Рішення № 59691598, 28.07.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/3323/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Вадовська Л. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Вадовської Л.М.,

суддів - Колеснікова Г.Я.,

ОСОБА_2,

при секретарі - Козак М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення за договором позики боргу, інфляційних втрат, пені, 3% річних за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 2 лютого 2016 року, -

в с т а н о в и л а :

Позивач ОСОБА_3, звернувшись 8 вересня 2015 року до суду з вищеназваним позовом, вказав, що 8 вересня 2010 року уклав з ОСОБА_4 договір позики грошових коштів в сумі 62200,00 грн. під зобовязання повернення суми позики до 10 вересня 2012 року. Відповідач ОСОБА_4 перерахуванням на банківський рахунок повернув кошти в сумі 40297,00 грн., станом на 31 серпня 2015 року залишок склав 21903,00 грн. Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути з відповідача борг за договором позики в сумі 21903,00 грн., пеню в сумі 79945,95 грн., інфляційні втрати в сумі 15893,01 грн., 3% річних в сумі 2931,26 грн., а всього 120673,22 грн., стягнути судові витрати (а.с.1-5).

Відповідач ОСОБА_4 позов не визнав з підстав пропуску строку позовної давності (а.с.74-75).

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 2 лютого 2016 року позов задоволено (а.с.81-84).

В апеляційній скарзі представник в інтересах ОСОБА_4 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Неправильність рішення суду мотивовано невідповідністю висновків суду обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, заслухавши пояснення, дослідивши докази, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) (ч.1 ст.1046 ЦК України).

Договір позики укладається у письмовій формі (ч.1 ст.1047 ЦК України).

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника, яка посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми (ч.2 ст.1047 ЦК України).

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобовязаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу (ч.1 ст.1050 ЦК України).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України).

Встановлено, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в простій письмовій формі укладено договір позики грошових коштів, за яким ОСОБА_3 як позикодавець передав ОСОБА_4 як позичальнику у власність грошові кошти в сумі 62200,00 грн. на строк до 10 вересня 2012 року. За умовами договору надана позика є безпроцентною, позика (частина) вважається повернутою в момент зарахування її на поточний (картковий) рахунок позикодавця; за прострочення виконання зобовязань за цим договором позичальник виплачує пеню в розмірі 1% від суми несплаченої позики за кожен день прострочення; сума несплаченої позики має бути виплачена з урахуванням індексу інфляції. Додатком №1 до договору позики від 8 вересня 2010 року встановлено строки повернення позики (а.с.8,9).

За період з 14 вересня 2010 року по 10 вересня 2012 року повернуто 21700,00 грн., за період з 11 жовтня 2012 року по 11 березня 2014 року повернуто 18597,00 грн., тобто всього повернуто 40297,00 грн. (а.с.10-35).

Неповернута сума боргу становить 21903,00 грн. (62200,00 грн. 40297,00 грн. = 21903,00 грн.).

Пеня в розмірі 1% від суми несплаченої позики за кожен день прострочення за період з 1 вересня 2014 року по 31 серпня 2015 року на суму заборгованості 21903,00 грн. становить 79945,95 грн.

Інфляційні втрати за період з 12 березня 2014 року по 31 липня 2015 року становить 15893,01 грн.

3% річних за період з 11 вересня 2012 року по 31 серпня 2015 року становить 2931,26грн.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з договірних відносин позики грошових коштів, не виконання зобовязання по поверненню суми позики в установлені сторонами строки, права позивача на повернення суми позики, забезпечення виконання зобовязання неустойкою (пенею), відповідальності за порушення грошового зобовязання у вигляді сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми.

Доводи апеляційної скарги висновків суду щодо неналежного виконання договору позики, неповернення станом на час предявлення позову позики в сумі 21903,00 грн., обовязку повернути грошові кошти з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, рівно як і щодо права на пеню не спростовують.

ОСОБА_4 укладення договору позики грошових коштів в сумі 62200,00 грн., розрахунки інфляційних втрат, пені, 3% річних не спростовано, поряд з цим апелянт вважає, що підлягають застосуванню наслідки спливу позовної давності.

Так, в ході розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_4 в особі представника було подано заяву про застосування строків позовної давності та відмову в позові з підстав спливу загальної позовної давності для неповернутої суми позики та спеціальної позовної давності для пені, який ОСОБА_4 розраховує, виходячи з графіку щомісячного погашення заборгованості та з дати визначеного додатком №1 до договору позики останнього платежу, а саме з 11 вересня 2012 року (а.с.74-75).

Доводи апеляційної скарги щодо застосування наслідків спливу позовної давності не приймаються з огляду на наступне.

8 вересня 2010 року укладено договір позики, за яким передано 62200,00 грн. під зобовязання повернення суми позики щомісячними платежами, але не пізніше 10 вересня 2012 року. Додаток №1 до договору позики містить дату щомісячних платежів, як то 10 число кожного місяця, та суму щомісячних платежів, як то 2500,00 грн. Графік повернення платежів ОСОБА_4 не дотримувався і щодо дати здійснення платежів, ні щодо суми платежів. Проведені ОСОБА_4 платежі не містять посилання на те, за який конкретно місяць (період) такі сплачуються. За період з 14 вересня 2010 року по 10 вересня 2012 року повернуто 21700,00 грн. (підлягало поверненню 62200,00 грн.). Після настання кінцевого строку повернення позики, а саме після 10 вересня 2012 року ОСОБА_4 продовжував повертати кошти. Так, за період з 11 жовтня 2012 року по 11 березня 2014 року повернуто 18597,00 грн. шляхом зарахування коштів на поточний рахунок ОСОБА_3, відкритий в АТ «Універсалбанк». Платежі, що здійснені після 10 вересня 2012 року, також не містять посилань на те, за який місяць (період) такі сплачуються, платежі проведено у різних сумах, що в сукупності з фактом недотримання графіку платежів щодо дати платежів та сум платежів унеможливлює визначення з тим, за який місяць (період) заборгованість сплачується, а, відтак, щодо яких щомісячних платежів сплинув строк позовної давності.

Загальна позовна давніть встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України). Спеціальна позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (пені) (п.1 ч.2 ст.258 ЦК України). Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ч.ч.1,3 ст.264 ЦК України).

Останній платіж ОСОБА_4 було проведено 11 березня 2014 року, що вказує на визнання боргу та переривання перебігу позовної давності щодо виконання визначеного графіком кожного щомісячного зобовязання по перерахуванню 10 числа кожного місяця платежу в сумі 2500,00 грн. на повернення позики.

Не приймаються доводи апелянта щодо неврахування платежів від 28 листопада 2013 року в сумі 1500,00 грн., від 11 грудня 2013 року в сумі 1000,00 грн., від 11 березня 2014 року в сумі 2500,00 грн. з призначенням платежу «часткове повернення позики згідно з договором від 08.09.2010 р. без ПДВ» з тих підстав, що такі отримано від ОСОБА_6 Дійсно, платежі надійшли від ОСОБА_6, однак остання є дружиною позичальника ОСОБА_4, відтак, проводила платежі з його відома та згоди (іншого не встановлено). Зазначення в платежі неправильної дати договору позики є лише опискою що не впливає на вирішення спору, оскільки платіж надійшов на рахунок ОСОБА_3

Таким чином, аналіз виконання ОСОБА_4 зобовязання по поверненню позики вказує на відсутність підстав для застосування наслідків спливу строку позовної давності. Право ОСОБА_3 на стягнення основного боргу за договором позики (неповернутої суми позики) в сумі 21903,00 грн., інфляційних втрат в сумі 15893,01 грн., 3% річних в сумі 2931,26 грн., пені наявне та підлягає захисту.

Щодо розміру пені, то такий підлягає зміні з огляду на наступне.

За умовами договору позики від 8 вересня 2010 року за прострочення виконання зобовязання позичальник сплачує пеню в розмірі 1% від суми несплаченої позики за кожен день прострочення.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені в сумі 79945,95 грн., розрахованої в розмірі 1% від суми несплаченої позики за кожен день прострочення за період з 1 вересня 2014 року по 31 серпня 2015 року на суму заборгованості 21903,00 грн.

Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Сума неповернутого основного боргу рівна 21903,00 грн., розмір заявленої до стягнення пені становить 79945,95 грн., що значно перевищує суму неповернутої позики, відтак, в порядку застосування частини 3 статті 551 ЦК України розмір пені підлягає зменшенню до 21903,00 грн.

Зміна розміру пені згідно п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнення пені. Щодо ж вирішення вимог про стягнення боргу, інфляційних втрат, 3% річних, то рішення суду першої інстанції в цій частині вимог підлягає залишенню без змін.

Розподіл судових витрат судом першої інстанції проведено відповідно до положень частини 1 статті 88 ЦПК України.

Керуючись ст.303, п.п.2,3 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст.309, ст.313, ч.2 ст.314, ст.ст.316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 2 лютого 2016 року в частині позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення за договором позики пені змінити.

Стягнути з ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) пеню за період з 1 вересня 2014 року по 31 серпня 2015 року в сумі 21903 грн. 00 коп.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 2 лютого 2016 року в частині позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення за договором позики боргу в сумі 21903 грн. 00 коп., інфляційних втрат в сумі 15893 грн. 01 коп., 3% річних в сумі 2931 грн. 26 коп., в частині розподілу судових витрат залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.

Рішення може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий Л.М.Вадовська

Судді Г.Я.Колесніков

ОСОБА_2