Ухвала суду № 59694048, 28.04.2016, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Дата ухвалення
28.04.2016
Номер справи
308/4462/16-ц
Номер документу
59694048
Форма судочинства
Цивільне
Державний герб України

Справа № 308/4462/16-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.04.2016 року м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Фазикош О.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на автомобіль,-

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання права власності на автомобіль.

Зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху оскільки подана з порушенням вимог ст. 119 ЦПК України, а саме: заява повинна містити найменування суду, до якого подається заява; ім'я (найменування) позивача і відповідача, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі; зміст позовних вимог; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування; перелік документів, що додаються до заяви.

Відповідно дост.3 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способом захисту субєктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення( визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається вст. 16 ЦК України. Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Так, в прохальній частині позовних вимог позивач просить визнати за ОСОБА_1

право власності на автомобіль марки CITROEN Jumper, 2001 р.в., типу ТЗ фургон малотоннажний В, колір білий, номер кузова (шасі, рама) VF7233J4215706246, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Відповідно до чинного законодавства України позовна заява є процесуальним документом, який повинен містити в собі, зокрема, зміст позовних вимог; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину або наявність підстав для звільнення від доказування.

Тобто в позовній заяві має містись посилання, зокрема, на те, до кого предявлений позов; що саме вимагає позивач (предмет позову); обставини, на яких ґрунтується вимога (матеріально-правова підстава позову); зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину.

При цьому позовна заява про вирішення спору, що виникає з певних правовідносин, за формою і змістом повинна відповідати загальним правилам встановленим ст.119 ЦПК України, а залежно від предмета та підстави позову - і вимогам, які містяться у спеціальному законодавстві.

Вивченням матеріалів позовної заяви, встановлено, що даний позов не відповідає вимогам ст.119 ЦПК України, оскільки в позовній заяві не викладені обставини, якими позивачі обґрунтовують вимоги, тобто ті юридично значимі факти відповідно до норм матеріального права, що поширюються на спірні правовідносини, на основі яких він звертається з позовом саме до ОСОБА_2, з викладенням обставин щодо якого порушеного права, гарантованого йому, коли і в чому це виявилось, способи захисту, яких суд може вжити відповідно до Закону, із зазначенням доказів в підтвердження обґрунтування заявлених вимог, оскільки в змісті позовної заяви не зазначено, в чому полягає порушення його прав саме відповідачем ОСОБА_2, і яких саме, всупереч яким нормативним актам, внаслідок яких саме дій та з якими правовими наслідками.

Так, позивач, заявляючи вимоги до відповідача ОСОБА_2 про визнання права власності на автомобіль, не зазначив, які саме права позивача були порушені відповідачем.

Відповідно доп.4ч. 2ст. 119 ЦПК України позовназаяваповиннаміститицінупозову щодо вимог майновогохарактеру.

В порушення вимог пункту 4 частини 2ст. 119 ЦПК України, позивачем зазначено ціну позову 56350 грн. щодо вимог майнового характеру, та сплачено судовий збір у розмірі 563,50 грн.. Разом з тим, судовий збір сплачено з порушенням вимог передбачених Закону України «Про судовий збір» при зверненні до суду з вимогою майнового характеру.

У відповідності до п.12Постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22.12.1995 року "Про судову практику в справах за позовами про захист права приватної власності"вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутності - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору.

Так, відповідно до Висновку про вартість майна від 08.04.2016 р. встановлено, що вартість вищевказаного автомобіля (предмет спору) становить 99774 грн., а отже позивач сплатив судовий збір згідно квитанції від 22.04.2016 року з порушеннямЗакону України «Про судовий збір», не в повному обсязі.

Відповідно доЗакону України «Про судовий збір»судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно абзацу 2 статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» з 1 січня 2016 року встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 1378 гривень.

Відповідно пункт1.1.2 Закону України «Про судовий збір» За подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою підприємцем судовий збір сплачується в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати, в даному випадку позивачу слід сплатити судовий збір в розмірі 434,24 (997.74грн. 563,50 грн.) грн..

Реквізитами для сплати судового збору за подачу позовної заяви є отримувач коштів ГУДКСУ у м. Ужгород, МФО 812016, код ЄДРПОУ 38015610, банк отримувача ГУДКСУ в Закарпатській області, р/р №31216206700002, код бюджетної класифікації 22030001, призначення платежу: судовий збір, код ЄДРПОУ 26529130 (суду, де розглядається справа).

Дослідивши матеріали справи приходжу до переконання, що без зазначення наведених вище обставин, вирішити питання про відкриття провадження у справі неможливо, вважаю за необхідне позовну заяву залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви з подачею її до суду з врахуванням вимог ст. 119 ЦПК України.

Згідно ст. 121 ЦПК України, суддя встановивши, що позовну заяву (заяву, скаргу) подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 ЦПК України, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача (заявника, скаржника) і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Якщо позивач (заявник, скаржник) відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 ЦПК України, позовна заява (заява, скарга) вважається поданою в день її первісного подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Враховуючи наведене вважаю, що провадження у справі неможливо відкрити до усунення вказаних недоліків, а тому позовну заяву слід залишити без руху, а позивачу надати строк для їх усунення.

Керуючись ст.ст. 119-121 ЦПК України,суддя-

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на автомобіль - залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків до 10 травня 2016 року, але не більше трьох днів з дня отримання ним ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_3

Попередній документ : 59694047
Наступний документ : 59694049