Рішення № 5964844, 19.08.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/39819.08.09

За позовом Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»

доВідкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Надра»

простягнення 309120,00 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача Решодько О.Є., представник за дов. № 3742/4/ГО від 18.12.2008;

Волобаєва С.В., представник за дов. №712-09 від 31.03.2009;

від відповідача Жуковська В.Б., представник за дов. б/н від 04.08.2009 ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У травні 2009 року Закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА страхування»(далі позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Надра»(далі відповідач) про стягнення 309120,00 грн. заборгованості за договором строкового банківського вкладу (депозиту) № 3035/3/1 від 06.03.2008 (далі Депозитний договір).

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем договірних зобовязань щодо своєчасного повернення вкладу у звязку з закінченням його строку дії, розміщеного на підставі Договору та нарахованих згідно з умовами Договору відсотків.

Відповідач, у відзиві на позовну заяву пояснив, що відповідно до постанови Правління Національного банку України від 10.02.2009 № 59 в ВАТ Комерційний банк «Надра» з 10.02.2009 введено тимчасову адміністрацію та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (до 10.08 2009), а постановою Правління Національного банку України № 452 від 05.08.2009 було продовжено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців з 11.08.2009 по 10.02.2010.

Відповідач послався на ст.ст. 2, 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність»та зазначив, що на вимоги позивача поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

06.03.2008 ЗАТ «Страхова компанія «Веско», правонаступником якого є позивач (Вкладник) та відповідач (Банк) уклали Договір № 3035/3 про відкриття та обслуговування вкладного (депозитного) рахунку, відповідно до умов якого Банк відкриває Вкладний рахунок для розміщення та обліку грошових коштів/банківських металів Вкладника, внесених на умовах (сума, строк, процентна ставка, період нарахування та сплати процентів, умови дострокового розірвання), що визначаються при внесенні вкладу на Вкладний рахунок, про що укладається окремий договір.

06.03.2008 між ЗАТ «Страхова компанія «Веско», правонаступником якого є позивач та відповідач уклали Депозитний договір, відповідно до п. 1.1 якого Вкладник перераховує на вкладний рахунок № 26525003035003 в філії ВАТ КБ «Надра»Донецьке РУ, МФО 334862, відкритий у відповідності з Договором про відкриття та обслуговування вкладного (депозитного) рахунку № 3035/3 від 06.03.2008 грошові кошти в сумі 300000,00 грн.

Відповідно до п. 1.2 Депозитного договору строк Вкладу 12 (дванадцять) місяців) і 12 (дванадцять) днів. Дата повернення вкладу 18.03.2009.

Пунктом 2.2 Депозитного договору встановлено, що Вкладник перераховує грошову суму зазначену у п. 1.1 цього Договору на вкладний рахунок з власного поточного рахунку протягом двох банківських днів з дня належного оформлення Депозитного договору.

На виконання умов Депозитного договору позивач перерахував на свій вкладний рахунок, відкритий у Банку тимчасово вільні кошти в сумі 300000 (триста тисяч) грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2304 від 07.03.2008.

Однак, відповідач в порушення умов Депозитного договору, після закінчення терміну договору суму вкладу на нарахованих на нього відсотків не повернув.

Позивач звернувся до Відповідача з Претензією про повернення депозиту (банківського вкладу) № 28/03 5 ALM від 26.03.2009, в якій вимагав повернути вклад та сплатити штрафні санкції за порушення строків повернення вкладу протягом 5 календарних днів.

Проте, відповідач, ані протягом 5 календарних днів, ані на дату винесення рішення суду свого зобовязання за Депозитним договором не виконав, кошти не перерахував, відповіді на претензію не надав.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Таким чином, Депозитний договір за своєю правовою природою належить до договорів банківського вкладу.

Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад) (ч. 1 ст. 1060 ЦК України).

За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором (частина 2 статті 1060 ЦК України).

Як убачається з Депозитного договору, його було укладено на умовах строкового вкладу, а п. 1.2 цього договору встановлено строк повернення Вкладу, тобто саме 18.03.2008.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2).

Аналогічні положення закріплені й у статті 526 ЦК України, згідно з якою зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, згідно з умовами Депозитного договору, Банк повинен був повернути позивачу вклад у термін не пізніше 18.03.2009.

Проте, відповідач всупереч вище вказаним нормам ЦК України та умовам Депозитного договору свого зобовязання не виконав.

Відтак, факт наявності у Банку заборгованості за депозитом у сумі 300000,00 грн., 9120,00 грн. відсотків позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований.

Як слідує з матеріалів справи, постановою Правління Національного банку України від 10.02.2009 № 59 з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану в ВАТ Комерційний банк «Надра» з 10.02.2009 введено тимчасову адміністрацію та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (до 10.08.2009), а постановою Правління Національного банку України № 452 від 05.08.2009 було продовжено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців з 11.08.2009 по 10.02.2010,

Відповідно до частини 2 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (у редакції статті, що діяла станом до 06.08.2009) мораторій на задоволення вимог кредиторів станом до 06.08.2009 поширювався на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Дана норма кореспондувалась з поняттям мораторію наведеного у статті 2 вказаного Закону (у редакції визначення терміну наведеного у цьому Законі станом до 06.08.2009). Зазначене поняття мораторію відображало його суть, та під яким розумілося зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

У спірному ж випадку строк виконання зобовязання за останньою вимогою позивача настав вже після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів у Банку.

А отже, на спірні правовідносини сторін щодо повернення депозитного вкладу та нарахованих на нього відсотків станом на момент подання позову до суду дія мораторію не поширювалась.

Судом також враховано, що Законом України № 1617-VI від 24 липня 2009 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей проведення заходів з фінансового оздоровлення банків»було внесенні зміни до Закону України Про банки і банківську діяльність». Вказаний закон набрав чинності 06.08.2009 (опубліковано в газеті «Урядовий курєр»№ 141 за 6 серпня 2009 року).

Відповідно до визначення терміна мораторій наведеного у Законі України «Про банки і банківську діяльність»у редакції Закону України від 24.07.2009 № 1617-VI, під мораторієм стало розумітися зупинення виконання банком зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань.

Разом з тим, при розгляді справи судом було встановлено порушення прав позивача внаслідок невиконання відповідачем своїх зобовязань за Депозитним договором.

Конституцією України закріплений обовязок держави забезпечувати захист прав усіх субєктів права власності і господарювання (стаття 13), та передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55).

Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 ГК України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обовязку по відновленню порушеного права на порушника.

Таким чином, у разі порушення законних прав та інтересів осіб, суд зобовязаний їх захистити у спосіб передбачений, зокрема, статтею 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України.

Так, пунктом 5 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обовязку в натурі.

Аналогічне положення міститься і у частині 2 статті 20 ГК України, якою встановлено, що права та законні інтереси субєктів господарювання та споживачів захищається, зокрема, шляхом присудження до виконання обовязку в натурі.

Відтак, виходячи з аналізу зазначених положень норм чинного законодавства, порушені права та інтереси позивача підлягають захисту шляхом присудження до стягнення з відповідача суми депозитного вкладу та нарахованих на нього відсотків.

При цьому, суд зазначає, що положення законодавства щодо звільнення від відповідальності банків за невиконання або несвоєчасне виконання своїх зобов'язань під час дії мораторію, не звільняють ці банки від обовязку виконувати зазначені зобовязання.

Положення про мораторій лише надають банкам можливість відстрочити виконання своїх прострочених зобовязань на час дії мораторію без застосування до банків відповідних санкцій, і забороняють на цей час лише застосування державного примусу щодо реалізації захисту прав та інтересів господарюючих субєктів (клієнтів чи інших контрагентів банку) шляхом звернення стягнення на підставі виконавчих документів (інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України), а також вжиття заходів, спрямованих на забезпечення такого стягнення відповідно до законодавства України.

Проте, враховуючи положення статей 2, 85 Закону України (у редакції Закону України від 24.07.2009 № 1617-VI), керуючись пунктом 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), відповідно до якого господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення, беручи до уваги наявність обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, суд вважає за доцільне відстрочити виконання рішення в частині стягнення судових витрат до закінчення у відповідача строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати позивача підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Надра»(01133, м. Київ, вул. Артема, 15, ідентифікаційний код 20025456) з депозитного рахунку № 26525003035003, відкритого в філії ВАТ КБ «Надра»Донецьке РУ, МФО 334862 на користь Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, ідентифікаційний код 20474912) на поточний рахунок №26502207940200 в АКІБ «УкрСиббанк»м. Харків МФО 351005, 300000 (триста тисяч) грн. вкладу.

Видати наказ.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Надра»(01133, м. Київ, вул. Артема, 15, ідентифікаційний код 20025456) на користь Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, ідентифікаційний код 20474912) на поточний рахунок №26502207940200 в АКІБ «УкрСиббанк»м. Харків МФО 351005, 9120 (девять тисяч сто двадцять) грн. 20 коп. відсотків, 3091 (три тисячі девятсот одна) грн. витрат по сплаті державного мита та 312 (три дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відстрочити виконання рішення суду в частині стягнення з Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Надра»9120 (девять тисяч сто двадцять) грн. 20 коп. відсотків, 3091 (три тисячі девятсот одна) грн. витрат по сплаті державного мита та 312 (три дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на період до закінчення строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, продовженого постановою Правління Національного банку України № 452 від 05.08.2009 «Про продовження мораторію на задоволення вимог кредиторів ВАТ КБ «Надра»», а саме до 10.02.2010.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржено протягом десяти днів до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

СуддяСташків Р.Б.

Повний текст рішення підписано 07.10.2009