Ухвала суду № 59644553, 09.08.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 126/768/16-ц Провадження № 22-ц/772/2643/2016Головуючий в суді першої інстанції Куйбіда А. І.Категорія 57Доповідач Вавшко В. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

ГоловуючогоВавшка В.С.,суддів:Шемети Т.М., Зайцева А.Ю.,При секретарі:Маркевич Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» на заочне рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 14 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі-ТОВ) «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» про захист прав споживачів та визнання договору недійсним,

в с т а н о в и л а :

Заочним рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 14 квітня 2016 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір фінансового лізингу № 003167 від 05.02.2016 року, укладений між ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» та ОСОБА_6

Стягнуто з ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» на користь ОСОБА_6 кошти в розмірі 36 300 грн.

Стягнуто з ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» на користь ОСОБА_6 судовий збір в сумі 551 грн. 20 коп.

На таке рішення ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що 05.02.2016 року між сторонами був укладений договір фінансового лізингу № 003167, відповідно до якого відповідач придбає у свою власність транспортний засіб і надає його позивачу за плату у тимчасове володіння та користування на умовах договору.

Станом на 05.02.2016 року інформація про ТОВ до Державного реєстру фінансових установ та Реєстру осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, що веде Нацкомфінпослуг, не виносилась. Товариству статусу фінансової установи не набувало, ліцензії на здійснення діяльності з надання фінансових послуг не отримувало.

Суд дійшов висновку, що станом на дату укладання між сторонами договору фінансового лізингу, відповідач не мав статусу фінансової установи, не мав ліцензії на здійснення діяльності з надання фінансових послуг, однак приховав від позивача цю обставину, чим ввів останнього в оману щодо прав і обов'язків сторін за оспорюваних договором, а тому є підстави для визнання цього договору недійсним за правилами ст.229 ЦК України .

Крім того, судом першої інстанції акцентовано увагу на тому, що предметом договору лізингу може бути неспоживча річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Відповідно до ст. 184 ЦК України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними.

На підставі цього суд дійшов висновку, що предмет лізингу - трактор не є індивідуально визначеною річчю, оскільки в договорі відсутні ознаки, які можуть бути властиві тільки йому, зокрема рік випуску, колір, номер кузова, шасі, та інше, що є порушенням вимог чинного законодавства.

Також суд першої інстанції погодився з доводами позивача про існування в договорі несправедливих умов та ведення відповідачем нечесної підприємницької діяльності, що також свідчить про недійсність оспорюваного договору у відповідності до ч.6 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів».

І, насамкінець, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що договір лізингу, укладений між позивачем і ТОВ «Лізінгова компанія «Ваш авто», всупереч вимог ст.ст. 628, 799 і 806 ЦК України не був нотаріально посвідчений, а тому у відповідності до положень ст..220 ЦК України є нікчемним.

Колегія суддів, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги виходить з наступного.

Правилами ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Ч. ч. 1, 2 ст. 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції; апеляційний суд досліджує лише ті докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

За змістом ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права; не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Колегією суддів встановлено, що 05.02.2016 року між ОСОБА_6 та ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» був укладений договір фінансового лізингу № 003167 .

Відповідно до п.1.3. вказаного договору лізингодавець бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність (отримати право власності на предмет лізингу) та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах передбачених цим договором.

Згідно п.1.1 вказаного договору предметом є транспортний засіб JINWA 504 CAB +AC (трактор).

На виконання умов вказаного договору ОСОБА_6 сплатив на рахунок ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» грошову суму у розмірі 36 300 грн., що підтверджується платіжними квитанціями (а.с. 20).

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України «Про фінансовий лізинг».

Відповідно до ч.2 ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства, договір лізінгу за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Колегією суддів встановлено, що договір фінансового лізингу № 003167 від 05.02.2016 року нотаріально посвідчено не було, а отже він є недійсним в силу закону (нікчемним) та не потребує додаткового визнання судом недійсним (ч.2 ст.215 ЦК України).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 2677цс15.

Відповідно до ч. 2 ст. 214 ЦПК України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 цього Кодексу.

За змістом ст. 360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

За таких обставин суд першої інстанції правильно застосував норму матеріального права (ст.115 ЦК України) до виниклих правовідносин між сторонами, а доводи апеляційної скарги у цій частині висновків суду не спростовують, позаяк необхідність нотаріального засвідчення договору оренди транспортного засобу з участю фізичної особи законодавець не пов'язує з моментом придбання та передачі лізингодавцем такого транспортного засобу лізингоотримувачу .

Колегія суддів вважає, що висновки суду про недійсність договору лізингу з підстав, передбачених ст..229 ЦК України та на підставі вимог ст.18 і ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» судом не обґрунтовано у належній мірі, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є слушними .

Разом з тим суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність у відповідача статусу фінансової установи та ліцензії на здійснення діяльності з надання фінансових послуг, що відповідно до частини першої статті 227 ЦК України є самостійною підставою для визнання правочину недійсним. Посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідач діяв на підставі довідки про взяття на облік юридичної особи як такої, що має право надавати послуги з фінансового лізингу, колегія суддів не бере до уваги, оскільки довідка не є ліцензією для здійснення діяльності з надання послуг фінансового лізингу та суперечить вимогам законодавства.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції хоча і обґрунтував рішення про задоволення позову у зв'язку із несправедливими умовами та обманом з боку відповідача, однак судом також було взято до уваги порушення щодо відсутності ліцензії у відповідача для здійснення фінансової діяльності та нотаріального посвідчення спірного договору, що з урахуванням встановленого ст. 11 ЦПК України принципу диспозитивності свідчить про вірне вирішення справи по суті в межах позовних вимог.

Приймаючи до уваги ту обставину, що внаслідок винесення судовою колегією власного рішення результат по суті не зміниться, тому колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» відхилити.

Рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 14 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя : (підпис) В.С. Вавшко

Судді : (підпис) Т.М. Шемета

(підпис) А.Ю. Зайцев

З оригіналом вірно :