Рішення № 59673969, 04.08.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 336/694/15 Головуючий у 1 інстанції: Галущенко Ю.А.

Провадження № 22-ц/778/3465/16 Суддя-доповідач: Маловічко С.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

Головуючого: Маловічко С.В., суддів Савченко О.В., Кочеткової І.В.

при секретарі: Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом, визнання недійсним заповіту, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, доповненим в процесі розгляду справи, до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом, визнання недійсним заповіту.

У вересні 2015 р. ОСОБА_4 звернулася до суд з зустрічним позовом до ОСОБА_2 про визнання за нею права власності на майно в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_6

Ухвалою суду від 03.09.2015р. зустрічний позов прийнятий до спільного розгляду в одному провадженні із первісним позовом.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 листопада 2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування обов'язкової частки після смерті ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсним заповіту ОСОБА_7 від 31.10.2005р. - відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано за ОСОБА_4 право власності на 3/4 частини квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3. Визнано за ОСОБА_4 право власності на 13 простих іменних акцій ПАТ «Мотор-Січ» та дивіденди, нараховані, але не виплачені ПАТ «Мотор-Січ» за 2013 р. на ім'я ОСОБА_7, у розмірі 142,50 грн., в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 компенсацію вартості 1/2 частки 1 простої іменної акції ПАТ «Мотор-Січ» (сертифікат НОМЕР_1) номінальною вартістю 135 гр. у розмірі 67,50 грн. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 компенсацію судових витрат у розмірі 507,80 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 компенсацію судових витрат у розмірі 3654 грн.

Не погоджуючись з рішення суду, ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність рішення суду у зв»язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просить змінити рішення суду першої інстанції, залишивши без задоволення зустрічний позов.

Апелянт ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3, будучи повідомлені про час та місце розгляду справи, у судове засідання апеляційного суду 04 серпня 2016р. не з»явились. Клопотань про відкладення розгляду справи та заяв про причини неявки від них до апеляційного суду не надходило, тому колегія розглянула справу у їх відсутності у відповідності до вимог ч. 2 ст. 305 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_8, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва НОМЕР_2 від 30.08.1994р. ОСОБА_7 та ОСОБА_9 на праві власності в рівних частках належала квартира АДРЕСА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_4. ОСОБА_9 померла, не склавши заповіту, після смерті якої відкрилась спадщина у вигляді ? части вказаної квартири.

ОСОБА_5 від прийняття спадщини після смерті матері відмовився на користь вітчима ОСОБА_7, який фактично прийняв спадщину, оскільки на час її відкриття мешкав разом із спадкодавцем ОСОБА_9, що підтверджено довідками з місця проживання.

Отже, ОСОБА_7 фактично прийняв спадщину у вигляд ? частки АДРЕСА_1, але спадкових прав не оформив.

31.01.2007р. ОСОБА_7 зареєстрував брак з ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 помер, після якого відкрилася спадщина, до складу якої входить вказана квартира.

За життя, 31.07.2005р., ОСОБА_7 було складено заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Романцовим І.А., за змістом якого він заповів АДРЕСА_1 своєму сину ОСОБА_6, поклавши на останнього обов»язок надати право постійного довічного користування нею ОСОБА_2 Про інше майно та майнові права в заповіті не зазначалось.

ОСОБА_2 своєчасно звернулась до П»ятої Запорізької нотаріальної контори з зая-

вою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7, де дізналась про існування вказаного заповіту.

03.10.2014р. з заявою про прийняття спадщини після смерті батька звернувся також ОСОБА_6, прийнявши спадщину за заповітом.

Враховуючи, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на час смерті чоловіка є непрацездатною особою, їй у відповідності до вимог ст. 1241 ЦК України належить право на обов»язкову частку у спадщині, тобто на половину частки, яка належала б їй у разі спадкування за законом. Враховуючи, що спадкоємців є двоє, то обов»язкова частка ОСОБА_2 складає ? частку у спадщині, тобто, відповідно ? частку у спірній квартирі.

До складу спадщини після смерті ОСОБА_7 входять також 25 іменних акцій ПАТ

«МОТОР СІЧ» та нараховані, але не виплачені дивіденди у розмірі 285 грн.

Оскільки вказане майно не охоплюється заповітом, то воно успадковується за законом на загальних підставах, тобто по ? частці на кожного із спадкоємців ОСОБА_2 та ОСОБА_6

Постановою нотаріуса від 14.01.2015р. ОСОБА_2 було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину з підстав відсутності правовстановлюючих документів на ім»я спадкодавця ОСОБА_7 на спірну квартиру.

В позові ОСОБА_2, посилаючись на те, що за життя спадкодавець ОСОБА_7 не оформив правовстановлюючі документи на частину спірної квартири, яку успадкував після смерті дружини ОСОБА_9, то вона позбавлена в інший, позасудовий спосіб, оформити свої права спадкоємця, тому просила суд визнати за нею право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування обов'язкової частки після смерті чоловіка ОСОБА_7

В процесі розгляду справи ОСОБА_2 доповнила заявлений позов та зазначила, що вважає заповіт ОСОБА_7, складений ним 31.10.2005р. на користь ОСОБА_6, таким, що не відповідав волі її чоловіка і був вчинений ним під психологічним тиском з боку сина, оскільки останній, скориставшись віком та тяжким станом здоров'я батька, погрожував залишити заповідача без будь-якої допомоги, чим примусив заповісти йому спірну квартиру.

ІНФОРМАЦІЯ_3. помер ОСОБА_7, про що не було відомо позивачу, оскільки останній мешкав в АР Крим.

Ухвалою суду від 19.08.2015р. до участі у справі як правонаступник померлого відповідача ОСОБА_6 залучена ОСОБА_4

03.09.2015р. ОСОБА_4 звернулась до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_2, в якому вказувала, що є спадкоємицею після смерті свого чоловіка ОСОБА_7, прийнявши своєчасно та в належний спосіб спадщину. Ії чоловік прийняв спадщину після батька, але оформити свої спадкові права не встиг, оскільки сам помер ІНФОРМАЦІЯ_3. Просила визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка на ? частини квартири АДРЕСА_1; право власності на 13 іменних акцій ПАТ «МОТОР СІЧ» та ? частку дивідендів за 2013р. у розмірі 124,50 грн., стягнувши з неї на користь ОСОБА_2 компенсацію у сумі 67,5 грн. ? частки вартості одної простої іменної акції ПАТ «МОТОР СІЧ» номінальною вартістю 135 грн.

Задовольняючи позови обох сторін у справі в частині позовних вимог щодо спадкування майна та зустрічні вимоги щодо сплати компенсації різниці у вартості 1 акції, суд першої інстанції виходив із того, що права на спадкування обох спадкоємців є доведеними, зазначене в позовах майно як спадкове майно дійсно належить спадкодавцям, та частки, на які вони просять визнати право власності за собою, дійсно відповідають тим часткам, які припадають на кожну з них як спадкоємицю. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в частині визнання недійсним заповіту від 31.07.2005р., складеного її померлим чоловіком ОСОБА_7, суд не виявив ознак та обставин психологічного тиску та психічного насильства з боку ОСОБА_6 на батька перед посвідченням останнім вказаного заповіту, а тому суд вважав позов в цій частині необгрунтованим.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказує, що ОСОБА_4 не прийняла спадщину у спосіб, передбачений законодавством України, оскільки подала заяву до нотаріальної контори у Криму, який є окупованою територією, а також не отримала поставу нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину, і тому передчасно звернулась до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно. Просила скасувати рішення в частині вирішення зустрічного позову по суті та відмовити в його задоволенні. Також вказує, що судом безпідставно стягнуто з неї судові витрати на користь відповідача ОСОБА_4 в сумі 3654 грн.

Перевіривши вказані доводи апеляційної скарги, колегія з»ясувала наступне.

Відповідно до вимог ст. 410 ЦПК України іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи мають право звертатись до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів, та мають процесуальні права і обов»язки нарівні з фізичними і юридичними особами України.

Сторона у справі ОСОБА_4 та її чоловік ОСОБА_6 на час своєї смерті мешкали у м. Феодосії АР Крим. ОСОБА_4 є громадянкою Російської Федерації згідно з паспортом, виданим їй Федеральною міграційною службою 09.06.2014р.

Дійсно, АР Крим на теперішній час та на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3. визнана відповідними актами Уряду України тимчасово окупованою територією.

ОСОБА_4 звернулась до нотаріуса в м. Феодосії, тобто за місцем відкриття спадщини, з заявою про прийняття спадщини після смерті чоловіка, а 20.07.2015р. там же отримала свідоцтво про право на спадщину за законом. Тобто прийняла спадщину після смерті чоловіка ( Т. 1 а.с. 135).

Оскільки її чоловік ОСОБА_6 за життя подав заяву про прийняття спадщини до П»ятої нотаріальної контори в м. Запоріжжі після смерті ОСОБА_7, то ОСОБА_4 як спадкоємець саме ОСОБА_6 не повинна була додатково подавати таку заяву до будь-якої нотаріальної контори або нотаріуса в Україні. Такі вимоги передбачені для громадян України, які мешкають на тимчасово окупованій території, але не для громадян Російської Федерації.

Отже, при розгляді цієї справи їй як і будь-якій іншій процесуальній особі слід було лише довести, що вона є спадкоємцем ОСОБА_6, що вона доводила відповідним свідоцтвом про право на спадщину, виданим їй у м. Феодосії. Та таке свідоцтво не могло бути їй виданим нотаріусами материкової частині України як громадянці Росії.

Що стосується того факту, що їй не було відмовлено нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину, а саме на майно, яке її чоловік прийняв у спадщину після свого батька ОСОБА_7, то є очевидним, що їй не може бути видане таке свідоцтво, оскільки її чоловік не оформив спадщину після смерті батька, оскільки завчасно помер до спливу шестимісячного строку, тільки після настання якого нотаріусом видається відповідне свідоцтво.

Отже, основні позовні вимоги про право власності в порядку спадкування судом вирішені вірно.

Разом з тим, в ході апеляційного розгляду справи представник ОСОБА_4 - ОСОБА_8 подала письмову заяву про відмову від позову в частині сплати ОСОБА_2 вартості ? частки одної простої іменної акції, оскільки в такий спосіб рішення суду буде не виконуваним.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 04 серпня 2015р. прийнято відмову ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_8 від позову в цій частині, рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19.11.2015р. в цій частині скасовано та провадження у справі в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 компенсацій в сумі 67,50 грн. за ? частку вартості 1 простої іменної акції закрито.

Проте, колегія у відповідності до вимог ст. 303 ЦПК України може вийти за межі апеляційної скарги, якщо будуть встановлені обставини, які є підставою для зміни або скасування рішення суду.

Такі обставини виникли після відмови ОСОБА_4 від позову в частині виплати нею компенсації ОСОБА_2 вартості ? частки 1 простої акції, оскільки в такому разі порушується право ОСОБА_2 на спадкування рівної частки акцій та дивідендів.

Тому колегія в такому разі вважає за необхідне змінити рішення суду в частині вирішення вимог ОСОБА_4 щодо акцій та дивідендів, присудивши їй не 13 акцій, а ? частку від 25 акцій та ? частку дивідендів, нарахованих та не виплачених ОСОБА_7

З приводу доводів апелянта про неправильне вирішення судом питання щодо судового збору, то колегія вважає ці ствердження частково обґрунтованими, виходячи з такого.

У відповідності до статті 88 ЦПК України судовий збір присуджується стороні з іншої сторони пропорційно до задоволених позовних вимог.

Так, вартість всієї квартири АДРЕСА_1 за оцінкою, що мається у матеріалах справи, складає 357 527 грн., тому присуджена позивачу ? частка буде вартувати 89 318 грн., тобто на користь ОСОБА_2 з боку ОСОБА_4 підлягає стягненню судовий збір у сумі 893,83 грн., який вона сплачувала у суді першої інстанції.

Пропорційно до задоволених вимог ОСОБА_4 у вартості майна, яка складає 270 043,50 грн., їй належить до компенсації за рахунок іншої сторони 2 700,43 грн.

Проте, позивач була звільнена від сплати судового збору за вказівками Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, як така, що підпадає під дію п. 8 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» ( ухвала ВССУ, ухвала апеляційного суду - а.с. 76-77, 80). Тому всі понесені ОСОБА_4 судові витрати у справі за вимогами статті 88 ЦПК України компенсуються за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 315, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 листопада 2015 року у цій справі в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_4 про спадкування акцій і дивідентів та питання про судові витрати змінити.

Позов ОСОБА_4 в цій частині задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на ? частину від 25 акцій АТ «МОТОР СІЧ», що належать померлому ОСОБА_7, та на ? частину дивідендів, нарахованих та не виплачених на ім»я ОСОБА_7.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судовий збір у сумі 893,83 грн.

Судові витрати ОСОБА_4 в сумі 2 700,43 грн. віднести на рахунок держави.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді