Ухвала суду № 59641846, 09.08.2016, Святошинський районний суд міста Києва

пр. № 1-кс/759/2435/16

ун. № 759/10926/16-к

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2016 року м. Київ

слідчий суддя Святошинського районного суду м. Києва Ул'яновська О.В.,

секретаря Чернишук К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засідання клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №8 Денисенко О.П. про накладення арешту на майно по кримінальному провадженню №42016101080000077, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.07.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України,

ВСАНОВИВ:

09.08.2016 до Святошинського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №8 Денисенко О.П. про накладення арешту на земельну ділянку та будівлю, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, (кадастровий номер НОМЕР_1) право власності на яку зареєстровано за ТОВ «ВШУКРМЕД» (код ЄДРПОУ 40293136).

Клопотання обґрунтоване наступним, що невідомі особи у 2013 році шахрайським шляхом заволоділи його майном в особливо великих розмірах.

Будучи допитаним в якості потерпілого ОСОБА_2 вказав, що 18.04.2016 він є директором ТОВ «Медичний центр «МЕДІВІН» (ЄДРПОУ № 36886710), який на праві оренди згідно із Договором оренди від 29.12.2015 року користувалось будівлею за адресою: АДРЕСА_1. Засновниками ТОВ «Медичний центр «МЕДІВІН» з 2014 року є він та його дружина ОСОБА_3

ТОВ «Медичний центр «МЕДІВІН» з 1998 року надавав медичні послуги європейського рівня жителям м. Вінниці та Вінницької області, який був розташований у відокремленій будівлі за адресою: АДРЕСА_1. Ця будівля та земельна ділянка, на якій вона розташована площею 0,0503 га на праві приватної власності, як я згадував раніше, належали ОСОБА_4 - батьку моєї дружині ОСОБА_3, яка одночасно є власником 50% статутного капіталу ТОВ Медичний центр «Медівін».

Попередній власник будинку та земельної ділянки - ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Єдиним спадкоємцем є його донька ОСОБА_3 В серпні 2010 року ОСОБА_4 виступив Іпотекодавцем за Генеральною угодою про здійснення кредитування №014/10 від 11.08.2010 між ПАТ «Акціонерний комерційний банк «Київ» та ТОВ «Академічна клініка».

У зв'язку з тим, що ПАТ «Акціонерний комерційний банк «Київ» (правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк») не пред'явив свої вимоги до спадкоємців у строки встановлені статтею 1281 ЦК України, це позбавило ПАТ «Акціонерний комерційний банк «Київ» (його правонаступників) права вимоги до спадкоємців згідно з частиною четвертою цієї норми.

Для забезпечення своїх законних конституційних прав ОСОБА_3 звернулася до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом до ПАТ АБ «Укргазбанк» про визнання припиненим договору іпотеки, припиненим права вимоги за договором іпотеки та виключенням записів з реєстру.

Було відкрито провадження у справі №127/39/16-ц. В рамках цього провадження було винесено ухвалу про забезпечення позову від 11 квітня 2016 року.

Слідчий у клопотанні просив не викликати представника ТОВ «Вінкрмед», оскільки існує реальна загроза зміни чи знищення майна, на яке необхідно накласти арешт.

Слідчий в судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив. Згідно ч. 1 ст. 172 КПК України, неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Обґрунтовуючи підстави для накладення арешту, слідчий зазначає, що що невідомі особи у 2013 році шахрайським шляхом заволоділи його майном в особливо великих розмірах.

Клопотання про арешт майна подане з метою виконання вироку в частині забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову.

Слідчий вважає що не накладення арешту перешкоджатиме встановленню істини внаслідок того, що таке нерухоме майно може бути приховане чи відчужене.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Зазначена норма встановлює вичерпний перелік осіб, на майно яких може бути накладено арешт - це 1) підозрюваний; 2) обвинувачений; 3) особи, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

За таких обставин, відсутні правові підстави для накладення арешту на майно, власником якого можливо є ТОВ «Вінкрмед», оскільки на даний час він не є особою на чиє майно може бути накладено арешт, в силу ч. 1 ст. 170 КПК України.

Частиною 2 статті 170 КПК України встановлено, що слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 цього Кодексу. Крім того, у випадку задоволення цивільного позову суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про накладення арешту на майно для забезпечення цивільного позову до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.

Згідно наведеної норми, другою умовою для накладення арешту є те, що майно особи, яка відповідає вимогам ч. 1 ст. 170 КПК України, відповідає критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, яке їх було повністю або частково перетворено.

Слідчим не надано жодних доказів того, що майно, на яке він просить накласти арешт, відповідає критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України.

Частиною 3 статті 170 КПК України встановлено, що арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності у підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, і перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб з метою забезпечення можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації або цивільного позову.

У силу наведеної норми, арешт може бути накладений з метою забезпечення можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації або цивільного позову на майно, що перебуває у власності підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

У даному випадку клопотання про арешт майна подане виключно з метою виконання вироку в частині забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову.

У силу ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту.

Враховуючи наведене, у задоволенні клопотання необхідно відмовити, оскільки прокурором не доведено необхідності та обґрунтованості арешту майна.

Керуючись ч. ч. 1, 2 ст. 170, ч. ч. 1, 2 ст. 173 КПК України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №8 Денисенко О.П. про накладення арешту на майно по кримінальному провадженню №42016101080000077, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.07.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до апеляційного суду м. Києва протягом п'яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Слідчий суддя Святошинського

районного суду м. Києва О.В. Ул'яновська