Постанова № 59675260, 09.08.2016, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2016 року м.Житомир справа № 806/1190/16

категорія 12.2

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гуріна Д.М., суддів Нагірняка М.Ф., Семенюка М.М.,

секретар судового засідання Коваль О.В.,

позивач та представник відповідача у судове засідання не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити певні дії

встановив:

5 липня 2016 року до Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Міністерства оборони України про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити певні дії.

Після усунення позивачем недоліків позовної заяви ухвалами судді Житомирського окружного адміністративного суду 14 липня 2016 року відкрито провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду.

У позовній заяві ОСОБА_1 вказав, що він проходив військову службу у збройних силах. У період з 22 грудня 1983 року до 31 жовтня 1985 року, під час проходження військової служби, приймав участь у бойових діях на території Республіки Афганістан. 21 квітня 2015 року йому було встановлено третю групу інвалідності з 8 квітня 2015 року, внаслідок захворювання, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. У грудні 2015 року він звернувся до Житомирського ОВК із заявою про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, однак 26 лютого 2016 року отримав відмову у виплаті грошової допомоги. Зважаючи на те, що Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, йому гарантовано право на отримання грошової допомоги, вважає відмову Міністерства Оборони України в отриманні одноразової грошової допомоги не обґрунтованою та протиправною. Просить визнати протиправним рішення начальника управління організаційного, соціального забезпечення та тарифікації Департаменту фінансів Міністерства оборони України Салахова В.В., який діє від імені Міністерства оборони України та скасувати його рішення про відмову у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як інваліду 3-ї групи, внаслідок отримання поранення, контузії, пов'язаних з виконанням ОСОБА_1 обов'язків військової служби при перебуванні у країнах де велися бойові дії. Зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення у порядку передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 щодо призначення та виплати ОСОБА_1 як інваліду третьої групи, одноразової грошової допомоги відповідно до порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення, (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, з урахуванням статей 9, 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у розмірі 150- кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Позивач у судове засідання не з'явився, 9 серпня 2016 року представник позивача через канцелярію Житомирського окружного адміністративного суду подав клопотання про розгляд справи без його участі, у клопотанні вказав, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі (а.с.34).

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином (а.с.27). 4 серпня 2016 року надіслав до суду заперечення проти адміністративного позову (а.с.29-30). У запереченнях просив у задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки вважає, що позивач звільнився з органів Міністерства внутрішніх справ України, то виплата йому одноразової грошової допомоги Міністерством оборони України не здійснюється. Окрім того вказав, що з метою впорядкування порядку виплати одноразової грошової допомоги, наказом Міністра оборони України від 12 липня 2007 року №168 створено комісію з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, згідно якого лише дана комісія наділена виключною компетенцією, щодо прийняття рішення з приводу одноразової грошової допомоги. До зазначеної комісії документи, щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги не надходили, відповідно рішення Міністерство оборони України по суті заяви не приймало. Щодо позовної вимоги позивача про зобов'язання призначити йому одноразову грошову допомогу представник відповідача вважає, що вказана вимога не підлягає задоволенню, оскільки є формою втручання у дискреційні повноваження Міністерства оборони України та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Суд, з'ясувавши обставини у справі та перевіривши їх доказами, приходить до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у збройних силах (а.с.11-17).

У період з 22 грудня 1983 року до 31 жовтня 1985 року позивач проходив військову службу на території Республіки Афганістан та приймав участь у бойових діях.

Згідно акту судово-медичного дослідження (обстеження) Житомирського обласного бюро судово-медичних експертиз №486 від 6 березня 2015 року рубці на голові, обличчі та правій руці ОСОБА_1, які утворились від дії тупих твердих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею, можливо внаслідок осколочних поранень, що могли утворитись за обставин та в термін, вказаний обстеженим (грудень 1984 року) (а.с.6).

Згідно витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №962 від 19 березня 2015 року "Минно-взрывное осколочное множественное ранение головы, правой руки ЗЧМТ, контузия, травма позвоночника сержанта в отставке ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, их последствия кожные рубцы на голове размерами 3,5 см, 0,6x6,3 см, на правой руке размером 4,2 см, посттравматическая и дисциркуляторная энцефалопатия II ст. с ликворо-динамическими, вестибуло-атактическими нарушениями, астеноцефалгическим синдромом, вегето-сосудистой дистонией, мнестическим снижением, ишемическая болезнь сердца, диффузный кардиосклероз, гипертоническая болезнь, посттравматический остеохондроз позвоноч ника...", що підтверджено військово-обліковими та військово-медичними документами, пов'язане із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велися бойові дії (а.с.7).

Згідно довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 21 квітня 2015 року позивачу встановлено третю групу інвалідності з 8 квітня 2015 року. Комісією було встановлено, що поранення ЗЧМТ, контузія, травма хребта, захворювання отримані позивачем, ТАК пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії (а.с.8, 18).

25 грудня 2015 року позивач звернувся до Бердичівського об'єднаного міського військового комісаріату із заявою та копіями необхідних документів щодо призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням з 8 квітня 2015 року ІIІ групи інвалідності внаслідок поранення ЗЧМТ, контузії, травми хребта та захворювань, пов'язаних із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії, у порядку, передбаченому Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 (а.с.9).

У листі Департаменту фінансів Міністерства оборони України №248/3/6/937 від 26 лютого 2016 року зазначено про те, що надані заявником (ОСОБА_1.) документи підтверджують проходження ним військової служби та звільнення з внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ СРСР. Крім того повідомляється, що згідно з статтею 23 Закону України "Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" фінансове забезпечення витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону (у тому числі і виплата допомоги відповідно до статті 16 цього Закону), здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються у Державному бюджеті України на відповідний рік для Міністерства оборони України, розвідувальних органів України та інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи, інших джерел, передбачених законом. Згідно з пунктом 17 Порядку призначення грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, особам, звільненим з військової служби, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється органом державної влади, який здійснював розрахунок під час звільнення з військової служби, тобто Міністерством внутрішніх справ, Міноборони розрахунки із військовослужбовцями внутрішніх військ не здійснювалося, оскільки вони входили до складу МВС. Таким чином, особам, які звільнилися з внутрішніх військ МВС, виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється Міністерством оборони України, оскільки це є порушенням Бюджетного кодексу України. У зв'язку із цим документи повертаються без реалізації, як такі, що надіслані за неналежністю (а.с.10).

Надаючи оцінку правовідносинам у даній справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 5 статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25 березня 1992 року №2232-ХІІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон України №2232-ХІІІ).

Відповідно до статті 41 Закону України №2232-ХІІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України від 20 грудня 1991 року №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон України №2011-XII).

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначені Законом України №2011-ХІІ. Розділом ІІ цього Закону, зокрема, встановлені права військовослужбовців щодо грошового забезпечення.

Приписами статті 1 Закону України №2011-XII встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно статей 1-2 Закону України №2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Нормативними актами, якими врегульовано право на отримання одноразової грошової допомоги на момент встановлення позивачу другої групи інвалідності, є Закон України №2011-XII та Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975.

Згідно з пунктом 11 Порядку №975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Пунктом 12 Порядку №975 визначено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Відповідно до пункту 13 Порядку №975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами розгляду заяви позивача листом Департаменту фінансів Міністерства оборони України №248/3/6/937 від 26 лютого 2016 року ОСОБА_1 повідомлено про відсутність у нього права на виплату вказаної допомоги та повернуто документи.

Наведені обставини дають суду підстави для висновку, що розгляд заяви та документів ОСОБА_1 25 грудня 2015 року відбувся без дотримання процедури, визначеної Порядком №975. Тобто, відповідач у встановленому порядку звернення позивача з доданими документами не розглянув та не прийняв відповідного рішення щодо можливості призначення виплати одноразової грошової допомоги позивачу, чим допустив порушення права позивача на належний розгляд поданої ним заяви та документів і прийняття відповідного рішення з приводу призначення та виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до Порядку №975.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач просить визнати протиправним рішення начальника управління організаційного, соціального забезпечення та тарифікації Департаменту фінансів Міністерства оборони України Салахова В.В., який діє від імені Міністерства оборони України та скасувати його рішення про відмову у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як інваліду 3-ї групи, внаслідок отримання поранення, контузії, пов'язаних з виконанням ОСОБА_1 обов'язків військової служби при перебуванні у країнах де велися бойові дії та зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення щодо призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності третьої групи з 8 квітня 2015 року внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, хоча зі змісту позовної заяви вбачається та встановлено судом, що заява позивача щодо призначення одноразової грошової допомоги не була розглянута відповідачем у зв'язку із порушенням встановленого законодавством порядку розгляду, відповідно дане питання не вирішувалося Міністерством оборони України та рішення щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги або про відмову у такій виплаті не приймалося, що також не заперечувалось відповідачем.

Відповідно до частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

У відповідності до пункту 2 частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

При цьому у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

Згідно зі Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим.

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади за даних обставин.

Ураховуючи обумовлене, суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Аналогічна позиція викладена в постанові Пленуму Верховного суду України №13 від 24 жовтня 2008 року, постанові Вищого адміністративного суду України від 28 липня 2015 року справа №К/800/34016/14.

Зважаючи на викладене, а також беручи до уваги те, що відповідач наділений дискреційними повноваженнями з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги або прийняття рішення про відмову у їх видачі, то суд не вправі перебирати на себе функції вказаного суб'єкта владних повноважень.

За наведених обставин суд відмовляє позивачу в задоволенні позову в частині зобов'язання Міністерства оборони України призначити та виплати йому одноразову грошову допомогу як інваліду третьої другої групи з 8 квітня 2015 року внаслідок поранення, контузії, захворювання, що пов'язане із виконанням обов'язків військової служби, відповідно до Порядку №975.

Натомість, з метою захисту порушених прав позивача, суд, відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає можливим вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Міністерство оборони України розглянути у встановленому порядку заяву та документи ОСОБА_1 щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги, як інваліду третьої групи з 8 квітня 2015 року внаслідок поранення, контузії, захворювання, що пов'язане із виконанням обов'язків військової служби, відповідно до Порядку №975.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково.

Керуючись статтями 11, 71, 86, 94, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги.

Зобов'язати Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги як інваліду 3 групи відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили у порядку встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Д.М. Гурін

Судді М.Ф. Нагірняк

М.М. Семенюк

Повний текст постанови виготовлено: 15 серпня 2016 р.