Постанова № 59661788, 22.07.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22 липня 2016 року 14 год. 00 хв. № 826/21177/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" ОСОБА_2 про визнання протиправними (неправомірними) рішення, дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - відповідач-1, Фонд) та уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" ОСОБА_2 (далі - відповідач-2, уповноважена особа Фонду) про:

- визнання неправомірними дій відповідача-2 щодо визнання нікчемними договору НОМЕР_2 банківського вкладу (депозиту) "Планер" від 04 липня 2014 року та договору НОМЕР_4 банківського вкладу (депозиту) "Планер" від 08 липня 2014 року, укладених між публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Український фінансовий світ" (далі - ПАТ" КБ "УФС", Банк) та позивачем (далі - договори);

- визнання нечинним (неправомірним) рішення відповідача-2 щодо визнання договорів нікчемними;

- визнання протиправною бездіяльності відповідача-2 щодо внесення інформації про позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ" КБ "УФС" за рахунок відповідача-1 із зазначенням сум, що підлягають відшкодуванню;

- зобов'язання відповідача-2 внести інформацію про позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ" КБ "УФС" за рахунок відповідача-1 із зазначенням сум, що підлягають відшкодуванню, та надати її відповідачу-1;

- визнання протиправною бездіяльності відповідача-1 щодо несплати позивачу гарантованої суми відшкодування за вкладом у ПАТ" КБ "УФС" за договорами за рахунок коштів відповідача-1;

- зобов'язання виконавчої дирекції відповідача-1 затвердити загальний реєстр вкладників ПАТ "КБ "УФС" для здійснення виплат відповідно до наданого відповідачем-2 переліку вкладників, до якого внесено інформацію про позивача за вкладника за договорами.

В обґрунтування позову зазначено, що заявлені вимоги підлягають задоволенню, оскільки протиправними рішеннями (діями, бездіяльністю) відповідачів порушено права та законні інтереси позивача як вкладника.

Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі №826/21177/15 (далі - справа), яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

Під час переходу до розгляду справи по суті представник позивача підтримав позов та просив задовольнити його повністю з підстав, зазначених у ньому та наданих на його обґрунтування доказах.

Представники відповідачів у відповідне судове засідання не прибули, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи відповідачі повідомлені належним чином, заяв про розгляд справи за відсутності їх представників до суду не надійшли.

Натомість до суду через канцелярію від відповідачів надійшли письмові заперечення проти позову, які судом долучено до матеріалів справи для врахування при прийнятті у справі судового рішення по суті.

Крім того, від представника ПАТ "КБ "УФС" до канцелярії суду надійшла заява про вступ у справу в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

У відповідному судовому засіданні суд своєю протокольною ухвалою відмовив у її задоволенні.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

У подальшому, відповідними ухвалами суду відмовлено у задоволенні клопотань, поданих через канцелярію суду представником відповідача-2, про залишення позову без розгляду та про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем, як вкладником, та ПАТ "КБ "УФС", як банком, 04 липня 2014 року укладено договір банківського вкладу (депозиту) "Планер" НОМЕР_2 (далі - договір НОМЕР_2), за умовами якого банк приймає від вкладника на вкладний (депозитний) рахунок грошові кошти у розмірі 12040,25 грн. у тимчасове строкове користування на строк до 05 серпня 2014 року та зобов'язується сплачувати проценти за його користування у розмірі, встановленому п. 1.2 договору.

Відповідно до п. 2.1 ст. 2, п. 1.3 ст. 1 цього договору, банк зобов'язується відкрити вкладний (депозитний) рахунок вкладнику НОМЕР_3 та прийняти вклад.

Датою внесення грошових коштів вкладником є дата надходження грошових коштів на вкладний (депозитний) рахунок у банку НОМЕР_3.

Згідно пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 вкладник зобов'язується протягом трьох днів з дати укладання цього договору внести готівкою або безготівковим шляхом суму вкладу на вкладний (депозитний) рахунок. Внесення суми вкладу оформлюється відповідним розрахунково-касовим документом, який підтверджує внесення (перерахування) грошових коштів та зберігається у вкладника.

Порядок внесення вкладу в безготівковій формі окремо визначений у розд. 3 цього договору, та передбачає внесення вкладу безпосередньо вкладником.

