Постанова № 59660056, 11.08.2016, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2016 року справа № 823/913/16

10 год. 15 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі:

головуючого судді - Бабич А.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Попельнухи Ю.І.,

позивача - не прибув,

представника позивача - ОСОБА_1 (згідно з довіреністю),

представника відповідача - Тарасенка Ю.М. (згідно з довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення і зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

13.07.2016 у Черкаський окружний адміністративний суд звернувся ОСОБА_3 (далі - позивач) до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (далі - відповідач) з адміністративним позовом про:

визнання протиправним та скасування рішення, викладеного у листі від 21.03.2016 №2193/6-16, про відмову у наданні йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки державної власності, орієнтовною площею 67га, для сінокосіння та випасання худоби в адмінмежах Новоселицької сільської ради Чигиринського району Черкаської області за межами населеного пункту;

зобов'язання повторно розглянути клопотання від 12.01.2016 (вх.№2428/0/5-16-СГ) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду вищевказаної земельної ділянки та прийняти рішення відповідно до чинного законодавства;

покладення на відповідача судових витрат, що складаються зі сплати судового збору в сумі 1102,42грн. і витрат на правову допомогу в розмірі 3000,00грн.

Позов мотивований тим, що відповідач відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки в оренду за відсутності правових підстав.

Відповідач заперечував проти задоволення позову з тих підстав, що у відповідь на його звернення Новоселицька сільська рада не погодила надання позивачу в оренду вищевказаної земельної ділянки, оскільки вона має намір використовувати вказану земельну ділянку для сіножатні та пасовищ на підставі колективного звернення жителів села. Тому просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази у справі, надавши їм оцінку з точки зору достовірності, належності, допустимості та повноти, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Суд встановив, що 12.01.2016 позивач звернувся до відповідача із клопотанням (заявою) (вх.від 19.02.2016 №2428/0/5-16СГ) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у користування на умовах оренди земельної ділянки державної власності, орієнтовною площею 67га, для сінокосіння та випасання худоби в адмінмежах Новоселицької сільської ради Чигиринського району Черкаської області за межами населеного пункту. До неї позивач додав копії власного паспорта, довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, а також викопіювання із карти щодо вищевказаної земельної ділянки.

Листом від 21.03.2016 №2193/6-16 відповідач повідомив позивача про неможливість позитивного вирішення вищевказаної заяви з огляду на лист Новоселицької сільської ради від 04.03.2016 №62/02-25, яким остання вважає за необхідне відмовити позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення вищевказаної земельної ділянки в оренду.

Надаючи оцінку встановленим обставинам суд врахував, що земельні відносини в Україні відповідно до ст.3 Земельного кодексу України від 24.10.2001 №2768-ІІІ (далі - ЗК України) регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень на підставі ч.2 ст.116 ЗК України.

Суд врахував ч.4 ст.122 ЗК України, якою передбачено, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності передає у власність або у користування для всіх потреб центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи.

Відповідно до підп.12 п.4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 03 лютого 2015 року №14, Головне управління Держгеокадастру в області відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

З аналізу наведених норм вбачається, що відповідача наділено повноваженнями розпоряджатися земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності.

Згідно з ч.4 ст.122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до ч.2 ст.123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Суд встановив, що вказаних вимог позивач дотримався.

Частиною третьою ст.123 ЗК України встановлено строк розгляду відповідного клопотання для органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в один місяць та передбачає лише одне з двох можливих видів рішення: надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивованої відмови в його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

З аналізу наведених норм права вбачається, що перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою є вичерпний, як і вичерпний перелік видів рішень за наслідками розгляду клопотань. Форми рішення щодо відмови у задоволенні таких клопотань діючим законодавством не встановлено.

Із листа відповідача від 21.03.2016 №2193/6-16 вбачається, що ним фактично відмовлено позивачу у задоволенні його клопотання з огляду на рішення Новоселицької сільської ради від 04.03.2016 №62/02-25, відповідно до якого остання вважає за необхідне відмовити позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення вищевказаної земельної ділянки для сінокосіння та випасання худоби в оренду.

Надаючи оцінку доводам відповідача, що стали підставою відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою для надання в оренду зазначеної земельної ділянки, суд врахував таке.

Наказом Держземагентства України №328 від 15.10.2014 введено в дію рішення колегії Держземагентства України від 14.10.2014 №2/1 "Про обов'язкове направлення на розгляд до місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності" (далі - Рішення №2/1).

Відповідно до пункту 2 Рішення №2/1 начальники головних управлінь Держземагентства в областях, м. Києві за зверненнями юридичних та фізичних осіб щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які не перебувають у їхньому користуванні, що надходитимуть з 15.10.2014, забезпечують обов'язкове направлення на розгляд місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності на етапі надання згоди на розроблення відповідної документації із землеустрою.

Під час розгляду клопотань про надання дозволів на розроблення документації із землеустрою щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності надсилати органам місцевого самоврядування (сільським, селищним, міським радам) за місцем розташування земельної ділянки запити про висловлення позиції щодо можливості надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, на підставі якої зазначені земельні ділянки можуть бути передані у власність або користування (підп.2.1. п.2 Рішення №2/1).

Підп.2.3 п.2 Рішення №2/1 встановлено, що у разі надходження у десятиденний строк від органу місцевого самоврядування мотивованих заперечень стосовно надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, які безпосередньо передбачені законом, зокрема частиною сьомою статті 118 та частиною третьою статті 123 ЗК України, відмовляти заявникові у задоволенні відповідного клопотання.

Суд звернув увагу, що вищевказаний лист органу місцевого самоврядуванн стосувався відповіді на запит позивача про надання в оренду 14 га. Докази розгляду вказаним органом заяви позивача про дозвіл на виготовлення проекту земелустрою на 65 га - відсутні.

Вищевказаний лист Новоселицької сільської ради не містив мотивованих заперечень стосовно відмови в погодженні позивачу розроблення документації із землеустрою на вищевказану земельну ділянку, які безпосередньо передбачені законом, у т.ч. ч.7 ст.118 та ч.3 ст.123 ЗК України. Крім того, згідно з даними план-схеми використання земель Новоселицької сільської ради земельна ділянка, щодо якої позивач має намір розробити проект землеустрою, зарезервована для громадського випасання та сінокосіння, але доказів її передачі в оренду чи користування третім особам не надано. Даними довідки форми 6-зем підтверджується відсутність будь-якого права володіння (користування, власності тощо) на вказану позивачем земельну ділянку.

Тому врахування відповідачем зазначеного листа, як підстави для відмови позивачу в наданні відповідного дозволу, суд вважає неправомірним.

Щодо доводів позивача про порушення відповідачем встановленого законом строку реєстрації та розгляду його клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, суд врахував, що питання цих правовідносин не визначені предметом спору. Тому відповідні доводи суд не врахував.

Відповідно до абз.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки відмова, що є предметом цього спору, оформлена листом відповідача від 21.03.2016 №2193/6-16, з огляду на наведені вимоги законодавства суд вважає її рішенням суб'єкта владних повноважень, яке з огляду на вищевикладене є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд наголошує, що згідно з висновком Верховного суду України, викладеному в постанові від 10.12.2013, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її в оренду.

У зв'язку з цим, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути клопотання (заяву) позивача від 12.01.2016 (вх.№2428/0/5-16-СГ) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду вказаної земельної ділянки та прийняти за наслідками такого розгляду рішення у межах, строки та в спосіб, що передбачені вимогами чинного законодавства. Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вирішення питання стягнення судових витрат суд врахував ч.1 ст.94 КАС України, якою встановлено, що у разі якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Ч.1 ст.87 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких відповідно до п.1 ч.3 цієї статті належать витрати на правову допомогу.

Матеріалами справи підтверджується, що 01.07.2016 позивач уклав з ТОВ «Ресурс Консалтинг Груп» договір №11-ПР/ф надання послуг та/або виконання робіт, предметом якого є надання позивачу юридичної консультації, складання адміністративного позову щодо оскарження дій Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області та представництво інтересів позивача в Черкаському окружному адміністративному суді. Суд врахував, що ОСОБА_1, який представляв інтереси позивача під час розгляду цієї справи на підставі нотаріально посвідченої довіреності (а.с.24), згідно з даними ЄДРПОУ є керівником вказаного товариства.

Квитанцією від 12.07.2016 №0.0.582045203.1 підтверджується оплата позивачем на розрахунковий рахунок вказаного товариства коштів в сумі 3000грн.

Відповідно до акту наданих послуг та/або виконаних робіт до договору від 12.07.2016 №1: надання юридичної консультації щодо підстав оскарження листа відповідача вартістю 800грн., послуги зі складання адміністративного позову про визнання протиправною відмови Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області - 1800грн.

Крім того, відповідно до калькуляції до наведеного договору від 01.07.2016, підписаної сторонами договору, вони домовилися, що вартість надання послуг юридичної консультації становила 2 год. - 800грн., складання адміністративного позову за 4 год. - 1800грн. та вартість за 1годину роботи з представництва інтересів позивача в суді під час розгляду цієї справи - 400грн.

На підставі ч.1 ст.90 КАС України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони.

Згідно з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01.10.2002 у справі №30/63 витрати на правову допомогу при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу згідно з ч.3 статті 90 КАС України встановлюється законом.

Статтею 1 Закону України від 20.12.2011 №4191-VI «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» передбачено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Ст.8 Закону України від 25.12.2015 №928-VIII «Про Державний бюджет України на 2016 рік» встановлено мінімальну заробітну плату з 1 травня 2016 року в розмірі 1450 гривень.

Отже, компенсація витрат на правову допомогу в адміністративних справах здійснюється виходячи з часу, протягом якого така допомога надавалась у судовому засіданні, під час вчинення окремої процесуальної дії чи ознайомлення з матеріалами справи в суді та не може перевищувати 580,00грн. за годину участі представника у таких діях.

З аналізу ч.2 ст.5 КАС України вбачається, що вчинення окремих процесуальних діє є складовою частиною розгляду і вирішення адміністративної справи. Частинами 2-3 ст.122 КАС України встановлено, що судовий розгляд адміністративної справи здійснюється в судовому засіданні, яке проводиться у спеціально обладнаному приміщенні - залі судових засідань. Окремі процесуальні дії в разі необхідності можуть вчинятися за межами приміщення суду.

Згідно з даними журналів судових засідань представник позивача ОСОБА_1 брав участь у судових засіданнях з розгляду цієї справи 28.07.2016 (15хв.), 04.08.2016 (1 год. 20хв.) та 11.08.2016 (45 хв.). Отже, загальний час участі вказаного представника у судових засіданнях становить 2год. 20хв. Участь в інших процесуальних діях він не брав, ознайомлення з матеріалами справи не здійснював. Юридична консультація та складання адміністративного позову не є вчиненням окремих процесуальних дій в розумінні вищенаведених норм КАС України.

Тому належною до відшкодування пропорційно витраченому представником часу у судових засіданнях з огляду договірної вартості такої послуги - 400грн. за 1годину участі сумою є 933,33грн., а решта понесених витрат згідно з законом не входить до сум компенсації.

Врахувавши обґрунтованість позовних вимог та приписи ст.94 КАС України, суд дійшов висновку присудити за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений позивачем судовий збір за подання цього позову в сумі 1102,42грн. та витрати на правову допомогу в сумі 933,33грн.

Керуючись ст. ст.2, 94, 158 - 165, 254 - 256 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_3 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, викладене у листі від 21.03.2016 №2193/6-16, про відмову у наданні йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки державної власності, орієнтовною площею 67га, для сінокосіння та випасання худоби в адмінмежах Новоселицької сільської ради Чигиринського району Черкаської області за межами населеного пункту.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області повторно розглянути клопотання (заяву) ОСОБА_3 від 12.01.2016 (вх.№2428/0/5-16-СГ) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки державної власності, орієнтовною площею 67га, для сінокосіння та випасання худоби в адмінмежах Новоселицької сільської ради Чигиринського району Черкаської області за межами населеного пункту та прийняти за наслідками такого розгляду рішення у межах, строки та в спосіб, що передбачені вимогами чинного законодавства.

2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (код ЄДРПОУ 39765890) на користь ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судовий збір за подання цього позову в сумі 1102,42грн. (одна тисяча сто дві гривні 42коп.) та витрати на правову допомогу в сумі 933,33грн. (дев'ятсот тридцять три гривні 33 коп.).

3. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, що може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з моменту отримання повного її тексту. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

4. Копію постанови направити особам, які брали участь у справі.

Суддя А.М. Бабич

Повний текст постанови виготовлений 12.08.2016