Рішення № 59671983, 21.07.2016, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/868/15-ц

Провадження № 2/761/411/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2016 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Малинникова О.Ф.

при секретарях -Данилевській Є.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення про скасування наказу Концерну РРТ від 30.09.2014 р. № 443; виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу; нарахування і виплату одноразових премій; виплату незаконно утриманих коштів за мобільний зв'язок; виплату матеріальної допомоги у зв'язку із зростанням вартості товарів та послуг на споживчому ринку, -

в с т а н о в и в :

У січні 2015 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення про скасування наказу Концерну РРТ від 30.09.2014р. № 443; виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу; нарахування і виплату одноразових премій; виплату незаконно утриманих коштів за мобільний зв'язок; виплату матеріальної допомоги у зв'язку із зростанням вартості товарів та послуг на споживчому ринку. (а.с. 1 том-1)

Позивач зазначив, що з 04.03.2008 року він працює в Концерні радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (далі - Підприємство) з 04.03.2008 року, був прийнятий на посаду юрисконсульта, згодом був переведений ні інші посади. За наказом Підприємства від 30 вересня 2014 р. № 443 Позивача відсторонено від роботи на посаді начальника відділу з контролю за використанням державної власності.

Відсторонення Позивача здійснено з власної ініціативи, в порушення норм чинного законодавства та без законних на це підстав передбачених чинним законодавством, коли власник підприємства або уповноважений ним орган може відсторонити працівника від роботи у зв'язку з невиконанням ним узятих на себе зобов'язань

Позивач зазначив, що окрім ст.46 КЗпП України відсторонення працівника від роботи може здійснюватися в інших випадках, передбачених законодавством, а саме, стаття 147 Кримінально-процесуального кодексу України передбачає відсторонення від роботи посадової особи в разі притягнення її до кримінальної відповідальності за посадовий або інший злочин, якщо вона може негативно впливати на хід досудового чи судового слідства. У такому разі слідчий зобов'язаний відсторонити її від посади, про що виносить мотивовану постанову. Відсторонення від посади провадиться із санкції прокурора чи його заступника. Копія постанови надсилається для виконання за місцем роботи (служби) обвинуваченого.

Листом від 17.10.2014 р. №13/2/2-20545 старший слідчий в ОВС ГСУ МВС України - Троніц І.М. повідомив генерального директора Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення Півнюка О.В. про те, що у ході досудового розслідування у кримінальному провадженні слідчий не звертався з клопотанням до судового органу щодо відсторонення Позивача від посади та відповідні рішення ним не приймалися. Також, листом від 27.11.2014 р. №59/С-5826 начальник Шевченківського РУ ГУМВС України в м.Києві- Осипенко Р.І. повідомив Позивача про те, що згідно з наказом Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення від 30.09.2014 р. №443 він відсторонений від виконання трудових зобов'язань до закінчення розслідування кримінального провадження.

У вересні, жовтні, листопаді, грудні 2014 року та січні 2015 року Позивачу не донараховано та не виплачено середню заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Відповідно до розрахункових листків в липні 2014 р. за червень 2014 р., в серпні 2014 р. за червень 2014 р., в вересні 2014 р. за серпень 2014 р. з заробітної плати Позивача безпідставно утримані кошти за мобільний зв'язок у розмірі (1195,33 грн. + 52,87 грн. + 11,18 грн.) - 125938 грн.

Безпідставно не нарахована та не виплачена у 2014 році Позивачу матеріальна допомога у зв'язку із зростанням вартості товарів та послуг на споживчому ринку передбачена пунктом 5 Розділу 7 «Соціальні пільги, гарантії, компенсації» додатку 31.4. колективного договору.

Враховуючи викладене, позивач просив задовольнити позовні вимоги, а саме:

- Визнати незаконним наказ Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення від 30 вересня 2014 р. №443 «Про відсторонення» в частині відсторонення від виконання трудових обов'язків до закінчення розслідування у кримінальному провадженні: начальника відділу з контролю за використанням державної власності ОСОБА_1.

- Скасувати наказ Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення від 30 вересня 2014 р. №443 «Про відсторонення» в частині відсторонення від виконання трудових обов'язків до закінчення розслідування у кримінальному провадженні: начальника відділу з контролю за використанням державної власності ОСОБА_1.

- Стягнути з Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення(ідентифікаційний код 01190043)на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30.09.2014 року по день прийняття рішення судом.

- Зобов'язати Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення(ідентифікаційний код 01190043) нарахувати та виплатити ОСОБА_1(ідентифікаційний номер НОМЕР_1) не нараховану та не виплачену премію в розмірі 5416,00 гривень до Дня Незалежності України і 5416,00 гривень до Дня працівників радіо, телебачення і зв'язку.

- Зобов'язати Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (ідентифікаційний код 01190043) виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) незаконно утримані із заробітної плати коштиза мобільний зв'язок у розмірі 1259,38 гривень.

- Зобов'язати Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (ідентифікаційний код 01190043) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) не нараховану та не виплачену матеріальну допомогу у зв'язку із зростанням вартості товарів та послуг на споживчому ринку у розмірі двох мінімальних заробітних плат - 2436,00 гривень та 0,5 посадового окладу, тарифної ставки (окладу) в розмірі 2708,00 гривень.

У листопаді 2015 року позивач зменшив позовні вимоги (а.с. 54 том-3) і просив задовольнити позов:

1. Визнати незаконним наказ Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення від 30 вересня 2014 р. №443 «Про відсторонення» в частині відсторонення від виконання трудових обов'язків до закінчення розслідування у кримінальному провадженні: начальника відділу з контролю за використанням державної власності ОСОБА_1.

2. Скасувати наказ Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення від 30 вересня 2014 р. №443 «Про відсторонення» в частині відсторонення від виконання трудових обов'язків до закінчення розслідування у кримінальному провадженні: начальника відділу з контролю за використанням державної власності ОСОБА_1.

3 Стягнути з Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (ідентифікаційний код 01190043) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30.09.2014 року по 13.07.2015 рік.

4. Зобов'язати Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (ідентифікаційний код 01190043) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) не нараховану та не виплачену премію в розмірі 5416,00 гривень до Дня Незалежності України і 5416,00 гривень до Дня працівників радіо, телебачення і зв'язку.

5. Зобов'язати Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (ідентифікаційний код 01190043) виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) незаконно утримані із заробітної плати кошти за мобільний зв'язок у розмірі 1259,38 гривень.

6. Зобов'язати Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (ідентифікаційний код 01190043) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) не нараховану та не виплачену матеріальну допомогу у зв'язку із зростанням вартості товарів та послуг на споживчому ринку у розмірі двох мінімальних заробітних плат - 2436,00 гривень та 0,5 посадового окладу, тарифної ставки (окладу) в розмірі 2708,00 гривень.

У запереченнях представник відповідача посилається на те, що оспореним наказом Концерну від 30.09.2014 року було відсторонено від роботи 11 працівників, які були ознайомлені з наказом у той же день. Наказом Концерну від 12.11.2014 року було скасовано наказ Концерну від 30.09.2014 року про відсторонення від роботи, про що було оповіщено ОСОБА_1 за всіма відомими адресами.

Вимушеного прогулу з вересня 2014 року по січень 2015 року не було, оскільки позивач з невідомих причин не з'являвся на роботі, починаючи з 01.09.2014 р. по 29.09.2014 р., та не було його на роботі з 30.09.14 р. по 12.11.14 р. у зв'язку із відстороненням; був запрошений на засідання профкому 12.11.2014 р., мав доступ на територію, але з 12.11.2014 року на роботі також не з'являється з невідомих причин.

- стосовно вимог про виплату зарплати за вимушені прогули, то заробітну плату нараховували протягом всього часу без зупинення.

Щодо невиплати позивачу премій, представник пояснив, що преміювання пов'язане з фінансовими можливостями та урахуванням трудового внеску працівника. Премія не є обов'язковою виплатою, питання преміювання працівника віднесено до компетенції адміністрації яка враховує трудовий внесок та інші заслуги працівника. Враховано, що позивач не виконував своїх трудових обов'язків, а також не мав інших підстав для преміювання.

Стосовно утримання з позивача коштів за послуги мобільного зв'язку, то з 12.06.2014 р. мобільний зв'язок позивача переведений на тарифний план МТС офіс 90. Хоча про існуючі обмеження позивач знав, однак ним було перевищено ліміт мобільного зв'язку.

Інші вимоги про нарахування матеріальної допомоги виплачуються за наявності фінансових можливостей. ОСОБА_1 не працював у липні, не з'являвся на роботі з 04 серпня 2014 року, тому йому не було виплачено 0,5 посадового окладу як матеріальну допомогу (з зростанням цін).

Відповідачем долучені документи на підтвердження доказів.

У лютому 2015 року до суду подана відповідачем зустрічна позовна заява Концерну від 12.02.2015 року про розірвання з позивачем трудового договору та вважати його звільненим за п.4 ч.1 ст.40 КЗПП. (а.с. 154 том-1)

Ухвалою суду від 03 квітня 2015 року зустрічну позовна заява Концерну від 02 квітня 2015 року була прийнята протокольною ухвалою суду від 03.04.2015 року. Ухвалою від 14 травня 2015 року (а.с. 213) провадження у справі закрито у частині зустрічного позову Концерну від 12.02.2015 року про розірвання з позивачем трудового договору (з підстав п.2 ч.1 ст.205 ЦПК є рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 20 березня 2015 року (а.с. 223) та відмовлено у позові Концерну до ОСОБА_1 про розірвання трудового договору та звільненні за п.4 ст.40 КЗпП)

Ухвалою від 18 червня 2015 року Колегією суддів судової палатм у цивільних справах Апеляційного сду м. Києва від 18 червня 2015 року скасовано ухвалу суду від 14 травня 2015 року. Справа направлена для продовження розгляду у частині позову ОСОБА_1 до Концерну про скасування наказу Концерну РРТ від 30.09.2014 р. № 443; виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу; про нарахування і виплату одноразових премій; про виплату незаконно утриманих коштів за мобільний зв'язок; виплату матеріальної допомоги у зв'язку із зростанням вартості товарів та послуг на споживчому ринку відмовити. (а.с. 12 том-3)

У липні 2016 року представник відповідача надав додаткові пояснення до заперечень, зазначивши про те, що за рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 20.03.2015 року та ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 01.07.2015 року, що відповідач у судовому порядку намагався вирішити питання про розірвання трудового договору зі ОСОБА_1 на підставі п. 4 ст.40 КЗпП України, однак в позові Концерну РРТ було відмовлено з тих підстав, що органом, який уповноважений прийняти рішення про звільнення відповідача з займаної посади з підстав, передбачених п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України, є роботодавець, який приймав працівника на роботу, а не суд.

Наказом № 35 від 13.07.2015 року позивача звільнено з роботи на підставі п.4 ст.40 КЗпП України, згідно із якою трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Рішенням Коростенського міськрайонного суд Житомирської області від 12.02.2016 року по цивільній справі № 279/10960/15-ц, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 23.06.2016 р., було відмовлено у позові ОСОБА_1 до Концерну РРТ про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу в зв'язку з несвоєчасною видачею трудової книжки, виплату незаконно утриманих коштів, стягнення моральної шкоди, визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, виплату коштів за невикористану відпустку.

З ухвали Шевченківського районного суду від 20.01.2015 року слідує про відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Концерну РРТ про скасування наказу від 30.09.2014 року № 443; виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу; про нарахування і виплату одноразових премій; про виплату незаконно утриманих коштів за мобільний зв'язок; про виплату матеріальної допомоги у зв'язку із зростанням вартості товарів та послуг на споживчому ринку. Судового рішення у вказаній справі на момент розгляду даної справи у інших справах не приймалось.

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали уточнені позовні вимоги, які просили задовольнити з посиланням на викладені у позовній заяві та її уточненнях доводи, які обставинами справи, зібраними судом доказами.

Представники відповідача заперечили проти позову з підстав викладених у письмових та усних пояснення у додаткових письмових запереченнях, та які встановлені іншими обставина, про які йдеться у судових рішеннях у іншій трудовій справі з приводу його послідуючого звільнення позивача, якими позивачу відмовлено у позові.

Суд заслухавши пояснення сторін та їх представників, показання свідків, допитаних судом у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення про скасування наказу Концерну РРТ від 30.09.2014 р. № 443; виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу; про нарахування і виплату одноразових премій; про виплату незаконно утриманих коштів за мобільний зв'язок; про виплату матеріальної допомоги у зв'язку із зростанням вартості товарів та послуг на споживчому ринку, оглянувши залучені до цієї справи матеріали з інших трудових справ між тими ж сторонами, вважає, що у позові ОСОБА_1 слід відмовити.

Як встановлено судом ОСОБА_1 був прийнятий на роботу до Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення наказом від 04 березня 2008 року на посаду юрисконсульта, згодом був переведений на інші посади, на день звернення до суду займав посаду начальника відділу з контролю за використанням державної власності.

Наказом № 443 від 30 вересня 2014 року адміністрацією державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення було відсторонено від виконання трудових обов'язків ряд працівників, у тому числі начальника відділу з контролю за використанням державної власності ОСОБА_1

З приводу відсторонення від роботи позивач звертався до Шевченківського РУ ГУ МВС України, за його зверненням внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань зазначене повідомлення ОСОБА_1 від 30.09.2014 року.

Наказом від 11.11.2014 року внесено зміни до Наказу від 30.09.2014 року про відсторонення працівників, зазначених у Наказі, частково призупинена його дія. Згідно із п.2 Наказу надано право доступу на територію керівникам відділів, у тому числі начальнику відділу з контролю за використанням державної власності ОСОБА_1 Наказом від 12.11.2014 року скасовано Наказ від 30.09.2014 року про відсторонення працівників, зазначених у цьому Наказі. (а.с. 104)

Листом генерального директора Концерну від 25.11.2014 року за № 5733/2-08 ОСОБА_1 направлено повідомлення про скасування Наказу та вказано негайно приступити до роботи. (а.с. 105).

Звертаючись до суду у червні 2015 року з позовом в уточнених позовних вимогах від 16.11.2015 року позивач просив задовольнити позов, а саме:

1. Визнати незаконним наказ Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення від 30 вересня 2014 р. №443 «Про відсторонення» в частині відсторонення від виконання трудових обов'язків до закінчення розслідування у кримінальному провадженні: начальника відділу з контролю за використанням державної власності ОСОБА_1.

2. Скасувати наказ Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення від 30 вересня 2014 р. №443 «Про відсторонення» в частині відсторонення від виконання трудових обов'язків до закінчення розслідування у кримінальному провадженні: начальника відділу з контролю за використанням державної власності ОСОБА_1.

3 Стягнути з Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (ідентифікаційний код 01190043) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30.09.2014 року по 13.07.2015 рік.

4. Зобов'язати Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (ідентифікаційний код 01190043) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) не нараховану та не виплачену премію в розмірі 5416,00 гривень до Дня Незалежності України і 5416,00 гривень до Дня працівників радіо, телебачення і зв'язку.

5. Зобов'язати Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (ідентифікаційний код 01190043) виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) незаконно утримані із заробітної плати кошти за мобільний зв'язок у розмірі 1259,38 гривень.

6. Зобов'язати Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (ідентифікаційний код 01190043) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) не нараховану та не виплачену матеріальну допомогу у зв'язку із зростанням вартості товарів та послуг на споживчому ринку у розмірі двох мінімальних заробітних плат - 2436,00 гривень та 0,5 посадового окладу, тарифної ставки (окладу) в розмірі 2708,00 гривень.

Представник відповідача стосовно позову ОСОБА_1. про визнання незаконним та скасування наказу Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення від 30 вересня 2014 р. №443 «Про відсторонення» в частині відсторонення від виконання трудових обов'язків, як зазначено у тексті Наказу, до закінчення розслідування у кримінальному провадженні за фактом незаконного викрадення та знищення бухгалтерських та адміністративних документів Концерну, підробки документів окремими працівниками, враховуючи загрозу подальших протиправних дій, посилається на передбачене ст. 46 КЗпП право керівника на відсторонення, як у даному випадку 11 осіб, переважно керівників відділів у тому числі позивача.

У відповідності із ст. 46 КЗпП України передбачені випадки відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

На даний час, як зазначалось вище Наказом від 12.11.2014 року було скасовано оспорений Наказ.

Вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 30.09.2014 року по 13.07.2015 року, уточнені враховуючи той факт, що його звільнено з 13.07.2015 року Наказом № 35 від 13 липня 2015 року у зв'язку із прогулом за п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України.

У процесі розгляду даної справи стосовно позову ОСОБА_1 про скасування Наказу від 30.09.2014 року, рішенням Коростенського районного суду Житомирської області від 20.03.2015 року, залишеного без зміни ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 01.07.2015 року, яким відмовлено у позові Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення до ОСОБА_1 про розірвання трудового договору з підстав п.4 ч. 1 ст.40 КЗпП.

А також постановлені судові рішення про відмову ОСОБА_1 у позові до Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, та інші вимоги.

Що стосується вимог позивача про оплату за вимушений прогул у зв'язку з відстороненням його від роботи наказом від 30.09.2014 року за період з з 30.09.2014 року по 13.07.2015 рік, то судом встановлено, що прогули позивача не пов'язані із відстороненням від роботи. На період відсторонення від роботи, як пояснив представник відповідача з посиланням на надані ним документи, які були досліджені судом розрахункові листи, копії документів щодо виходу на роботу та прогули) вимушеного прогулу з вересня 2014 року по січень 2015 року не було, оскільки позивач з невідомих причин не з'являвся на роботі, починаючи з 01.09.2014 р. по 29.09.2014 р., та не було його на роботі з 30.09.14. по 12.11.14 у зв'язку із відстороненням; був запрошений на засідання профкому 12.11.2014 р., мав доступ на територію, але з 12.11.2014 року на роботі також не з'являється з невідомих причин.

Стосовно вимог про виплату зарплати за вимушені прогули, пов'язані із наказом про відсторонення від роботи, то заробітну плату нараховували протягом всього часу без зупинення за час відсторонення всім відстороненим працівникам, у тому числі позивачу. Суд вважає, що слід прийняти до уваги згідно із ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені рішенням Коростенського районного суду Житомирської області від 12 лютого 2016 року із доповідних записок начальника служби адміністративно-правового забезпечення Концерну РРТ та актів про відсутність працівника на робочому місці, складених начальником сектору з питань запобігання та виявлення корупції дирекції Концерну, начальником відділу адміністративно-господарського забезпечення та екологічної роботи дирекції, начальником відділу кадрів начальником служби адміністративно-правового забезпечення. А саме докази про відсутність на робочому місці ОСОБА_1; з 09.07.2014 року по 11.07.2014 року, 17.07.2014 року, 18.07.2014 року, з 04.08.2014 року по 08.08.2014 року, з 11.08.2014 року по 15.08.2014 року, з 18.08.2014 року по 22.08.2014 року, з 26.08.2014 року по 29.08.2014 року, з 01.09.2014 року по 05.08.2014 року, з 08.09.2014 року по 12..09.2014 року, з 15.09.2014 року по19.08.2014 року, з 22.09.2014 року по 26.09.2014 року, 13.11.2014 року, 14.11.2014 року, з 17.11.2014 року по 21.11.2014 року, з 24.11.2014 року по 27.11.2014 року, з 01.12.2014 року по 05.12.2014 року, з 08.12.2014 року по 12.12.2014 року, з 15.12.2014 року по 19.12.2014 року, з 22.12.2014 року по 26.12.2014 року, з 29.12.2014 року по 31.12.2014 року, 05.01.2015 року, 06.01.2015 року, 08.01.2015 року, 09.01.2015 року, з 12.01.2015 року по 17.01.2015 року, з 19.01.2015 року по 23.01.2015 року, з 26.01.2015 року по 30.01.2015 року, з 02.02.2015 року по 06.02.2015 року, з 09.02.2015 року по 13.02.2015 року, з 16.02.2015 року по 20.02.2015 року, з 23.02.2015 року по 27.02.2015 року, з 02.03.2015 по 06.03.2015 року, з І0.03.2015 року по 13.03.2015 року, з 16.03.2015, року по 20.03.2015 року, з 23.03.2015 року к 27.03.2015 року, з 30.03.2015 року по 03.04.2015 року, з 06.04.2015 року по 10.04.2015 року, з. 14.04.2015 року по 17.04.2015 року, з 20.04.2015 року по 24.04.2015 року, з 27.04.2015 року по \ 30.04.2015 року, з 05.05.2015 року по 08.05.2015 року, з 12.05.2015 року по 15.05.2015 року, з 18.05.2015 року по 22.05.2015 року, з 25.05.2015 року по 29.06.2015 року, з 02.06.2015 року по 05.06.2015 року, з 08.06.2015 року по 19.06.2015 року, з 22.06.2015 року по 26.06,2015 року, з 30.06.2015 року по 03.07.2015 року , з 06.07.2015 року по 10.07.2015 року в період часу з 08 години 30 хвилин до 17 години 15 хвилин.

На адресу ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3) 12.09.2014 року було направлено рекомендоване повідомлення про необхідність з'явитись 17.09.2014 року за місцем роботи для дачі пояснень щодо відсутності на робочому місці. Від отримання цього повідомлення ОСОБА_1 відмовився, що підтверджується відміткою про відмову адресату від одержання листа, направленого за адресою АДРЕСА_3.

Аналогічні повідомлення також направлялись на адресу позивача 08.10.2014 року, 17.10.2014 року, 25.11.2014 року, 27.11.2014 року, які було повернуто без вручення адресату з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

В черговий раз, 02.07.2015 року на адресу позивач було направлено телеграму про прибуття до Концерну РРТ для надання пояснень щодо відсутності на робочому місці.

На дану телеграму позивач направив повідомлення про неможливість прибуття до Концерну РРТ у зв'язку з його перебуванням на стаціонарному лікуванні. З наявної в матеріалах копії листка непрацездатності слідує, що в період з 08.07.2015 року по 13.07.2015 року ОСОБА_1 перебував на лікуванні в Коростенській міській поліклініці в режимі денного стаціонару.

13.07.2015 року відповідач направив на адресу позивача повідомлення про звільнення та про необхідність прибуття до концерну для отримання трудової книжки.

Дане повідомлення позивач отримав 16.07.2015 року та у відповідь на нього 18.07.2015 року направив листа з проханням направити трудову книжку поштою на зазначену в листі поштовою адресою. Будь-які пояснення щодо причин відсутності на робочому місці позивач не надав.

У даній справі, що розглядається позивач просив стягнути з Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (ідентифікаційний код 01190043) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30.09.2014 року по день розгляду справи судом, тобто включаючи ті дні які рішенням Коростенського районного суду Житомирської області від 12 лютого 2016 року встановлені як прогули без поважних причин, окрім днів з 30.09.2014 по 12.11.2014 року. Питання законності відсторонення позивача від посадових обов"язків не було предметом судового розгляду у справі Коростенського районного суду Житомирської області, який посилався що даний спір на час цього судового розгляду не вирішувався.

Допитані у судовому засіданні (а.с. 182) свідки зі сторони позивача ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 підтвердили пояснення позивача стосовно наказу про відсторонення та недопущення на територію на зазначений період. Що стосується причини прогулів позивача окрім періоду відсторонення, то свідками доказів поважності причин неявки на роботу позивача не надано пояснень.

Згідно ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Оскільки позивач не надав доказів, в розумінні ст.ст. 57-59 ЦПК України, на підтвердження факту порушенням відповідачем його прав, тому підстав для задоволення позову не має.

Отже, вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час відсторонення його з робота за наказом від 30.09.2014 року, який скасовано 12.11.2014 року, то суд вважає недоведеними доводи позивача з огляду на долучені відповідачем розрахункові листи (а.с. 111-127) зокрема за жовтень, листопад, грудень 2014 року, з яких вбачається про нарахування заробітної плати позивачу на час відсторонення від роботи, що також підтверджено наданими відповідачем доказами.

Щодо невиплати позивачу премій, то вона може бути віднесена до винагороди за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати це виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати згідно із встановленими нормами. З цього вбачається, що за своїм походженням премія відноситься до «інших заохочувальних та компенсаційних виплат», порядок її виплати повинен бути врегульований колективним договором, який діє на підприємстві. Окрім цього, виплата премії є правом, а не обов'язком власника або уповноваженого ним органу.

Як пояснив представник відповідача преміювання пов'язане з фінансовими можливостями та урахуванням трудового внеску працівника. Премія не є обов'язковою виплатою, питання преміювання працівника віднесено до компетенції адміністрації яка враховує трудовий внесок та інші заслуги працівника. Враховано, що позивач не виконував своїх трудових обов'язків а також не мав інших підстав для преміювання.

Відповідачем долучені до заперечень відповідні докази, а саме витяги із Положення про преміювання працівників Концерну РРТ за виконання особливо важливих завдань та розділу 5 про оплату праці (а.с. 55, 64)

Стосовно утримання з позивача коштів за послуги мобільного зв'язку, то з 12.06.2014 р. мобільний зв'язок позивача переведений на тарифний план МТС офіс 90. Хоча про існуючі обмеження позивач знав, однак ним було перевищено ліміт мобільного зв'язку.

Стосовно вимоги про нарахування матеріальної допомоги, яка також виплачуються за наявності фінансових можливостей. ОСОБА_1 не працював у липні, не з'являвся на роботі з 04 серпня 2014 року, тому йому не було виплачено 0,5 посадового окладу як матеріальну допомогу (з зростанням цін).

Позивачем не наведено спростувань з посиланням на достовірні докази на підтвердження зазначених позовних вимог.

З огляду на встановлені обставини суд дійшов висновку про відмову у позові ОСОБА_1 до Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення про скасування наказу Концерну РРТ від 30.09.2014 р. № 443; виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу; про нарахування і виплату одноразових премій; про виплату незаконно утриманих коштів за мобільний зв'язок; про виплату матеріальної допомоги у зв'язку із зростанням вартості товарів та послуг на споживчому ринку.

Враховуючи викладене, на підставі, ст.ст. 46, 232, 233 КЗпП України, Постановою Пленуму Верховного Суду України №9 від 6.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 15, 57- 60, 62,88, 209, 212-218 ЦПК України -

ВИРІШИВ:

У позові ОСОБА_1 до Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення про скасування наказу Концерну РРТ від 30.09.2014р. № 443; виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу; про нарахування і виплату одноразових премій; про виплату незаконно утриманих коштів за мобільний зв'язок; про виплату матеріальної допомоги у зв'язку із зростанням вартості товарів та послуг на споживчому ринку - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційному суду міста Києва через Шевченківський районний суд м. Києва, який ухвалив оскаржуване рішення.

Суддя: Малинников О.Ф.