Ухвала суду № 59678899, 10.08.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/371/16

Головуючий у 1-й інстанції: Ковальчук О.К.

Суддя-доповідач: Боровицький О. А.

10 серпня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Боровицького О. А.

суддів: Матохнюка Д.Б. Сапальової Т.В. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Нечаюк Т.В.,

представника відповідача - Федючок Віталія Миколайовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 травня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області, третя особа на стороні відповідача - АТ "Райффайзен Банк Аваль", про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

в березні 2016 року позивач звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000151702 від 10.01.2014 року, яким ОСОБА_3 було нараховано грошове зобов'язання в сумі 50 764, 15 грн. за платежем: податок на доходи фізичних осіб, з яких основний платіж - 40611,32 грн. та штрафна санкція - 10152,83 грн.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 травня 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Позивач в судове засідання не з'явилася, хоча про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується матеріалами адміністративної справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутнього учасника процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у матеріалах справи письмовими доказами, надавши їм оцінку, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Так, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами адміністративної справи, 07 травня 2007 року між позивачем (позичальник) та публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (кредитор) укладено кредитний договір №014/8711/82/14100. Згідно з пп.1.1 п.1 вказаного договору кредитор надає позичальнику кредит в розмірі 42500,00 дол. США строком на 120 місяців по 06 травня 2017 року (а.с. 7-9).

31 липня 2012 року позивач отримав лист від публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", яким в повідомлення про анулювання заборгованості за кредитним договором №014/8711/82/14100 від 07 травня 2007 року їй анульовано (прощено) заборгованість за нарахованою пенею в розмірі 240152,22 грн. (а.с. 15).

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 і пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України та наказу ДПІ у м. Хмельницькому №2944 від 06.11.2013 року працівниками зазначеної податкової інспекції проведена документальна позапланова невиїзна перевірка щодо своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб фізичною особою ОСОБА_3 період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, результати якої оформлені актом від 21.11.2013 року №22-25-17-02/4663/НОМЕР_2.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 10.01.2014 року №0000151702, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 50764,15 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 40611,32 грн. та штрафними санкціями в сумі 10152,83 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення від 10.01.2014 року №0000151702 базується на викладених в акті перевірки від 21.11.2013 року №22-25-17-02/4663/НОМЕР_2 висновках відповідача щодо порушення позивачем п. 179.7 ст. 179 ПК України та заниження суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за 2012 рік на 40611,32 грн.

За даними перевірки позивач в порушення п.162.1 ст.162, п.163.1 ст.163 і абз. «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України не задекларував в річній декларації про майновий стан і доходи за 2012 рік дохід у вигляді анульованої заборгованості за кредитним договором №014/8711/82/14100 від 07.05.2007 в сумі 240152,52 грн. та не сплатила до бюджету в термін до 01.05.2013 року податкове зобов'язання з зазначеного доходу в сумі 40611,32грн.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що нарахована банком сума пені та анульована за його рішенням, не є доходом платника податків в розумінні ПК України, який підлягає оподаткуванню в порядку абз. «д» пп. 164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

В силу п.162.1 ст.162 КАС України платниками податку з доходів фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Згідно з п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України (далі - ПК України), базою оподаткування доходів фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця (пп.164.1.2 .164.1 ст.164 ПК України).

Види доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначені п.164.2 ст.164 ПК України.

Так, відповідно до п.п."д" п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Згідно з п.п.14.1.47, 14.1.56 п.14.1 ст.14 ПК України, додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

При цьому, відповідно до пп.14.1.54 п.14.1 ст.14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Згідно з пп.14.1.56 п.14.1 ст.14 ПК України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Таким чином, згідно з ПК України визначальною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі.

Отже, суд вважає, що нарахована банком позивачу пеня та анульована за його рішенням, не є доходом платника податків в розумінні ПК України, який підлягає оподаткуванню в порядку абз. «д» пп. 164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України.

Крім того, згідно з ч. 2-3 ст.549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 605 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Отже, відносини, що виникли між банком та його клієнтом з питань надання кредиту є цивільно-правовими відносинами, які регулюються актами цивільного законодавства України, зокрема нормами ЦК України. При цьому нарахування пені та штрафів є лише засобом забезпечення виконання основного зобов'язання перед третьою особою - банком.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що прощена позивачу неустойка у вигляді пені не є його доходом та додатковим благом, оскільки, якщо сума кредиту надається безпосередньо позичальнику, то пеня ним не отримується, а банк вправі як стягувати її, так і не стягувати.

Отже, визначення податковим органом в спірному податковому повідомленні-рішенні суми грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 50 764, 15 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 40611,32 грн. та штрафними санкціями в сумі 10152,83 грн., є протиправним.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог, правильно застосувавши норми матеріального та процесуального права до спірних правовідносин.

З врахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, а відтак, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 травня 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 15 серпня 2016 року.

Головуючий Боровицький О. А. Судді Матохнюк Д.Б. Сапальова Т.В.