Рішення № 59637153, 04.08.2016, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2016 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Половінкіної Н. Ю.

суддів Перепелюк Л.М., Кулянда М.І.

секретаря Тодоряка Г.Д.

з участю представникапублічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3 про звернення стягнення та виселення за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 3 червня 2016 року,

встановила:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» у листопаді 2012 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення та виселення.

Зазначало, що публічним акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк» до ОСОБА_6 укладено договір кредиту 10 серпня 2007 року № СVS0GА00000082, який забезпечений договором між публічним акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк» до ОСОБА_6 іпотеки, посвідченим приватним нотаріусом Глибоцького районного нотаріального округу Чернівецької області ОСОБА_7 10 серпня 2007 року, зареєстрованим в реєстрі за №7569.

Посилаючись на невиконання зобов»язання публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» просило в рахунок стягнення за

22ц-1044/2016 рік Головуючий у 1 інстанції Цуркан В.В.

Категорія 27 Доповідач Половінкіна Н.Ю.

договором між публічним акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк» до ОСОБА_6 кредиту від 10 серпня 2007 року №VS0GА00000082 кредиту в сумі 150126 доларів США 56 центів, процентів в сумі 75499 доларів США 66 центів, комісії в умі 12839 доларів США 37 центів, пені в сумі 83676 доларів США 24 центів, штрафу в сумі 16137 доларів США 38 центів звернути стягнення на будинок та земельну ділянку, які розташовані по вул.Піонерській,10 смт.Глибока Чернівецької області, шляхом продажу публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» з укладенням від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, кадастрового номеру земельної ділянки, дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах та організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення публічним акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк» всіх передбачених нормативно - правовими актами дій, необхідних для продажу предмета іпотеки та виселити ОСОБА_2 та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у житловому будинку №10 по вул.Піонерській смт.Глибока Чернівецької області зі зняттям їх з реєстраційного обліку.

Ухвалою Глибоцького районного суду Чернівецької області від 18 листопада 2013 року залучено до участі у справі співвідповідачами ОСОБА_5, ОСОБА_3

Під час розгляду справи публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» збільшило позовні вимоги, просило в рахунок стягнення договором між публічним акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк» до ОСОБА_6 кредиту від 10 серпня 2007 року №VS0GА00000082 кредиту в сумі 151310 доларів США 23 центів, процентів в сумі 129274 доларів США 44 центів, комісії в умі 21199 доларів США 89 центів, пені в сумі 74349 доларів США 77 центів звернути стягнення на будинок та земельну ділянку, які розташовані по вул.Піонерській,10 смт.Глибока Чернівецької області, шляхом продажу публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» з укладенням від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, кадастрового номеру земельної ділянки, дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах та організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення публічним акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк» всіх передбачених нормативно - правовими актами дій, необхідних для продажу предмета іпотеки та виселити ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3, які зареєстровані та/або проживають у житловому будинку №10 по вул.Піонерській смт.Глибока Чернівецької області зі зняттям їх з реєстраційного обліку.

Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 3 червня 2016 року позов задоволено частково, постановлено у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № СVS0GА00000082 від 10 серпня 2007 року в розмірі 290 432 доларів США 25 центів та 1 075 841 грн. 17 коп., з яких: кредит в сумі 157522 долари США 01 цент, відсотки в сумі 111710 доларів США 35 центів, комісія в сумі 21199 доларів США 89 центів, пеня в сумі 1075841 грн. 17 коп., звернуто стягнення на житловий будинок загальною площею 393,30 кв.м., житловою площею 148,60 кв.м. та земельну ділянку площею 0,12 га кадастровий номер 7321055100:01:002:0103, які розташовані по вул. Піонерській, 10 в смт.Глибока Чернівецької області, які належать ОСОБА_2 на праві приватної власності, шляхом продажу будинку та земельної ділянки публічним акціонерним товариством комерційним банком Приватбанк" з укладанням від імені іпотекодавця ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем за початковою ціною, що встановлюється у розмірі 1082144 грн. 30 коп., на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна , на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії реалізації цього майна, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності.

Виселено ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3 з житлового будинку, розташованого по вул. Піонерській,10 смт.Глибока Чернівецької області.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 3 червня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», посилаючись на порушення норм матеріального права.

Колегія суддів вважає, що ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про звернення стягнення частково, суд першої інстанції керувався положеннями ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку» виходив з того, що внаслідок невиконання ОСОБА_2 зобов'язань за договором між публічним акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк» до ОСОБА_6 кредиту від 10 серпня 2007 року №VS0GА00000082 у публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» виникло право задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

При цьому, визначаючи заборгованість за договором між публічним акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк» до ОСОБА_6 кредиту від 10 серпня 2007 року №VS0GА00000082, суд першої інстанції послався на висновки судово-економічної експертизи Волинського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 19 січня 2015 року №7068 та виходив з вимог ч.2 ст.192, ч.3 ст.533 ЦК України, декрету Кабінету Міністрів України «Про системі валютного регулювання та валютного контролю».

Крім того, пославшись на правила, встановлені ст.39, ч.1 ст.40 Закону України «Про іпотеку» суд першої інстанції вважав, що ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3 підлягають виселенню з житлового будинку, розташованого по вул. Піонерській,10 смт.Глибока Чернівецької області.

Разом з тим, судом першої інстанції зазначено, що відсутні підстави для застосування Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Ухвалюючи судове рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про надання права отримати кадастровий номер земельної ділянки, дублікати правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах та організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, здійснення публічним акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк» всіх передбачених нормативно - правовими актами дій, необхідних для продажу предмета іпотеки, зняття з реєстраційного обліку, суд першої інстанції дійшов висновку, що такі вимоги є зайвими згідно вимог, передбачених ст.38 Закону України «Про іпотеку» та ст.7 Закону україни «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна повністю.

На підставі ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судове рішення в частині надання права отримати кадастровий номер земельної ділянки, дублікати правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах та організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, здійснення публічним акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк» всіх передбачених нормативно - правовими актами дій, необхідних для продажу предмета іпотеки, зняття з реєстраційного обліку не оскаржується.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень підтверджених тими доказами які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.

Судом встановлено, що публічним акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк» та ОСОБА_6 вчинено договір кредиту 10 серпня 2007 року № СVS0GА00000082.

Також публічним акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк» та ОСОБА_6 31 жовтня 2007 року укладено додаткову угоду №1 до договору між публічним акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк» та ОСОБА_6 кредиту від 10серпня 2007 року № СVS0GА00000082.

Відповідно до п.7.1 договору між публічним акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк» та ОСОБА_6 кредиту від 10серпня 2007 року № СVS0GА00000082 банк зобов'язався надати ОСОБА_2 кредитні кошти на термін з 10 серпня 2007 року по 09 серпня 2027 року включно у вигляді не поновлюваної кредитної лінії у розмірі 186420 доларів США: на споживчі цілі 150 000 доларів США, а також 36420 доларів США на сплату страхових платежів, зі сплатою 0,92 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом. При цьому погашення заборгованості за цим договором мало здійснюватись в наступному порядку: щомісяця в період сплати ( з «20» по «24» число кожного місяця) відповідач повинен був надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 1866 доларів США погашення заборгованості за кредитним договором.

Крім того, публічним акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк» та ОСОБА_6 укладено договір іпотеки, посвідченим приватним нотаріусом Глибоцького районного нотаріального округу Чернівецької області ОСОБА_7 10 серпня 2007 року, зареєстрованим в реєстрі за №7569.

Згідно із п.35.3 наведеного договору предметом іпотеки є житловий будинок з господарськими будівлями, які розташовані який по вул. Піонерській,10 смт.Глибока Чернівецької області та земельна ділянка, розташована по вул.Піонерській,10 смт.Глибока Чернівецької області площею 0,12 га цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 7321055100:01:002:0103.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржникомзабезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цимЗаконом.

На підставі частини першої статті 7 цього Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Згідно із частиною першою статті 33 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Право вибору конкретного способу звернення стягнення на предмет іпотеки покладається на іпотекодержателя. Відповідно до частини першої статті 11 ЦПК України суди повинні розглядати питання про можливість застосування звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, заявлений у позовній вимозі. При цьому здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту.

Звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобов'язання на забезпечувальне. Тому задоволення вимог за дійсним основним зобов'язанням одночасно зі зверненням стягнення на предмет іпотеки не зумовлює подвійного стягнення за основним зобов'язанням, оскільки домовленість сторін про його заміну забезпечувальним зобов'язанням відсутня.

У зв»язку із невиконанням ОСОБА_2 зобов»язань має місце заборгованість, яка відповідно до висновків судово-економічної експертизи Волинського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 19 січня 2015 року №7068 становить кредит в сумі 157522 долари США 01 цент, відсотки в сумі 111710 доларів США 35 центів, комісію в сумі 21199 доларів США 89 центів, пеню в сумі 1075841 грн. 17 коп.

Відповідно до частини 1, 2 ст.35 Закону України «Про іпотеку» в разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягненняна предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

На підставі п.18.8.1 договору між публічним акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк» та ОСОБА_6 іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Глибоцького районного нотаріального округу Чернівецької області ОСОБА_7 10 серпня 2007 року, зареєстрованого в реєстрі за №7569, іпотеко держатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання будь-якого із зобов»язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані.

Пунктом 18.13 договору предбачено право звернення стягнення на предмет іпотеки у випадках затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць, перевищення суми заборгованості суми кредиту більше як на 10%, несплати позичальником більше однієї виплати, яка перевищує 5% суми кредиту, іншого істотного порушення умов кредитного договору.

На підставі п.24 наведеного договору у випадку порушення кредитного договору позичальником або цього договору іпотекодавцем іпотеко держатель направляє іпотекодавцю і позичальнику письмову вимогу про усунення порушення. Якщо протягом тридцяти денного строку вимога іпотеко держателя залищається без задоволення іпотекодержатель вправі почати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього договору. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у випадках, передбачених пп.18.8.1, 18.8.2, 18.9 цього договору, відповідно до розділу 5 Закону України «Про іпотеку» на підставі рішення суду, або на підставі виконавого напису нотаріуса або згідно із застереженням про задоволення вимог іпотеко держателя, що містяться в цьому договору.

З матеріалів справи вбачається, що публічним акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк» та направлено ОСОБА_6 вимогу про повернення заборгованості за кредитним договором (а.с.10 т.1).

Тому не заслуговують на увагу доводи ОСОБА_2, на які є посилання в апеляційній скарзі, про відсутність підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки.

Загальне правило про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) закріплене уст. 590 ЦК Україний передбачає можливість такого звернення на підставі рішення суду в примусовому порядку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ч. 1 ст. 39 Закону «Про іпотеку» передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідно до п. 42 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

За змістом ч.5ст.38 Закону України «Про іпотеку»дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця.

Всупереч наведеного суд першої інстанції визначив спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу публічним акціонерним товариством комерційним банком Приватбанк" з укладанням від імені іпотекодавця ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем.

На підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Тому судове рішення в частині визначення способу реалізації предмета іпотеки шляхом продажу публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» з укладенням від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем підлягає зміні з підстав, передбачених п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України.

Згідно з частиною другою статті 39 цього Закону України «Про іпотеку» одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Частиною першою статті 40 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного жилого приміщення, є стаття 109 ЖК УРСР, у частині першій якої передбачені підстави виселення.

Відповідно до частини другої статті 109 ЖК УРСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинне бути зазначене в рішенні суду.

Таким чином, частина друга статті 109 ЖК УРСР установлює загальне правило про неможливість виселення громадян із жилих приміщень, придбаних не за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, забезпеченого іпотекою цього приміщення, без одночасного надання іншого постійного жилого приміщення.

Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого постійного жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що в разі звернення стягнення на іпотечне майно в судовому порядку та ухвалення судового рішення про виселення мешканців з іпотечного майна, яке не придбане за рахунок кредитних коштів, підлягають застосуванню як положення частини другої статті 39 та/або частини першої статті 40 Закону України «Про іпотеку», так і частини другої статті 109 ЖК УРСР.

Отже, за змістом зазначених норм особам, яких виселяють із жилого будинку (жилого приміщення), який є предметом іпотеки і придбаний не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла, при зверненні стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку одночасно надається інше постійне житло. При цьому за положенням частини другої статті 109 ЖК УРСР постійне житло вказується в рішенні суду.

При виселенні з іпотечного майна, придбаного не за рахунок кредиту і забезпеченого іпотекою цього житла в судовому порядку, відсутність постійного жилого приміщення, яке має бути надане особі одночасно з виселенням, є підставою для відмови в задоволенні позову про виселення.

Виселення громадян з іпотечного майна, придбаного за рахунок кредитних коштів, є підставою для надання цим громадянам жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання (частина четверта статті 109 ЖК УРСР).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 24 червня 2015 року у справі № 6-447цс15, від 02 вересня 2015 року у справі № 6-1049цс15.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 набуто право власності на предмет іпотеки до вчинення договору мі публічним акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк» до ОСОБА_6 кредиту від 10 серпня 2007 року № СVS0GА00000082, тобто не за рахунок кредитних коштів.

Суд першої інстанції наведеного не врахував, ухвалив судове рішення в частині виселення ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3 з житлового будинку, розташованого по вул. Піонерській,10 смт.Глибока Чернівецької області без надання іншого житла на порушення норм матеріального права.

Згідно із п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Таким чином судове рішення в частині виселення ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3 з житлового будинку, розташованого по вул. Піонерській,10 смт.Глибока Чернівецької області підлягає скасуванню з підстав, передбачених п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України.

Керуючись п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 03 червня 2016 року в частині визначення шляхом продажу будинку та земельної ділянки публічним акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк» з укладанням від імені іпотекодавця ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем змінити та зазначити шляхом продажу публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" з укладанням від імені банку договору купівлі-продажу з будь-якою особою покупцем.

Рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 03 червня 2016 року в частині виселення ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3 з житлового будинку, розташованого по вул. Піонерській,10 смт.Глибока Чернівецької області, скасувати.

У позові публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3 про виселення відмовити.

В решті залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді