Рішення № 59620798, 08.08.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.08.16р. Справа № 904/4759/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАКТ", м. Дніпропетровськ

до Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ", м. Дніпропетровськ

про стягнення 84 483,94 грн.

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник (дов. № 50 від 15.01.2016)

від відповідача: ОСОБА_2 - представник (дов. № 146/05/15 від 06.05.2015)

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАКТ" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ" про стягнення 84483, 94 грн. за договором поставки № 2590-Т від 17.11.2015, з яких 51039, 67 грн. основної заборгованості, 19321, 76 штрафу, 14122, 51 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару згідно договору поставки товару № 2590-Т від 17.11.2015.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2016 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 22.06.2016.

22.06.2016 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, у зв'язку зі сплатою відповідачем суми основного боргу у розмірі 20000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 08.06.2016 № 8671 на суму 10000 грн. та від 10.06.2016 № 8800 на суму 10000 грн. В даній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача основний боргу у розмірі 31039, 67 грн., штраф у сумі 19321, 76 грн. та пеню у розмірі 14122, 51 грн.

Частиною 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Суд прийняв дану заяву позивача до розгляду.

13.07.2016 від позивача надійшла уточнена позовна заява, в якій він зазначив про описки при здійсненні нарахування пені, у зв'язку з чим просив суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 31039, 67 грн., штраф у сумі 25882, 91 грн. та пеню у розмірі 14122, 43 грн.

Суд, виходячи зі змісту заяви про уточнення позовних вимог, розцінює її як заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Частиною 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Суд прийняв заяву позивача до розгляду.

У межах строків передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався з 22.06.2016 на 26.07.2016.

26.07.2016 від відповідача надійшло клопотання, в якому він просить суд зменшити розмір пені та штрафу належних до стягнення, у зв'язку з тим, що відповідачем здійснено майже повну оплату основного боргу.

26.07.2016 від відповідача надійшли поясненні по суті справи, в яких він зазначив, що позивачем при розрахунку суми основного боргу не було враховано оплату, здійснену відповідачем згідно платіжного доручення від 29.12.2015 № 21730 на суму 3768, 73 грн.

У межах строків передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався з 26.07.2016 на 08.08.2016.

03.08.2016 через канцелярію суду від позивача надійшли заперечення на клопотання позивача про зменшення розміру штрафу та пені, в яких він просить суд відмовити у задоволенні вищевказаного клопотання, оскільки позивачем не надано жодного доказу наявності у нього виключних обставин та інформації про рух коштів по його банківських рахунках.

03.08.2016 відповідач надав до суду пояснення щодо оплати, здійсненої відповідачем згідно платіжного доручення від 28.12.2015 № 21730 на суму 3768, 73 грн., вказавши, що відповідачем вищевказаним платіжним дорученням було здійснено оплату рахунку № СФ-014615 від 25.12.2015. Рахунок № СФ-014615 від 25.12.2015 був виставлений позивачем відповідачеві за іншим договором № 15/61-15 від 05.01.2015, а тому дана плата не може бути зарахована у якості оплати товару за спірним договором.

08.08.2016 від відповідача надійшли доповнення до заяви про зменшення розміру штрафних санкцій, в якому він зазначив, що підприємство знаходиться у скрутному фінансовому стані, що підтверджує звітом про фінансові результати за перше півріччя 2016 року.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 08.08.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

17.11.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТАКТ" (постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Дніпроважмаш" (покупець) було укладено договір поставки товару № 2590/Т (а.с. 37 т.1).

Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов'язується передати у власність покупцю металопрокат в асортименті (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах визначених у цьому договорі.

Пунктом 1.2 договору встановлено, що найменування, асортимент, кількість, ціна товару, строки (терміни) його поставки узгоджується сторонами в специфікації, складеної на підставі замовлення покупця. яка є невід'ємною частиною цього договору. специфікації оформлюються сторонами на кожну партію товару, якщо інше не буде погоджено сторонами.

На виконання умов договору, сторонам було складено та підписано специфікації № 1- 35 до договору, якими погоджено поставку товару. Копії специфікацій містяться у матеріалах справи.

На виконання умов договору та специфікацій до нього, позивач поставив товар відповідачу на загальну суму 1025592, 93 грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких містяться у матеріалах справи.

Відповідно до пункту 3.3 договору, оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок постачальника із застосуванням платіжних доручень, на умовах зазначених в специфікації.

Специфікаціями № 1-26, 28-35 сторони погодили умови оплати: 100% оплата протягом 11 банківських дня з дати поставки товару.

Специфікацією № 27 від 26.01.2016 сторони погодили умови оплати: 100% оплата протягом 21 банківського дня з дати поставки товару (а.с. 44 т.2).

Відповідач частково сплатив товар позивачу на суму 944553, 26 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень, які містяться у матеріалах справи.

Відповідач суму заборгованості за поставлений товар у розмірі 51039, 67 не сплатив, що є причиною виникнення спору.

Відповідач, під час розгляду даної справи, здійснив часткову оплату вартості поставленого товару у сумі 20000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 08.06.2016 № 8671 на суму 10000 грн. та від 10.06.2016 № 8800 на суму 10000 грн., у зв'язку з чим позивач звернувся до суду із заявою про зменшення розміру позовних вимог, яка була прийнята судом до розгляду.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 31039, 67 грн.

Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 3.1 договору, строк оплати поставленого товару, на час розгляду спору, є таким, що настав.

Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості у розмірі 31039, 67 грн. від представників сторін не надійшло.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає задоволенню у повному обсязі у розмірі 31039, 67 грн.

Твердження відповідача щодо незарахування позивачем при розрахунку суми основного боргу оплати, здійсненої відповідачем згідно платіжного доручення від 29.12.2015 № 21730 на суму 3768, 73 грн., спростовується матеріалами справи, а саме рахунком № СФ-014615 від 25.12.2015, виставленим позивачем відповідачеві за іншим договором № 15/61-15 від 05.01.2015, та оплату якого було здійснено відповідачем вищевказаним платіжним дорученням (а.с.166 т.2).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 Цивільного кодексу України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник має передати кредиторові у випадку порушення боржником зобов'язання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 9.2 договору, у разі прострочення покупцем граничного строку (терміну) оплати товару встановленого цим договором:

- покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені, розмір якої дорівнює подвійній обліковій ставці НБУ, яка діяла в період прострочення від своєчасно неоплаченої суми, за кожен день прострочення від суми заборгованості нарахування штрафних санкцій за прострочу виконання зобов'язання не припиняється через шість місяців з дня коли зобов'язання мало бути виконано;

- по закінченні перших 30 календарних днів після дня настання граничного строку оплати за поставлений товар, покупець протягом наступних трьох банківських днів зобов'язується виплатити постачальнику штраф у розмірі 15 відсотків від суми заборгованості.

У звязку з тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобовязання, позивачем, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, нараховано пеню за період з 11.02.2016 по 16.05.2016 у сумі 14122, 43 грн. та штраф у сумі 25882, 91 грн.

Перевіривши розрахунок позивача (а.с.22-29 т.1), судом встановлено, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у сумі 14122, 43 грн. та штрафу у розмірі 25882, 91 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо заяви відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

Вищевказана заява позивача обґрунтована тим, що відповідач здійснив майже повну оплату поставленого товару та знаходиться у тяжкому фінансовому становищі.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Статтею 83 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У пункті 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Тяжке фінансове становище, на яке відповідач посилається як на підставу зменшення розміру пені та штрафу, є звичайною обставиною при веденні господарської діяльності відповідачем, яку він здійснює на свій ризик. Оскільки, позивач та відповідач знаходяться в рівних економічних умовах при здійсненні своєї господарської діяльності, зменшення суми пені та розстрочення виконання рішення призведе до надання переваг відповідачу у порівнянні з позивачем за відсутності для цього підстав.

Таким чином, господарський суд не вбачає підстав для задоволення заяви відповідача про зменшення суми штрафних санкцій, оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження доводів, викладених в заяві відповідач не надав.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволенні позову судовий збір покладається на відповідача.

Таким чином, сума судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача становить 1378 грн.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82 85, 115 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Сухий Острів, буд. 3; ідентифікаційний код 00168076) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАКТ" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Фурманова, 16-а; ідентифікаційний код 21858879)31039, 67 грн. основної заборгованості, 14122, 43 грн. пені, 25882, 91 грн. штрафу та 1378 грн. судового збору, про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 09.08.2016.

Суддя ОСОБА_3