Рішення № 5960250, 21.07.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2009 р. Справа № 16/86-09

вх. № 3562/6-16

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Курган І.І., довіреність №458-юр від 12.06.09 р.;

відповідача - не з`явився;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська пивна компанія Харків", смт. Коломак

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, с. Слобідка

про стягнення 2400,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ТОВ "Українська пивна компанія Харків" суму боргу по поставленій тарі, з урахуванням 20 % ПВД в розмірі 600,00 грн., суму штрафу за прострочення повернення тари - 1800,00 грн. та судові витрати.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримує в повному обсязі, надав пояснення щодо ціни тари, зазначеної у видатковій накладній РН2-657 від 01.07.2007р.

Відповідач у судове засідання не з'явився, своїм правом наданим ст. 22 Господарсько процесуального кодексу України не скористався, відзив на позов, доказів сплати заборгованості суду не надав. Про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином за адресою вказаною у позовній заяві та довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осоіб-підприємців (а.с. 30), про причини неявки суд не повідомив.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

01.06.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Українська пивна компанія Харків" (надалі Позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (надалі Відповідач) було укладений договір постачання № 817 (надалі - Договір).

Згідно п. 2.1. Договору позивач зобов'язався поставити та передати у власність, а відповідач прийняти та сплатити один з видів продукції, вказаної в п. 1.1.1. Договору (надалі Товар).

Відповідно до п. п. 1.1.3., 3.1. Договору, поставка товару здійснюється в одному з видів тари, вказаних в п. 1.1.2. Договору. Тара при поставці підлягає поверненню відповідачем позивачу в момент отримання товару, але не пізніше 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання товару. Окрім цього, в разі не повернення тари позивач має право вимагати від відповідача сплати вартості тари з урахуванням ПДВ.

Як вбачається з товарно-транспортної (видаткової) накладної № РН2-657 від 01.07.2007р. позивач передав відповідачу передбачену п. 1.1.2. Договору тару на загальну суму 750,00 грн. (без ПДВ).

Відповідач свої зобов'язання за Договором виконав не в повному обсязі, а саме, не сплатив постачальнику заставну вартість тари та не повернув позивачу поставлену тару, відповідно до умов зазначеного договору, а саме бочки КЕГ в кількості 2 штук, вартістю 250,00 грн. кожна, загальною вартістю 500,00 грн.

Заборгованість відповідача по поверненню бочок КЕГ у кількості 2 штук на загальну суму 500,00 грн., підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2007р., який підписано сторонами.

18.08.2008 р. позивач направив на адресу відповідача претензію № 205-юр від 15.08.08 р. з вимогою сплатити заборгованість за поставлену тару, яка була отримана відповідачем 25.08.2008р. про що свідчить його підпис на повідомленні про вручення поштового відправлення, проте відповіді не надав, борг не сплатив.

У пункті 3.5. Договору сторони домовились, що тара, яка повертається зараховується по кількості, в першу чергу, в погашення простроченої заборгованості по тарі. При цьому підстава повернення тари, вказана в накладній, до уваги не береться. Після погашення простроченої заборгованості по тарі, повернена тара зараховується в погашення поточної (не простроченої) заборгованості. Зарахування одного виду тари за інший допускається тільки з письмової згоди позивача з урахуванням різниці вартості тари.

Відповідно до п. 6.3. Договору постачання в разі порушення строків повернення тари, вказаних в п. 3.1. Договору, відповідач сплачує позивачу штраф відповідно до Положення про поставку продукції № 888 від 25.07.1988 р.

Згідно до п. 68 Положення про поставку продукції виробничо-технічного призначення затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР № 888 від 25.07.1988 р. за прострочення повернення тари строком до 15 днів покупець (отримувач) сплачує виробнику (постачальнику), штраф у розмірі 150 % від вартості не поверненої в строк тари. Якщо прострочення повернення тари складає більше ніж 15 (п'ятнадцять) днів, то сума штрафу, який підлягає сплаті, складає 300 % від вартості тари. Сплата штрафу не звільняє отримувача продукції від обовязку її повернення (здачі). У випадку втрати тари отримувач крім сплати штрафу відшкодовує постачальнику вартість тари.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до частини першої статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У частині ст. 624 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Частиною 1 ст. 33 Господарсько процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .

Згідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору; ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Відповідно ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості- є однією із основних засад судочинства.

Судом встановлено, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за укладеними Договором, доказів повернення тари суду не надав, за таких підстав, позовні вимоги є обгрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 11, 525, 526, 530, 610, 624, 629, Цивільного кодексу України, статтею 193 Господарського кодексу України, та статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1 (АДРЕСА_1 (відомості про розрахункові рахунки відкриті у банківських установах у матеріалах спрви відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська пивна компанія Харків", код ЄДРПОУ 33163965, (юридична адреса: Харківська обл., Коломацькій р-н, смт. Коло мак, вул.. Пролетарська, 9 ( у т.ч. р/р 260080131862 у ЗАТ «Сбербанк Росії», м. Київ МФО 320627) - 600,00 грн. заборгованості по поставленій тари, з урахуванням 20% ПДВ та 1800,00 грн. штрафу, 102,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст рішення складено та підписано 23.07.2009р.