Рішення № 5964885, 05.10.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/45205.10.09 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бересклет»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОКей Україна»

про стягнення 69279,20 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники:

Від позивача: Гладченко О.О. представник за довіреністю від 01.07.2009р.

Від відповідача: не зявилися

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «О'кей Україна»заборгованості за Договором поставки № 268/08/07-ІІІ від 08.06.2007р. в розмірі 69279,20 грн., в тому числі 67474,01 грн. основний борг, 818,96 грн. борг за надані послуги, 742,21 грн. інфляційні витрати, 244,02 грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2009р. порушено провадження по справі № 53/452, розгляд справи призначено на 14.09.2009р.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між ним та відповідачем було укладено договір, відповідно до умов якого позивач поставив відповідачу товар, за який відповідач розрахувався частково, в результаті чого за ним утворилася заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2009р. прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 67593,57 грн., в тому числі 66487,87 грн. основний борг, 531,90 грн. інфляційні витрати, 573,80 грн. 3% річних. Цією ж ухвалою у звязку з незявленням в засідання суду повноважного представника відповідача та невиконанням останнім вимог суду, викладених в ухвалі про порушення провадження у справі, розгляд справи було відкладено на 05.10.2009р.

В судовому засіданні 05.10.2009р. представник позивача підтримав позовні вимоги в редакції заяви про уточнення позовних вимог, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач в судове засідання не зявився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав, вимоги попередніх ухвал суду не виконав.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997р. № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Відомості про місцезнаходження відповідача є достовірними, оскільки підтверджені Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серія АГ № 755864 станом на 07.09.2009р., наданим позивачем.

Відповідно до вимог ст. 87 ГПК України суд належним чином повідомив сторін про розгляд справи ухвалами суду від 25.08.2009р. та від 14.09.2009р. про що свідчать відмітка про відправку на зворотній стороні вказаних ухвал, повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання та реєстри відправки поштової кореспонденції.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 05.10.2009р. за згодою представника позивача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Згідно з частиною 2 зазначеної статті, підставою виникнення взаємних цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

08.08.2007р. між сторонами у справі укладено Договір поставки № 268/08/07-ПТ (далі Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобовязується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, та відповідно до Замовлень Покупця поставляти Товар, а Покупець зобовязується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, приймати Товар і оплатити його вартість, за цінами вказаними у відповідній Специфікації (п.1.1. Договору поставки № 268/08/07-ПТ від 08.08.2007р.).

Умови договору свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором поставки.

У відповідності до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 1.4. Договору поставки № 268/08/07-ПТ від 08.08.2007р. право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту, коли товари поставлено покупцю. Товар буде вважатися поставленим покупцю за умови: якщо сторони підписали товарно-транспортні/товарні накладні, що засвідчує отримання товару покупцем; постачальник надав покупцю всі передбачені договором документи; постачальник поставив товар покупцю, відповідно до вимог даного договору.

Факт поставки позивачем товару відповідачу підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних, оригінали яких були оглянуті в судовому засіданні.

Відповідно до пункту 8.2. Договору поставки № 268/08/07-ПТ від 08.08.2007р. сторони погодили, що покупець здійснює оплату товару протягом 55 днів з моменту поставки товару.

Відповідач за отриманий від позивача товар розрахувався частково, крім того частину товару повернув, що підтверджується накладними на повернення товару, таким чином заборгованість відповідача становить 66487,87 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач виконав свої зобовязання, покладені на нього договором.

Відповідачем не подано будь-яких доказів на спростування обставин, які повідомлені позивачем.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобовязання щодо оплати вартості отриманого товару (п. 8.2 Договору поставки № 268/08/07-ПТ від 08.08.2007р.), проте відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов договору за отриманий товар не розрахувався.

Таким чином, враховуючи що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ним своїх зобовязань, то позов ТОВ «Бересклет»щодо стягнення з ТОВ «ОКей Україна»основного боргу за Договору поставки № 268/08/07-ПТ від 08.08.2007р. у розмірі 66487,87 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Позивач просить суд також стягнути з відповідача 531,90 грн. інфляційних та 573,80 грн. 3% річних, у звязку з невиконанням відповідачем зобовязань щодо оплати за поставлений товар.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст.. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобовязання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягає стягненню 573,80 грн. три проценти річних від простроченої суми та 531,90 грн. інфляційних витрат, розмір яких визначений за розрахунком позивача.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач по справі сплатив державне мито в сумі 955,10 грн. про що свідчить додане до позовної заяви платіжне доручення № 5419 від 10.06.2009р. про сплату державного мита, при тому як ціна позову складає 67593,57 грн.

Згідно з п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” із позовних заяв майнового характеру ставка державного мита встановлюється в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до Указу Президента України № 519/94 від 13.09.1994 “Про збільшення неоподатковуваного мінімуму та ставки прогресивного оподаткування доходів громадян” розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на цей час становить 17,00 грн.

Враховуючи викладене, при зверненні з позовом до суду, позивач повинен був сплатити державне мито в розмірі 675,93 грн. Проте, позивач сплатив державне мито в сумі 955,10 грн.

Відповідно до п. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено законодавством.

За таких обставин внесене державне мито в більшому розмірі, ніж передбачено законодавством підлягає поверненню з Державного бюджету.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. ст. ст. 525, 526, 530, 543, 554, 549, 551, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 192, 193 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОКей Україна»(01032, м. Київ, бул. Т. Шевченка, 33, пов. 13, код ЄДРПОУ 34356884 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бересклет»(02660, м. Київ, вул. Колекторна, 30; код ЄДРПОУ 32913958) основний борг в сумі 66 487 (шістдесят шість тисяч чотириста вісімдесят сім) грн. 87 коп., три проценти річних в сумі 573 (пятсот сімдесят три) грн. 80 коп., інфляційні витрати в сумі 531 (пятсот тридцять одна) грн.. 90 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 675 (шістсот сімдесят пять) грн. 93 коп., 315 (триста п'ятнадцять) грн.. 00 коп.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Бересклет»(02660, м. Київ, вул. Колекторна, 30; код ЄДРПОУ 32913958) з Державного бюджету державне мито в сумі 279 (двісті сімдесят девять) грн. 16 коп. як таке, що внесене у більшому розмірі, ніж передбачено законом, перераховане за платіжним дорученням № 5419 від 10.06.2009р. Платіжне доручення № 5419 від 10.06.2009р. залишити в матеріалах справи Господарського суду міста Києва № 53/452.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Грєхова О.А.