Ухвала суду № 59638074, 08.08.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №289/1041/15-к Головуючий у 1-й інст. Свінцицький Л. В.

Категорія ст.296 ч.1 КК України Доповідач Кіянова С. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2016 року Апеляційний суд Житомирської області

в складі: головуючого Кіянової С.В.,

суддів: Євстаф'євої Т.А., Шевченко В.Ю.,

з участю: секретаря Гончарука С.С.

прокурора Семенька П.М.,

потерпілого ОСОБА_1,

представника потерпілого ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3,

захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальне провадження №289/1041/15-к за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_4 на вирок Радомишльського районного суду Житомирської області від 29 лютого 2016 року, -

в с т а н о в и в:

Цим вироком

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, українця, не одруженого, з вищою освітою, не працюючого, раніше не судимого, -

засуджено за ст. 296 ч.1 КК України до штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 8500 грн.

Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_3: на користь потерпілого ОСОБА_1 - 9 612,59 грн. у відшкодування матеріальної шкоди, 148824,00 грн. у відшкодування моральної шкоди, 1000,00 грн. витрати за проведення судової авто-товарознавчої експертизи, 5323,00 грн. витрат понесених на правову допомогу, 1488,24 грн. судовий збір за подачу потерпілим ОСОБА_1 позовної заяви; на користь держави - 3072,00 грн. судових витрат за проведення судово-психологічної експертизи.

Згідно вироку суду, 15 листопада 2014 року близько 22.00 години обвинувачений ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння в міському парку, розташованому в м. Радомишль Житомирської області по вул. Міськради, біля диско клубу «Люкс Лайт», побачив легковий автомобіль «Сузукі», який належав ОСОБА_1 Підбігши до даного автомобіля, ОСОБА_3 безпричинно, з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до загальноприйнятих норм поведінки в суспільстві, розуміючи протиправність вчиняємих дій та їх скоєння в громадському місці, в присутності численних відпочиваючих, діючи з особливою зухвалістю, підбіг до автомобіля ОСОБА_1 і почав хаотично наносити удари по кузову автомобіля, а після того як водій автомобіля ОСОБА_1 відчинив дверцята автомобіля і став вимагати пояснень від ОСОБА_3, обвинувачений демонструючи протиправну вседозволеність та нехтуючи встановленими правилами поведінки в суспільстві, продовжуючи діяти з особливою зухвалістю, почав наносити удари руками в голову ОСОБА_1 поки його дії не припинили присутні поруч громадяни.

Коли ОСОБА_1 вирішив на автомобілі покинути міський парк, ОСОБА_3 вперто продовжуючи свої хуліганські дії, та діючи з особливою зухвалістю, з мотивів явної неповаги до суспільства, грубо порушуючи громадський порядок, демонструючи зневагу до правил поведінки, моральності та добропристойності в суспільстві, прагнучи самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, знову підбіг до автомобіля ОСОБА_1, забравшись всім тілом на капот, і почав наносити численні удари по передньому вітровому склу автомобіля.

Внаслідок таких хуліганських дій, обвинувачений ОСОБА_3 спричинив потерпілому ОСОБА_1 легкі тілесні ушкодження без короткочасного розладу здоров'я у вигляді синцю вушної раковини, та пошкодив автомобіль, заподіявши ОСОБА_1 матеріальну шкоду на 9264 грн. 49 коп.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_3 просить вирок суду скасувати, постановити новий вирок, яким його виправдати в зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 296 КК України, відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, скасувати арешт накладений на житлові будинки, один з яких належить на праві власності його сестрі, а другий йому. Вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Вважає вирок суду необґрунтованим та несправедливим. Зазначає, що висновки суду ґрунтуються лише на поясненнях потерпілого ОСОБА_1 та показах свідків, які є друзями та родичами потерпілого.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_4, в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3, просить вирок суду скасувати, постановити новий вирок, яким виправдати ОСОБА_3 в зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 296 КК України, відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, скасувати арешт накладений на житловий будинок, який належить на праві власності сестрі ОСОБА_3 Вважає вирок суду необґрунтованим. Вказує, що висновки суду ґрунтуються на показах потерпілого та свідків, які є його друзями та вони не відповідають дійсності. Крім того зазначає, що досудове та судове слідство проводилось упереджено та з обвинувальним нахилом відносно ОСОБА_3

В запереченні на апеляційні скарги, яке надійшло від потерпілого ОСОБА_1, йдеться про необґрунтованість доводів апеляційних скарг та законність вироку суду.

Заслухавши доповідача, пояснення обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5 в підтримання апеляційних скарг з наведених у них мотивів, міркування прокурора Семенька П.М., потерпілого ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 в заперечення апеляційних скарг, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_4 підлягають частковому задоволенню, а вирок суду зміні в частині відшкодування моральної шкоди та стягнення судового збору за подачу позовної заяви з таких підстав.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що дослідивши в судовому засіданні зібрані докази, які були оцінені судом у сукупності, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 в умисних діях, які виразилися в хуліганстві, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю. Такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. Дії обвинуваченого ОСОБА_3 за ст. 296 ч.1 КК України кваліфіковані правильно.

В судовому засіданні суду першої інстанції обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні злочину визнав частково та показав, що 15.11.2014 року він був на святкуванні дня народження ОСОБА_7, де випив 50 гр. горілки. Близько 22 години він разом з друзями поїхав на автомобілі в міський парк, там він стояв недалеко від танцювального майданчика. В цей час позаду нього рухався автомобіль під керуванням ОСОБА_1, який бампером зачипив його по ногам і він упав на землю. Піднявшись, він підійшов до ОСОБА_1 і між ними виникла суперечка, але потерпілого він не бив. Коли ОСОБА_1 розвернувся на своєму автомобілі і почав рухатися на нього, він заскочив на капот автомобіля і в стані стресу бив по капоту автомобіля руками.

Доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_4 про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального правопорушення, апеляційний суд вважає необґрунтованими.

Зокрема, висновки суду ґрунтуються на:

- показаннях потерпілого ОСОБА_1, який підтвердив, що 15.11.2014 року він на власному автомобілі «Сузукі» із друзями ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, приїхали в міський парк в м.Радомишлі. Він заїхав на територію парку і зупинився перед компанією хлопців, в якій впізнав ОСОБА_7, ОСОБА_11 та ОСОБА_3 Останній підійшов до нього і без будь-яких пояснень почав наносити удари по капоту його автомобіля. Через відкриті двері в салоні автомобіля він спитав в нього що сталося, але ОСОБА_3 продовжував наносити удари по автомобілю, а потім намагаючись витягнути його з автомобіля, ударив його головою о стійку автомобіля. Він зачинився в салоні автомобіля. ОСОБА_3 продовжив наносити удари по автомобілю. ОСОБА_11 відтягнув ОСОБА_3 від його автомобіля і він почав розвертатися, щоб виїхати з парку, але ОСОБА_3 вистрибнув на капот його автомобіля і почав руками бити по лобовому склу і при цьому нецензурно лаявся. Друзі ОСОБА_3 відтягли його від автомобіля і він поїхав в міліцію;

- показаннях свідків ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_9, які підтвердили покази потерпілого ОСОБА_1, зауважили, що ОСОБА_3 вів себе неадекватно, він нього був запах алкоголю. ОСОБА_3 наносив удари ОСОБА_1 та вистрибнувши на капот його автомобіля бив по капоту, розбив лобове скло;

- показаннях свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_7, ОСОБА_13, ОСОБА_14, яка показали, що 15.11.2014 року вони в компанії ОСОБА_3 перебували у міському парку в м.Родомишлі. Близько 22 годині до парку заїхав автомобіль, під керуванням ОСОБА_1, який зачипив ОСОБА_3 і той впав, потім ОСОБА_3 підвівся, підійшов до автомобіля ОСОБА_15 та між ними почалася сварка. Коли водій ОСОБА_1 почав виїзджати з парку, то ОСОБА_3 намагався його зупинити і опинився на капоті автомобіля, через декілька секунд ОСОБА_3 зістрибнув із автомобіля ОСОБА_1 і останній поїхав з парку.

Також, суд дійшов висновку про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_3, крім показань свідків, підтверджується : висновком судово-медичної експертизи від 17.11.2014 року та висновком комплексної судово-медичної експертизи №11 від 11.03.2015р., з яких вбачається, що потерпілому ОСОБА_1 були спричинені легкі тілесні ушкодження без короткочасного розладу здоров'я, які виникли від дії твердого тупого предмету, можливо від удару рукою, ногою людини, можливо за обставин і час вказаних обстеженим, тобто 15.11.2014 року близько 22 години (а.п.205-206, 219-229 т.1); висновком судово-автотоварознавчої експертизи №89 від 22.12.2014 року, якою встановлено, що автомобіль НОМЕР_1, належний на праві власності ОСОБА_1 дійсно мав механічні пошкодження (а.п.71-83 т.1) ; висновком комплексної судово-медичної транспортно-трасологічної експертизи №11 від 14.03.2015 року, якою встановлено, що пошкодження на автомобілі НОМЕР_1 могли утворитися за обставин, вказаних у показах свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_15. Покази свідків ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_13., ОСОБА_11 не відповідають механізму утворення пошкоджень на зазначеному автомобілі. Виявлене у ОСОБА_1 тілесне ушкодження могло утворитися в результаті за обставин, вказаних свідками ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 під час допитів і слідчого експерименту за участю ОСОБА_1 Згідно записів, представлених на експертизу медичних документів будь-яких тілесних ушкоджень у ОСОБА_3 виявлено не було (а.п.219-229 т.1); протоколами слідчого експерименту за участю ОСОБА_1 та свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, де вони підтвердили обставини спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 та пошкодження його автомобіля (а.п.168-179, 180-185, 186-194 т.1) ; протоколом медичного огляду №348 від 15.11.2014р., яким встановлено факт вживання алкогольних напоїв (а.п.206 т.1).

Судом першої інстанції дана належна оцінка показам свідків зі сторони захисту - ОСОБА_7, ОСОБА_13., ОСОБА_11, яі не відповідають механізму утворення пошкоджень на зазначеному автомобілі згідно висновку комплексної судово-медичної транспортно-трасологічної експертизи №11 від 14.03.2015 року. Обвинуваченим ОСОБА_3 не надано переконливих доказів того, що водієм ОСОБА_1 вчинено дорожньо-транспортну пригоду щодо ОСОБА_3 15.11.2014 року. Доводи ОСОБА_3 в цій частині спростовуються висновками зазначеної комплексної судово-медичної транспортно-трасологічної експертизи, які в апеляційних скаргах не оспорюються.

Проаналізувавши сукупність зібраних доказів, місцевий суд прийшов до обгрунтованого висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення за яке його засуджено доведена повністю.

З висновками суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд.

Твердження апелянтів про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального правопорушення, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки перелічені вище докази, кожний окремо та у сукупності, підтверджують пред'явлене ОСОБА_3 обвинувачення.

Доводи апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_4 про те, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються лише на показах потерпілого ОСОБА_1 та свідків захисту апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки вони повністю спростовуються зібраними по справі вищенаведеними доказами. Дії обвинуваченого ОСОБА_3 правильно кваліфіковано за ч.1 ст.296 КК України.

Доводи апеляційних скарг захисника ОСОБА_4 та обвинуваченого ОСОБА_3 щодо ухвалення виправдувального вироку не ґрунтуються на законі, оскільки існує, встановлений кримінальним процесуальним законом вичерпний перелік судових рішень за наслідками розгляду апеляційної скарги, до яких не входить ухвалення виправдувального вироку.

Покарання обвинуваченому ОСОБА_3 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України в межах санкції статті за якою його засуджено. Судом враховано тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, обставину, що обтяжує покарання обвинуваченому - вчинення ним злочину в стані алкогольного сп'яніння, особу обвинуваченого ОСОБА_3, його молодий вік, позитивну характеристику. Колегія суддів вважає, що призначене судом першої інстанції покарання у виді штрафу буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень. Потерпілий та прокурор у вказаній частині вирок суду не оскаржують.

З вищенаведеними висновками місцевого суду погоджується і апеляційний суд та, з урахуванням фактичних обставин кримінального провадження, не вбачає підстав для скасування в цій частині вироку суду.

Разом з тим, доводи апелянтів щодо неправильного вирішення судом цивільного позову в частині відшкодування моральної шкоди потерпілого заслуговують на увагу.

Так, відповідно до роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо), та з урахуванням інших обставин справи. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до вимог абз. 7 п. 2 ч. 3 та абз. 6 п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України у мотивувальній та резолютивній частинах вироку зазначаються підстави для задоволення цивільного позову та рішення про цивільний позов.

Судом першої інстанції визначений розмір матеріальної шкоди, спричиненої потерпілому ОСОБА_1 у зв'язку з пошкодженням його автомобіля внаслідок неправомірних дій обвинуваченого ОСОБА_3, що було доведено висновком судової авто товарознавчої та комплексної транспортно-трасологічної експертизи, показами свідків, які узгоджуються з висновками експертів. Крім того, сам обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні апеляційного суду підтвердив, що можливо він в стресовому стані спричинив пошкодження автомобілю потерпілого.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в цій частині, оскільки судом правильно визначено розмір відшкодування матеріальної шкоди потерпілому в сумі 9 612 грн. 59 коп. Потерпілий та прокурор в цій частині рішення суду не оскаржують.

В той же час, колегія суддів частково погоджується з доводами апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_4 щодо відшкодування моральної шкоди потерпілому ОСОБА_1 в розмірі 148 824 грн. виходячи з наступного.

Згідно з вимогами ст. 1167 ЦК України моральна шкода, заподіяна фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її заподіяла, при наявності вини вказаної особи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 408 КПК України суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі зменшення сум, які підлягають стягненню.

Судом першої інстанції встановлені обставини заподіяння потерпілому моральної шкоди. Моральна шкода потерпілому ОСОБА_1 спричинена незаконними діями ОСОБА_3 щодо пошкодження майна потерпілого та спричинення йому легких тілесних ушкоджень без короткочасного розладу здоров'я.

Проте, визначаючи розмір моральної шкоди, завданої потерпілому в сумі 148 824 грн., суд першої інстанції недостатньо врахував вимоги розумності та справедливості у відповідності до ч.3 ст.23 ЦК України, не взяв до уваги характеру та обсягу страждань, яких зазнав потерпілий, внаслідок пошкодження майна та спричинення легких тілесних ушкоджень без короткочасного розладу здоров'я.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що висновки судово-психологічної експертизи від 10.06.2015 року становлять рекомендаційний характер і наявність моральної шкоди пов'язана не тільки із пошкодженням майна потерпілого та тілесними ушкодженнями, а й з недостовірною інформацією, яка на думку експерта ганьбить його честь та гідність. Проте, питання щодо відшкодування моральної шкоди щодо захисту честі та гідності потерпілого знаходиться поза межами даного кримінального провадження.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне зменшити розмір стягнення моральної шкоди на користь потерпілого, стягнувши з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої злочином - 5000,00 грн. Такий розмір моральної шкоди відповідає вимогам розумності та справедливості у даному конкретному випадку.

Щодо стягнення сплаченого судового збору в сумі 1 488,24 грн., то слід зазначити, що відповідно до п.2 ч.1ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» №3674 -VI від 08.07.2011 року позивачі у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення, звільнені від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, відповідно потерпілий ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору, тому сплачений ним судовий збір в сумі 1 488,24 грн. не підлягає стягненню з обвинуваченого ОСОБА_3 В даному випадку існує інший порядок повернення судового збору.

Відповідно до ч.1, 2 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

У разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_1 документально підтверджених процесуальних витрат : 1000,00 грн. за проведення судової авто товарознавчої експертизи; 5 323,00 грн. на правову допомогу та на користь держави витрати в розмірі 3 072,00 грн. за проведення судово-психологічної експертизи.

В цій частині рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону і підстав для його зміни не має.

Доводи апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_4 про скасування арешту на майно безпідставні, оскільки вирішення зазначеного питання поза межами повноважень апеляційного суду відповідно до п.3 ч.1 ст.419 КПК України.

Апеляційним судом не встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б тягнути безумовне скасування вироку.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги захисника ОСОБА_4 та обвинуваченого ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню, а вирок суду щодо ОСОБА_3 в частині вирішення цивільного позову про відшкодування моральної шкоди та стягнення судового збору на користь потерпілого ОСОБА_1 - зміні.

Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_4 задовольнити частково.

Вирок Радомишльського районного суду Житомирської області від 29 лютого 2016 року щодо ОСОБА_3 змінити в частині відшкодування моральної шкоди та стягнення судового збору за подачу позовної заяви.

Зменшити розмір моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 5 000 /п'ять тисяч/ грн.

Відмовити ОСОБА_1 у стягненні з ОСОБА_3 судового збору в розмірі 1 488,24 грн. за подачу позовної заяви.

В іншій частині вирок суду залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців.

Судді: