Рішення № 59625784, 03.08.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого: Поливач Л.Д.

суддів: Вербової І.М., Лапчевської О.Ф.

при секретарі: Литвиненко Р.С.

за участю осіб: представника позивача Чендакової І.О.

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг, -

за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 23 грудня 2015 року

в с т а н о в и л а :

Заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 23 грудня 2015 року задоволено позов ТОВ «Новобудова» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по оплаті житлово - комунальних послуг. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Новобудова» заборгованість за житлово - комунальні послуги у розмірі 8513,67 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, невірну оцінку доказів, невідповідність висновків суду обставинам справи. ОСОБА_3 вказала на те, що ухвалюючи заочне рішення суд першої інстанції не взяв до уваги ту обставину, що вона не є власником квартири АДРЕСА_1 а лише зареєстрована за зазначеною адресою, відповідати за даними вимогами ТОВ «Новобудова» вона не повинна, оскільки є неналежним відповідачем у даній справі. З 2013 року власником даної квартири є ОСОБА_4

Справа №752/1292/15-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/8272/2016Головуючий у суді першої інстанції: О.В.МирошниченкоДоповідач у суді апеляційної інстанції: Л.Д.ПоливачУ судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 підтримав подану апеляційну скаргу, просив її задовольнити з викладених підстав. Заочне рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ТОВ «Новобудова» відмовити.

Представник позивача Чендакова І.О. апеляційну скаргу не визнала, просила суд її відхилити, рішення суду першої інстанції зашити без змін як законне та обґрунтоване.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які брали участь в судовому засіданні, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням правління АТ ХК «Київмісьбуд» №211 від 30.09.2004 року будинок АДРЕСА_1 переданий ТОВ «Новобудова» на баланс, експлуатацію та обслуговування.

Відповідно до авізо №263 від 24.10.2005 року АТ ХК «Київмісьбуд» передало ТОВ «Новобудова» на баланс для зарахування в основні фонди будинок за адресою: АДРЕСА_1

На підставі ордеру серії Б № 30756 на жиле приміщення виданого Печерською районною в м. Києві державною адміністрацією 14.10.2004 року ОСОБА_3 отримала право на зайняття жилого приміщення за адресою: АДРЕСА_1

Між ТОВ «Новобудова» та ОСОБА_3 було укладено 09.03.2006 року договір про надання комунальних послуг та послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Відповідно до п. 4.2.1 зазначеного договору, споживач зобов'язався сплачувати послуги в установлені договором строки, економно використовувати воду і теплову енергію.

Відповідно до ст.ст. 151,156 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку при домову територію. Члени сім'ї власника будинку зобов'язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту.

Пунктом 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530, 610, 625 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Так, позивач зазначив, що у зв'язку із несплатою за надані житлово-комунальні послуги по зазначеній квартирі в період з березня 2013 року по червень 2015 року утворилася заборгованість в сумі 8513,67 грн.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Новобудова» суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 є споживачем комунальних послуг у квартирі АДРЕСА_1 між сторонами є договірні відносини відповідно до укладеного 09.03.2006 року договору про надання комунальних послуг та послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог ТОВ «Новобудова», оскільки вони суперечать вимогам закону, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або у дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Так, кожна особа має право в порядку, встановленому цивільним процесуальним законодавством, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів ( ст.3 ЦПК України).

Згідно зі ст. 15 ЦПК суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Таким чином, поняття сторін у цивільному судочинстві пов'язане з поняттям суб'єктів спору про право, яке віднесено законом до юрисдикції загального суду.

Частина 1 ст. 30 ЦПК України визначає, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Відповідачем є особа, на яку вказує позивач як на порушника своїх прав.

На відміну від позивача відповідач - це особа, яка, на думку позивача або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов'язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов'язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов'язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, з огляду на положення ст. 322 ЦК України, саме на власника квартири АДРЕСА_1 покладено обов'язок сплати за житлово-комунальні послуги.

Як вбачається із матеріалів справи, 01.06.2012 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом КМНО АзаровоюН.І., зареєстрований в реєстрі за № 1228.

Згідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 11.07.2013року право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_4.

Отже власником зазначеної квартири з 01.06.2012 року є ОСОБА_4.

Разом з тим, із розрахунку заборгованості наданого ТОВ «Новобудова» вбачається, що заборгованість, яку просить стягнути позивач нарахована з березня 2013 року по червень 2015 року.

За наведених обставин, колегія суддів вважає, що оскільки ОСОБА_3 не є власником зазначеної квартири, а лише зареєстрована за зазначеною адресою, заборгованість, яку просить стягнути позивач утворилася після передачі ОСОБА_3 права власності на спірну квартиру ОСОБА_4 внаслідок укладеного 01.06.2012 року договору дарування, то позовні вимоги ТОВ «Новобудова» про стягнення з неї заборгованості за надані житлово - комунальні послуги не підлягають задоволенню, оскільки пред'явлені до неналежного відповідача. Належним відповідачем за зазначеними вимогами ТОВ «Новобудова» є власник квартири - ОСОБА_4

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції перевіряючи доводи позовної заяви допустив однобічність та неповноту судового розгляду, порушення норм процесуального та матеріальногоправа, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому дане рішення у відповідності до положень ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ТОВ «Новобудова» з наведених вище підстав.

ТОВ «Новобудова» не позбавлено можливості пред'явити позов про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги до належного відповідача.

У відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України з ТОВ «Новобудова» на користь ОСОБА_3 підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 267 грн. 31 коп.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.2 ч.1 ст.307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 23 грудня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.

Товариству з обмеженою відповідальністю «Новобудова» відмовити у задоволенні позову.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова» на користь ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору у розмірі 267 (двісті шістдесят сім) грн. 31 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий:

Судді: