Постанова № 59661872, 04.08.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

04 серпня 2016 рокусправа № 186/294/16-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.,

суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М. ,

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.,

за участю:

позивача: - ОСОБА_1,

представника відповідача: - Дьоміна М.В. (довіреність від 29 квітня 2016 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 11 травня 2016 року

у справі № 186/294/16-а

за позовом ОСОБА_1

до виконавчого комітету Першотравенської міської ради

про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

У січні 2016 року ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом до виконавчого комітету Першотравенської міської ради про визнання протиправними дій, зобов'язання призначити і виплатити: грошову допомогу в розмірі 49799,70 гривень, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 8299,95 гривень; стягнення моральної шкоди у сумі 2000 гривень.

Постановою Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 11 травня 2016 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою позовні вимоги задовольнити.

У судовому засіданні, ОСОБА_1 вимоги апеляційної скарги підтримує в повному обсязі.

Представник виконавчого комітету Першотравенської міської ради у судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечує.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, згідно з розпорядженням міського голови Першотравенської міської ради Дніпропетровської області від 24 вересня 2014 року №230ВК, ОСОБА_1 призначено на посаду першого заступника міського голови зі збереженням 9 рангу в межах 4 категорії посад органів місцевого самоврядування, що також підтверджується записом №40 до трудової книжки позивача НОМЕР_2 (а.с. 10-13, 72,).

Згідно з рішенням Першотравенської міської ради від 26 листопада 2015 року №167-2/VII, у зв'язку з формуванням після виборів нового складу виконавчого комітету, припиненні повноваження виконавчого комітету до складу якого, за посадою входив позивач.

Розпорядженням міського голови Першотравенської міської ради від 26 листопада 2015 року №283-ВК відповідно до частини 1 статті 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», повноваження першого заступника міського голови виконавчого комітету Першотравенської міської ради ОСОБА_1 припинені з 30 листопада 2015 року на підставі пункту 5 частини 1 статті 41 Кодексу законів про працю України (а.с. 16), здійснено запис до трудової книжки №41 наступного змісту: «звільнений у зв'язку з закінченням строку повноважень, пункт 5 частини 1 статті 41 Кодексу законів про працю України», із зазначенням підстави: розпорядження міського голови Першотравенської міської ради від 30 листопада 2015 року №283-ВК (а.с. 13).

11 грудня 2015 року ОСОБА_1 звернувся з заявою до відповідача про виплату відповідно до статті 44 Кодексу законів про працю України вихідної допомоги при звільненні, на яку отримав лист від 15 грудня 2015 року №2907/05.17 про відмову у задоволенні його заяви, оскільки нормами Закону України «Про місцеве самоврядування» такої гарантії посадовій особі місцевого самоврядування не передбачено (а.с. 14-15).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що посада заступника міського голови є виборною, фактично позивач звільнений не з ініціативи власника, а у зв'язку з закінченням строку повноважень виконавчого комітету на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування», який не передбачає виплату вихідної допомоги.

Суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції з огляду на наступне.

Закон України «Про місцеве самоврядування» відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

За змістом частин 1, 3 статті 51 Закону України «Про місцеве самоврядування» виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень. Після закінчення повноважень ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради її виконавчий комітет здійснює свої повноваження до сформування нового складу виконавчого комітету.

Кількісний склад виконавчого комітету визначається відповідною радою. Персональний склад виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради затверджується радою за пропозицією сільського, селищного, міського голови, районної у місті ради - за пропозицією голови відповідної ради.

Виконавчий комітет ради утворюється у складі відповідно сільського, селищного, міського голови, районної у місті ради - голови відповідної ради, заступника (заступників) сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету, а також керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, інших осіб.

Відповідно до частини 3 статті 7 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

При цьому, статтею 3 закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» визначено посади, які є в органах місцевого самоврядування, зокрема, виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» прийняття на службу в органи місцевого самоврядування здійснюється, зокрема, на посади заступників міського голови шляхом затвердження відповідною радою.

Статтею 20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» визначено, що крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» цим та іншими законами України.

Отже, з урахуванням фактичних обставин справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивача звільнено з виборної посади органу місцевого самоврядування у зв'язку з припиненням повноважень виконавчого комітету Першотравенської міської ради на підставі приписів Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», який є спеціальним законом та врегульовує спірні правовідносини.

Статтею 41 Кодексу законів про працю України встановлено додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов.

Крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках: 1) одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами; 1-1) винних дій керівника підприємства, установи, організації, внаслідок чого заробітна плата виплачувалася несвоєчасно або в розмірах, нижчих від установленого законом розміру мінімальної заробітної плати; 2) винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу; 3) вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи; 4) перебування всупереч вимогам Закону України «Про запобігання корупції» у прямому підпорядкуванні у близької особи; 5) припинення повноважень посадових осіб.

Розірвання договору у випадках, передбачених частинами першою і другою цієї статті, провадиться з додержанням вимог частини третьої статті 40, а у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої цієї статті, - також вимог статті 43 цього Кодексу.

Відповідно до статті 44 Кодексу законів про працю України, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що вказані норми регулюють відносини, що виникають у зв'язку з розірванням трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу до закінчення строку його дії, тоді як виконання повноважень позивача припинилися в силу приписів Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» у зв'язку з припиненням повноважень виконавчого комітету.

Отже, є правильними висновки суду першої інстанції, що посада заступника міського голови є виборною, строк перебування на ній встановлено до сформування нового складу виконавчого комітету, підстави для звільнення визначені спеціальним законодавством, а саме Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», отже положення статті 44 Кодексу законів про працю України щодо виплати вихідної допомоги не поширюються на правовідносини, які виникли внаслідок припинення повноважень особи в силу закону.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків щодо відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення позовних вимог.

За таких обставин, судом першої інстанції повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови суду відсутні.

Разом з цим, відповідно до змісту пункту 4 частини 1 статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат.

У відповідності до пункту 2 частини 1 статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішення не всіх питань є підставою для зміни постанови суду першої інстанції.

Оскільки суд першої інстанції навів лише норму, але не зазначив ні в мотивувальній, ні в резолютивній частинах постанови, яке рішення з приводу розподілу судових витрат ним прийнято, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення судом з цього питання не прийнято, що є підставою для зміни судового рішення в цій частині.

Позовними вимогами у справі є визнання протиправними дій та зобов'язання призначити і виплатити: грошову допомогу в розмірі 49799,70 гривень, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 8299,95 гривень; стягнення моральної шкоди у сумі 2000 гривень.

Заявлені позовні вимоги не пов'язані зі стягненням заробітної плати чи поновленням на роботі, та на них не поширюються положення пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», та є об'єктом справляння судового збору.

Судовий збір позивачем за подання адміністративного позову не сплачувався.

Частиною 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання позову майнового характеру встановлюється у такому розмірі: 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати. Станом на 01 січня 2016 року місячний розмір мінімальної заробітної плати становив 1378 гривень.

Враховуючи наведене, майновий характер позовних вимог, розмір судового збору за подання адміністративного позову становить 601 гривня (60099,65 гривень х 1%).

Отже, судовий збір за подання адміністративного позову підлягає стягненню з ОСОБА_1 у сумі 601 гривні.

Керуючись статтями 94, 196, 198, 201, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України,-

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Постанову Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 11 травня 2016 року - змінити в частині розподілу судових витрат.

Доповнити резолютивну частину постанови Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 11 травня 2016 року абзацом другим, третім наступного змісту:

Судові витрати за подання адміністративного позову покласти на ОСОБА_1.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір за подання адміністративного позову в розмірі 601 гривні, здійснивши зарахування за наступними реквізитами суду: Отримувач коштів: Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області; Код отримувача (код за ЄРДПОУ): 37804890; Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ; Код банку отримувача (МФО): 805012; Рахунок отримувача: 31214206700033; Код класифікації доходів бюджету 22030101; Назва платника (для юридичної особи), ПІБ та адреса (для фізичної особи); Призначення платежу: "*;101;(код клієнта); Судовий збір, за адміністративним позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Першотравенський міський суд Дніпропетровської області",

У зв'язку з цим, абзаци другий, третій резолютивної частини постанови Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 11 травня 2016 року вважати відповідно четвертим, п'ятим.

В іншій частині постанову Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 11 травня 2016 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя І.Ю. Богданенко

суддя С.А. Уханенко

суддя Ю.М. Дадим