Постанова № 59664038, 09.08.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/579/16

Головуючий у 1-й інстанції: Майстер П.М.

Суддя-доповідач: Сапальова Т.В.

09 серпня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сапальової Т.В.

суддів: Матохнюка Д.Б. Боровицького О. А.

за участю:

секретаря судового засідання: Томашук А.В.,

представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: Дмитрієвої А.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 травня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги, стягнення 18 749,99 грн.,

В С Т А Н О В И В :

в березні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги, стягнення 18749,99 грн.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 травня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та за обставин, викладених в ній, просив суд задовольнити її, а постанову суду першої інстанції - скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення, а постанову - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова - скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено, що 09.09.2010 року позивачем проведено реєстрацію належного йому на праві власності автомобіля Toyota Land Cruiser 200, 2010 року випуску, об'єм двигуна 4461 см. куб., номер державної реєстрації НОМЕР_2, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1, копія якого міститься в матеріалах справи.

09.10.2015 року контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення форми "Ф" № 41104-17 за платежем транспортний податок з фізичних осіб в сумі 18749,99 грн., в якому ОСОБА_4 попереджено про необхідність сплати нарахованого зобов'язання протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення та надіслано позивачу.

29.01.2016 року відповідачем сформовано та направлено на адресу позивача податкову вимогу форми "Ф" № 333-23 про сплату податкового боргу за узгодженим грошовим зобов'язанням в сумі 18749,99 грн., яку отримано 17.02.2016 року, що не оспорюється сторонами.

Вважаючи вказані податкове повідомлення-рішення та податкову вимогу контролюючого органу протиправними, безпідставними та такими, що слід скасувати, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що автомобіль позивача використовувався більше 5 років та не є об'єктом оподаткування, а отже контролюючим органом неправомірно нараховано позивачу транспортний податок.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з урахуванням наступного

01 січня 2015 року набрав чинності Закон України № 71-VIII від 28 грудня 2014 року "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким згідно з ст. 267 ПК України, введено новий вид обов'язкового платежу - транспортний податок.

Так, відповідно до п.п. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України є об'єктами оподаткування.

Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Згідно з пп.267.5.1 п.267.5 ст.267 ПК України базовим податковим (звітним) періодом є календарний рік.

Відповідно до п. 267.4 ст. 267 ПК України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000,00 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування.

Як встановлено з матеріалів справи, транспортний засіб, який належить позивачу на праві власності, використовується ним з 09.09.2010 року, тобто, на час прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, менше ніж 5 років і має об'єм циліндрів двигуна 4461 куб.см, тобто більше ніж 3000 куб см. Таким чином, транспортний засіб позивача є об'єктом оподаткування транспортним податком відповідно до п. 267.2 ст.267 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) , а позивач є платником такого податку.

Висновки суду першої інстанції про те, що транспортний засіб позивача не є об'єктом оподаткування транспортним податком з огляду на дату його виготовлення, колегія суддів вважає необґрунтованим з огляду на наступне.

Так, згідно з п.п. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб.см.

Отже, вказаною нормою права визначено ознаки, які характеризують об'єкт оподаткування, і такою ознакою є період використання транспортного засобу. При цьому, поняття "використання" транспортного засобу та "виготовлення" транспортного засобу неможливо визнати тотожними враховуючи наступне.

Згідно з пп. 14.1.251 п. 14.1 ст. 14 ПК України транспортні засоби, що використовувалися, - транспортні засоби, на які уповноваженими державними органами, в тому числі іноземними, видані реєстраційні документи, що дають право експлуатувати такі транспортні засоби.

Згідно зі ст .37 Закону України "Про дорожній рух", п.7 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і мопедів, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою КМУ №1388 від 07.09.1996 (із змінами та доповненнями, забороняється експлуатація незареєстрованих транспортних засобів.

Таким чином, експлуатація транспортних засобів в Україні дозволяється лише за умови їх державної реєстрації. При цьому, колегія суддів вважає, що поняття "експлуатація" транспортного засобу та "використання" транспортного засобу є тотожними, оскільки вказують на фактичну експлуатацію (використання) транспортного засобу за його технічним призначенням.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо обставин, встановлених у справі.

Таким чином, оскільки, транспортний засіб позивача вперше зареєстрований 09.09.2010, то, згідно з наведеними вище нормами законодавства, ця дата вважається початком його використання, та відповідно підлягає врахуванню для визначення об'єкта оподаткування транспортним податком.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що у 2015 році транспортний засіб позивача підлягав оподаткуванню транспортним податком.

Крім того, суд звертає увагу на наступне.

Законом України №71-VIII від 28.12.2014 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", визначено особливий порядок прийняття рішень органів місцевого самоврядування щодо встановлення ставок транспортного податку у 2015 році.

Так, п.4 розділу II "Прикінцеві положення" Закону України №71-VIII від 28.12.2014 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" передбачено: "4. Рекомендувати органам місцевого самоврядування: у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно(в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Установити, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

З огляду на вказану норму права законодавець передбачив необхідність сплати транспортного податку у 2015 році, у зв'язку з чим спростив процедуру прийняття відповідних рішень органами місцевого самоврядування з цього приводу.

Оцінюючи доводи щодо того, що вимога сплатити даний податок у 2015 році суперечить принципу стабільності податкового законодавства, закріпленого підпунктом 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до пп.4.1.9 п.4.1 ст.4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах, зокрема, стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Отже, суть такого принципу податкового законодавства як стабільність, полягає у неможливості внесення змін до будь-яких елементів податків та зборів пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду.

В свою чергу, п.7.1 ст.7 ПК України визначено обов'язкові елементи податків (зборів) і такими елементами є: платники податку; об'єкт оподаткування; база оподаткування; ставка податку; порядок обчислення податку; податковий період; строк та порядок сплати податку; строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.

Так, Законом України № 71-VIII від 28 грудня 2014 року "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" не передбачено змін до елементів податків та зборів, натомість ним запроваджено новий вид податку "транспортний податок".

Отже, оскільки вказаний Закон набув чинності з 01.01.2015р. та ним не передбачено того, що транспортний податок у 2015 році не сплачується і не стягується, то у спірних правовідносинах базовим податковим періодом для сплати транспортного податку є 2015 рік.

Крім того, згідно з прийнятим Законом України № 71-VIII від 28 грудня 2014 року запроваджено з 2015 року новий вид податку - "транспортний податок". При цьому, вказаним законом не передбачено того, що сплата такого податку поширюється на період часу, який передував 2015 року. Запровадження тих чи інших податків (зборів), їх скасування, є виключною компетенцією держави, яка на свій розсуд, враховуючи необхідність досягнення тих чи інших соціально значимих цілей, встановлює їх розмір, об'єкти оподаткування та суб'єктів сплати податків.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Частиною 3 ст. 198 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно з пп. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області задовольнити повністю.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 травня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги, стягнення 18 749,99 грн. скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 12 серпня 2016 року.

Головуючий Сапальова Т.В. Судді Матохнюк Д.Б. Боровицький О. А.