Обставини внесення коштів на вкладний (депозитний) рахунок НОМЕР_3 позивачем документально не підтверджено, а відповідачем-25 не визнані.

08 липня 2014 року вказані сторони уклали аналогічний договір банківського вкладу (депозиту) "Планер" НОМЕР_4 (далі - договір НОМЕР_4), за умовами якого банк приймає від вкладника на вкладний (депозитний) рахунок грошові кошти у розмірі 182132,54 грн. у тимчасове строкове користування на строк до 09 серпня 2014 року та зобов'язується сплачувати проценти за його користування у розмірі, встановленому п. 1.2 договору.

Відповідно до п. 2.1 ст. 2, п. 1.3 ст. 1 цього договору, банк зобов'язується відкрити вкладний (депозитний) рахунок вкладнику НОМЕР_5 та прийняти вклад.

Датою внесення грошових коштів вкладником є дата надходження грошових коштів на вкладний (депозитний) рахунок у банку НОМЕР_5.

Цього ж дня сторони уклали договір №1 про внесення змін до договору НОМЕР_4 банківського вкладу (депозиту) "Планер 30-92 (с капитализацией)", згідно якого розд. 3 договору НОМЕР_4 викладено у новій редакції, зокрема: кошти на вкладний рахунок можуть бути перераховані в безготівковій формі як з іншого поточного/депозитного рахунку вкладника, так і з поточного рахунку іншої фізичної особи (п. 3.1).

Факт внесення грошових коштів у розмірі 182132,54 грн. на вкладний (депозитний) рахунок позивача НОМЕР_5 у банку підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень №TR.59400.954.221 і №TR.59400.955.221 від 08 липня 2014 року.

Постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2014 року №491 "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" до категорії неплатоспроможних" ПАТ "КБ "УФС" віднесено до категорії неплатоспроможних.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 14 серпня 2014 року №69 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "УФС" із 15 серпня 2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків - ОСОБА_2.

Постановою Правління Національного банку України від 10 листопада 2014 року №717 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" відкликано банківську ліцензію ПАТ "КБ "УФС".

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 13 листопада 2014 року №119 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "КБ "УФС" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку" розпочато процедуру ліквідації ПАТ "КБ "УФС" з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб відповідно до плану врегулювання із 13 листопада 2014 року. Призначено уповноважену особу Фонду строком на один рік із 13 листопада 2014 року по 12 листопада 2015 року включно.

Листом від 26 грудня 2014 року №001/4440 позивача повідомлено, що за результатами проведеної уповноваженою особою Фонду перевірки виявлено правочини, які є недійсними (нікчемними). Зазначено, що позивачем вчинено правочини виключно з метою штучного створення обов'язку Фонду щодо відшкодування грошових коштів, яке Фонд здійснюватиме за рахунок державних коштів. Правочини спрямований на задоволення державними коштами. У зв'язку з вище викладеним, договори НОМЕР_2 і НОМЕР_4 та операції з внесення та перерахування грошових коштів на рахунку, відкритому на виконання договору, є нікчемними відповідно до ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон №4452-VI) та ст. 228 Цивільного кодексу України" (далі - ЦК України).

Документальні докази фактичного відправлення та/або вручення цього повідомлення уповноваженої особи Фонду позивачу представник відповідача-2 суду не надав.

Як зазначив позивач в тексті позову, на офіційному веб-сайті Фонду 31 грудня 2014 року було розміщено оголошення про те, що виплати відшкодування вкладникам ПАТ "КБ "УФС", які не звернулися до банку-агента Фонду в період з 21 листопада 2014 року по 31 грудня 2014 року, здійснюватимуться за результатами розгляду їх індивідуальних письмових звернень до Фонду.

З урахуванням цього позивач 23 січня 2015 року звернулася із письмовою заявою до відповідача-1, в якій просила виплатити ОСОБА_1 гарантовану суму відшкодування за вкладом , розміщеному у ПАТ "КБ "УФС", та надати інформацію з питання включення її до переліку вкладників ПАТ "КБ "УФС" та відповідно до загального реєстру вкладників такого Банку.

Відповідь на вказану заяву позивач не отримала.

У контексті вище викладеного суд зазначає наступне.

Стосовно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постановах від 16 лютого 2016 року у справі №21-4846а15 та від 15 червня 2016 року у справі №826/20410/14, щодо того, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 244-2 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Однак, суд вважає за доцільне та необхідне відступити від правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 16 лютого 2016 року у справі №21-4846а15 та від 15 червня 2016 року у справі №826/20410/14, виходячи із нижче викладених мотивів.

Висновок Верховного Суду України у вище вказаних постановах зводиться до того, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на вище зазначені спірні правовідносини, які регулюються нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон №2343-XII), а тому спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, належить вирішувати у порядку, визначеному нормами Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Нормами Закону №2343-XII визначено умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону №2343-XII, банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через відновлення його платоспроможності.

Тобто, нормами Закону №2343-XII регулюються відносини щодо відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, які вирішуються у порядку, визначеному нормами ГПК України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Закону №2343-XII, законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.

Суд звертає увагу на те, що у даній справі вирішуються спірні правовідносини у рамках норм Закону №4452-VI.

Закон №4452-VI є спеціальним, нормами якого, як уже зазначено вище, регулюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України.

Системний аналіз вище викладених норм Закону №4452-VI дає суду підстави дійти до висновку, що, у даному випадку, ліквідаційна процедура, яка застосовується при ліквідації банку у силу відмінного правового регулювання, відрізняється від процедури, передбаченої нормами Закону №2343-XII. Зокрема, відповідно до ст. 7 Закону №2343-XII, порядок ліквідації банкрута здійснюється шляхом застосування судових процедур банкрутства.

Тобто, необхідною умовою для застосування до спірних правовідносин у частині задоволення кредиторських вимог у рамках норм Закону №2343-XII є безпосередня наявність порушення справи про банкрутство у господарському суді.

У даному випадку, ліквідація банку здійснюється на підставі постанови Правління Національного банку України у рамках норм Закону №4452-VI, якими не передбачено порушення справи про банкрутство у господарському суді, а тому, у даному випадку, норми Закону №2343-XII до спірних правовідносин не застосовуються.

Крім того, згідно з п. 17 ч. 1 ст. 2, ч.ч. 1, 2 ст. 3, ч. 1 ст. 34, ч. 8 ст. 36, ч. 1 ст. 54 Закону №4452-VI, уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Дія Закону №2343-XII на банки не поширюється.

Рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.

Отже, оскільки Фонд є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, а уповноважена особа Фонду виконує від імені Фонду делеговані останнім повноваження щодо ліквідації банку та гарантування вкладів фізичних осіб, тому спори, які виникають у цих правовідносинах, є публічно-правовими та підлягають вирішенню за правилами КАС України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів" від 20 травня 2013 року №8.

Вище вказані висновки також кореспондуються із позицією Вищого адміністративного суду України, що викладена в інформаційному листі №992/11/14-14 від 25 липня 2014 року.

Таким чином, враховуючи у сукупності вище викладені норми та з'ясовані обставини, а також з метою дотримання вимог ст. 17 КАС України, суд приходить до висновку про наявність підстав для відступлення від правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постановах від 16 лютого 2016 року у справі №21-4846а15 від 15 червня 2016 року у справі №826/20410/14 та вирішення справи №826/21177/15 саме у порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ст. 4, ч. 1 ст. 26, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 27 Закону №4452-VI, основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює такі функції: 1) веде реєстр учасників Фонду; 2) акумулює кошти, отримані з джерел, визначених ст. 19 цього Закону, здійснює контроль за повнотою і своєчасністю перерахування зборів кожним учасником Фонду; 3) інвестує кошти Фонду в державні цінні папери України; 3-1) здійснює випуск облігацій у порядку та за напрямами розміщення, визначеними цим Законом, і видачу фінансових векселів у випадках, передбачених законом про Державний бюджет України на відповідний рік; 4) здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 5) здійснює регулювання участі банків у системі гарантування вкладів фізичних осіб; 6) бере участь в інспекційних перевірках проблемних банків за пропозицією Національного банку України; 7) застосовує до банків та їх керівників відповідно фінансові санкції і накладає адміністративні штрафи; 8) здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку; 9) здійснює перевірки банків відповідно до цього Закону; 10) надає фінансову підтримку банку відповідно до цього Закону; 11) здійснює аналіз фінансового стану банків з метою виявлення ризиків у їхній діяльності та прогнозування потенційних витрат Фонду на виведення неплатоспроможних банків з ринку та відшкодування коштів вкладникам; 12) надає цільову позику банку для виплат вкладникам банку відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 36 цього Закону, а також фінансування витрат для оплати роботи осіб відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 36, п.п. 7 і 8 ч. 2 ст. 37 та ч. 4 ст. 47 цього Закону, що здійснюються протягом дії тимчасової адміністрації; 13) здійснює заходи щодо інформування громадськості про функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, захисту прав та охоронюваних законом інтересів вкладників, підвищення рівня фінансової грамотності населення відповідно до цього Закону; 14) вивчає та аналізує тенденції розвитку ринку ресурсів, залучених від вкладників учасниками Фонду.

Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

Виплата відшкодування здійснюється з урахуванням сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у банку.

Гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом.

Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Поряд з цим, згідно з ч.ч. 2, 4 ст. 38 Закону №4452-VI, протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ч. 3 цієї статті.

Уповноважена особа Фонду: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у ч. 2 ст. 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; 3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

Судом встановлено, що наказом тимчасової адміністрації ПАТ "КБ "УФС" від 30 жовтня 2014 року №34 за підписом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на тимчасову адміністрацію ОСОБА_2 створено комісію щодо визнання нікчемними правочинів (договорів) банківських вкладів (депозитів), які обліковуються на балансі ПАТ "КБ "УФС".

Зі змісту протоколу засідання комісії щодо визнання нікчемними вкладів від 10 листопада 2014 року вбачається, що ухвалено визначити нікчемними правочини, згідно Додатку №1.

Відповідно до виписки з протоколу засідання виконавчої дирекції від 18 листопада 2014 року №237/14, тимчасово обмежено (заблоковано) виплати по деяким записам у базі даних про вкладників ПАТ "КБ "УФС", що внесені у період з 01 по 16 липня 2014 року з метою недопущення можливого протиправного відшкодування виплат по зазначеним записам за рахунок коштів Фонду.

18 листопада 2014 року уповноваженою особою Фонду оформлено наказ №6 "Про визнання нікчемними транзакцій та правочинів", за змістом якого, на підставі п. 6 ч. 2 ст. 37, ч.ч. 2, 3 ст. 38 Закону №4452-VI, висновків комісії з визнання нікчемними правочинів (договорів) банківських вкладів (депозитів), зважаючи на необхідність звернення до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення щодо виявлених фактів шахрайства та інших протиправних дій працівників банку та інших осіб стосовно ПАТ "КБ "УФС", враховуючи рішення виконавчої дирекції Фонду від 18 листопада 2014 року №237/14, визнано нікчемними всі транзакції та правочини (договори), згідно переліку, який додається до наказу, у тому числі договір НОМЕР_4 від 08 липня 2014 року.

У ході розгляду справи судом з'ясовано, що договір НОМЕР_4 від 08 липня 2014 року визнано нікчемним у зв'язку з тим, що кошти на вкладений (депозитний) рахунок, відкритий на ім'я позивача, надійшли внаслідок "розподілу" рахунку іншого клієнта ((ОСОБА_3) з метою створення штучного зобов'язання Фонду на відшкодування коштів за рахунок держави.

На підтвердження наведених обставин нікчемності правочину (договору НОМЕР_4) відповідач-2 посилався на витяг з ОБД щодо руху коштів по рахунку клієнта Банку - ОСОБА_3

Зі змісту цього витягу дійсно вбачається перерахування ОСОБА_3 зі свого рахунку НОМЕР_6 сум коштів (190000,00 грн. і 180843,83 грн.) на рахунки інших фізичних осіб - ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (рахунок НОМЕР_5). Факт надходження на вкладний рахунок позивача коштів у сумі 180843,83 грн. засвідчується також платіжним дорученням №TR.59400.954.221 від 08 липня 2014 року.

При цьому, такий порядок поповнення депозитного рахунку позивача відповідав змісту договору НОМЕР_4 з урахуванням доповнень внесених договором №1 про внесення змін від 08 липня 2014 року.

Також, в розумінні норм п. 3 і 4 ч. 1 ст. 2 Закону №4452-VI (в редакції чинній станом на 08 липня 2014 року), "вклад" - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти, а "вкладник" - фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Відповідно до ст. 1062 ЦК України на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім'я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом.

Згідно положень п. 10.12 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року №492 (що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за №1172/8493), кошти на вкладний (депозитний) рахунок фізичної особи можуть бути внесені вкладником готівкою, перераховані з іншого власного вкладного (депозитного) або поточного рахунку. На вкладний (депозитний) рахунок фізичної особи можуть зараховуватися кошти, які надійшли на ім'я власника рахунку від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше.

З контексту наведених норм матеріального права слідує, що на момент укладення спірного договору банківського вкладу (депозиту) та поповнення депозитного рахунку на виконання цього договору законодавець не встановлював обмежень в частині походження коштів вкладу, а саме що вкладом повинні бути кошти, внесені безпосередньо вкладником (аналогічні правові висновки наведені в постановах Вищого адміністративного суду України від 21 січня 2016 року №К/800/28390/15 і №К/800/33908/15).

Враховуючи вищенаведене суд вважає, що висновки відповідача-2 стосовно протиправності способу внесення коштів на вкладний (депозитний) рахунок позивача НОМЕР_5 спростовуються нормами чинного законодавства та змістом самого договору НОМЕР_4 (в редакції договору №1 від 08 липня 2014 року).

Крім того, суд враховує те, що силу норм ч. 3 ст. 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Тобто, для застосування санкцій, передбачених ст. 228 ЦК України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства (про що також зазначав Вищий адміністративний суд України в своїй постанові від 09 лютого 2016 року №К/800/36215/15).

Суд зазначає, що при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

На час прийняття у справі судового рішення по суті такого доказу суду не надано.

Враховуючи вищевикладене та зважаючи на те, що твердження відповідача-2 про нікчемність договору НОМЕР_4 не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку про протиправність дій уповноваженої особи Фонду щодо визнання такого договору нікчемним.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС, п. 1 ч. 2 ст. 17 України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Тобто, до адміністративного суду можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

З аналізу вище викладених норм вбачається, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте, ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Лист-повідомлення від 26 грудня 2014 року №001/4440 не можна вважати рішенням суб'єкта владних повноважень, яке породжує, змінює або припиняє права та обов'язки позивача у сфері публічно-правових відносин, оскільки фактично він є наслідком відповідних дій суб'єкта владних повноважень, а саме прийняття наказу від 18 листопада 2014 року №6.

При цьому, наказ від 18 листопада 2014 року №6 є рішенням, яким визнано нікчемним договір НОМЕР_4, та яке не стосується договору НОМЕР_2.

Також, наявні матеріали справи не підтверджують факт набуття позивачем статусу вкладника за договором НОМЕР_2.

Отже, проаналізувавши викладені норми та обставини, суд прийшов до висновку, що позовна вимога про визнання нечинним оскаржуваного наказу в частині, що стосується договору НОМЕР_4 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в цій частині.

При цьому, як вбачається зі змісту постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року №7, акт суб'єкта владних повноважень, який визнаний протиправним, тобто таким, що порушує права та законні інтереси особи, підлягає скасуванню, оскільки скасування такого акта є способом захисту порушеного права, який застосовується у разі, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту його прийняття.

Вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача-2 в частині внесення інформації про позивача до повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ "КБ "УФС" за рахунок відповідача-1, та про зобов'язання відповідача-2 внести інформацію про позивача до вказаного переліку, не підлягають задоволенню з огляду наступне.

Порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами фізичних осіб, а також порядок здійснення виплат коштів за вкладами протягом дії тимчасової адміністрації в межах суми, гарантованої Фондом, за рахунок його цільової позики визначено Положенням №14.

Зокрема, згідно з п.п. 3-5 розділу ІІІ Положення, уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до п.п. 4 - 6 ч. 4 ст. 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.

Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку.

Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку.

Перелік складається в алфавітному порядку за прізвищами вкладників та подається до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом.

Інформація про вкладника в Переліку має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Перелік на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) засвідчується підписом уповноваженої особи Фонду та відбитком печатки банку, що ліквідується, на електронних носіях подається на CD-дисках у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними.

Відповідно до п.п. 2, 3 розділу IV Положення, Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення (далі - Загальний Реєстр).

