Постанова № 59661649, 11.08.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2016 року м. Київ справа № 826/20146/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 16 березня 2015 року № Ф-0008811701, податкових повідомлень-рішень від 28 квітня 2015 року № № 0015321701, 0015281701, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0015351701 від 28 квітня 2015 року, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1, позивач) з адміністративним позовом, про визнання протиправними та скасування:

- вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0008811701 від 13 березня 2015 року (далі - Вимога № Ф-0008811701);

- податкових повідомлень-рішень № № 0015321701, 0015281701 від 28 квітня 2015 року (далі - ППР № № 0015321701, 0015281701);

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0015351701 від 28 квітня 2015 року (далі - Рішення № 0015351701), прийнятих Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, відповідач).

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що службовими особами ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві фактично була проведена камеральна перевірка, а не документальна планова виїзна перевірка, як це передбачено наказом на перевірку.

У той же час, позивач зазначає, що камеральній перевірці підлягає податкова звітність, а не документи, на підставі яких така звітність була складена (абз. другий п. 76.1 ст. 76 ПК України), що свідчить про те, контролюючий орган діяв не на підставі та не у спосіб, які встановлені Податковим кодексом України.

На переконання позивача, відповідач направляв документи не за його податковою адресою, а тому вони не можуть вважатися такими, що є належним чином врученими.

За вказаних обставин, на переконання позивача, все вищезазначене свідчить про незаконність дій службових осіб контролюючого органу при проведенні документальної планової виїзної перевірки суб'єкта господарювання щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, а також незаконність і хибність висновків акту перевірки від 16.03.2015 № 373/17-01/НОМЕР_4 та протиправність, прийнятих 16.03.2015 Вимоги № Ф-0008811701 та Рішення № 0015351701, ППР № № 0015321701, 0015281701 від 28.04.2015.

Як наслідок, позивач вважає, що вказані вище Вимога № Ф-0008811701, Рішення № 0015351701 та ППР є протиправними та підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач подав письмові заперечення на позовну заяву, в яких зазначає, що на підставі виявлених порушень, ним правомірно були прийняті Вимога № Ф-0008811701, Рішення № 0015351701 та ППР.

В наданих запереченнях на позовну заяву, відповідач просив в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі, в судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову представники відповідача заперечували.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про розгляд справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4) зареєстрована Головним управлінням юстиції у м. Києві (Свідоцтво про державну реєстрацію від 29.03.2004, номер запису 10014350). Фактичне місцезнаходження (місце проживання): 04116, АДРЕСА_1.

ФОП ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку в органах державної податкової служби з 13.04.2004 за № 13151, станом на 16.03.2015 перебувало на обліку в ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Згідно з Свідоцтвом № НОМЕР_5 від 27.09.2005 ФОП ОСОБА_1 є платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер платника ПДВ НОМЕР_4).

В період з 23.02.2015 по 06.03.2015 Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну планову виїзну перевірку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з 01.01.2013 по 31.12.2014, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, за результатами якої складено Акт № 373/17-01/НОМЕР_4 від 16.03.2015 (далі - Акт № 373/17-01/НОМЕР_4).

Вказаною перевіркою встановлено порушення наступних вимог:

- ст. 85, ст. 138, п. 176.1 ст. 176, ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму чистого оподатковуваного доходу за 2012 рік та 2013 рік, у зв'язку з чим донараховано ПДФО в сумі 509 388,45 грн.;

- пп. 1 п. 2 ст. 6, п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI, зі змінами та доповненнями, у зв'язку з чим не нараховано та несплачено до бюджету ЄСВ за 2012 рік та 2013 рік коштів в сумі 167 832,45 грн.;

- п. 187.1 ст. 187, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкові зобов'язання та не підтверджено сум податкового кредиту з ПДВ податковими накладними за 2012 рік та 2013 рік, у зв'язку з чим донараховано ПДВ у розмірі 616 474,00 грн.

11 серпня 2015 року позивач до контролюючого органу подав заперечення на Акт № 373/17-01/НОМЕР_4.

Листом від 18.08.2015 вих. № 8586/М/26-59-17-01-23 контролюючий орган повідомив позивача, що його заперечення на акт перевірки залишено без розгляду, в зв'язку із недотриманням строків подання заперечень на акт перевірки.

Станом на 16.03.2015 заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені самозайнятої особи ОСОБА_1 становила 167 832,45 грн. Відповідно до ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та на підставі акта перевірки від 16.03.2015 № 373/17-01/НОМЕР_4, ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві 16 березня 2015 року винесено Вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0008811701, згідно якої платнику податків необхідно сплатити суми недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 167 832,45 грн.

Розглянувши матеріали документальної планової виїзної перевірки від 16.03.2015 № 373/17-01/НОМЕР_4, якою виявлено порушення пп. 1, пп. 3 п. 2 ст. 6, абз. 1 п. 2 ч. 1 ст. 7, п. 11 ст. 8, п. 2, п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (із змінами та доповненнями) і за наслідками якої донараховано 167 832,45 грн. єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві 28 квітня 2015 року прийнято Рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0015351701, яким на підставі п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (із змінами та доповненнями) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції в розмірі 12 472,26 грн.

28 квітня 2015 року ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, на підставі акта перевірки № 373/17-01/НОМЕР_4 від 16.03.2015, прийняла податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0015321701, яким згідно з підпунктом 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 та відповідно до п. 120.1 ст. 120, ч. 2 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями) за порушення п. 49.1, п. 49.2 ст. 49, п. 187.1 ст. 187, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, із змінами та доповненнями, збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 925 051,00 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 616 474,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 308 577,00 грн.

28 квітня 2015 року ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, на підставі акта перевірки № 373/17-01/НОМЕР_4 від 16.03.2015, прийняла податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0015281701, яким згідно з підпунктом 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями) та відповідно до п. 167.1 ст. 167, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями) за порушення ст. 85, ст. 138, п. 176.1 ст. 176, ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, із змінами та доповненнями, збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 636 735,57 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 509 388,45 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 127 347,12 грн.

Позивач зазначені вищі Вимогу № Ф-0008811701, Рішення № 0015351701 та ППР отримав 05.08.2015.

Незгода з зазначеними вище Вимогою № Ф-0008811701, Рішенням № 0015351701 та ППР № № 0015321701, 0015281701 відповідача обумовила позивача звернутись до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд не погоджується з доводами Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України; Податкового кодексу України (далі - ПК України); Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом ДПА України від 24.12.2010 № 1020 та Наказом Міністерства доходів і зборів України від 21.01.2014 № 49; Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України (в редакції, чинній в момент виникнення спірних правовідносин) документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Згідно з ст. 77 ПК України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.

Порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Платники податків - юридичні особи, що відповідають критеріям, визначеним пунктом 154.6 статті 154, та у яких сума сплаченого до бюджету податку на додану вартість становить не менше п'яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, а також самозайняті особи, сума сплачених податків яких становить не менше п'яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки. Зазначена норма не поширюється на таких платників податків у разі порушення ними статей 45, 49, 50, 51, 57 цього Кодексу.

Забороняється проведення документальної планової перевірки за окремими видами зобов'язань перед бюджетами, крім правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податку з доходів фізичних осіб та зобов'язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами.

Про проведення документальної планової перевірки керівником контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

У разі планування перевірок одного й того самого платника податків контролюючими органами та органами державного фінансового контролю у звітному періоді такі перевірки проводяться зазначеними органами одночасно. Порядок координації проведення таких перевірок та залучення до перевірок інших органів, передбачених законом, визначається Кабінетом Міністрів України.

Допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Строки проведення документальної планової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.

Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної планової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

Порядок оформлення результатів документальної планової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

У відповідності п. 82.1 ст. 82 ПК України тривалість перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, не повинна перевищувати 30 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - 10 робочих днів, інших платників податків - 20 робочих днів.

Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника контролюючого органу не більш як на 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - не більш як на 5 робочих днів, інших платників податків - не більш як на 10 робочих днів.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до плану-графіку проведення документальних планових перевірок суб'єктів господарювання на I квартал 2015 року, відповідачем 10.02.2015 видано наказ «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_4) № 238, відповідно до якого головним державним ревізорам-інспекторам відділу контрольно-перевірочної роботи доходів і зборів з фізичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві необхідно було провести документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_4) з 23.02.2015 тривалістю десять робочих днів.

Копію наказу про проведення документальної планової виїзної перевірки та письмове повідомлення № 1298/М/26-59-17-01-23 від 10.02.2015 були надіслані підприємцю у законодавчо встановлені терміни рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу та отримано ним.

Направлення контролюючого органу від 23.02.2015 № 276/17-01 та № 277/17-01 на проведення документальної планової виїзної перевірки та службові посвідчення осіб, які зазначені в них, ФОП ОСОБА_1 не пред'являлись, але пред'являлись особі, яка здійснювала розрахунки з покупцями за місцем здійснення діяльності підприємця, про що складено акти від 23.02.2015 № 27/17-01 та від 04.03.2015 № 29/17-01 про недопущення до проведення документальної планової виїзної перевірки за місцем здійснення діяльності.

За результатами перевірки складено акт № 373/17-01/НОМЕР_4 від 16.03.2015 та донараховано податків та ЄСВ на загальну суму 1 742 091,28 грн., у т.ч.:

- податок на доходи фізичних осіб у сумі 636 735,57 грн. (у т.ч. штрафні санкції 127 347,12 грн.) - ППР № 0015281701 від 28.04.2015;

- ПДВ у сумі 925 051,00 грн. (у т.ч. штрафні санкції 308 577,00 грн.) - ППР № 0015321701 від 28.04.2015;

- єдиний соціальний внесок у сумі 180 304,71 грн. (у т.ч. штрафні санкції 12 472,26 грн.) - вимога № Ф-0008811701 від 16.03.2015, рішення № 0015351701 від 28.04.2015.

У той же час, судом встановлено, що станом на дату складання акту ФОП ОСОБА_1 до ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві не з'явився та документів, пов'язаних з підприємницькою діяльністю на перевірку не надав. У зв'язку з чим, перевірку проведено без участі платника податків ОСОБА_1 з урахуванням інформації наявної в ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Перевірка проведена в приміщенні контролюючого органу за адресою: м. Київ, пров. Політехнічний, буд. 5А, оскільки працівників ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві не було допущено до проведення перевірки за місцем здійснення діяльності.

Як вбачається з акту перевірки, позивач здійснює підприємницьку діяльність на загальній системі оподаткування у сфері роздрібної торгівлі продуктами харчування, тютюновими виробами та алкогольними напоями за адресою: АДРЕСА_2, має та використовує два реєстратора розрахункових операцій, зареєстрованих за цією адресою, однак про наявність найманих працівників не звітує та не сплачує відповідних податків та зборів.

Перевіркою неможливо встановити, які види діяльності фактично здійснював ФОП ОСОБА_1 в періоді з 01.01.2013 по 31.12.2014, оскільки до перевірки не надано документів щодо підтвердження фактично здійснюваного виду діяльності.

Відповідно до п. 44.6 ст. 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Матеріалами перевірки підтверджено, що під час виходу за місцем здійснення діяльності ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 (акти обстеження: 4/17-01 від 23.02.2015 та № 5/17-01 від 04.03.2015) встановлено, що в перевіряємому магазині здійснюється роздрібна торгівля тютюновими виробами, алкогольними напоями, пивом, водами, соками та іншими продуктами харчування. Факт здійснення роздрібної торгівлі вказаними товарами також підтверджується поданою до контролюючого органу протягом 2013-2014 рр. звітністю, а саме декларації про майновий стан та доходи, звіти про використання РРО, звіти про суми збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства.

Перевіркою не можливо було встановити статус, вартість та графік роботи об'єкта, оскільки ФОП ОСОБА_1 не допустив працівників контролюючого органу до проведення документальної планової виїзної перевірки за місцем здійснення своєї підприємницької діяльності.

Так, перевіркою правильності проведення остаточного розрахунку податку на доходи фізичних осіб за 2013 та 2014 рр., що підлягає сплаті до бюджету самозайнятою особою встановлено: до перевірки не надано первинних документів, пов'язаних з підприємницькою діяльністю, у зв'язку з чим підприємцем не підтверджено документально суми задекларованих витрат у 2013 році та 2014 році, занижено чистий оподатковуваний дохід за дані періоди, в результаті чого занижено суму податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у 2013 році на загальну суму 302 773,19 грн. та в 2014 році на загальну суму 206 615,26 грн., чим порушено ст. 85, ст. 138, п. 176.1 ст. 176, ст. 177 ПК України.

Також, перевіркою встановлено, що за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 ФОП ОСОБА_1 задекларовано податкових зобов'язань по ПДВ у сумі 568 678,00 грн.

Так, перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 встановлено: до перевірки не надано первинних документів, пов'язаних з підприємницькою діяльністю, у зв'язку з чим перевірка проводилась з використанням поданої до контролюючого органу звітності та іншої наявної в ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві податкової інформації.

Перевіркою встановлено заниження податкових зобов'язань з ПДВ за грудень 2013 року у сумі 20 227,00 грн. та за березень 2014 року у сумі 19 064,00 грн. Дані розбіжності виникли у звязку з неподанням підприємцем декларацій з ПДВ за відповідні періоди. Відповідно звітів про використання РРО, поданих підприємцем за грудень 2013 року та березень 2014 року встановлено, що сума розрахунків за звітний місяць становила 121 362,80 грн. (у т.ч. ПДВ 20 277,13 грн.) та 114 386,00 грн. (у т.ч. ПДВ 19 064,33 грн.) відповідно. Таким чином, підприємцем занижено податкові зобов'язання з ПДВ за результатами перевірки на загальну суму 39 291,00 грн., чим порушено п. 187.1 ст. 187 ПК України.

Також, за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 ФОП ОСОБА_1 задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 577 183,00 грн.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 встановлено його завищення, всього у сумі 577 183,00 грн., в т.ч. за 2013 рік у сумі 349 555,00 грн., за 2014 рік у сумі 227 628,00 грн.

Також, перевіркою питань щодо подання звітів про суми нарахованого єдиного внеску встановлено: ФОП ОСОБА_1 за періоди 2013 та 2014 рр. такі звіти не подавались.

Відображення у звітності сум, на які нараховується та з яких утримується єдиний внесок фізичною особою-підприємцем, або особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, та яка в діяльності не використовує праці інших осіб (крім особи, яка обрала спрощену систему оподаткування).

Перевіркою достовірності відображення у звітності сум доходу, отриманого від здійснення діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на який нараховується єдиний внесок встановлено: з 01.01.2013 по 31.12.2014 ФОП ОСОБА_1 не нараховував та не отримував єдиний внесок як фізична особа-підприємець, що здійснює діяльність на загальній системі оподаткування, та яка в діяльності не використовує праці інших осіб.

У зв'язку з чим, за результатами перевірки підприємцю визначено суми, на які нараховується єдиний внесок у розмірі 34,7% (з урахуванням максимальної величини доходів, на яку нараховується єдиний внесок у відповідні періоди).

Перевіркою правильності нарахування єдиного внеску з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 34,7%, встановлено: заниження нарахованого єдиного внеску у 2013 році на загальну суму 81 612,67 грн. та у 2014 році на загальну суму 86 219,78 грн., чим порушено: пп. 1 п. 2 ст. 6, п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI, зі змінами та доповненнями.

Приписами п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VI визначено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції, як то за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

У відповідності до приписів п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VI до суб'єкта господарювання були застосовані штрафні санкції в розмірі 12 472,26 грн, що свідчить про правомірність Рішення № 0015351701.

Також, приписами ст. 25 Закону № 2464-VI визначено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.

Орган доходів і зборів, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення органом доходів і зборів не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску.

Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

У випадках, зазначених в абзаці дев'ятому цієї частини, орган доходів і зборів також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.

Вимога органу доходів і зборів про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

За рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Сума недоїмки не підлягає списанню, зокрема в разі укладення з платником єдиного внеску мирової угоди відповідно до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", крім випадків повної ліквідації юридичної особи або смерті фізичної особи, визнання її безвісно відсутньою, недієздатною, оголошення померлою та відсутності осіб, які відповідно до цього Закону несуть зобов'язання із сплати єдиного внеску.

У разі ліквідації юридичної особи - платника єдиного внеску або втрати платником з інших причин статусу платника єдиного внеску сума недоїмки сплачується за рахунок коштів та іншого майна платника. У такому разі відповідальними за погашення недоїмки є:

- ліквідаційна комісія - щодо юридичної особи - платника єдиного внеску, що ліквідується;

- юридична особа - щодо утворених нею філії, представництва або іншого відокремленого підрозділу - платника єдиного внеску, що ліквідується.

У разі недостатності у платника єдиного внеску коштів та іншого майна для сплати недоїмки відповідальними за її сплату є:

- засновники або учасники юридичної особи - платника єдиного внеску, що ліквідується, якщо згідно із законом вони несуть повну чи додаткову відповідальність за її зобов'язаннями;

- юридична особа - щодо утворених нею філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу - платника єдиного внеску, що ліквідується;

- правонаступники юридичної особи - платника єдиного внеску, що ліквідується.

У разі злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення платника єдиного внеску зобов'язання із сплати недоїмки покладаються на осіб, до яких відповідно до законодавства перейшли його права та обов'язки.

Передача платниками єдиного внеску своїх обов'язків з його сплати третім особам заборонена, крім випадків, передбачених законодавством.

На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Станом на 16 березня 2015 року заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені самозайнятої особи ОСОБА_1 складала 167 832,45 грн., а тому у відповідності до приписів ст. 25 Закону № 2464-VI контролюючим органом суб'єкту господарювання правомірно було пред'явлено Вимогу № Ф-0008811701.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що оскаржувані Вимога № Ф-0008811701 від 16.03.2015, Рішення № 0015351701 та ППР № № 0015321701, 0015281701 від 28.04.2015 ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а тому є правомірними.

Згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.

Натомість, представниками відповідача доведено правомірність прийнятих контролюючим органом Вимоги № Ф-0008811701, Рішення № 0015351701 та ППР № № 0015321701, 0015281701.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, в зв'язку із чим, в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.

Враховуючи положення статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. 122, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко