Ухвала суду № 59663819, 11.08.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2016 року Справа № 876/4965/16 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Затолочного В.С.,

суддів Костіва М.В., Коваля Р.Й.,

з участю секретаря судового засідання Нефедової А.О.,

представника відповідача Мельника С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 25.05.2016 року у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області про стягнення пені, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - Луцька ОДПІ ГУ ДФС), Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області (далі - ГУ ДКС України у Волинській області) про стягнення 336720 грн. пені, нарахованої на суму заборгованості з податку на додану вартість (далі - ПДВ).

У заяві від 25 травня 2016 року позивач уточнила позовні вимоги, просила стягнути з Державного бюджету України 327917 грн. 62 коп. пені, нарахованої на суму заборгованості з ПДВ.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 25.05.2016 року позов задоволено повністю.

Дане судове рішення оскаржив в апеляційному порядку відповідач Луцька ОДПІ ГУ ДФС, просить скасувати його та винести нове про відмову в позові.

При цьому апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Зокрема, на думку апелянта, судом першої інстанції не враховані положення пункту 200.15 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) про припинення процедури відшкодування заборгованості з ПДВ у випадку адміністративного або судового оскарження за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування. В даному випадку мала місце саме така обставина.

Також Луцька ОДПІ ГУ ДФС в апеляційній скарзі посилається на судову практику, якою визначено, що стягнення сум заборгованості бюджетного відшкодування з ПДВ в судовому порядку не допускається, а таке відшкодування, так само як і виплата пені, що є предметом спору у даній справі, відноситься до виключної компетенції податкових органів.

Крім того, зазначає, що Луцька ОДПІ ГУ ДФС дотримувалася існуючого порядку щодо необхідності узгодження вищестоящими органами сум відшкодування, які перевищують 100 тис. грн. Позивачем заявлялися вимоги про відшкодування їй сум у розмірі, що перевищують вказану суму.

Вислухавши суддю-доповідача, представника Відповідача, який просить задовольнити апеляційну скаргу, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з липня 2014 року по серпень 2014 року, з листопада 2014 року по грудень 2014 року, січня 2015 року по вересень 2015 року посадовими особами Луцької ОДПІ ГУ ДФС були проведені позапланові виїзні документальні перевірки правомірності нарахування суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3 сум бюджетного відшкодування ПДВ за липень - серпень 2014 року, листопад - грудень 2014 року, січень - вересень 2015 року.

За результатами проведених Луцькою ОДПІ ГУ ДФС перевірок складено акти та довідки, якими підтверджено відображення суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3 у деклараціях за липень - серпень 2014 року, листопад - грудень 2014 року, січень - вересень 2015 року бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 2574299 грн.

Кошти бюджетного відшкодування з ПДВ на рахунок у банку платника податків, у встановлені пунктами 200.12 та 200.12 статті 200 Податкового кодексу України строки, не перераховані, а відшкодовані з порушенням таких строків.

Відповідно до заяви від 26 лютого 2016 року позивач просила відшкодувати пеню на суму заборгованості з ПДВ за липень - серпень 2014 року, листопад - грудень 2014 року, січень - травень 2015 року, липень 2015 року в сумі 336720 грн..

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків врегульовано статтею 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до пунктів 200.7 та 200.10 ст. 200 ПК України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Згідно із пунктом 200.11 ст. 200 ПК України за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Перелік достатніх підстав, які надають право контролюючим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 200.12 та 200.13 ст. 200 ПК України визначено, що контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Зі справи вбачається, що Луцька ОДПІ ГУ ДФС за результатами перевірок визнала право фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на отримання бюджетного відшкодування ПДВ і підтвердила достовірність розрахунку заявленої до відшкодування суми, проте не подала у визначений законодавством строк до органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Згідно із пунктом 200.23 статті 200 Податкового кодексу України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Таким чином, у разі виконання платником податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування, передбачених пунктами 200.7 та 200.8 статті 200 Податкового кодексу України вимог, та підтвердження достовірності нарахування такого відшкодування контролюючим органом за результатами проведення камеральної чи документальної позапланової виїзної перевірки, цей орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Протягом п'яти операційних днів після отримання зазначеного висновку орган Державного казначейства України повинен видати платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку.

На суми податку, не відшкодовані протягом визначених статтею 200 Податкового кодексу України строків, які вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування ПДВ, нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Неподання органом державної податкової служби після закінчення перевірки до органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашення у зв'язку з цим заборгованості бюджету з ПДВ, не позбавляє платника податку права пред'явити вимоги про стягнення зазначеної пені.

Суд першої інстанції обґрунтовано послався на аналогічну правову позицію, висловлену Верховним Судом України в Постанові від 3 червня 2014 року у справі №21-131а14, яка в силу частини першої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Заперечення апелянта на таке обґрунтування, колегія суддів апеляційного суду не приймає до уваги, оскільки у вказаній постанові Верховного Суду України чітко висловлена позиція щодо права платника податків на заявлення вимоги про стягнення пені.

Також суд першої інстанції належним чином оцінив доводи відповідача Луцької ОДПІ ГУ ДФС про необхідність отримання узагальнених висновків про суми бюджетного відшкодування ПДВ від вищестоящого органу ДФС для здійснення виплати позивачу. Визнаючи такі доводи безпідставними, окружний суд вірно зазначив, що, так як зазначене питання стосується порядку взаємодії органів всередині централізованої податкової системи, що регулюється відомчими нормативними документами. Втім правові механізми взаємодії між окремими ланками системи органів ДФС з метою посилення контролю за дотриманням податкового законодавства не можуть обмежувати законодавчо встановлені права платника, переносити у часі реалізацію таких прав (у тому числі права на отримання бюджетного відшкодування).

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду критично оцінює посилання Луцької ОДПІ ГУ ДФС на припинення процедури відшкодування заборгованості з ПДВ у разі адміністративного чи судового оскарження за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування.

Так, згідно матеріалів справи у справі № 803/1379/15-а за позовом ОСОБА_3 до Луцької ОДПІ ГУ ДФС позивач просила стягнути на її користь заборгованість з бюджетного відшкодування і ці її вимоги були задоволені. Податковий орган не заперечував суму заборгованості і позивачем не оскаржувалися дії податкового органу щодо визначення суми заборгованості, яка підлягає до відшкодування.

Таким чином, даний випадок не підпадає під положення ПК України щодо припинення бюджетного відшкодування суми заборгованості.

Тим паче, що згідно ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2015 року у вказаній адміністративній справі, податковий орган не зазначав причиною тривалого затягування відшкодування заборгованості наявність процедури адміністративного чи судового оскарження за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, а посилався на необхідність узгодження такого відшкодування з вищестоящими органами ДФС (як і у справі, що розглядається).

Безпідставними є також посилання апелянта на виключні повноваження податкового органу на прийняття рішення щодо виплати пені у зв'язку з несвоєчасним погашенням заборгованості з ПДВ.

Так, судова практика, яку як підтвердження правильності таких доводів, зазначає в апеляційній скарзі Луцька ОДПІ ГУ ДФС, стосується виключно відшкодування самої заборгованості і жодним чином не відноситься до спірних правовідносин у справі, що розглядається.

Ухвала Вищого адміністративного суду від 17.02.2016 року у справі № К/800/22103/13, яка на думку апелянта підтверджує його позицію, не може бути прийнята до уваги апеляційним судом в даній справі, оскільки вказаним рішенням ВАС України справа не вирішена по суті, а направлена для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Тому, на думку колегії суддів Львівського апеляційного адміністративного суду є правильним висновок суду першої інстанції, що фізична особа-підприємець ОСОБА_3 має право на стягнення пені, нарахованої на заборгованість бюджету з відшкодування ПДВ.

Відтак, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги не відповідають законодавству України та не можуть бути підставою для її задоволення.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції відповідає обставинам справи, наявним в ній доказам, прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 25.05.2016 року у справі № 803/591/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.С. Затолочний

Судді М.В. Костів

Р.Й. Коваль

Повний текст виготовлено 12.08.2016 року