Рішення № 59616059, 10.08.2016, Берегівський районний суд Закарпатської області

Справа № 297/1500/16-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2016 року м. Берегово

Берегівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючого Фейір О. О., при секретарі Кузьма Т. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Берегово цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних витрат та 3 % річних за порушення виконання грошового зобовязання,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася в Берегівський районний суд Закарпатської області із позовом до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних витрат та 3 % річних за порушення виконання грошового зобовязання.

Позовні вимоги позивачем мотивовано тим, що вироком Берегівського районного суду від 15.05.2014 року ОСОБА_2 М, визнано винним за ч. 1 ст. 135 та ч. 2 ст. 286 КК України. Даним вироком стягнуто з відповідача в користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 4554, 26 гривень та моральну шкоду в розмірі 30000 гривень. Оскільки відповідач не виконав грошового зобовязання, він зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не зявилася, однак подала заяву, згідно якої просить справу розглянути без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задоволити, не заперечує проти заочного розгляду справи (а. с. 20).

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не зявився, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи (а. с. 17, 19).

Відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши повно і всебічно обставини справи, на які позивач посилалася, як на підставу своїх вимог, оцінивши докази на ствердження цих обставин в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Так, вироком Берегівського районного суду від 15.05.2014 року ОСОБА_2, визнано винним за ч. 1 ст. 135 та ч. 2 ст. 286 КК України. Даним вироком задоволено цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 та стягнуто в її користь з ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 4554, 26 гривень та моральну шкоду в розмірі 30000 гривень.

Відповідно до Постанови заступника начальника ВДВС Берегівського РУЮ від 25.09.2014 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 1-233/11, виданого 12.08.2014 року Берегівським районним судом про стягнення ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 завданої матеріальної шкоди в розмірі 4554, 26 гривень та моральної шкоду в розмірі 30000 гривень (а. с. 7).

Як вбачається з позовної заяви, відповідач ОСОБА_2 не виконує зобовязання, покладене на нього вироком суду в частині відшкодування потерпілій ОСОБА_1 матеріальної та моральної шкоди.

Згідно ст. 625 ЦПК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання . Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до постанови Верховного Суду України по справі № 3-11гс10 від 15.11.2010 року, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Як вбачається з розрахунків, 3 % річних з загальної суми боргу 34554, 26 гривень становить 2031 гривень, пеня за прострочення невиконання грошового зобовязання 27542, 84 гривень, втрати від інфляції становлять 24424, 74 гривень (а. с. 4-6).

Враховуючи вищенаведене, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Крім того, відповідно до ч 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Тому суд вважає стягнути з відповідача в користь позивача судовий збір в розмірі 551, 21 гривень, понесений останнім при зверненні до суду, що підтверджується квитанцією № ПН4364К (а. с. 1).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 625 ЦК України, ст. ст. 57-60, ч. 1 ст. 88, 208, 209, 218, 224-226, 292, 294 ЦПК України,

рішив:

Позов задоволити.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 інфляційні витрати в розмірі 24 424 (двадцять чотири тисячі чотириста двадцять чотири) гривні 74 копійки, три проценти річних в розмірі 2031 (дві тисячі тридцять одна) гривня та пеню в розмірі 27 542 (двадцять сім тисяч пятсот сорок два) гривні 84 копійки.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 551 (пятсот пятдесят одна) гривня 21 копійка.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Закарпатської області через цей районний суд.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя ОСОБА_3.