Постанова № 59632322, 09.08.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" серпня 2016 р. Справа № 903/1048/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Савченко Г.І.

суддя Тимошенко О.М. ,

суддя Юрчук М.І.

при секретарі судового засідання Соколовській О.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (дов. №2317 від 30.10.2014 р.)

відповідача - ОСОБА_2Г.(дов.№ 1763 від 11.12.15 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 підприємства Агрофірми "Луга-Нова" ПП "Універсам" на рішення господарського суду Волинської області від 16.02.2016 р.

у справі № 903/1048/14 (головуючий суддя Вороняк А.С., суддя Гарбар І.О., суддя Дем`як В.М.)

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до ОСОБА_3 підприємства Агрофірми "Луга-Нова" ПП "Універсам"

про стягнення 398342,91 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Господарського суду Волинської області з позовом до ОСОБА_3 підприємства "Агрофірма Луга-Нова" приватного підприємства "Універсам" про стягнення 398342,91 грн. (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 04.03.2015 р.), з них 170800 грн. заборгованості за надані послуги по договору №11 про надання послуг по збиранню врожаю 2013 року від 02.09.2013 р., 170800 грн. штрафу нарахованого згідно п. 5.7 вищезазначеного договору, 50187 грн. інфляційних втрат та 6555,91 грн. 3% річних нарахованих згідно ст.625 ЦК України.

В обґрунтування позовних вимог посилається на невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором №11 про надання послуг по збиранню врожаю 2013 року від 02.09.2013р.

Рішенням господарського суду Волинської області від 16.02.2016 р. у справі №906/1048/14 задоволено позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до ОСОБА_3 підприємства "Агрофірма Луга-Нова" приватного підприємства "Універсам" про стягнення 398342,91 грн.

Стягнуто з дочірнього підприємства "Агрофірма Луга-Нова" приватного підприємства "Універсам" на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 398342,91 (триста девяносто вісім тисяч триста сорок дві гривні девяносто одну копійку) грн., з них 170800 грн. основної заборгованості, 170800 грн. штрафу, 50187 грн. інфляційних втрат, 6555,91 грн. 3% річних, 7966,86 (сім тисяч девятсот шістдесят шість гривень вісімдесят шість копійок) грн. сплаченого позивачем судового збору, 900,48(девятсот гривень сорок вісім копійок) грн. витрат за проведення судової експертизи та 9 (девять гривень) грн. витрат позивача по оплаті комісійних доходів банку.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач ОСОБА_5 підприємство "Агрофірма Луга-Нова" приватного підприємства "Універсам" подав апеляційну скаргу, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає, що місцевим господарським судом не взято до уваги посилання відповідача на неналежність форми первинних документів, на яких ґрунтуються позовні вимоги. Також вказує, що судом першої інстанції не встановлено строк оплати за договором.

Крім того, скаржник зазначає, що в порушення норм процесуального права суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги додаткову угоду №1 від 23.09.2013 року.

Звертає увагу на порушення порядку проведення і призначення експертизи у справі.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує її доводи, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У судових засіданнях Рівненського апеляційного господарського суду представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, наведених у ній. Просить апеляційну скаргу задоволити, а оскаржене рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

09.08.2016 р. від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення розгляду Вищим господарським судом України справи №903/63/16.

Представник позивача заперечує проти задоволення вказаного клопотання.

Розглянувши подане клопотання, колегія суддів дійшла висновку про відмову у його задоволенні, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Відповідно до п.2.17 постанови пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" якщо спір про визнання недійсним правочину (господарського договору) вирішується одночасно з розглядом іншим судом іншої справи, позовні вимоги в якій ґрунтуються на цьому ж правочині (зокрема, про стягнення коштів, витребування майна тощо), то наведене згідно з частиною першою статті 79 ГПК з урахуванням обставин конкретної справи є підставою для зупинення провадження у такій іншій справі до закінчення розгляду справи про визнання правочину (господарського договору) недійсним.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 05.04.2016 р. провадження у справі №903/1048/14 зупинялося до набрання законної сили рішенням суду у справі №903/63/16.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 р. у справі №903/63/16 апеляційну скаргу ОСОБА_3 підприємства "Агрофірма Луга-Нова" ПП "Універсам" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Волинської області від 15.03.2016 року у справі № 903/63/13 - без змін. Таким чином, рішення господарського суду Волинської області у справі №903/63/16 набрало законної сили 07.06.2016 р.

Також, 09.08.2016 р. від відповідача надійшло клопотання про призначення у справі почеркознавчої експертизи. У клопотанні відповідач просить призначити у справі судову почеркознавчу експертизу та поставити для розяснення експерта питання: чи належить підпис, розміщений у графі "Виконавець" Додаткової угоди від 23.09.2013 р. ОСОБА_6 чи іншій особі.

Представник позивача заперечує проти задоволення вказаного клопотання та зазначає, що ні позивач ні його представник за довіреністю вказану додаткову угоду не підписували.

Розглянувши подане клопотання, колегія суддів дійшла висновку про відмову у його задоволенні, оскільки твердження відповідача про те, що підпис на додатковій угоді від 23.09.2013 р. до договору №11 належить ОСОБА_6 ґрунтується на припущеннях, що останній міг підписати спірну угоду від імені позивача, та спростовується матеріалами справи.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. При цьому апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи, 02.09.2013 р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (далі - Виконавець) та ОСОБА_5 підприємством "Агрофірма Луга-Нова" приватного підприємства "Універсам" (далі - Замовник) укладено договір №11 про надання послуг по збиранню врожаю 2013 р.(далі - Договір) /а.с.10-11, т.1/.

Згідно із п.1.1 Договору, Виконавець надає послуги по збиранню врожаю зернових та технічних культур на площах Замовника у відповідності з агротехнічними вимогами в слідуючих обсягах: сої на площі 427 га., за ціною 400грн. за 1 га. збирання на загальну суму 170800 грн.

Відповідно до п.п.1.2. Договору, орієнтовна сума Договору складає 170800 грн..

Сільськогосподарські роботи проводяться на пальному Замовника (п. 1.4 Договору).

У Розділі 2 Договору сторони погодили зобов'язання Замовника. Так, Замовник зобов'язується забезпечити: щоденний контроль за якістю виконання робіт, належні умови для проведення робіт по ремонту та технічному обслуговуванню техніки Виконавця під час виконання сільськогосподарських робіт, своєчасну заправку комбайнів Виконавця якісними паливно-мастильними матеріалами, безперебійне транспортування зерна від збиральної техніки, житлом та щоденним триразовим харчуванням працівників Виконавця, охорону та належне зберігання техніки виконавця, погрузку, вигрузку і транспортування навісного обладнання в "польових умовах" по замовленню Виконавця, забезпечити облік намолоченого зерна і зібраної площі по полях, культурах.

Згідно із п.2.1.5. Договору, в день закінчення Виконавцем робіт сторони оформляють "Акт здачі-приймання виконаних робіт" в двох примірниках з зазначенням обсягів та вартості наданих послуг за підписом керівника, або осіб за дорученням, скріпити його печатками.

Замовник зобовязується оплатити повну вартість виконаних робіт по збиранню сільськогосподарських культур (п. 2.1.6 Договору).

В Розділі 3 Договору сторонами визначені зобов'язання Виконавця. Зокрема, Виконавець зобов'язується здійснити: сільськогосподарською технікою обсяг робіт, передбачений в п. 1.1. даного договору, власними силами та засобами та ін.

Згідно п.4.1. Договору, після виконання робіт складається акт приймання-передачі виконаних робіт, в якому зазначаються обсяги виконаних робіт, якість та їх вартість згідно п.1.1. даного договору.

Згідно п.4.2 Договору, оплата проводиться шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця на підставі рахунку, виписаного за фактичний обсяг наданих послуг, підтверджених актами виконаних робіт і підписаними особами Замовника та Виконавця протягом 10 банківських днів після підписання акту приймання-передачі виконаних робіт.

Згідно п.8.1. Договору, термін дії Договору встановлюється з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2013р., а в частині розрахунку до повного виконання договірних зобов'язань.

Договір підписано з боку ДП "Агрофірма Луга-Нова" ПП "Універсам" директором ОСОБА_7 та скріплено печаткою підприємства, а з боку ФОП ОСОБА_4 фактично ОСОБА_6, що діяв на підставі довіреності б/н від 15.08.2013р. /а.с.92, т.1/.

Таким чином, на підставі договору між сторонами виникли правовідносини із надання послуг.

Відповідно до ст.ст. 901, 903 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

На виконання умов договору, 07.11.2013 р. складено акт №11 приймання виконаних робіт на суму 170800 грн. /а.с.12, т.1/.

Вказаний акт підписано ОСОБА_7 директором ДП "Агрофірма Луга-Нова" ПП "Універсам" та скріплено печаткою підприємства, з боку ФОП ОСОБА_4 фактично ОСОБА_6, що діяв на підставі довіреності б/н від 15.08.2013 р. При цьому зазначено, що з боку ОСОБА_4 печатка не проставляється.

12.11.2013р. позивачем виписано відповідачу рахунок №11/2013 на суму 170800 грн. /а.с.73, т.1/.

19.09.2014 р. позивачем на адресу відповідача направлено претензію від 16.09.2014 р. з вимогою оплатити заборгованість в розмірі 170800 грн. Вказана претензія отримана відповідачем 23.09.2014 р., що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення, проте залишена останнім без виконання та відповіді /а.с.13-14, т.1/.

Замовник надані послуги не оплатив, докази оплати суду не надав.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем з оплати наданих послуг зі збирання врожаю складає 170800 грн.

Згідно приписів ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду(іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі особи.

Рішенням господарського суду Волинської області від 23.12.2014 р. у справі 903/1112/14, яке залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.02.2015р. /а.с.45-47, т.1/ та постановою Вищого господарського суду України від 22.04.2015 р. встановлено, що Договір №11 від 02.09.2013р. в частині виконання взятих на себе зобов'язань Виконавцем повністю виконаний і Замовником були прийняті проведені ним роботи в повному обсязі без зауважень та підписано акт №11 прийняття виконаних робіт на загальну суму 170800 грн. Також встановлено, що Замовником був схвалений Договір №11 від 02.09.2013р., що стверджується: допуском Виконавця до збирання врожаю сої на площі 427 га; забезпеченням техніки Виконавця паливно-мастильними матеріалами, а працівників житлом та харчуванням, відповідно до п.2.1.4 Договору; обліком та отриманням зібраного зерна та, в результаті, прийняття без будь-яких зауважень, за актом прийняття виконаних робіт №11 від 07.11.2013р., проведені відповідачем роботи по збиранню врожаю сої на 427 га, з ціною 400 грн. за 1 га, на загальну суму 170800 грн.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст.526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основної заборгованості у розмірі 170800 грн. є підставними та підлягають до задоволення.

Також позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 170800 грн.

Згідно із п.5.7 Договору, в разі несвоєчасного розрахунку з Виконавцем, Замовник сплачує штраф в розмірі всієї суми простроченого платежу.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно приписів ч.ч.1, 2 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно із ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи, що протягом 10-ти банківських днів після підписання акту приймання виконаних робіт №11 від 07.11.2013 р., Замовник отримані послуги не оплатив, колегія суддів дійшла висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 170800 грн. підставна та підлягає до задоволення.

Також позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 50187 грн. та 3% річних в розмірі 6555,91 грн. нарахованих за період прострочення оплати з 22.11.2013 р. по 03.03.2015 р. на суму заборгованості 170800 грн.

Згідно приписів ч. 2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Колегія суддів перевірила поданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та відсотків річних та дійшла висновку про його обґрунтованість та арифметичну правильність. Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 50187 грн. та 3% річних в сумі 6555,91 грн. нарахованих за період прострочення оплати наданих послуг з 22.11.2013 р. по 03.03.2015 р. на суму заборгованості 170800 грн., є підставними та підлягають до задоволення.

Посилання відповідача на додаткову угоду №1 від 23.09.2013р. до Договору, якою фактично змінено порядок розрахунків за надані послуги та виключено договірну відповідальність у формі штрафу (п.п.5.1, 5,7 Договору), критично оцінюється судом, оскільки згідно пояснень представника позивача від 30.03.2015 р. /а.с.72, т.1/ ФОП ОСОБА_4 не укладав і не підписував вказану додаткову угоду до Договору. Також, дане твердження позивача підтверджується висновком експерта №366 від 21.05.2015 р. за результатами судової почеркознавчої експертизи підпису фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 у полі "Виконавець" на додатковій угоді №1 від 23.09.2013р. до договору №11 про надання послуг по збиранню врожаю 2013 р. від 02.09.2013 р. /а.с.187-198, т.1/, в якому зазначено, що підпис ФОП ОСОБА_4 у полі "Виконавець" даної додаткової угоди до Договору виконаний не ОСОБА_4, а іншою особою.

Твердження відповідача про те, що договір №11 про надання послуг по збиранню врожаю 2013р. від 02.09.2013 р. суперечить чинному законодавству, оскільки не підписаний з боку позивача, тому є неукладеним, а також відсутність правових підстав та повноважень для підписання договору представником позивача, не приймаються судом до уваги, враховуючи наступне.

Договір №11 про надання послуг по збиранню врожаю 2013 р. від 02.09.2013 р. не суперечить чинному законодавству, оскільки Договір підписаний з боку позивача директором дочірнього підприємства "Агрофірма Луга-Нова" ПП "Універсам" та скріплений печаткою, а зі сторони відповідача уповноваженим його представником ОСОБА_6 згідно довіреності б/н від 15.08.2013р.. На його виконання були вчинені сторонами дії, які свідчать про його схвалення. Представник ФОП ОСОБА_4 ОСОБА_6 мав відповідні повноваження, проте у правочині помилково відсутні вказівки на те, що його укладено від імені підприємця. Договір №11 про надання послуг по збиранню врожаю 2013 р. від 02.09.2013 р., вчинений від імені ФОП ОСОБА_4

Чинним законодавством України не встановлено обовязку фізичної особи-підприємця видавати нотаріально завірену довіреність для підписання договорів представником, як і не встановлено обовязку скріплювати його печаткою.

Згідно ст.207 ЦК України (в редакції, чинній на момент укладення Договору та оформлення акту №11 прийняття виконаних робіт від 07.11.2013 р.) правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Тобто обовязок скріплювати правочин печаткою покладений лише на юридичну особу.

Відповідно до ч.3 ст.244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами; довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі. За змістом цієї норми довіреністю є письмовий документ, що підтверджує повноваження представника діяти від імені довірителя у відносинах з третіми особами. Тому довіреність є чинною незалежно від того, чи ґрунтується вона на договорі, акті органу юридичної особи, чи не ґрунтується, а випадки, наведені у частині першій та другій статті 244 ЦК України, не складають виключного переліку випадків, у яких може видаватися довіреність.

Судом встановлено, що письмова довіреність б/н від 15.08.2013р., яка видана ФОП ОСОБА_4 на підписання договорів та актів про їх виконання, підтверджує повноваження представника ОСОБА_6 діяти від імені довірителя у відносинах з третіми особами.

Також, колегія суддів враховує, що рішенням господарського суду Волинської області від 15.03.2016 р. у справі №903/63/16, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 р. відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 підприємства "Агрофірма Луга-Нова" ПП "Універсам" до ФОП ОСОБА_4 про визнання недійсним договору № 11 від 02.09.2013 року про надання послуг по збиранню врожаю 2013 року.

Посилання відповідача на той факт, що акт №11 прийняття виконаних робіт від 07.11.2013 р. не відповідає вимогам до оформлення первинних документів, не приймається судом, оскільки вказаний акт містить обов'язкові реквізити первинних та зведених облікових документів, що зазначені в ст. 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 398342,91 грн., з яких 170800 грн. основна заборгованість, 170800 грн. штраф, 50187 грн. інфляційні втрати, 6555,91 грн. 3% річних підставні та обґрунтовані, підлягають до задоволення в повному обсязі.

Згідно абз.1 п.1 постанови Пленуму ВГС України від 21.02.2013р. №7, відповідно до розділу VI ГПК України судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

Оскільки позивач поніс витрати в розмірі 9 грн. у вигляді оплати банківської комісії при оплаті за проведення судової експертизи, суд вважає ці витрати судовими витратами, які повязані з розглядом справи.

Доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно статті 104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, оскільки спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Також, не приймаються до уваги твердження скаржника про порушення порядку проведення і призначення експертизи у справі, оскільки питання законності призначення та проведення судової почеркознавчої експертизи було предметом дослідження у даній справі. Так, постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 р. у справі №903/1048/14, залишеній без змін постановою Вищого господарського суду України від 01.09.2015 р. у даній справі, залишено без змін ухвалу господарського суду Волинської області від 08.04.2015 р. про призначення судової почеркознавчої експертизи.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, місцевим господарським судом повністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи.

За таких обставин підстав для зміни, скасування рішення місцевого господарського суду, визначених ст. 104 ГПК України, не вбачається.

Витрати на судовий збір за подання апеляційної скарги в силу приписів ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача у зв`язку із відмовою у її задоволенні.

Керуючись ст.ст. 99,101,103-105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 підприємства Агрофірми "Луга-Нова" ПП "Універсам" на рішення господарського суду Волинської області від 16.02.2016 р. у справі №903/1048/14 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Волинської області від 16.02.2016 р. у справі №903/1048/14 залишити без змін.

2. Матеріали справи №903/1048/14 повернути до господарського суду Волинської області.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Савченко Г.І.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Юрчук М.І.