Ухвала суду № 59687622, 11.08.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22-ц/790/3236/16 Головуючий 1 інстанції -

Справа № 645/7479/15-ц Бондарєва І.В.

Категорія : виселення Доповідач -Гальянова І.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого, судді: Гальянової І.Г.,

суддів: Колтунової А.І.,

Костенко Т.М..,

за участю секретаря: Кравченко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 30 березня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та кредит» до ОСОБА_3, ОСОБА_5 ,неповнолітнього ОСОБА_6, малолітньої ОСОБА_7 , в особі їх законних представників : ОСОБА_3, ОСОБА_5 , треті особи у справі : Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, Фрунзенський районний відділ Державної міграційної служби у Харківській області про виселення,-

ВСТАНОВИЛА:

27 серпня 2015 року представник позивача звернувсь до суду з позовом, в якому просив виселити відповідачів з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення..

Вказані вимоги, з посиланням на ст.ст. 38,40 Закону України «Про іпотеку» ч.3 ст. 109 ЖК України обгрунтовавував тим, що у зв'язку з невиконанням відповідачем ОСОБА_3 кредитного договору № 92-13-И із додатковими до нього угодами від 28.12.2007 року № 1 та № 2 від 01.12.2008 року, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 250 000,00 грн. та виконання якого було забезпечено нотаріально посвідченим договором іпотеки , предметом якого була зазначена вище квартира, рішенням Фрунзенського районного суду м.Харкова від 21.03.2014 року та додатковим рішенням цього суду було звернуто стягнення на зазначену квартиру як предмет іпотеки.

Як на підставу вказаних позовних вимог представник позивача зазначає, що зверненню стягнення на вказаний предмет іпотеки перешкоджає проживання та реєстрація відповідачів в зазначеній квартирі.

15.03.2013 року позивачем було направлено вимогу відповідачам, щодо добровільного виселення та зняття з реєстрації в зазначеній квартирі на які відповідачі не відреагували.

Рішенням Фрунзенського районного суду м.Харкова вказані позовні вимоги позивача задоволені. Суд виселив відповідачів з зазначеної квартири без надання іншого житлового приміщення та вирішив питання щодо розподілу судових витрат у справі

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні вказаних позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та наявними у справі доказам. Відповідач зазначає, що висновки суду про наявність вимоги позивача щодо добровільного виселення з зазначеної квартири як підстави для виселення не відповідають наявним у справі доказам, оскільки матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували наявність отримання такої вимоги . Відповідач також зазначає, що судом першої інстанції не встановлено, що зазначена вище квартира придбана ним за рахунок отриманих у позивача кредитних коштів.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача, посилаючись на законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції та безпідставність доводів апеляційної скарги, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Сторони та представники третіх осіб в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, при цьому відповідач ОСОБА_3 був належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, про що свідчить телефонограми, отримані братом відповідача за зазначеним в заяві відповідачем телефоном (а.с.133,203) на його представником ( а.с.204). Від представника третьої особи Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради надійшла заява про розгляд справи за її відсутності.

При цьому, як свідчать матеріали справи відповідач ОСОБА_3 був обізнаний про розгляд справи судом апеляційної інстанції 18.04.2016 року звернувсь до суду з заявою про відкладення справи , призначеної на 28.04.2016 року на іншу дату ( а.с.133), однак після написання вказаної заяви жодної судової повістки не отримував.

З огляду на наведене судова колегія вважає за необхідне розглянути справу за відсутності сторін та третіх осіб.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача в судовому засіданні від 14.07.2016 року, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечень на апеляційну скаргу, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи вказані позовні вимоги та виселяючи відповідачів з картири 539, будинку 256 по вул. Салтівське шосе м.Харкова без надання іншого житлового приміщення, суд виходив з доведеності позивачем вказаних позовних вимог.

При цьому судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними у справі доказами , що 28.02.2007 р. між ТОВ "Банк "Фінанси та кредит", правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №92-13-И із додатковими угодами до нього №1, №2, відповідно до якого відповідачеві був наданий кредит у розмірі 250000 грн., з кінцевим строком повернення кредиту не пізніше 28.02.2027 р., зі сплатою 14,00% річних.

Матеріали справи також свідчать про те, що 28 грудня 2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір про внесення змін № 1 до вказаного кредитного договору, відповідно до п.4 умов якого сторони доповнили Розділ 2 пунктом 2.3. відповідно до якого сторони встановили ,що кредитні ресурси, отримані позичальником за цим договором використовуються за цільовим призначенням: для придбання 2-х кімнатної квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_1 ( а.с.151).

Судом першої інстанції також встановлено та підтверджено наявними у справі доказами, що в якості забезпечення виконання відповідачем ОСОБА_3 зобов'язань за вказаним вище кредитним договором основного між позивачем та відповідачем був укладений іпотечний договір, посвідчений 08.02.2007 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Трощій І. В. за р. №287. Предметом іпотеки за даним договором є 2-х кімнатна квартира АДРЕСА_1, яка належить відповідачеві ОСОБА_3, яку ОСОБА_3 передав в іпотеку позивачу.

Відповідно до пункту 8.1.10 умов вказаного договору ОСОБА_3 зобов'язувався не реєструвати в квартирі, що є предметом іпотеки будь-яких осіб без письмового дозволу іпотекодержателя ( а.с.8-9).

Заочним рішенням Фрунзенського районного суду м.Харкова від 21.03.2014 р. задоволено позовні вимоги ПАТ «Банк «Фінанси і Кредит» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

На підставі договору іпотеки житлового приміщення, посвідченого 28.02.2007 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Трощій І. В. за р. №287, звернуто стягнення на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка зареєстрована на ім'я ОСОБА_3, на погашення заборгованості перед ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" за кредитним договором № 92-13-И у розмірі 844611, 22 грн., із застосуванням процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України "Про іпотеку", для чого ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" надати право від свого імені укласти договір купівлі-продажу вказаної квартири з іншою особою-покупцем за початковою ціною реалізації, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей від майна на підставі оцінки, проведеною суб'єктом оціночної діяльності. Спірна квартира передана в управління ПАТ « Банк «Фінанси та Кредит» до моменту укладання договору купівлі - продажу.

Додатковим рішенням Фрунзенського районного суду м.Харкова від 25.03.2015 р. спірна квартира передана в управління ПАТ «Банк «Фінанси і Кредит» в особі філії «Слобіжанське РУ «АТ «Банк «Фінанси і Кредит» до укладання договору купівлі-продажу ( а.с.5-7).

Судом першої інстанції також встановлено та підтверджено наявними у справі доказами, що з 12.04.2011 року в квартирі зареєстровано сина відповідача ОСОБА_6 05.08.2001 року, 27.04.2012 року матір сина відповідача ОСОБА_5 та 01.11.2012 року дочку відповідача ОСОБА_7 12.10.2012 року ( а.с.99-100).

При цьому доказів, які б свідчили про те, що на реєстрацію в зазначеній квартирі дітей та ОСОБА_5 відповідач отримав згоду позивача, останній, в порушення вимог ст. 60 ЦПК України суду не надав.

Матеріали справи також свідчать про те, що зазначена вище квартира була придбана ОСОБА_3 за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу 28.02.2007 року за 252500,00 грн. ( а.с.173).

За змістом частин першої, другої статті 39 цього Закону в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Частиною першою статті 40 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом.

Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного житлового приміщення, є стаття 109 ЖК УРСР, у частині першій якої передбачені підстави виселення.

За змістом частини третьої статті 109 цього Кодексу громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту банку, повернення якого забезпечено іпотекою відповідного житлового приміщення.

В правовій позиції, яка висловлена Верховним судом України в постанові від 09 вересня 2015 року у справі № 6-455цс15 зазначено, що зі змісту частини третьої статті 109 Житлового кодексу Української РСР, частини третьої статті 33, частин першої, другої статті 39, частин першої, другої статті 40 Закону України від 5 червня 2003 року № 898-IV «Про іпотеку» убачається, що вимога письмового попередження про добровільне звільнення житлового приміщення стосується лише такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки, як позасудове врегулювання на підставі договору, і не застосовується в порядку звернення стягнення за рішенням суду. Задоволення позову про виселення мешканців з переданого в іпотеку житлового приміщення не залежить від дотримання іпотекодержателем частини другої статті 40 Закону України «Про іпотеку». З урахуванням частини другої статті 39 цього Закону відповідне рішення може бути прийняте судом (за заявою іпотекодержателя) одночасно з прийняттям рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В правовій позиції, яка висловлена Верховним судом України в постанові від 18 березня 2015 року у справі № 6-39 цс15 зазначено, що за змістом статей 39, 40 Закону України «Про іпотеку» та статті 109 ЖК Української РСР особам, які виселяються із жилого будинку (жилого приміщення), яке є предметом іпотеки, у зв'язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, надається інше постійне житло тільки у тому разі, коли іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на предмет іпотеки, якщо іпотечне майно було придбано за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення (частина 2 статті 109 ЖК Української РСР).

Оскільки зазначена вище квартира придбана відповідачем за отримані у позивача кредитні кошти, заочним рішенням Фрунзенського районного суду м.Харкова від 21.03.2014 року та додатковим рішенням Фрунзенського районного суду м.Харкова від 25.03.2015 року на неї звернуто стягнення , із застосуванням процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України "Про іпотеку" і спірна квартира передана в управління позивачу до укладання договору купівлі-продажу , а доказів, які б свідчили, що позивач надав відповідачу ОСОБА_3 дозвіл на реєстрації в ній малолітніх та відповідача ОСОБА_5, то це є підставою для їх виселення без надання іншого житлового приміщення

Вказані обставини справи та вимоги норм матеріального права свідчать про те, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог позивача та безпідставність викладених ОСОБА_3 в апеляційній скарзі доводів.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 303. 308, 315, 317, 319, 218 ЦПК України, судова колегія,-

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 30 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий, суддя : І.Г. Гальянова

Судді : А.І. Колтунова

Т.М. Костенко