Ухвала суду № 59694444, 10.08.2016, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 303/5187/15-ц

У Х В А Л А

Іменем України

10 серпня 2016 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючої - судді Кожух О.А.,

суддів - Кеміня М.П., Куштана Б.П.

при секретарі - Волощук В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2, від імені та в інтересах яких діє ОСОБА_3, на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 2 березня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_4, виконавчого комітету Залужанської сільської ради Мукачівського району, ОСОБА_5 про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно та договору дарування, -

в с т а н о в и л а :

Позивачі звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4, виконавчого комітету Залужанської сільської ради Мукачівського району, ОСОБА_5 про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно та договору дарування.

Свої вимоги мотивували тим, забудовником будинку АДРЕСА_1 був ОСОБА_6, а відповідачка ОСОБА_4 являється його невісткою. ОСОБА_4 неправомірно оформила на себе право власності на вказаний будинок, отримала свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1, видане 30 жовтня 2013 року виконавчим комітетом Залужанської сільської ради Мукачівського району, та в подальшому подарувала спірний будинок своїй доньці - відповідачці ОСОБА_5, уклавши 7 листопада 2013 року відповідний договір.

Посилаючись на положення Цивільного кодексу України щодо захисту цивільних прав та визнання недійсними правочинів, позивачі просили визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на будинок АДРЕСА_1, видане на ім'я ОСОБА_4, та договір дарування, укладений між відповідачами 7 листопада 2013 року.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 2 березня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Таке рішення оскаржили ОСОБА_1 та ОСОБА_2, від імені та в інтересах яких діє ОСОБА_3 Посилаючись на ті ж обставини, що і у позовній заяві, просять рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Вважають, що судом неповно з'ясовано обставини справи, обставини, які суд вважав встановленими - недоведені, а рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що така не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. ст. 10, 11, 59, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції (ст. 303 ЦПК України).

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції суд першої інстанції виходив з того, позивачами не доведені ті обставини, на якій вони посилались як на підставу свого позову. Зокрема, не довели того, що забудовником спірного будинку був ОСОБА_6.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та нормам матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебувала в шлюбі із ОСОБА_6, 1940 р.н., що підтверджується інформацією про сімейний стан, яка міститься у паспорті ОСОБА_4 (а.с.97). Таким чином, відповідач ОСОБА_4 була дружиною, а не невісткою ОСОБА_6, як зазначають позивачі.

Судом першої інстанції досліджувалась Інвентарна справа на домоволодіння АДРЕСА_1, належним чином завірена копія якої міститься в матеріалах справи (а.с.82-111).

Так, з довідки №1336 від 18.11.2011, виданої виконкомом Залужанської сільської ради Мукачівського району, вбачається, що згідно записів погосподарської книги №2, особовий рахунок, НОМЕР_2 забудовником будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.96). Станом на січень 2011 року готовність будинку становила 99,99 % (а.с.100).

На підставі рішення №34 виконавчого комітету Залужанської сільської ради від 23 серпня 2012 року (а.с103) за ОСОБА_4 оформлено право власності на житловий будинок та господарські споруди по АДРЕСА_1, та 30 жовтня 2012 року ОСОБА_4 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 (а.с.105-106).

Земельна ділянка площею 0,2500 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1, на підставі рішення 11 сесії Залужанської сільської ради 6 скликання № 175 від 16.03.2012, належить на праві власності ОСОБА_4, Державний акт видано 16 серпня 2012 року (а.с.104).

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Будь яких належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_4 не була забудовником будинку № 18 в с. Залужжя та що її право власності на цей будинок було оформлено незаконно позивачами надано не було. Рішення №34 виконавчого комітету Залужанської сільської ради від 23 серпня 2012 року про оформлення на ОСОБА_4 права власності на житловий будинок та господарські споруди по АДРЕСА_1 ніким не оскаржувалось і є чинним. Відтак підстав для визнання недійсним Свідоцтва про право на нерухоме майно серії НОМЕР_1, виданого ОСОБА_4 30.10 2012 - немає, і судом першої інстанції було правомірно відмовлено у задоволенні такої позовної вимоги за недоведеністю.

Відповідно ст.41 Конституції України, ст.317 ЦК України, кожен має право володіти,користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

За ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

7 листопада 2013 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 уклали договір дарування будинку АДРЕСА_1 (а.с.8-9) - ОСОБА_4 розпорядилась своїм майном.

Оскільки немає підстав для визнання недійсним Свідоцтва про право на нерухоме майно серії НОМЕР_1, виданого ОСОБА_4 30.10 2012, тому судом першої інстанції також було правильно відмовлено у задоволені позову про визнання недійсним зазначеного договору дарування.

Судова колегія вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування - немає. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст. 304, п.1 ч.1 ст. 307, ст. ст. 308, 313, п.1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2, від імені та в інтересах яких діє ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 2 березня 2016 року -залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголо¬шення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня на-брання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду ка-саційної інстанції.

Головуюча

Судді