Ухвала суду № 59674925, 07.07.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

07 липня 2016 р. Справа №804/750/16

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турової О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з ліквідації ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити пені дії,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з ліквідації ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просила:

- визнати протиправним рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Кадирова Владислава Володимировича про відмову включити позивача до реєстру акцептованих вимог кредиторів;

- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Кадирова Владислава Володимировича включити позивача до реєстру акцептованих вимог кредиторів з перерахованою сумою у розмірі 184741,87грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що відповідач в порушення приписів Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» відмовив позивачу у включенні останнього до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Дельта Банк».

Представники сторін та третьої особи у судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Представником позивача було подано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представники відповідача та третьої особи про причину неявки суд не повідомили.

Зважаючи на приписи ч.4 ст.122, ч.4, ч.6 ст.128 КАС України, суд розглянув дану справу в порядку письмового провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, між ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк» було укладено наступні договори банківського вкладу (депозиту):

- договір №002-03554-270814 від 27.08.2014р. банківського вкладу (депозиту) «Найкращий» (для пенсіонерів) у гривнях, за яким банк прийняв від вкладника на вкладний (депозитний) рахунок грошові кошти у сумі 7002,00грн. у тимчасове строкове користування на строк до 01.09.2015р. та зобов'язався сплачувати проценти за його користування по закінченню строку розміщення вкладу з розрахунку 23,25% річних;

- договір №004-03557-270814 від 27.08.2014р. банківського вкладу (депозиту) «Найкращий» (для пенсіонерів) у доларах США, за яким банк прийняв від вкладника на вкладний (депозитний) рахунок грошові кошти у сумі 4686,34 доларів США у тимчасове строкове користування на строк до 01.09.2015р. та зобов'язався сплачувати проценти за його користування по закінченню строку розміщення вкладу з розрахунку 10,35% річних;

- договір №003-03554-080914 від 08.09.2014р. банківського вкладу (депозиту) «Найкращий» (для пенсіонерів) у гривнях, за яким банк прийняв від вкладника на вкладний (депозитний) рахунок грошові кошти у сумі 35000,00грн. у тимчасове строкове користування на строк до 13.09.2015р. та зобов'язався сплачувати проценти за його користування по закінченню строку розміщення вкладу з розрахунку 23,25% річних;

- договір №004-03559-130115 від 13.01.2015р. банківського вкладу (депозиту) «Найкращий» (для пенсіонерів) у доларах США, за яким банк прийняв від вкладника на вкладний (депозитний) рахунок грошові кошти у сумі 9030,0 доларів США у тимчасове строкове користування на строк до 13.04.2015р. та зобов'язався сплачувати проценти за його користування по закінченню строку розміщення вкладу з розрахунку 5,5% річних.

02 березня 2015 року на підставі постанови Правління Національного банку України за №150 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 березня 2015 року за №51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», згідно з яким з 03 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк». Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк» призначено Кадирова Владислава Володимировича.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №71 від 08.04.2015 року тимчасову адміністрацію в АТ «Дельта Банк» запроваджено на шість місяців з 03 березня 2015 року по 02 вересня 2015 року включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №147 від 03.08.2015 року строк здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк» продовжено по 02 жовтня 2015 року включно.

Постановою Національного банку України №664 від 02.10.2015р. відкликано банківську ліцензію та ліквідовано АТ «Дельта Банк».

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №181 від 02.10.2015 року розпочата процедура ліквідації АТ «Дельта Банк» з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням про здійснення розрахунку за відповідними договорами та включення його до реєстру акцептованих вимог кредиторів, оскільки виплачена Фондом гарантування вкладів фізичних осіб гарантована сума у розмірі 200000,00грн. лише частково покриває заборгованість АТ «Дельта Банк» перед ОСОБА_1, яка складає 184741,87грн.

Так, 10.12.2015р. позивач отримав лист від ПАТ «Дельта Банк», в якому йому повідомили про відсутність правових підстав для задоволення та включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів.

Станом на час розгляду справи банк перебуває у процедурі ліквідації.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палатою в господарських справах Верховного Суду України на спільному засіданні вже вирішувала питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у спорі цієї ж категорії і у постанові від 16 лютого

2016 року (справа № 21-4846а15) вказала, що виходячи із системного аналізу частини третьої статті 2 Закону України від 14 травня 1992 року №2343-ХІІ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», статті 1 Закону України від

7 грудня 2000 року №2121-ІІІ «Про банки та банківську діяльність», пункту шостого статті 2 Закону №4452-VI та враховуючи положення статті 12 Господарського процесуального кодексу України, можна дійти висновку, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.

При цьому абзацом другим частини другої статті 215 ЦК передбачено, що у випадках, встановлених ЦК, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Зважаючи на те, що банк знаходиться в процедурі ліквідації у зв'язку із визнанням його неплатоспроможним, на думку суду, спір, що виник між сторонами, повинен розглядатися за правилами господарського судочинства.

Аналогічна позиція також була висловлена Верховним Судом України у постанові від 15.06.2016р.

При цьому відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Наведена норма також кореспондується з приписами ч.2 ст.161 КАС України, якою передбачено, що при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно із ч. 3 ст. 157 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу. Повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що даний спір має вирішуватися в порядку господарського судочинства, суд приходить до висновку про закриття провадження у даній справі.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 157, ст. ст. 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

у х в а л и в:

Провадження в адміністративній справі №804/750/16 за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з ліквідації ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити пені дії - закрити.

Роз'яснити позивачеві, що з означеними позовними вимогами він може звернутися до відповідного господарського суду.

Повторне звернення цих ж осіб до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про закриття провадження у справі не допускається.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та у строки, визначені ст. 186 КАС України, та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Суддя О.М. Турова