Ухвала суду № 59602358, 10.08.2016, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1805/16 Головуючий у суді І-ї інстанції Кулінка Л. Д.

Доповідач Авраменко Т. М.

УХВАЛА

10.08.2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючої судді Авраменко Т.М.,

суддів: Суржика М.М., Суровицької Л.В.,

секретар Гусак А.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Репела Олександра Вікторовича в інтересах ОСОБА_3 на ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 17 травня 2016 року за заявою адвоката Репела Олександра Вікторовича в інтересах ОСОБА_3 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Реєстраційної служби Кіровоградського міського управління юстиції Кіровоградської області про визнання договору дарування недійсним та скасування державної реєстрації.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів,

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2016 року ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Реєстраційної служби Кіровоградського міського управління юстиції Кіровоградської області про визнання договору дарування недійсним та скасування державної реєстрації. Провадження у цивільній справі відкрито 17 травня 2016 року (а.с.54). Одночасно з позовом адвокат Репело О.В. в інтересах позивача подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на 19/50 частин житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями за адресою: АДРЕСА_1, які належать ОСОБА_4

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 17 травня 2016 року в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено, оскільки відсутні відомості щодо належності частини будинку відповідачам.

В апеляційній скарзі адвокат Репело О.В. в інтересах позивача просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, постановлену з порушенням норм процесуального права. Зазначає, що суд не взяв до уваги, що не зважаючи на заборону відчуження відповідач ОСОБА_5 подарував своєму сину ОСОБА_4 цей будинок, що порушує права позивача та перешкоджає виконанню судового рішення про відшкодування шкоди, в зв'язку з чим і був поданий позов та заява про забезпечення позову.

В засідання апеляційного суду представник позивача адвокат Репело О.В. повідомлений про час та місце розгляду справи під розписку (а.с.45,48) не прибув, причини неявки суду не повідомив. Судові повістки позивачу та відповідачам повернулися до суду без вручення за не запитом (а.с.51-53).

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_3 просила визнати недійсним нотаріально посвідчений 24 листопада 2012 року договір, за умовами якого ОСОБА_6 подарував сину ОСОБА_4 19/50 частини житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1. Право власності за ОСОБА_4 зареєстровано 03 грудня 2012 року.

Підставами позову позивач зазначала ст.228 ЦК України, зокрема, цей договір порушує публічний порядок, оскільки він був нотаріально посвідчений 24 листопада 2012 року, тобто після того як ОСОБА_3 звернулася 21 листопада 2012 року з позовом до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та накладення судом 23 листопада 2012 року арешту на будинок в порядку забезпечення позову. Також посилалася на невідповідність договору дарування вимогам закону (а.с.2-3).

Відповідно до ч.3 ст.151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно, що належить відповідачеві (п.1 ч.1 ст.152 ЦПК України).

З аналізу вказаних положень статей 151,152 ЦПК України випливає, що арешт, як вид забезпечення позову, може бути накладений лише на майно або грошові кошти, які належать саме відповідачу у справі (є власністю відповідача), тому відомості чи належать об'єкти нерухомого майна на праві власності відповідачу та про вартість майна, на яке накладається арешт, є необхідними для вирішення питання про забезпечення позову.

Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.10 ЦПК України), обов'язки доказування і подання доказів покладається на сторони (ст.60 ЦПК України), тому суд не вправі за власною ініціативою збирати докази.

Матеріали справи не містять доказів, що на час розгляду судом заяви про забезпечення позову спірна частина будинку на праві власності належить ОСОБА_4

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про відсутність передбачених законом підстав для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на 19/50 частини житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1.

Доводи апеляційної скарги такого висновку суду не спростовують.

Копія договору дарування та судові рішення за 2013-2014 роки не є належним підтвердженням права власності відповідачів на спірне майно на час розгляду заяви про забезпечення позову.

В межах доводів апеляційної скарги підстав для скасування ухвали суду не встановлено.

Керуючись п.1 ч.2 ст.307, п.1 ч.1 ст.312, п.4 ч.1 ст.314,ст. 315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу адвоката Репела Олександра Вікторовича в інтересах ОСОБА_3 відхилити, а ухвалу Кіровського районного суду м.Кіровограда від 17 травня 2016 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя Т.М.Авраменко

Судді: М.М.Суржик

Л.В.Суровицька