Ухвала суду № 59625482, 25.07.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" липня 2016 р. м. Київ К/800/32808/14

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіЦвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач),суддів Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г., за участю секретаря судового засідання Савченко А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 24.03.2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2014 року

у справі № 810/1363/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будрегіонінвест»

до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будрегіонінвест» звернулось до суду з адміністративним позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 24.03.2014 року у справі № 810/1363/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2014 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 19.02.2014 року № 0000142204.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

У судовому засіданні представник відповідача касаційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. Представники позивача проти касаційної скарги заперечували та просили у її задоволенні відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «Будрегіонінвест» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість по розрахунках з ТОВ «Вінсо-Технології», за період з 01.03.2013 року по 30.06.2013 року та ТОВ «Дімалс ЛТД» за період з 01.03.2013 року по 30.04.2013 року, відповідачем складно акт від 31.12.2013 року № 1454/22-4/37563935, яким встановлено порушення п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 816 667, 00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.07.2014 року № 0000142204, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 1 225 000, 50 грн., в тому числі за основним платежем на 816 667, 00 грн. та 408 333, 50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення став висновок податкового органу про нереальність господарських відносин позивача з його контрагентами.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем безпідставно, оскільки під час судового розгляду не доведено факту допущення порушень позивачем.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на таке.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).

В силу п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

При цьому для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ «Вінсо-Технології» укладено договір субпідряду на виконання робіт № 13-03-15/3 від 15.03.2013 року, згідно із умовами якого позивач «Замовник» доручає, а ТОВ «Вінсо-Технології» «Субпідрядник» зобов'язується виконати комплекс оздоблювальних робіт (фасадні роботи) у місті Буча Київської області, по вулиці Проектній, «Квартал Новатор» та здати роботи «Замовнику» у встановлений строк.

04.03.2013 року між позивачем та ТОВ «Вінсо-Технології» укладено договір субпідряду на виконання робіт № 04-03-13, згідно із умовами якого позивач «Замовник» доручає, а ТОВ «Вінсо-Технології» «Субпідрядник» зобов'язується виконати комплекс оздоблювальних робіт (фасадні роботи) на будівництві житлового кварталу «Річ Таун» з об'єктами соціально-побутового призначення в межах вулиць Шевченка, Гоголя, Пушкінської та Києво-Мироцької в місті Буча Київської області.

03.01.2013 року між позивачем та ТОВ «Дімалс ЛТД» укладено договір субпідряду на виконання робіт № 13-01-03, згідно із умовами якого позивач «Замовник» доручає, а ТОВ «Дімалс ЛТД» «Підрядник» зобов'язується виконати комплекс будівельно-монтажних робіт на будівництві: житлового будинку за адресою місто Буча, бульвар Богдана Хмельницького,19; житлових будинків за адресою місто Буча, в межах вулиць Шевченка, Гоголя, Пушкінської, Києво-Мироцької; будинків багатоквартирної забудови в місті Буча по вулиці Проектній, «Квартал Новатор».

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що виконання умов даних договорів підтверджується наявними у матеріалах справи кошторисами на договірні ціни, локальними кошторисами, відомостями ресурсів до локальних кошторисів, підсумковими відомостями ресурсів, актами прийому-передачі матеріалів, податковими накладними, довідками про вартість виконаних робіт, банківськими виписками.

Разом з тим, судами не досліджено чи підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, віддаленості контрагента один від одного тощо.

В свою чергу, банківські виписки, на які посилаються суди, у матеріалах справи відсутні.

Крім того, суди не звернули увагу на зміст зазначених вище договорів, оскільки їх пунктом 1.3 розділу 1 передбачено, що кошторисна документація надається Субпідрядником на погодження Замовнику та після підписання її Сторонами стає невід'ємною частиною даних Договорів.

Однак матеріали справи не містять локальних кошторисів до договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Вінсо-Технології».

За змістом частин четвертої, п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Вищевказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

Допущені судами порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а отже відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

За таких обставин касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 24.03.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2014 року у справі № 810/1363/14 скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та не може бути оскаржена.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук