Постанова № 59692217, 09.08.2016, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/4433/16-а

Провадження № 2-а/750/347/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 серпня 2016 року м.Чернігова

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:

головуючого судді Литвиненко І. В.

при секретарі Кравченко І.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача Христенок Т. Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Головного Управління Пенсійного Фонду України в Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

03.05.2016 року позивач звернувся до суду з позовом до Чернігівського об'єднаного управління пенсійного фонду України в якому просить:

- визнати протиправною відмову Головного Управління Пенсійного Фонду України в Чернігівській області про поновлення виплати пенсії в розмірі 1406,40 грн.

- зобов'язати Головне Управління Пенсійного Фонду України в Чернігівській області поновити позивачу виплату пенсії з дати подання ним заяви про поновлення виплати (заява від 15.10.2015 року) пенсії в розмірі 1406 грн. 40 коп.

Позивач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, причини неявки суду невідомі.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнавав, у задоволенні позову просив відмовити.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Згідно наказу УМВС України у Чернігівській області №84 о/с від 29.04.2010 року. ОСОБА_3 був звільнений з 30.04.2010 року з органів внутрішніх справ за п. 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу).

30.04.2010 року позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії. Пенсія за вислугу років відповідно до ст.. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Починаючи з 01.05.2010 року позивачу була призначена пенсія за вислугою років в розмірі 70% грошового утримання в розмірі 1406 грн. 40 коп. (а.с. 31).

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.05.2010 року було визнано протиправним та скасувано наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області від 29.04.2010 року № 84 о/с «По особовому складу» в частині звільнення підполковника міліції ОСОБА_3 (с-642238), інспектора сектору дорожньо-патрульної служби та організації розшуку викраденого автомототранспорту відділу Державної автомобільної інспекції УМВС, 30.04.2010 року, з органів МВС у відставку (зі зняттям з військового обліку) за п. 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) та поновлено ОСОБА_3 (с-642238), на посаді інспектора сектору дорожньо-патрульної служби та організації розшуку викраденого автомототранспорту відділу Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області з 30.04.2010 року.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2011 року постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2010 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.05.2013 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області, третя особа - 25 відділ внутрішньої безпеки ( в Чернігівській області) Служби внутрішньої безпеки Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України про визнання неправомірними і скасування наказів, поновлення на роботі скасовано, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2010 року залишено в силі.

Відповідно до витягу з наказу УМВС України в Чернігівській області № 139 о/с від 06.06.2014 року ОСОБА_3 був поновлений на посаді інспектора сектора дорожньо-патрульної служби та організації розшуку викраденого автомототранспорту відділу Державної автомобільної інспекції УМВС України в Чернігівській області з 30.04.2010 року.

У зв'язку із своїм поновленням на роботі в органах внутрішніх справ (а.с. 47) позивач звернувся до відповідача із заявою про припинення виплати пенсії, яка була припинена з 01.07.2014 року.

Наказом УМВС України в Чернігівській області від 11.07.2014 року на підставі рапорту позивача останнього було звільнено з займаної посади в органах внутрішніх справ з 11.07.2014 року.

Після звільнення позивача із займаної посади протоколом від 12.07.2014 року позивачу було повторно призначена пенсія за вислугою років в розмірі 949 грн. (а.с. 49).

15.10.2015 року позивач звернувся до відповідача із заявою в якій просив поновити йому виплату пенсії, яка була призначена з 19.02.2011 року в сумі 1406,40 грн. (а.с. 3), однак відповідач призначив йому пенсію в розмірі 949,00 грн.

Позивач не погодився зі зменшенням розміру його пенсійних виплат, вважав що у відповідача були відсутні підстави призначати нову пенсію, а необхідно було відновити виплату пенсії, яка призначена в 2011 році, у зв'язку з чим звернувся до відповідача з заявою від 15.10.2015 року про поновлення виплати пенсії призначеної 19.02.2011 року в сумі 5023,58 грн.

Однак, листом від 04.11.2015 року №1322/03/К-12 відповідач відмовив у поновленні виплати пенсії призначеної 19.02.2011 року, зазначивши що пенсія призначається за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням і обчислюється з 70 % розміру грошового забезпечення з 12.07.2014 року, а відтак підстав для призначення пенсії з урахуванням грошового забезпечення за іншою посадою немає. Крім того відповідач у своєму листі зазначає, що ц зв'язку із тим, що позивач поновлений на службі з 30.04.2010 року виникла переплата пенсії за період з 01.05.2010 року по 30.06.2014 року в сумі 82684,60 грн. Оскільки сума боргу позивачем повернута не була, Управлінням Пенсійного фонду Украйни в Чернігівській області було прийнято рішення від 22.08.2014 року № 475 про стягнення сум пенсії виплачених надміру у розмірі 20 % пенсії позивача щомісячно до повного погашення переплати (а.с. 4-5).

Правовідносини, які виникли між сторонами врегульовані Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначено вище пенсія позивачу призначена з 19.02.2011 року довічно.

Згідно з п. 2 ст. 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим законом, у разі повторного прийняття їх на службу до органів внутрішніх справ виплата пенсії на час їх служби припиняється. При наступному звільненні їх зі служби виплата їм пенсії здійснюється з урахуванням загальної вислуги років на день останнього звільнення.

Таким чином, законодавець встановив обов'язок відповідних пенсійних органів саме поновити раніше призначену пенсію з урахуванням загальної вислуги років, позбавивши їх права знову (повторно) призначати пенсію. При цьому, розмір пенсії повинен кожного разу збільшуватися з урахуванням збільшення років (терміну) служби (загальної вислуги років на день останнього звільнення).

Судом встановлено, що відповідно до п. 2 ст. 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» Головним Управлінням Пенсійного фонду України у Чернігівській області виплата пенсії позивачу була саме припинена, а не скасована. Припинення виплати пенсії було зумовлено зарахуванням позивача на службу до органів внутрішніх справ. Після звільнення ОСОБА_3 в запас Збройних сил України з посади юрисконсульта сектору моніторингу та юридичного забезпечення управління Державної автомобільної інспекції УМВС, пенсія йому не могла бути призначена знову, оскільки вона вже була нарахована та її виплату припинено, тобто виплата цієї пенсії органом ПФУ, відповідно до діючого законодавства, могла бути лише поновленою з урахуванням загальної вислуги років на день звільнення.

Таким чином, позовні вимоги позивача щодо поновлення виплати раніше призначеної пенсії, відповідно до п. 2 ст. 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» є обгрунтованими.

Статтею 48 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачено, що заява про призначення пенсії згідно з цим Законом подається до територіального органу Пенсійного фонду України або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади та Службою зовнішньої розвідки.

При цьому днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу Пенсійного фонду України письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення.

Суд зазначає, що право на поновлення виплати пенсії, яка була призначена 19.02.2011 року у позивача виникло ще у 2010 році, після звільнення з органів внутрішніх справ, однак поновлення виплати позивачу раніше призначеної пенсії мало бути здійснено з дня подання ним до органу пенсійного фонду відповідної заяви з підтвердженням повторного звільнення зі служби. Суд вважає, що для поновлення виплати пенсії в раніше призначеному розмірі, достатнім було подання позивачем саме заяви про поновлення виплати пенсії з відповідним підтверджуючим документом про звільнення. При цьому підстави для призначення йому нової пенсії відсутні, оскільки на час призначення, пенсія була призначена на загальних підставах.

Як зазначено вище з заявою про поновлення виплати пенсії призначеної 19.02.2011 року в сумі 1406,40 грн. позивач звернувся 15.10.2015 року, після чого у відповідача виник обов'язок поновити виплату раніше призначеної пенсії.

Разом з тим, відповідно до частини 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

З урахуванням вищевикладеного, беручи до уваги те, що позивач просить поновити виплату пенсії з 15.10.2015 року, суд вважає за необхідне позовні вимоги в частині поновлення виплати пенсії задовольнити саме з 03.11.2015 року.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено належними засобами доказування правомірності своїх рішень та дій щодо відмови позивачу у поновленні виплати пенсії за вислугою років, натомість позовні вимоги позивача суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 2, 3, 4,11, 69, 94, 158 - 163, 186 КАС України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати дії Головного Управління Пенсійного Фонду України в Чернігівській області щодо відмови в поновленні виплати пенсії ОСОБА_3 неправомірними.

Зобов'язати Головне Управління Пенсійного Фонду України в Чернігівській області поновити ОСОБА_3 призначену 01.05.2010 року пенсію за вислугу років, починаючи з 03.12.2015 року.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя І.В. Литвиненко