 доларів США 57 центів; пеня за прострочення кредиту в розмірі 73430, 29 гривень; пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитом в розмірі 273, 27 гривень; 3 % річних за прострочення сплати кредиту та відсотків в розмірі 62164, 97 гривень; 3 % річних за прострочення плати за обслуговування в розмірі 791, 23 гривень; інфляційні витрати за прострочення плати за обслуговування в розмірі 1076, 53 гривень; судові витрати у розмірі 3654, 00 гривень. У зв'язку з цим є необхідним викладення резолютивної части рішення в іншій редакції.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 14.04.2016 - скасувати в частині вирішення позовних вимог про стягнення пені, та ухвалити в цій частині нове рішення про часткове задоволення даних позовних вимог. В зв'язку з цим резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції.

Позов Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» заборгованості за кредитом в розмірі 16266 доларів США 57 центів; пеню за прострочення кредиту в розмірі 73430, 29 гривень; пеню за прострочення сплати процентів за користування кредитом в розмірі 273,27 гривень; 3 % річних за прострочення сплати кредиту та відсотків в розмірі 62164, 97 гривень; 3 % річних за прострочення плати за обслуговування в розмірі 791, 23 гривень; інфляційні витрати за прострочення плати за обслуговування в розмірі 1076, 53 гривень; судові витрати у розмірі 3654, 00 гривень.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: