Ухвала суду № 59618781, 01.08.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/8192/15 Головуючий у 1 інстанції: Радченко В.Є.

Провадження № 22-ц/783/3472/16 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.

Категорія:43

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Бакуса В.Я., Гірник Т.А.,

секретар: Симець В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2на рішення Галицького районного суду м. Львова від 29 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про усунення перешкод в користуванні квартирою та встановлення порядку користування житлом та за зустрічним позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9 в інтересах малолітнього, ОСОБА_8 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, треті особи без самостійних вимог, щодо предмета спору орган опіки та піклування Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, Львівське міське комунальне підприємство «Айсберг», Галицький районний відділ у м. Львові ДМС України у Львівській області про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та про зняття з реєстраційного обліку з квартири, -

в с т а н о в и л а :

рішенням Галицького районного суду м.Львова від 29 березня 2016 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про усунення перешкод в користуванні квартирою та встановлення порядку користування житлом - відмовлено.В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9 в інтересах малолітнього ОСОБА_8 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, треті особи без самостійних вимог, щодо предмета спору орган опіки та піклування Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, Львівське міське комунальне підприємство «Айсберг», Галицький районний відділ у м.Львові ДМС України у Львівській області про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та про зняття з реєстраційного обліку з квартири - відмовлено.

Дане рішення оскаржив ОСОБА_2

В апеляційній скарзі просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у повному обсязі задовольнити первісний позов ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 та відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог. Вважає рішення незаконним та необґрунтованим, оскільки судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального законодавства. Зазначає, що висновки суду про відсутність доказів чинення позивачам перешкод з боку відповідачів базуються виключно на відповіді начальника Галицького РВ від 24.10.2014 року, проте до матеріалів позовної заяви було додано докази, які стверджували, що для захисту своїх житлових прав позивачі двічі - у квітні та травні 2015 року зверталися до Прокуратури Галицького району м.Львова із заявами щодо неправомірних дій відповідачів щодо не допуску їх до проживання у спірній квартирі. Крім цього, зазначає, що до матеріалів позовної заяви було долучено докази письмового звернення позивачів в травні 2015 року безпосередньо до відповідачів із вимогою надати ключі та встановити порядок користування спірною квартирою для можливості проживання. У відповідь на звернення позивачів, відповідачі направили їм листа, у якому визнали, що позивачі позбавлені доступу до квартири через відсутність ключів від вхідних дверей, а також зазначили про бажання врегулювати спір, отже відповідачі у письмовій формі визнали, що позивачі позбавлені можливості користуватися спірною квартирою через відсутність до неї вільного доступу.

В судове засідання особи, що беруть участь у справі (їх представники) не з'явилися, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи у їх відсутності (відсутності їх представників), зважаючи на те, що такі особи належним чином повідомлялись про час та місце судового розгляду, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки (неявки представників) представлено не було та зважаючи на вимоги ч.2 ст. 305 ЦПК України.

Враховуючи неявку всіх осіб, що беруть участь у справі (їх представників) та вимоги ч.2 ст. 197 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні первісного та зустрічного позову, виходив з того, що позивачам за первісним позовом перешкод у користуванні квартирою не чинилося, а факт не проживання відповідачів у квартирі має місце не у зв'язку із наявними перешкодами, а через навчання та роботу. Тому судом зроблено висновок і про необхідність відхилення і зустрічних позовних вимог.

Колегія суддів вважає, що підстав для скасування рішення суду - немає.

Із матеріалів справи, зокрема, із позовних заяв первісної та зустрічної вбачається таке.

Позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 звернулись в суд із первісним позовом у липні 2015 року, у якому просили вселити їх у квартиру АДРЕСА_1 зобов'язати відповідачів не чинити їм перешкод у користуванні квартирою, встановивши порядок користування нею.

У серпні 2015 року ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9 в інтересах малолітнього ОСОБА_8 звернулись в суд із зустрічним позовом про визнання позивачів за первісним позовом такими, що втратили право на користування житловим приміщенням згаданої квартири та зняття їх з реєстрації у такій. Правовими підставами звернення до суду з таким позовом вказали ст.ст. 71, 72, 107 ЖК України.

Крім цього, як вбачається із матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та сторонами не оспорюється рішенням суду, що набрало законної сили 14.11.2014 року (судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у справі №461/1207/14-ц а.с. 41-45) скасовано право приватної власності шістьох осіб, а саме позивачів та відповідачів за обома позовами окрім ОСОБА_8 на квартиру АДРЕСА_1 та квартира, яка належала їм на підстав свідоцтва про право власності від 19.02.2009 року з цього часу їм не належить, а належить до комунальної власності.

Крім цього, слід вказати, що сторони звертались до суду із позовами, частково схожими за предметом та підставами з даними (рішення Галицького районного суду м.Львова від 25.02.2015 року та ухвала Апеляційного суду Львівської області від 27.04.2015 року а.с. 38-40, 66-71) та у задоволенні таких їм було відмовлено та рішення набрало законної сили 27.04.2015 року.

Зважаючи на вказане, сторонам слід було б вказати на правовідносини, що виникли після вказаної дати та довести порушення, невизнання чи оспорення їх прав та яких конкретно після вказаної дати, оскільки рішеннями судів, про які вказано, охоплюються правовідносини, що виникли за схожими предметами, до цього.

Що стосується первісного позову позивачам слід було б довести існування перешкод у користуванні спірним житловим приміщенням після вказаної дати (27.04.2015 року) та вказати на спосіб їх усунення. А, крім цього, довести наявність у них прав власності на квартиру, про порушення, в тому числі яких ними подано позов.

Як вбачається із матеріалів справи єдиними доказами на підтвердження позовних вимог, що стосується перешкод у користуванні квартирою у спірний період позивачами подано лист прокуратури Галицького району м.Львова від 13.05.2015 року №04/08р-15 та заява ОСОБА_3 - Директору ЛКП «Айсберг».

Однак вказані документи жодним чином не свідчать про обґрунтованість позовних вимог.

Так, листом прокуратури лише підтверджується сам факт звернення позивачів ОСОБА_2 з приводу перешкод у користуванні житлом, однак аж ніяк не наявність таких, а заявою - факт звернення з цих же підстав до ЛКП «Айсберг».

Жодних інших доказів того, що позивачі намагались вселитись у спірну квартиру; взагалі з'явилися до спірної квартири, а відповідачі у певний спосіб чинили їм перешкоди у доступі до такої - ними не представлено, про такі не вказано та клопотань про витребування таких не заявлено як у суді першої, так і у суді апеляційної інстанції.

Про безпідставність доводів позивачів свідчить, також, і лист відповідь на звернення позивачів ОСОБА_2 за їх зверненням (а.с. 211) у якому відповідачі не заперечують проти врегулювання будь-яких спірних питань з приводу користування квартирою, однак після особистої появи позивачів, доказів якої суду не представлено.

Зважаючи на відсутність доказів про наявність перешкод у позивачів щодо користування спірною квартирою вимоги про усунення таких у способи вказані позивачами не слід вважати обґрунтованими.

Що ж до власності позивачів на спірну квартиру, то як вказано вище таке припинено рішенням суду з 14.11.2014 року.

Щодо зустрічного позову, то, зважаючи на наведене вище, у такому позивачі повинні були б довести або факт відсутності відповідачів у квартирі понад шість місяців без поважних причин (ст.ст. 71, 72 ЖК України) або факт вибуття відповідачів на інше постійне місце проживання та суд повинен був вирішувати питання про визнання відповідачів такими, що втратили право на проживання у квартирі з часу їх вибуття (ст. 107 ЖК України).

Щодо факту вибуття відповідачів на інші місця проживання у 2007 та 2008 роках як підстави для задоволення позову, то слід вказати, що у період з 19.02.2009 року по 14.11.2014 року відповідачі були співвласниками спірної квартири та набули право власності на таку шляхом приватизації належного їм житла, тобто житла, яке було їх постійним місцем проживання.

Факт вибуття на інші постійні місця проживання відповідачів та втрату ними з 2007 та 2008 року права на житло у спірній квартирі, тобто з часу вибуття про який вказують позивачі за зустрічним позовом спростовується наведеним та позов не підлягає до задоволення із наведених підстав.

Що ж до факту непроживання у квартирі протягом більш як шести місяців без поважних причин, то позов і з цих підстав до задоволення не підлягає, оскільки з часу набрання рішенням законної сили із частково схожим предметом та підставами (27.04.2015 року) та до подання ними даного позову (19.08.2015 року) минуло менш як чотири місяці, тобто вони фізично не могли бути відсутніми у квартирі більш ніж 6 місяців без поважних причин.

Попередній же період не є таким, що може бути перевіреним у даному спорі, оскільки охоплюється попереднім спором та ухваленим рішенням, що набрало законної сили.

Зважаючи на вказане доводи апеляційної скарги не слід визнати обґрунтованими та таку - відхилити, рішення ж суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, -

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_2- відхилити.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 29 березня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий : Я.А. Левик

Судді: В.Я. Бакус

Т.А. Гірник