Ухвала суду № 59670148, 04.08.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2016 року м. Київ К/800/8065/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів:Черпіцької Л.Т. Розваляєвої Т.С. Маслія В.І.провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05.12.2014р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.01.2015р. у справі за позовом Державного науково-виробничого підприємства "Пошук" до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 000029/2206 та № 000030/2206 від 05 серпня 2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність дій митниці щодо відмови позивачеві у митному оформленні задекларованого товару.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 05.12.2014р., залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.01.2015р., позов задоволено.

На постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05.12.2014р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.01.2015р. надійшла касаційна скарга Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про їх скасування та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 26 червня 2014 року Головним управлінням Міндоходів у Вінницькій області видано наказ № 239 про проведення документальної невиїзної перевірки дотримання державним науково-виробничим підприємством "Пошук" вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо обґрунтованості в частині законності отримання пільг і звільнення від оподаткування митними платежами за МД: №401090000/2013/018716 від 12 вересня 2013 року.

На підставі наказу № 239 проведена документальна невиїзна перевірка дотримання Держаним науково-виробничим підприємством "Пошук" вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо обґрунтованості в частині законності отримання пільг і звільнення від оподаткування митними платежами за МД: №401090000/2013/018716 від 12 вересня 2013 року. За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт №н11/2-32-22-06/13308596 від 17 липня 2014 року, висновками якого встановлено порушення вимог п. 9.1, п. 9.3 розділу 9 Правил визначення країни походження товарів, затверджених Угодою урядів держав-учасниць Співдружності Незалежних держав від 20 листопада 2009 року, складає 5164,11 грн.

28 липня 2014 року позивачем були подані заперечення № 124 на зазначений акт перевірки. Проте, згідно відповіді на заперечення № 11695/10/02-32-22-06-07 від 01 серпня 2014 року Головне управління Міндоходів у Вінницькій області погоджується з висновками акта перевірки №н11/2-32-22-06/13308596 від 17 липня 2014 року та залишає заперечення без задоволення.

На підставі зазначеного акту перевірки 05 серпня 2014 року Головним управління Міндоходів у Вінницькій області винесено податкові повідомлення-рішення № 000029/2206 за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання, яким визначено грошове зобов'язання за основним платежем 4303 грн. 43 коп. та штрафними санкціями 1075 грн. 86 коп. та податкове повідомлення-рішення № 000030/2206 за платежем податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання, яким визначено грошове зобов'язання за основним платежем у сумі 860 грн. 68 коп. та за штрафними санкціями 215 грн. 17 коп.

15 серпня 2014 року ДНВП "Пошук" подано скаргу № 137 на податкові повідомлення рішення № 000029/2206 та № 000030/2206. 07 жовтня 2014 року Державна фіскальна служба України винесла рішення про результати розгляду скарги №4566/6/99-99-10-01-06-15, яким залишила скаргу № 137 від 15 серпня 2014 року без задоволення.

Не погодившись з прийнятим рішенням Митниці, позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.

Правовідносини, що виникли між сторонами у справі, регулюються Митним кодексом України та Правилами визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав, затверджених Рішенням Ради Глав Урядів Співдружності Незалежних Держав від 20 листопада 2009 року, ратифікованих Законом України № 3592-VI від 06 липня 2011 року (далі - Правила).

Відповідно до положень ч. 1, 2, 6, 7 ст. 36 МК України від 13.03.2012р. (далі - МК України), країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Положення Митного кодексу України застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.

Митний кодексу України, містить вичерпний перелік документів, що підтверджують країну походження товару. Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 43 Митного кодексу України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару. Сертифікат про походження товару у відповідності до ч. 3 ст. 43 Митного кодексу країни - це документ який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення.

Надання будь-яких інших документів для підтвердження країни походження товару, крім тих, що передбачені п. 6.1 Правил та ст. 43 Митного кодексу України, в тому числі й документів, які підтверджують виконання критерію достатньої обробки/переробки, чинним законодавством не передбачено.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 Митного кодексу України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Пунктом 6.7 Правил визначено, що у разі виникнення сумнівів стосовно бездоганності сертифіката форми СТ-1 або відомостей, які в ньому містяться, митний орган країни ввезення товару може звернутися до вповноваженого органу, що засвідчив сертифікат форми СТ-1, або до компетентних органів країни походження товару з мотивованим проханням повідомити додаткові або уточнювальні відомості, у тому числі прохання, пов'язані з простими вибірковими перевірками сертифікатів форми СТ-1, відповідь на яке повинна бути надана протягом 6 місяців з дати звернення.

Таким чином, визначення країни походження товару, зокрема, відповідно до критерію достатньої обробки/переробки товару, вказаного у п. 2.4 Правил, здійснюється органом (організацією), уповноваженим державою вивезення відповідно до її національного законодавства. За умови виконання такого критерію видається Сертифікат про проходження товару форми СТ-1 з зазначенням критерію походження у графі 9 сертифіката, який однозначно свідчить про країну походження товару.

Так, саме сертифікат про проходження товару форми СТ-1, за відсутності розбіжностей в наданих документах про країну походження товару, підтверджує країну походження товару для цілей надання режиму вільної торгівлі відповідно до п. 6.1 Правил.

Як зазначалось вище, перевіряючий орган в тексті акту перевірки вказав, що Уральська ТПП підтвердила факт видачі сертифіката СТ-1. Про наявність будь-яких розбіжностей чи неточностей у сертифікаті СТ-1 від 21.08.2013 року № RUUA 3013010278 (3019173) та в акті перевірки не зазначалось.

Таким чином, саме сертифікат є документом, на підставі якого митний орган визначає країну походження товару, що у свою чергу впливає на нарахування відповідних митних платежів митницею під час митного оформлення товарів і після випуску їх відповідно до заявленого митного режиму. При цьому, акт експертизи про походження товару позивач не зобов'язаний був надавати, оскільки наявність даних актів вимагається лише у разі пред'явлення сертифікатів, що містять у графі 9 відомості про товарну позицію, у якій класифікується кінцевий товар, відмінний від відомостей, що містяться в митній декларації.

Враховуючи зазначене, для надання товару режиму вільної торгівлі, єдиним документом, що свідчить про країну походження товару є сертифікат про походження товару, виданий уповноваженим органом держави вивезення відповідно до її національного законодавства. В даному випадку, таким документом для ввезених "Геодезичних приладів" є сертифікат походження товару форми СТ-1 від 21 серпня 2013 року № RUUA 3013010278 (3019173).

Окрім того, відповідачем не було виявлено недоліків чи неповноти у заповненні сертифіката, будь-які розбіжності про країну проходження товару у сертифікаті походження чи інших документах, крім посилань на неможливість підтвердження інформації були відсутні.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що при вирішенні справи судами першої та апеляційної інстанцій вірно застосовані норми матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. За таких обставин підстав для задоволення касаційної скарги судова колегія не вбачає.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області відхилити, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05.12.2014р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.01.2015р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: