Постанова № 59625917, 03.08.2016, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2016 року м. ПолтаваСправа № 816/734/16

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бойка С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Носенко М.В.,

позивача - ОСОБА_1,

представників відповідача - Уральцевої І.Є., Бажатарника Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Полтавського обласного центру медико - соціальної експертизи про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

18 травня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавського обласного центру медико - соціальної експертизи про зобов'язання провести повторне обстеження та встановити раніше визначену ІІ-гу групу інвалідності загального захворювання.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що в 2011 році він переніс операцію по видаленню симговидної кишки та частини сечового міхура, у квітні - травні 2012 року ним було перенесено ще дві операції. У липні 2012 року згідно з Інструкцією про встановлення груп інвалідності затвердженої наказом МОЗ України від 05.09.2011 № 561 та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 ОСОБА_1 було встановлено ІІ групу інвалідності загального захворювання.

Не зважаючи на погіршення стану здоров'я та після проведення формального обстеження комісією МСЕК у 2015 року ОСОБА_1 було встановлено ІІІ-групу інвалідності, яка за результатами поточного проходження комісії МСЕК як і при контрольних оглядах у контрольно-конфліктній МСЕК № 2 Полтавської ОДА та Центральній МСЕК МОЗ була залишена без змін. Наголошував на протиправності вказаних рішень та необхідності проведення повторного обстеження.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та просили в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши пояснення позивача та представників відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що в 2011 році ОСОБА_1 в результаті онкологічного захворювання - перстевидний рак сигмовидної кишки було проведено операцію по видаленню сигмовидної кишки та частини сечового міхура.

11.06.2012 Онкодиспансером м. Кременчука ОСОБА_1 було видано направлення на Медико-соціальну експертну комісію.

Актом № 1383 від 23.08.2012 огляду онкологічної медико-соціальною експертною комісією ОСОБА_1, останньому встановлено другу групу інвалідності.

05.06.2013 Онкодиспансером м. Кременчука ОСОБА_1 було видано направлення на Медико-соціальну експертну комісію.

Актом № 1377 від 16.08.2013 огляду онкологічної медико-соціальною експертною комісією ОСОБА_1, останньому встановлено другу групу інвалідності.

04.07.2014 Кременчуцьким обласним онкологічним диспансером ОСОБА_1 було видано направлення на Медико-соціальну експертну комісію.

Актом № 1192 від 18.07.2014 огляду онкологічної медико-соціальною експертною комісією ОСОБА_1, останньому встановлено третю групу інвалідності.

23.06.2015 Кременчуцьким обласним онкологічним диспансером ОСОБА_1 було видано направлення на Медико-соціальну експертну комісію.

Актом № 1451 від 12.10.2015 огляду обласною медико-соціальною експертною комісією ОСОБА_1, останньому підтверджено третю групу інвалідності.

Крім того, встановлення позивачу третьої групи інвалідності було підтверджено актом № 24 від 18.02.2016 огляду Центральної МСЕК МОЗ України.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо встановлення йому третьої групи інвалідності позивач звернувся до суду.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, суд виходить з наступного.

Статтею 1 Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні" № 2961-IV від 06.10.2005 (далі по тексту - Закон № 2961-IV) медико-соціальна експертиза - визначення на основі комплексного обстеження усіх систем організму конкретної особи міри втрати здоров'я, ступеня обмеження її життєдіяльності, викликаного стійким розладом функцій організму, групи інвалідності, причини і часу її настання, а також рекомендацій щодо можливих для особи за станом здоров'я видів трудової діяльності та умов праці, потреби у сторонньому догляді, відповідних видів санаторно-курортного лікування і соціального захисту для найповнішого відновлення усіх функцій життєдіяльності особи.

Абзацом першим пункту 4 Положення про медико-соціальну експертизу затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (далі по тексту - Положення про МСЕК) медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров'я при Міністерстві охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" № 875-ХІІ від 21.03.1991 (далі по тексту - Закон № 875-ХІІ) інвалідність як міра втрати здоров'я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

Згідно з абзацом 1 пункту 11 Положення про МСЕК міські, міжрайонні, районні комісії визначають: ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків; потребу інвалідів у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв; потребу інвалідів, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування; ступінь стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування; причини смерті інваліда або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений комісією у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім'ї померлого; медичні показання на право одержання інвалідами спеціального автотранспорту і протипоказання до керування ним.

Відповідно до пункту 12 вказаного Положення кримська республіканська, обласні, центральні міські комісії: здійснюють організаційно-методичне керівництво та контроль за діяльністю відповідно районних, міжрайонних, міських комісій, перевіряють правомірність прийнятих ними рішень і в разі визнання їх безпідставними змінюють їх; повторно оглядають осіб, що звертаються для встановлення інвалідності і оскаржили рішення районних, міжрайонних, міських комісій, перевіряють якість розроблення індивідуальних програм реабілітації, здійснюють контроль за повнотою і якістю їх виконання; проводять у складних випадках огляд осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленнями районних, міжрайонних, міських комісій; визначають медичні показання на право одержання інвалідами спеціального автомобільного транспорту і протипоказання до керування ним; надають лікарям комісій консультаційну допомогу з питань проведення медико-соціальної експертизи; впроваджують наукові принципи і методи, розроблені науково-дослідними інститутами, готують пропозиції щодо вдосконалення порядку проведення медико-соціальної експертизи, узагальнюють і поширюють передовий досвід роботи; беруть участь у розробленні комплексних заходів щодо профілактики і зниження рівня інвалідності, а також удосконалення порядку проведення реабілітації інвалідів; проводять аналіз рівня та динаміки інвалідності, стан реабілітації інвалідів в Автономній Республіці Крим, області, місті, районі; вживають заходів до підвищення кваліфікації фахівців комісій; проводять разом з профспілковими та громадськими організаціями інвалідів конференції, наради, семінари з питань профілактики інвалідності, реабілітації та адаптації інвалідів; вносять відповідно до компетенції до Централізованого банку даних з проблем інвалідності інформацію про громадян, які пройшли медико-соціальну експертизу;

узагальнюють, аналізують та подають до Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ, обласних (міських) центрів медико-соціальної експертизи, а також управлінь охорони здоров'я обласних (міських) державних адміністрацій інформацію про випадки необґрунтованого прийняття рішень міськими, міжрайонними, районними комісіями та направлення хворих лікарсько-консультативними комісіями на огляд до комісій для встановлення інвалідності.

Пунктом 17 Положення про МСЕК встановлено, що медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Відповідно до пункту 19 Положення про МСЕК комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.

Згідно з пунктом 20 Положення про МСЕК комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2, 2.3, 2.4 Інструкції про встановлення групи інвалідності затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.11.2011 за N 1295/20033 (далі по тексту - Інструкція) до основних видів порушення функцій організму людини, які визначаються медико-соціальною експертизою, належать: порушення психічних функцій (сприйняття, уваги, пам'яті, мислення, мови, емоцій, волі); порушення сенсорних функцій (зору, слуху, нюху, дотику, больової, температурної та інших видів чутливості); порушення статодинамічних функцій (голови, тулуба, кінцівок, рухливих функцій, статики, координації руху); порушення функції кровообігу, дихання, травлення, виділення, обміну речовин та енергії, внутрішньої секреції, імунітету тощо; мовні порушення (не обумовлені психічними розладами), порушення голосоутворення, форми мови - порушення усної (ринолалія, дизартрія, заїкання, алалія, афазія) та письмової (дисграфія, дислексія), вербальної та невербальної мови; порушення, які викликають спотворення (деформація обличчя, голови, тулуба, кінцівок, які призводять до зовнішнього спотворення, аномальні дефекти травного, сечовидільного, дихального трактів, порушення розмірів тулуба).

Критерії життєдіяльності людини: здатність до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування, навчання, виконання трудової діяльності.

Здатність до пересування - можливість ефективно пересуватися у своєму оточенні (ходити, бігати, долати перепони, користуватися особистим та громадським транспортом).

Параметри оцінки - характер ходьби, темп пересування, відстань, яку долає хворий, здатність самостійно користуватись транспортом, потреба у допомозі інших осіб при пересуванні.

Здатність до самообслуговування - можливість ефективно виконувати соціально-побутові функції і задовольняти потреби без допомоги інших осіб.

Параметри оцінки - інтервал часу, через який виникає потреба в допомозі: епізодична допомога (рідше одного разу на місяць), регулярна (декілька разів на місяць), постійна допомога (декілька разів на тиждень - регульована або декілька разів на день - нерегульована допомога).

Здатність до орієнтації - можливість самостійно орієнтуватися у просторі та часі, мати уяву про навколишні предмети. Основними системами орієнтації є зір та слух (за умови нормального стану психічної діяльності та мови).

Параметри оцінки - можливість розрізняти зорові образи людей та предметів на відстані, що збільшується, і в різних умовах (наявність або відсутність перешкод, знайомство з обстановкою), розрізняти звуки та усну мову (слухова орієнтація) за відсутності або наявності перешкод і ступеня компенсації порушення слухового сприйняття усної мови іншими способами (письмо, невербальні форми); необхідність використання технічних засобів для орієнтації та допомоги інших осіб у різних видах повсякденної діяльності (у побуті, навчанні, на виробництві).

Здатність до спілкування (комунікативна здатність) - можливість установлювати контакти з іншими людьми та підтримувати суспільні взаємозв'язки (порушення спілкування, пов'язані з розладом психічної діяльності, тут не розглядаються).

Основним засобом комунікації є усна мова, допоміжним - читання, письмо, невербальна мова (жестова, знакова).

Параметри оцінки - характеристика кола осіб, з якими можлива підтримка контактів, а також потреба у допомозі інших осіб у процесі навчання та трудової діяльності.

Здатність контролювати свою поведінку - можливість поводитись відповідно до морально-етичних і правових норм суспільного середовища.

Параметри оцінки - здатність усвідомлювати себе і дотримуватися установлених суспільних норм, ідентифікувати людей та об'єкти і розуміти стосунки між ними, правильно сприймати, інтерпретувати і адекватно реагувати на традиційну і незвичну ситуації, дотримуватися особистої безпеки, особистої охайності.

Здатність до навчання - можливість сприймати, засвоювати та накопичувати знання, формувати навики і уміння (побутові, культурні, професійні та інші) у цілеспрямованому процесі навчання. Можливість професійного навчання - здатність до оволодіння теоретичними знаннями і практичними навичками та умінням конкретної професії.

Параметри оцінки - можливість навчатися у звичайних або спеціально створених умовах (спеціальний навчальний заклад або група, навчання в домашніх умовах тощо); обсяг програми, строки і режим навчання; можливість освоєння професій різного кваліфікаційного рівня або тільки окремих видів робіт; необхідність використання спеціальних засобів із залученням допомоги інших (крім викладача) осіб.

Здатність до трудової діяльності - сукупність фізичних та духовних можливостей людини, яка визначається станом здоров'я, що дозволяє їй займатися різного виду трудовою діяльністю. Професійна працездатність - здатність людини якісно виконувати роботу, що передбачена конкретною професією, яка дозволяє реалізувати трудову зайнятість у певній сфері виробництва відповідно до вимог змісту і обсягу виробничого навантаження, встановленого режиму роботи та умов виробничого середовища.

Параметри оцінки - збереження або втрата професійної здатності, можливість трудової діяльності за іншою професією, яка за кваліфікацією дорівнює попередній, оцінка допустимого обсягу роботи у своїй професії і посаді, можливість трудової зайнятості в звичайних або спеціально створених умовах.

Порушення професійної працездатності - найчастіша причина соціальної недостатності, яка може виникати первинно, коли інші категорії життєдіяльності не порушені, або вторинно на основі обмеження життєдіяльності. Здатність до праці за конкретною професією у інвалідів з обмеженням інших критеріїв життєдіяльності може бути збережена повністю або частково чи відновлена засобами професійної реабілітації, після чого інваліди можуть працювати у звичайних або спеціально створених умовах з повною чи неповною тривалістю робочого часу.

Висновок про нездатність до трудової діяльності готується лише у разі згоди інваліда (крім випадків, коли інваліда визнано недієздатним).

Ступінь обмеження життєдіяльності - величина відхилення від норми діяльності людини. Ступінь обмеження життєдіяльності характеризується одним або поєднанням декількох зазначених найважливіших його критеріїв. Виділяють три ступені обмеження життєдіяльності: помірно виражене, виражене, значне.

Помірно виражене обмеження життєдіяльності зумовлено порушеннями функції органів і систем організму, що призводять до помірного обмеження можливості навчання, спілкування, орієнтації, контролю за своєю поведінкою, пересування, самообслуговування, участі у трудовій діяльності.

Виражене обмеження життєдіяльності обумовлюється порушенням функцій органів та систем організму, що полягає у вираженому порушенні можливості навчання, спілкування, орієнтації, контролю за своєю поведінкою, пересування, самообслуговування, участі у трудовій діяльності.

Значне обмеження життєдіяльності виникає внаслідок значних порушень функцій органів чи систем організму, що призводить до неможливості або значного порушення здатності чи можливості навчання, спілкування, орієнтації, контролю за своєю поведінкою, пересування, самообслуговування, участі у трудовій діяльності, та супроводжується необхідністю в сторонньому догляді (сторонній допомозі).

Особі, що визнана інвалідом, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II або III група інвалідності. I група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров'я інваліда та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді.

Критерії встановлення інвалідності визначені пунктом 27 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року N 1317.

Причини інвалідності встановлюються згідно з пунктом 26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року N 1317.

Пунктами 26 та 27 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 N 1317 (далів по тексту - Порядок) встановлено, що особі, що визнана інвалідом, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності.

Причинами інвалідності є зокрема загальне захворювання поранення.

Підставою для встановлення II групи інвалідності є стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, при збереженій здатності до самообслуговування та не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.

Критеріями встановлення II групи інвалідності є ступінь втрати здоров'я, що спричиняє обмеження у вираженому II ступені однієї чи декількох категорій життєдіяльності особи: обмеження самообслуговування II ступеня - здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб; обмеження здатності до самостійного пересування II ступеня - здатність до самостійного пересування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб; обмеження здатності до навчання II ступеня - нездатність до навчання або здатність до навчання тільки у спеціальних навчальних закладах або за спеціальними програмами вдома; обмеження здатності до трудової діяльності II ступеня - нездатність до провадження окремих видів трудової діяльності чи здатність до трудової діяльності у спеціально створених умовах з використанням допоміжних засобів і/або спеціально обладнаного робочого місця, за допомогою інших осіб; обмеження здатності до орієнтації II ступеня - здатність до орієнтації в часі і просторі за допомогою інших осіб; обмеження здатності до спілкування II ступеня - здатність до спілкування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб; обмеження здатності контролювати свою поведінку II ступеня - здатність частково чи повністю контролювати свою поведінку тільки за допомогою сторонніх осіб.

Підставою для встановлення III групи інвалідності є стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, в тому числі її працездатності, але потребують соціальної допомоги і соціального захисту.

Критеріями для встановлення III групи інвалідності є ступінь втрати здоров'я, що спричиняє обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності у помірно вираженому I ступені: обмеження самообслуговування I ступеня - здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів; обмеження здатності самостійно пересуватися I ступеня - здатність до самостійного пересування з більшим витрачанням часу, часткового пересування та скорочення відстані; обмеження здатності до навчання I ступеня - здатність до навчання в навчальних закладах загального типу за умови дотримання спеціального режиму навчального процесу і/або з використанням допоміжних засобів, за допомогою інших осіб (крім персоналу, що навчає); обмеження здатності до трудової діяльності I ступеня - часткова втрата можливостей до повноцінної трудової діяльності (втрата професії, значне обмеження кваліфікації або зменшення обсягу професійної трудової діяльності більше ніж на 25 відсотків, значне утруднення в набутті професії чи працевлаштуванні осіб, що раніше ніколи не працювали та не мають професії); обмеження здатності до орієнтації I ступеня - здатність до орієнтації в часі, просторі за умови використання допоміжних засобів;

обмеження здатності до спілкування I ступеня - здатність до спілкування, що характеризується зниженням швидкості, зменшенням обсягу засвоєння, отримання та передавання інформації; обмеження здатності контролювати свою поведінку I ступеня - здатність частково контролювати свою поведінку за особливих умов.

В ході розгляду справи встановлено, що в порушення вище наведених вимог визначення ступеню розладу функцій органів і систем організму ОСОБА_1 та обмеження його життєдіяльності не встановлювалось, як і не встановлювались порушення функцій організму позивача після перенесеної операції та його здатність до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування, виконання трудової діяльності.

Позивач в судовому засіданні пояснив, що під час проходження огляду в Полтавській обласній МСЕК, комісія обмежилась зовнішнім оглядом, вимірюванням тиску та формальними запитання "Де працюю?", "Як їжджу на роботу?" та "Який розмір заробітної плати?".

Представники відповідача в судовому засіданні в обґрунтування заперечень стверджували, що самопочуття ОСОБА_1 на час встановлення йому ІІІ групи інвалідності порівняно з після операційним періодом поліпшилось, а встановлення позивачу групи інвалідності відбувалось у відповідності до "Стандарт, посібник для лікарів, організації, структури та функціонування спеціалізованих онкологічних медико-соціальних експертних комісій .......".

В ході розгляду справ представники відповідача, а ні на вимогу суду, а ні з власної ініціативи не надали суду доказів відновлення у ОСОБА_1 сигмовидної кишки та частини сечового міхура, щоб в свою чергу свідчило про покращення стану здоров'я позивача.

Суд вважає безпідставними посилання представників відповідача на встановлення позивачу групи інвалідності у відповідності до "Стандарт, посібник для лікарів, організації, структури та функціонування спеціалізованих онкологічних медико-соціальних експертних комісій .......", оскільки вказаний стандарт-посібник не є нормативно правовим актом, а є навчальним посібником.

Представники відповідача в ході розгляду справи не надали доказів вчинення ними дій передбачених чинним законодавствам для повного та всебічного визначення позивачу відповідної групи інвалідності.

Крім того, поза увагою комісії залишились скарги позивача, які відображенні у п. 28.1 акту № 1451 огляду МСЕК від 12.10.2015.

В судовому засіданні було оглянуто медичну карту амбулаторного хворого № 3041 ОСОБА_1 та встановлено, що вона не містить інформації про покращення стану здоров'я в період з 2011 року по 2015 рік.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду доказів правомірності складання акту огляду медико-соціальною експертною комісією № 1451 від 12.10.2015. Разом із цим, позивач довів наявність факту порушення відповідачем його прав у сфері публічно-правових відносин.

Пунктом 2 частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне згідно з частиною другою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою повного захисту прав та інтересів позивача, вийти за межі позовних вимог та визнати недійсними та скасувати акт №1451 від 12.10.2015 огляду медико-соціальною експертною комісією ОСОБА_1 та зобов'язати Полтавський обласний центр медико - соціальної експертизи провести повторне обстеження ОСОБА_1 з урахуванням підстав скасування акту огляду медико-соціальною експертною комісією №1451 від 12.10.2015.

У відповідності до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити

Визнати недійсними та скасувати акт №24 від 18 лютого 2016 року огляду медико-соціальною експертною комісією ОСОБА_1.

Зобов'язати Полтавський обласний центр медико - соціальної експертизи провести повторне обстеження ОСОБА_1 з урахуванням підстав скасування акту огляду медико-соціальною експертною комісією №24 від 18 лютого 2016 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Полтавського обласного центру медико - соціальної експертизи на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 551,20 грн. (п'ятсот п'ятдесят одна гривня 20 копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 08 серпня 2016 року.

Суддя С.С. Бойко