Ухвала суду № 59611866, 10.08.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/11904/15-ц Номер провадження 22-ц/786/2194/16Головуючий у 1-й інстанції Чуванова А. М. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Прядкіної О.В.,

Суддів: Обідіної О.І., Пікуля В.П.,

При секретарі Зеленській О.І.

З участю позивача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 та ОСОБА_2

на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 29 червня 2016 року

по справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання кредитного договору недійсним, -

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2015р. ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_2 звернутися до суду з зазначеним позовом. Просили визнати недійсними кредитний договір №PLLAGА00000096 від 20 серпня 2007 року, укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_6, а також договір іпотеки від 20 серпня 2007 року, укладений між ОСОБА_2,ОСОБА_7 та ПАТ КБ «ПриватБанк». Просили зняти заборону відчуження нерухомого майна - нежитлової будівлі по вул.Куйбишева,19-А у м.Полтаві, що є предметом іпотеки.

Посилались на порушення відповідачем законодавства у сфері споживчого кредитування.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 29 червня 2016 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_2 відмовлено.

Рішення оскаржене ОСОБА_5 - представником позивача ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , які в апеляційних скаргах вказують на порушення, на їх думку, судом норм матеріального та процессуального права, просять його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку, про відхилення апеляційних скарг з таких підстав:

Судом першої інстанції вірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 20 серпня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_6 укладено кредитний договір №PLLAGА00000096.

Згідно п.7.1 вказаного договору банк зобовязався видати позичальнику кредитні кошти шляхом надання готівкою через касу банку на строк з 20 серпня 2007 року по 18 серпня 2017 року включно у виді поновлюваної кредитної лінії у розмірі 535159,00 доларів США на особисті потреби у сумі 500000,00 доларів США, а також у розмірі 35159,00 доларів США на сплату страхових платежів, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,12 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,20% від суми невиданого кредиту щомісяця в період сплати, відсотки за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу.

Сторони погодили, що погашення заборгованості за договором здійснюється наступним чином: щомісяця з 18 по 25 число позичальник повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 7651,49 доларів США для погашення заборгованості, яка складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди.

20 серпня 2007 року з метою забезпечення виконання обовязків позичальника за вказаним кредитним договором ОСОБА_7 та ОСОБА_2 уклали з ПАТ КБ «ПриватБанк» договір іпотеки.

За цим договором відповідачі передали в іпотеку банку належне їм на праві спільної часткової власності майно нежитлову будівлю (магазин) літера «А-2» загальною площею 606,6 кв.м. за адресою: м.Полтава, вул.Куйбишева,19-а.

Обгрунтовуючи позовні вимоги щодо недійсності укладених правочинів, позивачі, посилаючись на положення ч.1 ст.230 ЦК України, зазначали, що факт навмисного ненадання банком позичальнику важливої інформації, що згідно п.2 ч.2ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» є такою, що вводить в оману.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що факт умисних дій ПАТ КБ «ПриватБанк» під час укладання договору, спрямованих на введення ОСОБА_6 в обману щодо обставин, які впливали на вчинення ним правочину, не доведено, а судом не встановлено, як відсутні підстави для визнання договору іпотеки недійсним.

Такий висновок суду відповідає встановленим обставинам справи.

Судом вірно встановлено, що між сторонами виникли кредитні правовідносини, що регулюються главою 71 ЦК України.

Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

У справі, яка переглядається, суд встановив, що спірний кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; позивач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому частково виконував його умови.

Таке твердження узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-1341цс15.

Так, за змістом ст.230 ЦК України правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Позивачі, як то передбачено ст.ст.10,60 ЦПК України, не надали суду достатніх та переконливих доказів обману з боку відповідача.

Сумнівними та належно не підтвердженими є доводи ОСОБА_2 про те, що про порушення свого права він дізнався тільки в березні 2015р.

Між тим, з п.6 договору іпотеки вбачається, що іпотекодавці з умовами Кредитного договору ознайомлені повністю та згодні ( т.1, а.с.22).

Відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Таким чином, на час укладання, як кредитного договору, так і договору іпотеки, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк» погоджено всі істотні умови договору та приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_8 внесено до Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон на відчуження об'єктів нерухомого майна запис про обтяження нерухомого майна іпотекою та накладено на нього заборону.

Зазначені обтавини, зокрема, були встановлені рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 16 вересня 2015р., залишеного без змін ухвалами апеляційного суду Полтавської області від 12 листопада 2015р. та колегією суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 15 лютого 2016р.(т.1, а.с.207-215).

Згідно ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того, районний суд обґрунтовано виходив із того, що судовим рішенням в справі № 554/17218/14-ц встановлено факт укладення між сторонами спірного кредитного договору та факт неналежного виконання його умов з боку боржника та в рахунок погашення заборгованості звернуто стягнення на нежитлову будівлю, що належить ОСОБА_2 та ОСОБА_7 ( т.1, а.с.219-225).

Висновок експертизи, на який посилаються заявники в апеляційних скаргах, відповідно до ст.147 ЦПК України не є обовязковим і оцінюється судом за правилами, встановленими ст.212 цього Кодексу.

Місцевий суд вірно вказав, що вказаний висновок не свідчить про наявність в діях відповідача умисних дій по введенню ОСОБА_6 в оману щодо обставин укладання кредитного договору.

Таким чином, при розгляді справи судом дотримані вимоги цивільного процесуального закону, всебічно, повно й об'єктивно з'ясовані обставини справи, надана їм належна оцінка.

Наведені у апеляційних скаргах доводи висновків суду не спростовують.

На підставі вказаного колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - відхилити.

Керуючись ст. ст. 303,307, 308,315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 та ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 29 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

С У Д Д І / Підписи /

З оригіналом згідно :