Ухвала суду № 59624959, 11.08.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/568/16 Головуючий у 1-й інстанції: Соломко І.І. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

11 серпня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі: Сергійчук Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області - Труби Артема Васильовича на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 травня 2016 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Чернігівське лісове господарство», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Приватне підприємство «Транспортно-експедиційна компанія «Ріко» до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування акту та податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2016 року Державне підприємство «Чернігівське лісове господарство» звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування акту та податкового повідомлення-рішення, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Приватне підприємство «Транспортно-експедиційна компанія «Ріко». Свої вимоги обґрунтовує тим, що реальність господарських операцій з ПП «ТЕК «Ріко» підтверджується сукупністю усіх необхідних первинних бухгалтерських та інших документів. Крім того, результат господарської операції використовується у господарській діяльності позивача шляхом відправлення навантажуваної продукції споживачам, а тому вважає висновки відповідача безпідставними, у зв'язку з чим акт перевірки та податкове повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 травня 2016 року задоволено вказаний позов частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області від 12.03.2016 року № 0000822200. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням представник Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області - Труба Артем Васильович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити в цій частині нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено, що ДП «Чернігівське лісове господарство» як юридична особа зареєстроване Чернігівською районною державною адміністрацією Чернігівської області 13.12.1991 року (ідентифікаційний код 00993490) та зареєстроване в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 239502 від 13.12.1991 року та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії ААВ № 227755 від 17.02.2014 року (а.с. 12,14).

Починаючи з 06.07.1995 року позивач перебуває на податковому обліку у Чернігівській ОДПІ ГУ Міндоходів у Чернігівській області.

Основними видами діяльності підприємства згідно з КВЕД-2010 є: 02.40 надання допоміжних послуг у лісовому господарстві; 02.10 лісівництво та інша діяльність у лісовому господарстві; 02.20 лісозаготівлі; 46.73 оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними обладнанням; 47.78 роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах; 82.99 надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у, що підтверджується довідкою АА № 680900 та інше відповідно до доповнення до довідки АА № 680900 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 18.10.2012 (том 1, а.с.13-14).

Відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП «Чернігівське лісове господарство» щодо правомірності декларування в податковій звітності з ПДВ у складі податкового кредиту операцій з ПП «ТЕК «Ріко» за травень, червень 2015 року.

За результатами перевірки складено акт № 75/22/00993490 від 24.02.2016 року, за змістом якого перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 ПК України, в результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 33233,00 грн.

При цьому, як основне порушення ревізорами зазначено, що неможливо встановити реальність проведення господарських операцій між позивачем та ПП «ТЕК «Ріко», оскільки акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від імені «Замовника» підписані особою, яку неможливо ідентифікувати. Крім того, у вищезазначених актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) не конкретизовано, які саме роботи виконано (зміст та адресу надання робіт, хто саме виконував роботи), вартості (вартісний вираз) та годин виконання робіт (кількість відпрацьованих годин, одиниця виміру господарської операції), перелік використаних ресурсів та частина їхньої вартості, включених до вартості робіт. В даних актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) зазначено лише загальне найменування робіт та їх загальний обсяг і вартість без конкретизування конкретних обсягів та напрямів робіт за якими вони проводилися, що робить неможливим встановлення змісту обсягу господарської операції та факту використання їх результатів у господарський діяльності платника.

02.03.2016 року позивачем на адресу відповідача направлено заперечення № 175 на акт від 24.02.2016 року № 75/22/00993490.

Листом ГУ ДФС у Чернігівській області від 11.03.2016 року № 850/10/25-01-22-06-06 позивача повідомлено про залишення без змін результатів документальної позапланової виїзної перевірки.

12.03.2016 року на підставі висновків вищевказаного акту перевірки ГУ ДФС у Чернігівській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000822200, яким позивачу збільшено суму грошове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 49850,00 грн., з них за податковим зобов'язанням 33233,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 16617,00 грн. (том 1, а.с. 44).

Не погоджуючись з актом перевірки та рішенням суб'єкта владних повноважень, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є правомірними та обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню частково.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обгрунтованим з огляду на наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вимоги на підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового кодексу України.

Згідно з положенням пункту 44.1 Податкового кодексу України цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначаються Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій. Потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) й ділову мету.

Договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до наведеного вище визначення господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Правова позиція по даному питанню висловлена у постанові Верховного Суду України від 27.10.2015 у справі № 21-1539а15, який в силу частини першої статті 244-2 КАС України є обов'язковим.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання зобов'язаний заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень.

Надання правової оцінки реальності господарської діяльності повинно здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Так, з акту перевірки слідує, що у травні та червні 2015 року ДП «Чернігівське лісове господарство» перебувало в господарських взаємовідносинах з ПП «ТЕК «Ріко» (свідоцтво платника ПДВ № 100109849) у зв'язку з виконанням останнім транспортно-експедиційних послуг по здійсненню навантажувальних та розвантажувальних робіт та послуг зберігання лісопродукції.

На спростування висновків Головного управління ДФС у Чернігівській області позивачем надано первинні бухгалтерські документи.

За змістом вказаних документів судом першої інстанції було становлено, що 05.05.2008 року між позивачем (клієнт) та ПП «ТЕК «Ріко» (експедитор) укладено договір про транспортно-експедиційне обслуговування вантажів № 1/65(том 1, а.с. 46-50), відповідно до умов якого клієнт отримує, а експедитор за плату за дорученням клієнта і за його рахунок, організує транспортно-експедиційне обслуговування вантажів клієнта і порожнього транспорту при їх перевезенні по Україні та іншим країнам. Пунктом 5.2 цього договору передбачено, що сторони зобов'язані підписати акт надання експедитором послуг і акт звірки розрахунків.

01.11.2009 року між позивачем та ПП «ТЕК «Ріко» укладено договір зберігання № 6/99 (том 2, а.с 48-49), пунктом 1.1 та 2.1.1 якого передбачено, що ДП «Чернігівське лісове господарство» передає на зберігання ПП «ТЕК «Ріко» майно (ліс пиловочний) в кількості, визначеної товарно-транспортними накладними, оплата за зберігання визначена пунктом 3.1 договору. Підпунктом 2.1.6 договору визначено, що майно зберігач зобов'язаний зберігати на відкритому залізничному майданчику, який знаходиться за адресою: вул. Жабинського,1-Б, м. Чернігів, 14000. Відповідно до п. 3.3 цього договору факт надання послуг зі зберігання майна оформлюється щомісячним актом (том 2, а.с.48).

На підтвердження надання послуг на виконання вищевказаних договорів позивачем надано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) (том 1, а.с. 51-93); акти здачі-прийняття робіт (надання посередницьких послуг) (том 1, а.с.94-103).

Крім того, вказані господарські операції підтверджено актами розвантаження, завантаження та відповідними товарно-транспортними накладними (том 2, а.с. 85).

В акті перевірки № 75/22/00993490 від 24.02.2016 року вказано, що акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від імені «замовника» підписані особою, яку неможливо ідентифікувати. Проте, судом першої інстанції було встановлено з матеріалів справи , що вищевказані акти підписані посадовими особами позивача Охрименко В.В. та Коптель Ю.А., повноваження яких підтверджуються довіреностями від 12.01.2015 року № 31, від 22.05.2015 року № 567, від 17.06.2015 № 715 (том 2, а.с. 54-56).

При цьому колегія суддів погоджується з критичним сприйняттям судом першої інстанції посилання в акті перевірки на те, що в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) не конкретизовано, які саме роботи виконано (зміст та адресу надання робіт, хто саме виконував роботи), вартості (вартісний вираз) та годин виконання робіт (кількість відпрацьованих годин, одиниця виміру господарської операції), перелік використаних ресурсів та частина їхньої вартості, включена до вартості робіт, а наявно лише загальне найменування робіт та їх загальний обсяг і вартість без конкретизування конкретних обсягів та напрямів робіт за якими вони проводились, що робить неможливим встановлення змісту, обсягу господарської операції та факту використання її результатів у господарській діяльності платника, з огляду на наступне.

Податкове законодавство не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були обов'язковими для підтвердження формування валових витрат та податкового кредиту.

За змістом договору про транспортно-експедиційне обслуговування вантажів від 05.05.2008 року та договору зберігання від 01.11.2009 року факт надання послуг зберігання майна та транспортно-експедиційного обслуговування вантажів оформлюється відповідними актами, при цьому вимоги до складання актів умовами договору не передбачено.

Крім того, відповідно до частин 3, 4 статті 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Водночас статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З огляду на викладене колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що в даному випадку порядок надання послуг визначаються умовами договорів про транспортно-експедиційне обслуговування вантажів № 1/65 від 05.05.2008 року та зберігання від 01.11.2009 року № 6/99, які не передбачають відображення сторонами в актах здачі-прийняття робіт (послуг) таких показників, на які вказує відповідач.

Окремі недоліки первинних документів самі по собі не можуть бути безумовною підставою для позбавлення таких документів сили звітних податкових і одночасно розрахункових документів, а відтак права на формування податкового кредиту.

Таким чином, виходячи із приписів наведених законодавчих норм, лише відсутність первинних документів, а не окремі їх недоліки, безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту.

В силу положень пункту 201.6 статті 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

При цьому пунктом 201.7 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позивачем було надано суду відповідні податкові накладні (том 1, а.с. 141-185).

Результат господарських операцій підтверджується залізничними накладними, з яких вбачається відправлення навантажуваної продукції споживачам (том 1, а.с. 106-140), а також звітами про рух продукції та журналом реалізації (відпуску) деревини за період, що перевірявся (том 2, а.с. 4-14).

Надання послуг ПП «ТЕК «Ріко» по заповненню вантажно-митних декларацій, залізничних накладних, заповнення електронного інвойсу, пред'явлення вантажу інспектору підтверджується наявними в матеріалах справи копіями вказаних документів, а тарифи на вказані послуги визначені в Додатку № 4 від 01.12.2012 року до договору доручення № 2/130 від 01.11.2010 року ( том 2, а.с. 20-39).

Рух активів платника податків ДП «Чернігівське лісове господарство» підтверджується виписками «Укрексімбанку» м. Чернігова (том 1, а.с. 187-200).

Надані позивачем документи є первинними документами у розумінні вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» та у своїй сукупності повністю підтверджують факт здійснення спірних господарських операцій.

При цьому співставленням даних, зазначених в документах, судом першої інстанції не встановлено розбіжностей щодо виду та вартості наданих послуг.

Отже, сукупність первинних документів, які зазвичай супроводжують відповідні господарські операції, підтверджує фактичне надання послуг позивачу і не дає підстав для сумніву у їх реальності.

З урахуванням вказаного вище колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що з наданих позивачем доказів вбачається, що договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки послуги ПП «ТЕК «Ріко» надані, оплата проведена, договори виконано сторонами у повному обсязі.

Посилання відповідача як на підставу правомірності оскаржуваного рішення на те, що в період проведення перевірки позивачем на вимогу податкового органу не було надано всі документи на підтвердження господарських операцій з ПП «ТЕК «Ріко» є необґрунтованими, оскільки докази, які саме документи вимагались у позивача, а останнім не було надано відсутні.

Таким чином, оскільки в судовому порядку встановлено фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «ТЕК «Ріко», що підтверджено належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що формування позивачем податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу витрат спірного періоду за результатами господарських операцій із зазначеним контрагентом є правомірним.

З огляду на викладене, враховуючи встановлені вище обставини справи та реальний характер спірних господарських операцій є помилковими висновки податкового органу про неправомірність включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплаченого у зв'язку з наданням послуг ПП «ТЕК «Ріко».

Отже, наявні підстави для визнання протиправним і скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування акту перевірки, колегія суддів зазначає про наступне.

Обов'язковою ознакою рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень як правового акта індивідуальної дії є прямий (безпосередній) вплив рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень на правовий статус фізичної чи юридичної особи, зокрема обмеження її прав, свобод, покладення на неї обов'язків. Прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, як правило, є результатом складання акта за результатами проведеної перевірки, викладення відповідних висновків у цьому акті, які стали підставою для збільшення у податковому обліку платника податків грошового зобов'язання із податкових зобов'язань. В правовому регулюванні приймає участь саме рішення суб'єкта владних повноважень, а не висновки, викладені в акті перевірки. Обставини щодо вчинення цих дій входять до предмету доведення у справі за позовом про скасування рішення суб'єкта владних повноважень, а їх правова оцінка судом на відповідність встановлених законом компетенції суб'єкта владних повноважень та порядку їх вчинення може бути підставою для скасування рішення як протиправного внаслідок вчинення посадовими особами суб'єкта владних повноважень дій не у спосіб та не у порядку, встановлених законом.

Висновки, що викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків та, відповідно, такий акт не порушує прав останнього.

Тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога про визнання протиправним та скасування акту перевірки від 24.02.2016 № 75/22/00993490 не підлягає задоволенню.

Правова позиція по даному питанню викладена в постанові Вищого адміністративного суду по справі № К/800/3720/14 від 10.02.2016.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що даний позов підлягає частковому задоволенню.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються наведеним вище, а тому підстави для її задоволення відсутні.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області - Труби Артема Васильовича - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 травня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

В.Е. Мацедонська

Повний текст виготовлено 11.08.2016 року.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.