Ухвала суду № 59621274, 08.08.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

08.08.16р. Справа № 904/4868/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гордон-Сервіс" (м. Дніпропетровськ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "АТК Україна" (м. Дніпропетровськ)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сітізен-ЛТД" (с. Шпитьки, Києво-Святошинського району, Київської області)

про стягнення заборгованості за договором надання послуг № 0110/2 від 01.10.2014 у загальному розмірі 121 753 грн. 88 коп.

Суддя Фещенко Ю.В.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: ОСОБА_1 - представник (довіреність № 56 від 14.12.2015)

від третьої особи: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гордон-Сервіс" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "АТК Україна" (далі - відповідач) заборгованість за договором надання послуг № 0110/2 від 01.10.2014 у загальному розмірі 121 753 грн. 88 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 54 820 грн. 00 коп. - основного боргу;

- 36 926 грн. 14 коп. - пеня;

- 27 714 грн. 74 коп. - інфляційні втрати;

- 2 293 грн. 00 коп. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором надання послуг № 0110/2 від 01.10.2014 в частині повної та своєчасної оплати наданих у січні 2015 року послуг у встановлений договором строк, наявністю боргу у сумі 54 820 грн. 00 коп. За прострочення виконання зобов'язання на підставі пункту 4.4. договору позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 11.01.2015 по 03.06.2016 в сумі 36 926 грн. 14 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з січня 2015 року по квітень 2016 року у сумі 27 714 грн. 74 коп. та 3% річних за період прострочення з 11.01.2015 по 03.06.2016 у сумі 2 293 грн. 00 коп.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2016 порушено провадження у справі та її розгляд призначено в засіданні на 29.06.2016.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.суду 40325/16 від 29.06.2016), в якій він проти задоволення позовних вимог заперечує у повному обсязі, посилаючись на те, що долучена позивачем до матеріалів справи копія спірного договору не відповідаю його оригіналу, наявному у відповідача. Крім того, відповідач посилається на необґрунтованість розрахунку ціни позову. Також, у відзиві відповідач просить суд застосувати строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені.

У судове засідання 29.06.2016 з'явилися представник позивача та відповідача.

У судовому засіданні 29.06.2016 представником позивача було викладено зміст позовних вимог, наведено доводи в їх обґрунтування.

Представником відповідача у судовому засіданні 29.06.2016 було викладено зміст відзиву на позовну заяву, які він просив врахувати під час прийняття рішення по справі.

Судом було зауважено, що з метою всебічного і повного з'ясування всіх фактичних обставин у справі, а також надання об'єктивної оцінки доказам, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, є необхідність у витребуванні додаткових доказів.

У судовому засіданні 29.06.2016 у відповідності до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 06.07.2016.

Від відповідача надійшло клопотання (вх.суду 42015/16 від 06.07.2016), в якому він просить суд долучити до матеріалів справи додаткові докази, зокрема, договір про відступлення права вимоги від 13.05.2016, відповідно до якого позивач (первісний кредитор) передав новому кредитору - Товариству з обмеженою відповідальністю "Сітізен-ЛТД" право вимоги, що належить позивачу за договором надання послуг № 0110/2 від 01.10.2014. Також, до матеріалі справи було долучено лист від 17.05.2016, яким позивач повідомив відповідача про укладення вказаного договору.

У судове засідання 06.07.2016 з'явилися представник позивача та відповідача.

У судовому засіданні 06.07.2016 представник позивача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи, з метою з'ясування та надання пояснень з приводу договору про відступлення права вимоги від 13.05.2016.

Ухвалою суду від 06.07.2016 в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 20.07.2016, у зв'язку з необхідністю повторного виклику сторін, витребування документів по справі, а також задоволенням клопотання позивача. Вказаною ухвалою також було залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сітізен-ЛТД".

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітізен-ЛТД" надійшли письмові пояснення (вх.суду 44996/16 від 19.07.20160, в яких вказано, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Гордон-Сервіс" не може бути позивачем у даній справі, оскільки право вимоги за договором надання послуг № 0110/2 від 01.10.2014 було передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Сітізен-ЛТД" відповідно до договору про відступлення права вимоги від 13.05.2016. Крім того, третя особа зауважує, що позивач не передав їй документи стосовно зобов'язань відповідача за договором надання послуг № 0110/2 від 01.10.2014.

У судове засідання 20.07.2016 з'явилися представник позивача та відповідача, представник третьої особи у судове засідання не з'явився.

Ухвалою суду від 20.07.2016 в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 08.08.2016, у зв'язку з необхідністю повторного виклику сторін, витребування документів по справі.

Вказане свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду, подання заперечень та доказів в обґрунтування своєї позиції.

Судом здійснені всі можливі заходи щодо всебічного та повного з'ясування фактичних обставин справи; розгляд справи відкладався, з метою надання сторонам можливості реалізувати принцип змагальності, рівності всіх учасників процесу перед законом та судом, забезпечення участі представників у судовому засіданні та надання додаткових доказів в обґрунтування заявлених вимог та заперечень.

У судове засідання 08.08.2016 представник позивача не з'явився, причин нез'явлення суду не повідомив.

Про час, день та місце розгляду справи позивач був повідомлений належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання від 20.07.2016, в якому представника позивача було повідомлено про день, час та місце наступного судового засідання - 08.08.2016.

Суд наголошує на тому, що, зокрема, ухвала суду від 20.07.2016 була надіслана позивачу завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

При цьому, стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

У судове засідання 08.08.2016 з'явився представник відповідача.

У судовому засіданні 08.08.2016 представник відповідача наголошував на тому, що нез'явлення представника позивача у судове засідання перешкоджає вирішенню спору, оскільки позивач не довів та не пояснив суду правові підстави для звернення із даним позовом до суду в силу існування договору про відступлення права вимоги від 13.05.2016.

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25.01.2006 у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника відповідача,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1 та 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Так, 01.10.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "АТК Україна" (далі - замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гордон-Сервіс" (далі - виконавець, позивач) було укладено договір надання послуг № 0110/2 (далі - договір, а.с.11-13), відповідно до умов якого замовник доручає виконавцю, а виконавець зобов'язується виконати та організувати за завданням замовнику наступні послуги:

- виконання вантажно-розвантажувальних робіт на об'єкті замовника;

- послуги по фасовці, перефасовці ТМЦ;

- пакувальні роботи. Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконавцю надані послуги на умовах та в порядку, визначеному у договорі (пункти 1.1. та 1.2. договору).

У пунктах 7.1. та 7.2. договору сторони визначили, що договір вступає в законну силу з 01.10.2014 та діє до 30.092015. У випадку, якщо за 30 днів до моменту закінчення строку дії договору, жодна із сторін не повідомить іншу про намір припинити договірні відносини, то договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік.

Доказів визнання недійсним, зміни або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.

Відповідно до пункту 1.3. договору найменування та об'єм робіт, адреса, по якій повинні бути виконані роботи, час та строки виконання робіт та інші відомості (у разі необхідності) визначаються у замовленні, яке направляється замовником виконавцю засобами електронного, телефонного, факсимільного зв'язку.

Вартість послуг виконавця узгоджується сторонами у заявках (пункт 2.1. договору).

Замовник протягом 2 робочих днів з дати отримання акту здачі-приймання виконаних робіт направляє виконавцю підписаний акт здачі-приймання або мотивовану відмову від приймання послуг. У разі наявності мотивованої відмови замовника від приймання послуг сторонами складається акт з переліком необхідних доробок та з вказівкою щодо строків їх виконання. (пункт 3.6. договору).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивачем були надані послуги на суму 54 820 грн. 00 коп., що підтверджується актом надання послуг № 1102 від 12.01.2015 (а.с.14).

У пунктах 2.2. та 2.3. договору сторони визначили, що оплата послуг виконавця здійснюється замовником у гривні шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця на наступний день після підписання актів здачі-приймання наданих послуг. Моментом виконання зобов'язання по оплаті визначається момент списання грошових коштів з розрахункового рахунку замовника.

В той же час, вказане зобов'язання щодо оплати наданих послуг у строки, визначені пунктом 2.3. договору, було відповідачем порушено, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість в сумі 54 820 грн. 00 коп., що і стало причиною звернення із позовом до суду.

При цьому, в процесі розгляду справи, було з'ясовано, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сітізен-ЛТД" було укладено договір про відступлення права вимоги від 13.05.2016, відповідно до якого позивач (первісний кредитор) передав новому кредитору - Товариству з обмеженою відповідальністю "Сітізен-ЛТД" право вимоги, що належить позивачу за договором надання послуг № 0110/2 від 01.10.2014. Також, до матеріалі справи було долучено лист від 17.05.2016, яким позивач повідомив відповідача про укладення вказаного договору.

Про існування вказаного договору суд було повідомлено відповідачем, при цьому, у судовому засіданні06.07.2016 представник позивача підтвердив, що про існування вказаного договору не знав, після з'ясування вказаної обставини, у судовому засіданні 20.07.2016, вказував на те, що у позивача відсутній вказаний договір, а також інші відомості щодо його дійсності та існування.

Судом було зауважено, що відповідно до частини 3 статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Так, судом оголошувалась перерва з 29.06.2016 по 06.07.2016, а також розгляд справи відкладався з 06.07.2016 на 20.07.2016 та з 20.07.2016 на 08.08.2016.

При цьому, у відповідності до норм статті 69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Позовна заява № 08/06 від 08..06.2016 зареєстрована 09.06.2016, отже строк вирішення спору у даній справі закінчується 09.08.2016 та суд позбавлений можливості відкласти розгляд справи для з'ясування фактичних обставин справи та витребування додаткових доказів.

Суд зазначає, що для правильного вирішення спору та надання оцінки всім обставинам справи в їх сукупності, на теперішній час існує необхідність у з'ясуванні та дослідженні обставин справи щодо дійсності укладення договору про відступлення права вимоги від 13.05.2016, його фактичного виконання сторонами, а також наявність правових підстав для звернення із даним позовом у позивача.

Так, згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, саме позивач повинен був довести наявність підстав для задоволення його позовних вимог та відсутність підстав для відмови у задоволенні позову, а також надати суду докази, на підтвердження таких обставин.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів.

Як зазначено вище, позивач у судове засідання 08.08.2016 не з'явився, що перешкоджає вирішенню спору по суті та дає підстави для залишення позову без розгляду з огляду на наступне.

Суд також зауважує, що в ухвалі суду від 09.06.2016 було роз'яснено позивачу, що разі неподання позивачем господарському суду без поважних причин витребуваних судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, або незявлення його представника на виклик у судове засідання, що перешкоджає вирішенню спору, позов відповідно до пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України може бути залишений без розгляду.

За приписами пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктами 2 та 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи. У мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, відсутність у матеріалах даної справи доказів, які б підтверджували фактичні обставини справи, неповність матеріалів справи та суперечливість даних, повідомлених у позовній заяві позивачем та у відзиві на позовну заяву відповідачем, унеможливлює виконання вимог процесуального закону щодо обґрунтованості судового рішення. При цьому це стосується як позитивного (про задоволення позову) так і негативного (про відмову в позові) рішення. Недопустимість доказування, котре ґрунтується на припущеннях унеможливлює як задоволення так і відмову в задоволенні заявлених позовних вимог.

За таких обставин, неповність матеріалів справи та нез'явлення позивача для дачі пояснень з приводу фактичних обставин протягом строку, встановленого процесуальним законом для розгляду даної справи, перешкоджає встановленню істини з питань, котрі виникають у суду з приводу обставин справи, унеможливлюють всебічний, повний та об'єктивний розгляд справи з урахуванням вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що позивач без поважних причин не з'явився у судове засідання, що перешкоджає вирішенню спору, а закінчення строку розгляду справи унеможливлює його відкладення, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 81 Господарського процесуального кодексу України після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку.

Щодо розподілу судових витрат по справі суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 статті 44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік", з урахуванням норм частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становила 1 378 грн. 00 коп.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати (1 378 грн. 00 коп.) та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат (206 700 грн. 00 коп.).

Ціна позову становить 121 753 грн. 88 коп., отже, сума судового збору за подання даного позову складала 1 826 грн. 31 коп. (1,5 відсотка ціни позову).

Так, відповідно до квитанції № ПН2299 від 08.06.2016 позивачем було сплачено 1 826 грн. 31 коп. судового збору.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у звязку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

Враховуючи викладене, суд вважає за доцільне в порядку визначеному частиною 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" повернути позивачу суму сплаченого ним судового збору у розмірі 1 826 грн. 31 коп., оскільки позов залишено без розгляду з підстави, яка не віднесена до виключень, зазначених в пункті 4 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", що, відповідно, є причиною для повернення судового збору позивачу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 44, 49, пунктом 5 частини 1 статті 81, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Залишити позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Гордон-Сервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "АТК Україна"; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сітізен-ЛТД" про стягнення заборгованості за договором надання послуг № 0110/2 від 01.10.2014 у загальному розмірі 121 753 грн. 88 коп. - без розгляду.

Роз'яснити Товариству з обмеженою відповідальністю "Гордон-Сервіс", що відповідно до частини 4 статті 81 Господарського процесуального кодексу України після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку.

Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гордон-Сервіс" (49000, м. Дніпро, вулиця Гоголя, будинок 15; ідентифікаційний код 39378923) судовий збір у сумі 1 826 (одна тисяча вісімсот двадцять шість) грн. 31 коп., сплачений згідно з квитанцією № ПН2299 від 08.06.2016, оригінал якої повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Гордон-Сервіс".

Ухвала господарського суду набирає законної сили з моменту її оголошення господарським судом та може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Суддя ОСОБА_2