Рішення № 59660156, 10.08.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА

Справа № 22-3350 Головуючий у1-й інстанції - Піхур О.В.

Доповідач - Пікуль А.А.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2016 року. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого Пікуль А.А.

суддів Невідомої Т.О.

СоколовоїВ.В.

секретар Кучер Є.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Приходько Ірини Андріївни в інтересах Українського консорціуму "Екосорб" на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 2 червня 2014 року у справі за позовом Українського консорціуму "Екосорб" до ОСОБА_5, треті особи: фізична особа-підприємець ОСОБА_6, ОСОБА_7, про відшкодування завданих збитків,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 2 червня 2014 року відмовлено у задоволенні позовних вимог Українського консорціуму "Екосорб" до ОСОБА_5, треті особи: фізична особа-підприємець ОСОБА_6, ОСОБА_7, про відшкодування завданих збитків.

Не погодившись з рішенням суду, Український консорціум "Екосорб" через свого представника, Приходько І.А., подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповноту з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого рішення, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

При ухваленні рішення суд першої інстанції вважав встановленими наступні обставини.

8 квітня 2010 року між відповідачем та третьою особою ОСОБА_7 було укладено договір позики строком до 8 травня 2010 року, відповідно до умов якого ОСОБА_7 отримав позику в розмірі 1 188 630 грн., що еквівалентно 150 000 доларів США.

8 квітня 2010 року між позивачем та відповідачем було укладено договір поруки, згідно умов якого позивач поручився перед відповідачем за виконання зобов'язань третьою особою ОСОБА_7

Відповідно до договору іпотеки від 8 квітня 2010 року, позивач передав в іпотеку відповідачу нежитлове приміщення магазину з підвалом загальною площею 481,70 кв. м, яке сторони оцінили в 1 188 630 грн., що еквівалентно 150 000 доларів США.

Позивач зазначив, що відповідно до проведеної оцінки предмету іпотеки, ринкова вартість об'єкта становить 4 033 528 грн., а відповідач уклав договір купівлі-продажу предмету іпотеки за ціною 1 238 450 грн., чим завдав збитків позивачу.

Відповідно до копії договору купівлі-продажу від 16 травня 2012 року, відповідач продав предмет іпотеки за ціною, відповідно до експертної оцінки нерухомого майна, а саме: 1 238 450 грн., що еквівалентно 155 000 доларів США та в цей же день надіслав позивачу лист, яким повідомив про продаж предмету іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя.

За встановлених обставин, ураховуючи те, що зобов'язання перед відповідачем у строк, визначений у договорі позики, виконані не були, належне повідомлення позивача та третьої особи ОСОБА_7 про наявність заборгованості та не направлення позивачам письмового повідомлення про намір придбати предмет іпотеки, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

Справа була предметом апеляційного та касаційного розгляду. Скасовуючи ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 2 вересня 2014 року про залишення без змін рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 2 червня 2014 року про відмову в задоволенні позову, суд касаційної інстанції своєю ухвалою від 24 грудня 2014 року передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції та вказав, що апеляційний суд належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, не звернув уваги на те, що вартість спірного майна суттєво відрізняється від вартості у звіті, наданому позивачем суду першої інстанції.

Суд касаційної інстанції також вказав, що апеляційний суд: не перевірив належним чином чи повідомлявся позивач відповідно до ч.1 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» про намір відчуження спірного приміщення; не надав належної оцінки нотаріально посвідченим заявам (а.с.81-83), не перевірив тексту повідомлення, про яке йдеться у заявах, відповідно до яких позивач та третя особа повідомлені належним чином про заборгованість. Крім того, апеляційним судом було відмовлено у задоволенні клопотання про призначення експертизи без виходу до нарадчої кімнати та без зазначення підстав такої відмови відповідно до ч.2 ст. 210 ЦПК України.

Ураховуючи вищенаведені висновки суду касаційної інстанції, які в силу ч.4 ст.338 ЦПК України є обов'язковими при новому розгляді справи у апеляційному порядку, заслухавши доповідь судді Пікуль А.А., пояснення учасників судового розгляду: представника позивача, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити, відповідача та його представника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши у якості нових доказів: вимогу ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про сплату заборгованості від 10.05.2010 (т.2, а.с.84); вимогу ОСОБА_5 до Українського Консорціуму "Екосорб" про зобов'язання сплатити заборгованість від 10.05.2010 (т.2, а.с.91); висновок експерта ТОВ "Незалежний інститут судових експертиз" за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи № 8258 від 09.07.2015 (т.2, а.с.27-45); висновок експертів КНДІСЕ за результатами проведення повторної комісійної судової оціночно-будівельної експертизи № 20454/15-42 від 31.05.2016 (т.2, а.с.208-220), з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

У даному випадку згідно з розділом п'ятим іпотечного договору іпотекодержатель у разі неповернення позичальником суми позики набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки, зокрема, шляхом продажу іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку", за ціною, що буде встановлена відповідно до висновку незалежного експерта - суб'єкта оціночної діяльності (пункт 5.2.4 іпотечного договору; а.с.12-13).

За правилами ст.38 Закону України "Про іпотеку" якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за

відшкодування завданих збитків.

Протягом тридцятиденного строку з дня отримання такого

повідомлення особа, яка має зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, вправі письмово повідомити іпотекодержателя про свій намір купити предмет іпотеки. З дня отримання іпотекодержателем цього повідомлення вказана особа набуває переважне право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя.

У даному випадку відповідач вважає, що вручені ним боржнику та іпотекодержателю 11 травня 2010 року вимоги щодо сплати розміру заборгованості за договором позики (т.2, а.с.84, 91) є повідомленням іпотекодавця про намір іпотекодержателя укласти договір купівлі-продажу предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві.

Ураховуючи зміст указаних вимог - відсутність у них конкретної інформації про намір укласти договір купівлі-продажу, відсутність інформації щодо дати укладення договору та ціни продажу, суд приймає позицію позивача, що ці вимоги не можуть вважатися повідомленням іпотекодавця про намір іпотекодержателя укласти договір купівлі-продажу предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві відповідно до ст.38 Закон України "Про іпотеку".

Зміст останнього абзацу вимоги до ОСОБА_7 : "у випадку невиконання або несвоєчасного виконання цієї вимоги я, ОСОБА_5, буду змушений діяти згідно з пунктом 5.2.4 договору Іпотеки в рамках чинного законодавства України, і в тому числі від свого імені продати предмет іпотеки третім особам і спрямувати отримані кошти на задоволення своїх вимог" (т.2, а.с.84), ураховуючи стилістику викладення, не є повідомленням про намір укласти договір-купівлі-продажу, а є повідомленням про можливість виникнення такого наміру у разі невиконання вимоги.

Крім того, вимога до Українського Консорціуму "Екосорб" про зобов'язання сплатити заборгованість від 10.05.2010 відрізняється за змістом від вимоги до ОСОБА_7 і не містить жодного повідомлення щодо дій іпотекодержателя згідно з пунктом 5.2.4 договору Іпотеки в рамках чинного законодавства України (т.2, а.с.91).

З огляду на викладені обставини апеляційний суд приходить до висновку, що у даному випадку іпотекодержатель не виконав передбачену ч.1 ст. 38 Закону України "Про іпотеку" умову за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір, а тому повинен нести відповідальність перед іпотекодавцем за відшкодування завданих збитків.

За правилами ч.6 ст. 38 Закону України "Про іпотеку" ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

При встановленні факту, чи відповідала ціна продажу предмета іпотеки звичайній ціні на цей вид майна, та чи має місце у даному випадку заподіяння збитків іпотекодавцю унаслідок продажу іпотекодержателем предмета іпотеки 16 травня 2012 року за ціною 1 238 450 грн. відповідно до експертної оцінки нерухомого майна, судом апеляційної інстанції вчинені наступні процесуальні дії.

За правилами ч.2 ст. 303 ЦПК України судом апеляційної інстанції призначена експертиза для визначення ринкової вартості нежитлового приміщення магазину загальною площею 481,70 кв. метрів, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, на момент його продажу 16 травня 2012 року.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи № 8258 від 09.07.2015 ринкова вартість указаного нежитлового приміщення на момент продажу 16 травня 2012 року, визначена за матеріалами справи, складала 3 394 000 грн. 00 коп. (т.2, а.с.27-45).

Оскільки викладені у запереченнях представника відповідача на цей висновок експерта посилання на те, що при визначенні вартості об'єкта оцінки експерт досліджував об'єкти-порівняння, які виставлялися на продаж пізніше дати, станом на яку необхідно було провести оцінку, визнані судом обґрунтованими, такими, що підкріплюються наданими стороною відповідача роздруківками з відповідних сайтів, посилання на які містяться у висновку експерта (т.2, а.с.88-90), суд прийшов до висновку про наявність підстав для призначення у справі повторної оціночно-будівельної експертизи з огляду на те, що висновок експертизи викликає сумнів у його правильності.

Відповідно до висновку експертів КНДІСЕ за результатами проведення повторної комісійної судової оціночно-будівельної експертизи № 20454/15-42 від 31.05.2016 ринкова вартість нежитлових приміщень магазину, загальною площею 481,70 кв. метрів, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, станом та в цінах на дату оцінки (на момент продажу - 16 травня 2012 року), складала 2 101 506 грн. (т.2, а.с.208-220).

Згідно з досліджувальною частиною цього висновку при співставленні результатів цього дослідження з висновком, складеним при виконанні судовим експертом Стасюк М.Ю. судової оціночно-будівельної експертизи № 8258 від 09.07.2015, встановлена розбіжність отриманих величин. Зазначена різниця виникла внаслідок не врахування під час проведення розрахунків типів приміщень, розташованих у надземній та підземній частинах будівлі, а також ступеню виконаних ремонтно-будівельних робіт по їх оздобленню (т.2, а.с.220 звор.).

В ході дослідження указаних експертних висновків у судовому засіданні у порядку, визначеному ч.2 ст. 303 ЦПК України, представник позивача не оспорював тверджень сторони відповідача, що найбільш об'єктивним та достовірним доказом на підтвердження дійсної ринкової вартості іпотечного майна є висновок експертів КНДІСЕ за результатами проведення повторної комісійної судової оціночно-будівельної експертизи № 20454/15-42 від 31.05.2016, та не заперечував проти покладення цього висновку в основу судового рішення у справі.

Ураховуючи всі вищенаведені обставини щодо визначення вартості іпотечного майна на момент його продажу, суд вважає за можливе прийняти таку позицію сторін та при вирішенні цього питання покласти в основу рішення висновок експертів КНДІСЕ за результатами проведення повторної комісійної судової оціночно-будівельної експертизи № 20454/15-42 від 31.05.2016 (т.2, а.с.208-220).

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку про наявність правових підстав для покладення на відповідача обов'язку відшкодувати позивачу збитки, пов'язані із порушенням ОСОБА_5 вимог ст. 38 Закону України "Про іпотеку" в ході продажу ним іпотечного майна.

В порядку відшкодування збитків - відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього, з відповідача на користь позивача слід стягнути 863 056 грн.(2 101 506 грн. - 1 238 450 грн.)

При частковому задоволенні позову за правилами ст.88 ЦПК України з ОСОБА_5 на користь позивача підлягають стягненню понесені останнім судові витрати по сплаті судового збору у загальній сумі 2 482 грн. 20 коп. (т.1, а.с.1-2, 103, 165; 3441 + 213 +1827 + 2257,80 = 8 038, 80 х 863 056 : 2 795 078).

Керуючись ст.303, 307, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Приходько Ірини Андріївни в інтересах Українського консорціуму "Екосорб" задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 2 червня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову.

Стягнути з ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), на користь Українського консорціуму "Екосорб" (код ЄДРПОУ 02023732) 863 056 грн. (Вісімсот шістдесят три тисячі п'ятдесят шість грн.) в рахунок відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього та 2 482 грн. 20 коп. (Дві тисячі чотириста вісімдесят дві грн. 20 коп.) на відшкодування судових витрат по сплаті судового збору, а всього: 865 538 грн. 20 коп. (Вісімсот шістдесят п'ять тисяч п'ятсот тридцять вісім грн. 20 коп.).

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: А.А. Пікуль

Судді: Т.О. Невідома

В.В. Соколова