Рішення № 59631758, 08.08.2016, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 серпня 2016 року Справа № 913/698/16

Провадження №19пн/913/698/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Електротехнічна компанія Техномрія, м.Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Ровенькиантрацит, м.Сєвєродонецьк Луганської області

про зобовязання здійснити повернення других екземплярів первинних облікових бухгалтерських документів за фактично поставлений товар

Суддя господарського суду Луганської області Косенко Т.В.

Секретар судового засідання помічник судді Воронько В.В.

У засіданні брали участь:

від позивача ОСОБА_1, представник за довіреністю б/н від 01.06.2015;

від відповідача представник не прибув.

С У Т Ь С П О Р У:

Товариство з обмеженою відповідальністю Електротехнічна компанія Техномрія звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Ровенькиантрацит про зобовязання здійснити повернення других екземплярів первинних облікових бухгалтерських документів за переліком: договір №277/14-2РА від 11.03.2014; специфікацію №11/2 від 30.01.2014 ( на загальну суму 10893 грн 60 коп.) до договору №277/14-2РА від 11.03.2014; специфікацію до договору №12/14-4 РА від 13.01.2014; специфікацію до договору №60/14-1РА від 24.01.2014; видаткові накладні: від 23.05.2014 за №ЕКТ00000369, від 04.06.2014 за №ЕКТ00000393, від 13.06.2014 за №ЕКТ00000442, від 25.06.2014 за №ЕКТ00000469, від 03.07.2014 за №ЕКТ0000508, від 24.07.2014 за №ЕКТ0000572, від 24.07.2014 за №ЕКТ0000671, від 01.09.2014 за №ЕКТ0000705, від 18.09.2014 за №ЕКТ0000753, від 19.09.2014 за №ЕКТ0000763, від 19.09.2014 за №ЕКТ0000765, від 19.09.2014 за №ЕКТ0000768, від 08.10.2014 за №ЕКТ0000839, від 20.10.2014 за №ЕКТ0000874, від 20.10.2014 за №ЕКТ0000877, від 20.10.2014 за №ЕКТ0000882, від 20.10.2014 за №ЕКТ0000888, від 03.11.2014 за №ЕКТ0000928, від 03.11.2014 за №ЕКТ0000929, від 22.12.2014 за №ЕКТ00001027, від 22.12.2014 за №ЕКТ00001036, від 22.12.2014 за №ЕТ00001030, від 22.12.2014 за №ЕТ00001031, від 22.12.2014 за №ЕКТ00001033, від 22.12.2014 за №ЕКТ00001038, від 22.12.2014 за №ЕКТ00001041, від 22.12.2014 за №ЕКТ00001044, від 22.12.2014 за №ЕКТ00001050, від 22.12.2014 за №ЕКТ00001052.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 07.06.2016 було порушено провадження у справі та розгляд справи призначений на 22.06.2016.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 22.06.2016 розгляд справи було відкладено на 29.06.2016.

29.06.2016 позивачем в судовому засіданні надано документи згідно супровідного листа б/н від 29.06.2016, які судом були розглянуті та долучені до матеріалів справи.

Крім того від позивача надійшли додаткові пояснення по справі б/н від 29.06.2016, в яких він уточнює позовні вимоги та просить розглядати їх у наступній редакції: зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю ДТЕК Ровенькиантрацит здійснити повернення дублікатів первинних облікових бухгалтерських документів за переліком: договір №277/14-2РА від 11.03.2014; специфікацію №11/2 від 30.01.2014 ( на загальну суму 10893 грн 60 коп.) до договору №277/14-2РА від 11.03.2014; специфікацію до договору №12/14-4 РА від 13.01.2014; специфікацію до договору №60/14-1РА від 24.01.2014; видаткові накладні: від 23.05.2014 за №ЕКТ00000369, від 04.06.2014 за №ЕКТ00000393, від 13.06.2014 за №ЕКТ00000442, від 25.06.2014 за №ЕКТ00000469, від 03.07.2014 за №ЕКТ0000508, від 24.07.2014 за №ЕКТ0000572, від 24.07.2014 за №ЕКТ0000671, від 01.09.2014 за №ЕКТ0000705, від 18.09.2014 за №ЕКТ0000753, від 19.09.2014 за №ЕКТ0000763, від 19.09.2014 за №ЕКТ0000765, від 19.09.2014 за №ЕКТ0000768, від 08.10.2014 за №ЕКТ0000839, від 20.10.2014 за №ЕКТ0000874, від 20.10.2014 за №ЕКТ0000877, від 20.10.2014 за №ЕКТ0000882, від 20.10.2014 за №ЕКТ0000888, від 03.11.2014 за №ЕКТ0000928, від 03.11.2014 за № ЕКТ0000929, від 22.12.2014 за №ЕКТ00001027, від 22.12.2014 за № ЕКТ00001036, від 22.12.2014 за № ЕТ00001030, від 22.12.2014 за №ЕТ00001031, від 22.12.2014 за №ЕКТ00001033, від 22.12.2014 за №ЕКТ00001038, від 22.12.2014 за №ЕКТ00001041, від 22.12.2014 за №ЕКТ00001044, від 22.12.2014 за №ЕКТ00001050, від 22.12.2014 за №ЕКТ00001052.

Зазначені пояснення долучені судом до матеріалів справи.

29.06.2016 від відповідача через відділ документального забезпечення (канцелярію суду) надійшов відзив б/н від 27.06.2016 на позовну заяву, в якому він просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Електротехнічна компанія Техномрія у повному обсязі. Зазначив, що станом на 29.06.2016 відповідач повернув на адресу позивача другі екземпляри первинних облікових документів за фактично поставлений товар за договорами поставки №12/14-4РА від 13.01.2014, №60/14-1РА від 24.01.2014, №277/14-2РА від 11.03.2014, у тому числі оригінали договорів поставки №12/14-4РА від 13.01.2014, №60/14-1РА від 24.01.2014, №277/14-2РА від 11.03.2014 та специфікацій до них, а також другі екземпляри видаткових накладених, що підтверджується Експрес - накладними ТОВ НОВА ПОШТА, доданими до відзиву.

Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 29.06.2016 була оголошена перерва до 26.07.2016.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 26.07.2016 розгляд справи було відкладено на 08.08.2016.

Позивач запереченням на відзив б/н від 08.08.2016 зазначив, що відповідач не надав фактичних доказів, що відправлення первинних облікових бухгалтерських документів було здійснено саме за сімома відправленнями, на які посилається відповідач; що відповідач не довів, що особи, які здійснили ці відправлення, дійсно є працівниками ТОВ ДТЕК Ровенькиантрацит; що за вказаними експрес-накладними позивач отримав інші облікові бухгалтерські документи; що дати оформлення та складання видаткових накладних з 23.05.2014 по 22.12.2014 не співпадають з датами складання експрес-накладних.

Листом б/н та без дати відповідач зазначив, що при укладення договорів позивач та відповідач визначили обовязок постачальника при поставці продукції надати покупцю за актом приймання-передачі, підписаним уповноваженими представниками сторін товаросупровідні документи, передбачені п.4.3 договорів; що позивач не конкретизує, які саме норми ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку були порушені; що листом №09/10/16 від 09.10.2015 відповідач повернув позивачеві дублікати первинних облікових документів.

Відповідач клопотанням б/н та без дати просив суд розглянути справу без участі представника відповідача.

Суд з урахуванням думки представника позивача вважає можливим задовольнити вказане клопотання та розглянути справу за відсутності представника відповідача.

У судовому засіданні 08.08.2016 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Електротехнічна компанія Техномрія (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю ДТЕК Ровенькиантрацит (покупець, відповідач) були укладені договори поставки №12/14-4РА від 13.01.2014, №60/14-1ра ВІД 24.01.2014, №277/14-2РА від 11.03.2014, №76/13-1РА від 24.04.2013, №485/14-3РА від 11.06.2014.

Вказані договори є ідентичними за змістом.

Відповідно до п.1.1 укладених договорів в порядку і на умовах, передбачених договором, постачальник зобовязується поставити у власність покупця продукцію і/або обладнання виробничо-технічного призначення в асортименті, кількості, в строки, за ціною і з якісними характеристиками, узгодженими сторонами в цьому договорі і специфікаціях, що є невідємними частинами до цього договору.

Згідно з п.1.2 договорів покупець зобовязався прийняти і оплатити продукцію, що постачається в його власність відповідно до умов цього договору.

В п.4.3 вказаних договорів сторони передбачили, що в підтвердження поставки постачальник зобовязаний надати покупцю по акту приймання-передачі, підписаним уповноваженими представниками сторін наступні товаросупровідні документи: рахунок-фактуру, податкову накладну, видаткову накладну, відповідні товаросупровідні накладні (залізнична (товарно-транспортна) накладна), сертифікат якості і/або паспорт, сертифікат відповідності (у випадку, якщо продукція підлягає обовязковій сертифікації), інструкцію (керівництво) з експлуатації (у випадку, якщо даний документ передбачений), технічну документацію, передбачену п.2.3 цього договору, декларацію про відповідність (якщо це встановлено технічним регламентом на відповідний вид продукції). Товаросупровідні документи, обумовлені в цьому пункті договору, постачальник зобовязується надати покупцю разом з поставленою продукцією. Постачальник зобовязується виписати податкову накладну і зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно з вимогами Податкового кодексу України. У випадку якщо постачальник порушив порядок видачі, заповнення податкових накладних і/або не зареєстрував податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних і/або не передав її покупцю в установлений строк постачальник сплачує покупцю неустойку у вигляді штрафу в розмірі, еквівалентному сумі податкового кредиту за такою податковою накладною. Сторони підтверджують, що даний пункт договору є вимогою про надання податкової накладної і додаткових вимог від покупця в розумінні п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України не вимагається. Не надання, не реєстрація і/або відмова від реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних в вищезазначений строк розцінюється як відмова від надання постачальником податкової накладної. Приймаючи до уваги вимоги ст.201.1 Податкового кодексу України і відповідно з вимогами Наказу Міністерства фінансів України від 01.11.2011 №1379 Про затвердження форми податкової накладної і Порядку заповнення податкової накладної, УКТВЕД є обовязковим реквізитом податкової накладної для підакцизних товарів і товарів, ввезених на митну територію України. Якщо продукція, що поставляється за цим договором, є імпортною за походженням, з метою виключення можливих податкових ризиків сторін, постачальник зобовязується в строк до поставки продукції направити покупцю коди УКТВЕД такої продукції. Крім того, одночасно з продукцією, що поставляється, постачальник (що не є виробником продукції) повинен надати покупцю копії документів, які підтверджують походження продукції (довіреності або витяг з книги виданих довіреностей на отриману продукцію, товарно-транспортні накладні, шляхові листи вантажних автомобілів), які були надані постачальнику, в свою чергу, при придбанні продукції у своїх контрагентів. Якщо продукція, що поставляється, ввезена на митну територію України (виробник продукції не є резидентом України), постачальник зазначає код УКТВЕД продукції, номер і дату митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення продукції, ввезеної на митну територію України, в первинних документах (податкових накладних, товарно-транспортних накладних, видаткових накладних), а також надає сертифікати, копії митних декларацій, документи, які визначають країну походження продукції і включають дані про УКТВЕД і митне декларування. Сторони узгодили, що постачальник зобовязується оформлювати (виписувати, реєструвати, надавати) податкові накладні і інші первинні документи на виконання умов договору на українській мові.

У випадку надходження продукції без товаросупровідної документації, що потягне неможливість здійснити приймання за кількістю, якістю, асортименту, комплектності, покупець має право відмовитися від приймання продукції, що надійшла. В такому випадку, повернення продукції здійснюється в порядку, передбаченому п.2.4 договору (п.4.4 договорів).

Відповідно до п.4.5 договорів датою поставки вважається дата, зазначена представником покупця на відповідних товаросупровідних документах, наданих постачальником. При поставці автомобільним транспортом датою поставки вважається дата, зазначена в залізничній накладній, що свідчить про прибуття продукції на залізничну станцію призначення (узгоджене місце призначення поставки).

Згідно з п.4.6 договорів зобовязання постачальника вважаються виконаними з моменту передачі продукції в розпорядження покупця в узгоджене місце призначення поставки в асортименті, кількості, в строки, з якісними характеристиками, узгодженими сторонами в договорі і специфікаціях до нього. Зобовязання покупця вважаються виконаними з моменту прийняття і оплати поставленої продукції.

02.02.2015 на підприємстві позивача проведено інвентаризацію наявності та стану первинних облікових бухгалтерських документів, за результатами якої складено акт (а.с.88-90). Відповідно до акту за контрагентом ТОВ ДТЕК Ровенькиантрацит (код 37713861) відсутні у наявності наступні бухгалтерські документи: видаткових накладних (2-гі екземпляри) №ЕКТ00000369 від 23.05.2014 на суму 11389 грн 44 коп., №ЕКТ00000393 від 04.06.2014 на суму 53588 грн 88 коп., №ЕКТ00000442 від 13.06.2014 на суму 1560 грн 00 коп., №ЕКТ00000469 від 25.06.2014 на суму 318 грн 00 коп., №ЕКТ0000508 від 03.07.2014 на суму 12600 грн 00 коп., №ЕКТ0000572 від 24.07.2014 на суму 186 грн 48 коп., №ЕКТ0000575 від 24.07.2014 на суму 1253 грн 75 коп., №ЕКТ0000671 від 29.08.2014 на суму 456 грн 00 коп., №ЕКТ0000705 від 01.09.2014 на суму 5940 грн 00 коп., №ЕКТ0000753 від 18.09.2014 на суму 11716 грн 92 коп., №ЕКТ0000763 від 19.09.2014 на суму 2313 грн 66 коп., №ЕКТ0000765 від 19.09.2014 на суму 1847 грн 68 коп., №ЕКТ0000768 від 19.09.2014 на суму 7707 грн 02 коп., №ЕКТ0000839 від 08.10.2014 на суму 1608 грн 00 коп., №ЕКТ0000874 від 20.10.2014 на суму 67 грн 20 коп., №ЕКТ0000877 від 20.10.2014 на суму 374 грн 40 коп., №ЕКТ0000882 від 20.10.2014 на суму 617 грн 40 коп., №ЕКТ0000888 від 20.10.2014 на суму 24240 грн 00 коп., №ЕКТ0000928 від 03.11.2014 на суму 5455 грн 20 коп., №ЕКТ0000929 від 03.11.2014 на суму 6570 грн 00 коп., №ЕКТ00001027 від 22.12.2014 на суму 19153 грн 20 коп., №ЕКТ00001036 від 22.12.2014 на суму 2635 грн 44 коп., №ЕКТ00001030 від 22.12.2014 на суму 1434 грн 60 коп., №ЕКТ00001031 від 22.12.2014 на суму 879 грн 00 коп., №ЕКТ00001033 від 22.12.2014 на суму 4460 грн 16 коп., №ЕКТ00001038 від 22.12.2014 на суму 1823 грн 76 коп., №ЕКТ00001041 від 22.12.2014 на суму 5781 грн 00 коп., №ЕКТ00001044 від 22.12.2014 на суму 6346 грн 80 коп., №ЕКТ00001050 від 22.12.2014 на суму 3182 грн 40 коп., №ЕКТ00001052 від 22.12.2014 на суму 16696 грн 80 коп., договору №277/14-2РА від 11.03.2014, специфікації №11/2 від 30.01.2014 на загальну суму 10893 грн 60 коп. до договору №277/14-2РА від 11.03.2014, специфікацій до договору №12/14-4РА від 13.01.2014, специфікацій до договору №60/14-1РА від 24.01.2014.

23.09.2015 позивач звертався до відповідача з листом №23/09-1, в якому просив надіслати на його адресу оригінали вказаних документів. Відповідач на вказаний лист відповіді не надав, документи не надіслав.

Також позивач зазначив, що зауважень щодо виконання постачання товару, його комплектації та якості від Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Ровенькиантрацит не надходило, що відсутність других екземплярів первинних облікових бухгалтерських документів у позивача призводить до порушення умов п.п.4.3-4.6 договорів та приписів ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань) є, зокрема, договір.

Згідно ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст.629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення передбачені і ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України.

Згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Сторонами у справі факт поставки позивачем відповідачеві продукції за договорами поставки №12/14-4РА від 13.01.2014, №60/14-1ра ВІД 24.01.2014, №277/14-2РА від 11.03.2014, №76/13-1РА від 24.04.2013, №485/14-3РА від 11.06.2014 не оспорюється.

Відповідно до ч.1 ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу субєкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту субєктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст.16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.ч.2-3 ст.16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обовязку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачені способи захисту порушених прав, зокрема, визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших субєктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів субєктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обовязку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Відносно посилань позивача на приписи ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 6 вказаної статті передбачено, що у разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації

підприємство зобовязане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Відповідно до п.1.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 (далі Положення), вказане Положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх обєднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету.

Підпунктами 2.2 і 2.3 Положення первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи). Первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. На вимогу контролюючих або судових органів та своїх контрагентів підприємство, установа зобовязані за свій рахунок зробити копії таких документів на паперовому носії.

Суд зазначає, що дублікат це екземпляр документа, що видається замість втраченого оригіналу. Він виготовляється для того, щоб замінити оригінал і, як правило, нумерується. Дублікат має однакову юридичну силу з оригіналом, підміняючи вихідну папір. Копія це точне відтворення документа, виконане ручним або автоматичним способом (шляхом перемальовування, фотокопіювання, сканування). Отриманий екземпляр в загальному випадку не володіє юридичною силою оригіналу, якщо він не завірений в установленому порядку.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що вказаними приписами законодавства не встановлено обовязку покупця повертати дублікати первинних облікових документів, тому вищезазначені посилання позивача є необґрунтованими.

Посилання позивача на п.п.4.3-4.6 договорів поставки №12/14-4РА від 13.01.2014, №60/14-1ра ВІД 24.01.2014, №277/14-2РА від 11.03.2014, №76/13-1РА від 24.04.2013, №485/14-3РА від 11.06.2014 суд вважає необґрунтованими, оскільки вказаними умовами договору не передбачено обовязку покупця щодо надсилання на адресу постачальника других екземплярів вказаних первинних бухгалтерських документів або їх дублікатів.

Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права шляхом зобовязання відповідача здійснити повернення дублікатів первинних бухгалтерських документів не передбачений приписами ст.16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України або іншими приписами законодавства.

Також, господарський суд зауважує наступне.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 12.06.2013 у справі №6-32цс13 порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст.16 Цивільного кодексу України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У п.145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Обєднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобовязань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст.13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобовязань за ст.13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02)).

Суд вважає, що обраний спосіб захисту порушених прав позивача не призводить до реального відновлення порушених його прав.

Підпунктом 4.3 п.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції передбачено, що господарський суд, дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, повинен відмовити в позові, а не припиняти провадження на підставі п.1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Судом не приймаються до уваги посилання відповідача на те, що він повернув позивачу другі екземпляри первинних облікових бухгалтерських документів за фактично поставлений товар за договорами поставки №12/14-4РА від 13.01.2014, №60/14-1ра ВІД 24.01.2014, №277/14-2РА від 11.03.2014, в т.ч. оригінали вказаних договорів та специфікацій до них, а також другі екземпляри видаткових накладних, за експрес-накладними ТОВ Нова пошта №59000045919440 від 13.02.2014, №59000047532140 від 25.02.2014, №59000052428757 від 01.04.2014, №59000060451546 від 31.05.2014, №59000095181166 від 11.02.2015, №590001034424408 від 03.04.2015 та Декларацією про прийняття вантажу ТОВ Ін-Тайм №1309001857 від 26.11.2014, оскільки з вказаних експрес-накладних та декларації достеменно неможливо встановити, які саме документи надсилалися позивачеві. Крім того, відповідачем не надано доказів того, що особи, які робили відправлення за вказаними експрес-накладними є працівниками Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Ровенькиантрацит.

Відносно посилань відповідача на лист №09/10/16 від 09.10.2015, яким він повернув позивачу дублікати первинних облікових документів, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З опису вкладення від 19.10.2015 до листа відповідача №09/10/16 від 09.10.2015 неможливо встановити, що за цим відправленням позивачеві надсилалися саме дублікати видаткових накладних, про повернення яких заявлено у позові, оскільки не зазначено, що направляються дублікати саме видаткових накладних, що номери та дати дублікатів вказаних у описі вкладення не співпадають з номерами та датами видаткових накладних, які просить повернути позивач, тому суд вважає посилання позивача на вказаний лист необґрунтованими.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Судовий збір покладається на позивача згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. В позові Товариства з обмеженою відповідальністю Електротехнічна компанія Техномрія до Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Ровенькиантрацит відмовити повністю.

2. Судові витрати зі сплати судового збору віднести на позивача.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12.08.2016.

Суддя Т.В. Косенко