Постанова № 59663602, 11.08.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 760/8070/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Оксюта Т.Г.

Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 серпня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Ганечко О.М.;

за участю секретаря: Драч М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 06 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання виплатити одноразову грошову допомогу, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2016 року, ОСОБА_2 звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва з позовом до Міністерства оборони України в якому з урахуванням уточнень просив: визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо непризначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності II групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та статей 16 - 16-3 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»; стягнути з Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ: 00034022) на користь ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу у разі настання інвалідності II групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, відповідно ст.16 - 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності, у сумі 243 600 (двісті сорок тисяч шістсот) грн.; зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу у разі настання інвалідності II групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, відповідно Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та статей 16 - 16-3 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності.

Свої вимоги обгрунтовує тим, що 27.05.2015 року в нього виникло право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності II групи внаслідок виконання ним обов'язків військової служби відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975, та інших нормативно- правових актів у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності.

Позивачем були подані заяви до відповідача про призначення йому вказаної одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності II групи внаслідок виконання ним обов'язків військової служби.

Проте, відповідач відмовив ОСОБА_2 у реалізації його права на соціальний захист, що встановлений державою.

Вважає такі дії відповідачів неправомірними у зв'язку з чим просив задовольнити позов.

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 06 червня 2016 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії Міністерства оборони України щодо непризначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги внаслідок настання ІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності. Зобов'язано Міністерство оборони України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги внаслідок настання ІІ групи інвалідності у зв'язку з виконанням обов'язків військової служби у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі Міністерство оборони України, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Перевіривши повноту встановлення Солом'янським районним судом м. Києва фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом.

Судом попередньої інстанції встановлено, що позивач був звільнений з військової служби 07.08.1999 року, що підтверджується витягом з наказу командира військової частини А0836 від 21.06.1999 року №118.

10.12.2004 року позивача визнано з 08.12.2004 року інвалідом ІІ групи у зв'язку із захворюванням, яке пов'язане з проходженням військової служби, що підтверджується випискою із акта огляду МСЕК від 10.12.2004 року серії КИ-1 №005680.

21.12.2005 року позивача визнано з 14.12.2005 року інвалідом ІІІ групи у зв'язку із захворюванням, яке пов'язане з проходженням військової служби, що підтверджується випискою із акта огляду МСЕК від 21.12.2005 року серії КА-1 №023771.

20.09.2013 року позивача визнано з 20.09.2013 року інвалідом ІІІ групи у зв'язку із травмою, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби, що підтверджується випискою із акта огляду МСЕК від 20.09.2013 року серії АВ №0074233.

27.05.2015 року позивача визнано з 27.05.2015 року інвалідом ІІ групи первинно у зв'язку із травмою, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби, що підтверджується довідкою МСЕК від 27.05.2015 року серії АВ №0074233.

Таким чином, з 27.05.2015 року позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року та Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» від №975 від 25.12.2013 року у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, у разі встановлення інвалідності II групи.

Позивач звернувся до Міністерства оборони України із заявою, якою просив провести нарахування та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 200- кратного прожиткового мінімуму на день встановлення інвалідності, однак у такій виплаті позивачу було відмовлено.

Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню частково.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 3 грудня 1991 року № 2011 -XII визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону останній поширюється, зокрема, на військовослужбовців, які стіли інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби.

Відповідно до пункту 4 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII, у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Постановою № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Пунктом 6 Порядку передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Згідно пункту 3 Порядку у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Судом першої інстанції було встановлено, що позивачу ІІ група інвалідності встановлена 27.05.2015 року.

Враховуючи, що право на грошову допомогу у звільненого військовослужбовця наступає в моменту встановлення інвалідності, а не на момент його звільнення, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позивач має право на виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку, затвердженого Постановою КМУ № 975 від 25.12.2013 року.

Таким чином, 27.05.2015 року позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16 Закону № 2011-XII та Постанови Кабінету Міністрів України № 975.

Відповідно ж до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що Міністерство оборони України, ігноруючи зазначені норми матеріального права та не здійснюючи перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі встановленому Законом № 2011-XII та Порядком, затвердженим Постановою Кабінету № 975, а саме 200-кратмого прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності неправомірними, чим порушило указане право позивача.

Таким чином, на Міністерство оборони України повинен бути покладений обов'язок саме нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлений інвалідності - 27.05.2015 року, а не стягнути її недоплачену частину.

При цьому, твердження позивача щодо незастосування до вказаних правовідносин положень п. 4 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є обгрунтованими, оскільки вказана норма не стосується тих осіб, які звільнені з військової служби, та стосується тих осіб, які проходять військову службу у складі діючої армії чи резерві та яким така виплата вже проведена і у зв'язку з встановленням вищої групи чи іншої причини інвалідності'або більшого відсотку втрати непрацездатності у них виникає право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провади ться з урахуванням раніше виплаченої суми у межах двох років такої зміни.

Законодавець встановив відмінності у розмірі одноразової грошової допомоги особам, які звільнені з військової служби, не тільки за розміром групи інвалідності, але й за причиною настання такої інвалідності: у зв'язку з проходженням військової служби або у зв'язку з виконанням обов'язків військової служби.

Встановлено, що за виплатою спірної грошової допомоги через II групу інвалідності у зв'язку із травмою, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби, позивач звернувся вперше, така допомога йому раніше не нараховувалась і не виплачувалась.

Вказане відповідачем не спростовано.

Керуючись Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Таким чином, посилання відповідача на те, що вимоги статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не поширюються на позивача обґрунтовано не взято судом до уваги, оскільки таке твердження суперечить вимогам статті 3 зазначеного Закону, якою визначена сфера його дії.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Проте, колегія суддів звертає увагу на те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, оскільки справу розглянуто не належним та неповноважним на те судом, п.3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАСУ.

Відповідачем у даній справі є Міністерство оборони України, а предметом позову - визнання протиправними дії відповідачів і зобов'язання їх здійснити перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги внаслідок настання ІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності - 27.05.2015 року.

Статтею 18 КАС України визначено предметну підсудність адміністративних справ.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 18 КАС України, окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи: 1) однією зі сторін в яких є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська, Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ щодо їх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам; 2) про застосування у випадках, передбачених законом, заходів реагування щодо державного нагляду (контролю), дозвільної системи у сфері господарської діяльності, якщо вони можуть бути застосовані виключно за судовим рішенням; 3) щодо підтвердження обґрунтованості вжиття суб'єктами владних повноважень заходів реагування під час здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Згідно частини 1 статті 24 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні справи, предметом оскарження в яких є рішення, дії чи бездіяльність Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України, їхньої посадової чи службової особи, виборчої комісії (комісії з референдуму), члена цієї комісії розглядаються і вирішуються в окружному адміністративному суді колегією у складі трьох суддів.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий адміністративний суд України справа № К/9991/59612/11, рішення від 18.02.2014 року.

Таким чином, судом першої інстанції під час розгдяу зазначеної справи не врахувано зазначені вище обставини внаслідок чого допущено помилку в застосуванні норм процесуального права.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Отже, поряд з тим, що на суб'єкта владних повноважень, у випадку, якщо він є відповідачем в адміністративній справі, покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, Кодексом адміністративного судочинства України на кожну сторону, в не залежності від того чи є вона суб'єктом владних повноважень, покладено обов'язок щодо доведення обставин на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновки суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при вирішенні питання про визнання дій протиправними та зобов'язання виплатити одноразову грошову допомогу було допущено помилкове застосування норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, у зв'язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу задоволити частково, а постанову суду першої інстанції скасувати, та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 160, 167, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги Міністерства оборони України - задоволити частково.

Постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 06 червня 2016 року - скасувати.

Позов ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про перерахунок одноразової грошової допомоги та відшкодування матеріальної шкоди - задоволити частково.

Визнати неправомірними дії Міністерства оборони України щодо непризначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги внаслідок настання ІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, а саме з 27.05.2015 року.

Зобов'язати Міністерство оборони України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги внаслідок настання ІІ групи інвалідності у зв'язку з виконанням обов'язків військової служби у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, а саме 27.05.2015 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

(Повний текст виготовлено - 11 серпня 2016 року).

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Бужак Н.П.

Ганечко О.М.