Загальний Реєстр складається на паперових та електронних носіях.

Загальний Реєстр на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) підписується відповідальною особою, яка його склала, та засвідчується підписом директора-розпорядника та відбитком печатки Фонду, на електронних носіях - на CD-дисках у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними.

З аналізу викладених норм вбачається, що процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає наступні етапи: складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників загального реєстру; затвердження виконавчою дирекцією Фонду загального реєстру.

Суд зазначає, що чинним законодавством не передбачена можливість безпосереднього внесення уповноваженою особою Фонду інформації про осіб до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, після складення та затвердження такого переліку вкладників. До того ж, вказаний перелік складається уповноваженою особою Фонду на тимчасову адміністрацію станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Разом з тим, у даній справі відповідачем-2 є уповноважена особа Фонду на ліквідацію ПАТ "КБ "УФС".

Відповідно до п. 12 розділу ІІ Положення, протягом процедури здійснення тимчасової адміністрації в банку уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників, яким необхідно здійснити виплати за рахунок цільової позики, щодо: зменшення (збільшення) кількості; зміни розміру сум; зміни особи вкладника (на підставі свідоцтва про право на спадщину тощо); змін реквізитів вкладників.

Зміни надаються до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом.

Крім того, згідно з п. 6 розділу ІІІ Положення, протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.

Додаткова інформація залежно від її типу надається окремими файлами, що формуються згідно з додатками 9 та 10 до цього Положення.

Наведене у сукупності свідчить про те, що після складення та затвердження переліку вкладників та передачі уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду, уповноважена особа Фонду не має права вносити зміни до переліку вкладників, а має право лише надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників.

Разом з тим, враховуючи вище викладене та зважаючи, що перелік вкладників вже є складеним, відсутня можливість включення позивача до такого переліку. Поряд з цим, уповноважена особа Фонду наділена повноваженнями подати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно, зокрема, збільшення кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування.

Отже, враховуючи протиправність визнання договору НОМЕР_4 нікчемним, необхідним є зобов'язання відповідача-2 надати відповідачу-1 додаткову інформацію про позивача як вкладника за таким договором банківського (вкладу) депозиту.

Позов в частині вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача-1 в частині несплати позивачу гарантованої суми відшкодування за вкладом згідно договору НОМЕР_4 та зобов'язання виконавчої дирекції відповідача-2 затвердити загальний реєстр вкладників Банку з урахуванням інформації про позивача як вкладника за договором НОМЕР_4, не підлягають задоволенню, оскільки у зв'язку із не включенням позивача до переліку вкладників та у зв'язку з цим не включення позивача відповідачем-1 до загального реєстру, спільних правовідносин між позивачем та відповідачем-1 не виникло, а можливість вирішення спору на майбутнє нормами КАС України не передбачено.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" ОСОБА_2 про визнання протиправними (неправомірними) рішення, дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії є таким, що підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 11, 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" ОСОБА_2 щодо визнання нікчемним договору банківського вкладу "Планер" НОМЕР_4, укладеного 08 липня 2014 року між ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) та публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Український фінансовий світ" (код ЄДРПОУ 26444836).

3. Визнати протиправним та скасувати наказ уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" ОСОБА_2 від 18 листопада 2014 року №6 "Про визнання нікчемними транзакцій та правочинів" у частині визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) "Планер" від 08 липня 2014 року НОМЕР_4 та усіх транзакцій за таким договором, а саме операції із внесення та перерахування грошових коштів по вкладному (депозитному) рахунку, відкритому на виконання договору банківського вкладу (депозиту) "Планер" від 08 липня 2014 року НОМЕР_4.

4. Зобов'язати уповноважену особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" ОСОБА_2 подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію стосовно ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у публічному акціонерному товаристві "Комерційний банк "Український фінансовий світ" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб згідно договору банківського вкладу (депозиту) "Планер" від 08 липня 2014 року НОМЕР_4.

5. Позов в іншій частині залишити без задоволення.

6. Присудити на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) здійснений нею судовий збір у розмірі 256,53 грн. (двісті п'ятдесят шість гривень п'ятдесят три копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (код ЄДРПОУ 21708016).

Копії постанови направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин