Ухвала суду № 59633799, 10.08.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4107/16 Справа № 185/8113/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Врона А. О. Доповідач - Глущенко Н.Г.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2016 року м. Дніпро

10 серпня 2016 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Глущенко Н.Г.

суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М.

за участю секретаря - Назаренко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

цивільну справу за апеляційною скаргою

Селянського (фермерського) господарства «Сокол»

на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2016 року у справі за позовом Селянського (фермерського) господарства «Сокол» до ОСОБА_2 про визнання зобов'язання припиненим, -

ВСТАНОВИЛА:

Селянське (фермерське) господарство «Сокол» (далі СФГ «Сокол») звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22.03.2016 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги господарства в повному обсязі, посилаючись на те, що воно є незаконним та необґрунтованим, оскільки ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права / а.с.110-115 /.

Зазначеним рішення від 22 березня 2016 року позовні вимоги СФГ «Сокол» залишено без задоволення /а.с.104-105 /, а додатковим рішенням цього ж суду від 10.05.2016 року СФГ «Сокол» відмовлено повністю в його позовних вимогах до ОСОБА_2 про визнання зобов'язання припиненим / а. с. 124 /.

Судом встановлено, що згідно рішення Павлоградського міськрайонного суду від 17.02.2009 року з СФГ "Сокол" на користь ОСОБА_2 стягнуто борг в сумі 190000 грн., яке ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18.06.2009 року залишене без змін, отже вказане рішення суду набрало законної сили / а. с. 6 /.

Відповідно до постанови заступника начальника відділу ДВС Павлоградського МУЮ Гідзули С.О. від 13.07.2009 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2-587/2009, виданого 09.07.2009 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області про стягнення з позивача на користь відповідача боргу у розмірі 190000 грн. / а. с. 7 /.

Проводячи виконавчі дії державний виконавець 21.09.2009 року склав акт опису й арешту: трактора ДТ -75, врожай соняшника на полях №№5,7 і кукурудзи на полі №5 / а. с.8-9 /, а відповідно до постанови державного виконавця від 14.10.2009 pоку про передачу майна на відповідальне зберігання відповідачу ОСОБА_2 передано врожай соняшника, який буде зібрано на полях № 5 та № 7, належний господарству / а. с. 10 /. ОСОБА_2 був ознайомлений з постановою від 14.10.2009 року та підписав її особисто. У період з 15.10.2009 року по 02.11.2009 pоку на полях господарства було зібрано 68 820 кг соняшника, які передавались державним виконавцем ВДВС ПМРУЮ Гідзулою С.О. за актами ОСОБА_2 на відповідальне зберігання після вивішування на елеваторі.

З 16.11.2009 pоку по 01.06.2011 pоку виконавче провадження знаходилось у провадженні відділу примусового виконання рішень ГУЮ в Дніпропетровській області, у державного виконавця Саване С.М. В момент перебування виконавчого провадження у відділі примусового виконання рішень ГУЮ в Дніпропетровській області було виявлено, що відповідач розтратив врожай соняшника, зібраний на полях господарства та 22.02.2010 pоку державний виконавець надав подання до прокуратури Дніпропетровської області про притягнення ОСОБА_2 за розтрату насіння соняшника за ст. 388 КК України.

Згідно постанови Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18.03.2011 року у справі №1-76/2011 ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності та закрито провадження у кримінальній справі за обвинуваченням його у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.388 КК України (незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт або яке описано чи підлягає конфіскації) у зв'язку зі зміною обставин, тобто не за реабілітуючи ми обставинами / а. с. 13-14 /.

Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18.03.2011 року у справі №1-76/2011 встановлено, що відповідач розпорядився частиною арештованого, описаного та переданого на зберігання насіння соняшника в кількості 22920кг.

З матеріалів виконавчого провадження, з виконання виконавчого листа №2-87/2009, виданого 09.07.2009 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області, про стягнення з СФГ "Сокол" на користь ОСОБА_2 боргу 190000 грн. вбачається, що рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17.02.2009 року залишилось на даний час не виконаним, але, як вказує СФГ "Сокол" в своєму позові, господарство вважає, що всі боргові зобов'язання перед ОСОБА_2 воно виконало, оскільки останній розтратив переданий йому на зберігання урожай на суму, що значно перевищує борг господарства, тому господарство і провило суд визнати припиненими зобов'язання між СФГ "Сокол" та ОСОБА_2 за договором позики від 12.01.2006 року за яким рішенням Павлоградського міськрайонного суду від 17.02.2009 року з господарства стягнено борг в сумі 190000 грн.

За таких обставин, та виходячи з доказів по справі, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги господарства про визнання припиненим зобов'язань позивача перед відповідачем, згідно договору позики від 12.01.2006 року, на підставі ст.599 ЦК України, не підлягають задоволенню, оскільки господарством обрано неналежний спосіб захисту при спірних правовідносинах, що виникли між сторонами / а. с. 104-104 /.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з'ясував права та обв'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Приведені в апеляційній скарзі доводи позивача не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального і процесуального права.

Відповідно ж до ст.212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Частиною 1 ст. 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним є виконання, що прийняте кредитором.

Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18.03.2011 року у справі №1-76/2011 також встановлено, що відповідач відмовляється від прийняття виконання позивачем боргових зобов'язань шляхом зарахування неправомірно розтраченого ним - ОСОБА_2 насіння соняшника в розмірі 22920 кг, що він і підтвердив при розгляді даної цивільної справи в суді першої інстанції.

Отже, відповідач не приймає, як належне виконання господарством боргових зобов'язань, зарахуванням неправомірно розтраченого ним насіння соняшника в розмірі 22920 кг.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, щодо належного виконання зобов'язання позивачем, щодо сплати відповідачу в повному розмірі боргу та виконання рішення суду від 17.02.2009 року у встановленому законом порядку.

Згідно ст. 4 ЦПК України - здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Спір, який виник між сторонами, не можна віднести до спору, що стосується належного виконання господарством боргових зобов'язань перед позивачем, оскільки фактично між сторонами виник спір щодо компенсації відповідачем господарству шкоди спричиненої останнім в результаті неправомірно розтраченого урожаю переданого відповідачу на відповідальне зберігання у відповідності із ЗУ «Про виконавче провадження» в порядку виконання рішення суду від 17.02.2009 року, а це питання може бути вирішене судом лише в разі звернення з відповідними позовними вимогами у встановленому законом порядку.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що позовні вимоги господарства, про визнання (в силу ст.599 ЦК України) припиненими зобов'язання позивача перед відповідачем (згідно договору позики від 12.01.2006 року та рішення суду від 17.02.2009 року про стягнення цього боргу), - не підлягають задоволенню, оскільки господарством обрано неналежний спосіб захисту спірних правовідносинах, що виникли між сторонами.

Отже, доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновки суду першої інстанції та встановлені ним обставини.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтовані, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «Сокол» - відхилити.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

СУДДІ: