Рішення № 59616173, 11.08.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 219/11747/15-ц Номер провадження 22-ц/775/1471/2016

Головуючий в 1 інстанції Полтавець Н.З.

Доповідач Азевич В.Б.

Категорія 39

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2016 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого-судді Азевича В.Б.,

суддів: Агєєва О.В., Мальованого Ю.М.,

за участю секретаря Кіпрік Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Артемівської міської ради про визнання права власності на квартиру, за апеляційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2, на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 14 квітня 2016 року,-

В С Т А Н О В И В:

22 грудня 2015 року ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2, звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати за нею право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, що залишилась після смерті її чоловіка ОСОБА_3 та належала йому на підставі свідоцтва про право власності на житло, зареєстрованого 21.04.1993 року. Як спадкоємець за законом першої черги вона прийняла спадщину фактично проживаючи у вказаній квартирі на момент смерті разом зі своїм чоловіком. Вона звернулась до нотаріальної контори за одержанням свідоцтва про право на спадщину, але нотаріусом їй було відмовлено у зв'язку із втратою правовстановлюючого документа на квартиру. Одержати дублікат свідоцтва неможливо, оскільки він може бути виданий на лише власника квартири - ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 14 квітня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

На вказане рішення суду позивачем подано апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, задовольнивши позов.

Вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку відносно того, що спір може бути вирішений в позасудовому порядку, оскільки вона неодноразово зверталась до нотаріуса, проте їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину з у зв'язку відсутністю оригіналу правовстановлюючого документа. Отриманий нею дублікат свідоцтва не можливо зареєструвати у державному реєстрі у зв'язку зі смертю власника.

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 підтримали доводи апеляційної скарги.

Від міської ради надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача та її представника дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду скасувати та ухвалити нове - про задоволення позову.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено наступні фактичні обставини.

Відповідно до свідоцтва про одруження ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебували у шлюбі з 25.08.1957 року. Подружжя проживали разом та були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 до дня смерті ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_2. Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, в тому числі і на вказану квартиру, яка належала померлому на підставі свідоцтва про власність на житло від 15 квітня 1993 року, яке видане госпрозрахунковим бюро по приватизації житла при виконкомі Артемівської міської ради на підставі розпорядження № 1009 від 15.04.1993 року та зареєстроване в КП «Артемівське БТІ» 21.04.1993 року. 10.06.2015 року ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Слєсарєва В.В. з питання оформлення спадщини, на підставі чого відкрита спадкова справа. Постановою від 16.10.2015 року № 230/02-31 приватним нотаріусом Слєсарєвим В.В. у видачі свідоцтва про право на спадщину на спірну квартиру відмовлено з тих підстав, що нотаріусу не подані документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії, а саме правовстановлюючий документ на спадкову квартиру.

Відповідно до листа управління муніципального розвитку від 15.01.2016 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі дублікату свідоцтва про право власності на житло, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, оскільки нею наданий неповний пакет документів, а саме: відсутній запит від нотаріуса щодо видачі дублікату свідоцтва про право власності на житло.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що спір може бути вирішений позасудовим способом, оскільки можливе отримання дублікату свідоцтва про право власності на квартиру в управлінні муніципального розвитку Артемівської міської ради, копія якого була надана міською радою суду.

З вказаним висновком суду першої інстанції не можливо погодитися з огляду на таке.

Відповідно до ст. ст. 1217 та 1218 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч. 3 та ч. 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка є дружиною ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2. Після його смерті приватним нотаріусом Слєсарєвим В.В. 10.06.2015 року була відкрита спадкова справа, номер у Спадковому реєстрі 57550822. (а. с. 23, 24, 30, 32) Інші спадкоємці, яки би прийняли спадщину у встановлений законом строк відсутні.

Згідно ч. 1 та ч. 3 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Частина 1 статті 1297 ЦК України передбачає, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Згідно частинам 1 та 10 статті 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім'я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо. Свідоцтво про право на спадщину видається після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, а у випадках, передбачених частиною другою статті 1270 і статтею 1276 Цивільного кодексу України, - не раніше зазначених у цих статтях строків.

Відповідно до підпункту 4.15 пункту 4 Глави 19 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу I цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Після відкриття спадкової справи, уповноважений представник позивача звернувся до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, але постановою від 16 жовтня 2015 року нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину з тих підстав, що спадкоємцем на його вимогу не надано необхідних документів для вчинення цієї нотаріальної дії (ст. ст. 46, 49 Закону України «Про нотаріат»).

Як передбачено ч. 1 ст. 46 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, має право витребовувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 49 цього закону нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

Дане правило кореспондується в Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, що затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5. В п. п. 1-3 Глави 7 якого зазначено, що відповідно до статті 46 Закону нотаріус має право витребувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій. Такі відомості та (або) документи повинні бути подані в строк, визначений нотаріусом. Цей строк не може перевищувати одного місяця. Неподання відомостей та документів на вимогу нотаріуса є підставою для відкладення, зупинення вчинення нотаріальної дії або відмови у її вчиненні. Документи, на підставі яких вчинено нотаріальну дію, та документи або копії (витяги) з них, необхідні для вчинення нотаріальної дії, обов'язково долучаються до примірника правочину, свідоцтва тощо, які залишаються у справах нотаріуса.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 втратила правовстановлюючий документ на спірну квартиру - свідоцтво про право власності на житло. Окрім того, право власності на вказану квартиру не було зареєстроване за спадкодавцем у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Отримати належним чином оформлений дублікат (примірник) свідоцтва про право власності та провести його державну реєстрацію позивач не має можливості, оскільки згідно ч. 1 ст. 20 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» заява про державну реєстрацію прав та оригінали документів, необхідні для відповідної реєстрації, подаються заявником у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених законодавством. Згідно пп. 3 п. 1 ст. 2 цього закону заявником є, зокрема, власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло речове право, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав.

Пунктами 6 (абзац 1) та 9 (абзаці 1) Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127, визначено, що державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком. Разом із заявою заявник подає оригінали документів, необхідні для відповідної реєстрації, та документи, що підтверджують сплату адміністративного збору та/або внесення плати за надання інформації з Державного реєстру прав.

Власником спірної квартири був ОСОБА_3, що підтверджується довідкою КП «Артемівське БТІ» та дублікатом свідоцтва про право власності на житло від 15 квітня 1993 року (а. с. 22, 98), який помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

Тобто позивачка позбавлена можливості в позасудовому порядку - шляхом отримання нотаріального свідоцтва про право на спадщину за законом оформити свої права на вказану квартиру.

Відповідно до роз'яснень, викладених в абз. 3 п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 р. № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Вказані роз'яснення мають на увазі, що спадкоємець повинен звернутися до суду у порядку позовного провадження з позовом про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування.

Наведені обставини є підставою для задоволення позову.

З огляду на викладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 304, 307 ч. 1 п. 2, 309 ч. 1 п. 4, 314 ч. 2, 316, 317 ЦПК України, апеляційний суд

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2, задовольнити.

Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 14 квітня 2016 року скасувати.

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1), загальною площею 46,5 кв. м, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: