Ухвала суду № 59670189, 10.08.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

10 серпня 2016 року м. Київ К/800/21761/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Черпак Ю.К., розглянувши матеріали касаційної скарги Міністерства оборони України на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 26 травня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - Житомирський обласний військовий комісаріат про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання призначити одноразову грошову допомогу,

встановив :

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 26 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2016 року, позов задоволено. Визнано протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням йому інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов'язку, та зобов'язано відповідача розглянути питання щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499.

Судами встановлено, що молодший сержант запасу ОСОБА_1 проходив службу в Республіці Афганістан, де в той час велись бойові дії, та приймав участь у бойових діях у складі військової частини пп 13354 з 15 грудня 1982 року по 18 серпня 1984 року.

З протоколу засідання військово-лікарської комісії № 9 видно, що захворювання ОСОБА_1 пов'язане із виконанням обов'язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов'язку, у зв'язку з чим з 20 лютого 2001 року позивачу встановлено третю групу інвалідності, що підтверджується довідкою МСЕК серії 2-18 ЖИЗ № 076595.

З 28 січня 2013 року ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК від 28 січня 2013 року серії 10ААБ.

01 грудня 2015 року позивач подав до військового комісара Житомирського об'єднаного міського військового комісаріату заяву про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому з 28 січня 2013 року другої групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов'язку.

Листом Департаменту фінансів Міністерства оборони України № 248/3/6/242 від 25 січня 2016 року Житомирський обласний військовий комісаріат повідомлено про те, що підстав для розгляду поданих документів немає, оскільки стаття 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у редакції з 01 січня 2007 року передбачає виплату одноразової грошової допомоги особам, яким встановлено інвалідність, та які звільнені з 01 січня 2007 року.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб виплачується звільненим з військової служби (зборів) особам у зв'язку із інвалідністю, що настала після 01 січня 2007 року, тому позивач має право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 № 499, а дії Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні йому грошової допомоги є протиправними.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» від 28 травня 2008 року № 499 встановлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 01 січня 2007 року, здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою.

Оскільки, право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності, а днем виникнення у позивача права на отримання спірної допомоги є день встановлення йому другої групи інвалідності, тобто 28 січня 2013 року, тому він має право на її призначення та виплату відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499.

Право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2014 року (справа № 21-446а14) та від 21 квітня 2015 року(справа № 21-135а15).

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Касаційна скарга мотивована тим, що для ОСОБА_1 як особу, яка проходила строкову військову службу та отримала інвалідність первинно 20 січня 2001 року, граничний термін отримання інвалідності, яка давала б йому підстави для виплати допомоги у разі інвалідності, сплив після закінчення трьох місяців з моменту звільнення зі служби, що свідчить про відсутність підстав для нарахування такої допомоги Міністерством оборони України на користь позивача.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 213 КАС України касаційна скарга має містити обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає порушення норм матеріального чи процесуального права та як вони вплинули на правильність вирішення справи.

Відповідно до положень пункту 5 частини п'ятої статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не навів підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або процесуального права.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 26 травня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - Житомирський обласний військовий комісаріат про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання призначити одноразову грошову допомогу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Ю.В. Ільїних

Суддя Ю.К. Черпак